Оксана Пахльовська, донька відомої української поетеси Ліни Костенко та польського прозаїка Єжи Яна Пахльовського, народилася 18 вересня 1956 року в Києві.

У 1970-х роках, коли вона хотіла вступати до Київського університету, їй «чітко сказали, що в Київський університет може не потикатись». Її мати Ліна Костенко вже перебувала в опалі до радянської влади, а дід Василь Григорович Костенко був репресований. Навчання доньки в Києві могло супроводжуватися додатковими перешкодами й тиском з боку місцевих радянських органів.

Тому вищу освіту довелося здобувати в Московському державному університеті за спеціальністю «італійська мова і література». На той час саме в МДУ була одна з найсильніших шкіл романістики та італістики в СРСР із доступом до відповідної навчальної бази й викладацького складу.

Радянська система, не дозволивши Пахльовській навчатися в Києві, фактично дала їй можливість у Москві отримати ширший європейський культурний досвід. Адже саме там вона познайомилася з представниками різних національних культур та інтелігенцією, які критично ставилися до тоталітарної системи та боролися за свободу незалежно від національної приналежності.

Після здобуття вищої освіти в МДУ (1980 рік) Пахльовська повернулася до Києва, де вступила до аспірантури Інституту літератури імені Тараса Шевченка. Згодом успішно захистила там кандидатську дисертацію. Її наукові інтереси відтоді охоплюють українську та європейську літературу, культурологію, українсько-італійські культурні зв’язки та питання європейської інтеграції України.

Багато років Оксана Пахльовська жила й працювала в Італії. Вона була професоркою в Римському університеті Ла Сапієнца, де завідувала кафедрою українознавства при Департаменті європейських та інтеркультурних студій (секція славістики) на факультеті літератури і філософії, де викладала курси україністики та славістики. Вона також перекладає з італійської, іспанської та старопровансальської мов.

За цей час вона не розривала наукові зв’язки з Україною, бо залишалася науковою співробітницею відділу давньої української літератури Інституту літератури ім. Шевченка НАН України. Тут вона здобула ступінь доктора філологічних наук (у 2000 році захистила дисертацію, присвячену концептуалізації української літератури як невіддільної частини європейської цивілізації).

З початком повномасштабної війни РФ проти України Оксана живе разом із мамою в Києві, але продовжує віддалено працювати із Римським університетом Ла Сапієнца.

Серед її відомих праць – поетична книжка «Долина храмів» (1988), «Українсько-італійські літературні зв’язки XV–XX ст.» (1990), «Civiltà letteraria ucraina» («Українська літературна цивілізація» Рим, 1998).

Одна з найвідоміших її книжок – «Ave, Europa!» – збірка публіцистичних та культурологічних текстів про Україну, українську ідентичність та цивілізаційний вибір України. За цю книгу Пахльовська у 2010 році отримала Національну премію України ім. Тараса Шевченка.

Важливе місце у творчості та громадській діяльності діячки посідає Україна та її місце в європейському культурному просторі. Її праці сприяють популяризації української культури й літератури за межами України, зокрема в Італії та інших європейських країнах.

Як повідомляв Укрінформ, поетеса Ліна Костенко у травні презентувала свою збірку «Вітер із Марса».

Фото Укрінформу можна купити тут

Про це у Фейсбуці повідомив департамент культури Закарпатської ОВА, передає Укрінформ.

«По 29 вересня на Закарпатті проходить Міжнародний скульптурний симпозіум, організатором якого виступає ГО «Про Арте – Мункач» під керівництвом відомого скульптора Петра Матла. Захід є частиною масштабного проєкту «Карпатський скульптурний шлях»», – йдеться в повідомленні.

Головна мета проєкту – збереження та примноження мистецької спадщини Карпатського регіону, підтримка культурного й сільського туризму, створення сучасних естетичних просторів для громад.

Усі створені під час симпозіуму монументальні роботи передаються в дар громадам і поповнюють маршрут «Карпатський скульптурний шлях», який нині простягається більш як на 250 кілометрів Закарпаттям та прикордонними територіями сусідніх країн ЄС.

Цього року захід об’єднав митців із семи країн світу: України (Людмила та Юрій Мисько), Угорщини (Чонад Беретваш), Румунії (Еуген Петрі), Франції (Марго Лассале), Португалії (Тієрі Ферейра), Мексики (Сабріна Коко) та Аргентини (Крістіан Алваренга).

Упродовж двох тижнів скульптори працюватимуть над витворами на філософські та соціальні теми: «Легенди Закарпаття», «Міст – символ зв’язку між культурами», «Сім’я – зв’язок між поколіннями» та «Прощання зі зброєю – послання миру».

Творчою локацією симпозіуму став простір санаторію «Квітка полонини» у селі Солочині Мукачівського району, який відкритий для відвідування усіх охочих спостерігати за роботою майстрів. Симпозіум завершиться, я готові скульптури презентують 29 вересня о 16:00 під час урочистого закриття. 

Як повідомляв Укрінформ, проєкт «Карпатський скульптурний шлях» розвивається з 2013 року та є прикладом ефективної культурної дипломатії та інструментом розвитку туристичного потенціалу прикордонних регіонів України та країн ЄС.

Фото: Департамент культури Закарпатської ОДА, Фейсбук

У Києві 22 вересня відбудеться прем’єрний показ добірки короткометражних фільмів “Українська нова хвиля. На зближення”.