Про це повідомили під час онлайн-презентації проєкту «Новий код Полтавського краєзнавчого. Доступність і рівність» на Ютуб-каналі Укрінформу.

«Продуктами проєкту є тактильна експозиція, яка вже практично кілька тижнів, з початку вересня, працює на подвір’ї Полтавського краєзнавчого музею. Вона облаштована шістьма стільницями, на яких розташовано дев’ять тактильних копій музейних артефактів. Вісім із них надруковані на 3D-принтері. А дев’ятий – кахля із зображенням битви лева з грифоном, XVII-XVIII століття, – була відтворена майстрами Опішнянської артілі. І це таке поєднання традиційних методів роботи з глиною, а також сучасних методів оцифрування», – розповіла координаторка проєкту Олена Романенко.

Головна будівля Полтавського краєзнавчого музею з 2021 року закрита на реставрацію. Наразі музей працює на подвір’ї та в невеликому виставковому просторі. Тактильна експозиція стала одним із способів продовжити роботу музею та залучити відвідувачів навіть під час реконструкції.

Серед представлених об’єктів – фасад будівлі Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, фрагмент дверного полотна, майолікове панно, чотири писанки з колекції музею, сюжетна кахля та антропоморфна скульптура половця.

Фасад музею обрали першим експонатом, оскільки сама будівля є пам’яткою архітектури національного значення. Полтавський краєзнавчий музей розташований у колишній будівлі Полтавського губернського земства, спорудженій у 1902-1908 роках за проєктом Василя Кричевського в стилі українського архітектурного модерну.

Окремі копії дозволяють розповісти про різні періоди та напрями культурної спадщини Полтавщини. Зокрема, писанки датуються кінцем XIX століття й раніше належали до зібрання Катерини Скаржинської. На них представлені стилізовані рослинні та геометричні орнаменти.

Серед експонатів також є антропоморфна скульптура половця XII – початку XIII століття. Оригінальна фігура має близько двох метрів заввишки, тоді як тактильна копія значно менша й призначена для безпосереднього ознайомлення з формою скульптури.

Кожна стільниця має QR-код, за яким можна перейти до додаткового медіаконтенту. Для відвідувачів доступні аудіодескрипції, відеоматеріали з перекладом українською жестовою мовою, описові матеріали та написи шрифтом Брайля.

Окремо розробили віртуальний тур. На сайті Ukraine Open можна переглядати цифрові копії експонатів у панорамі, а також користуватися доступними медіаматеріалами. Віртуальні тури адаптовані для перегляду в окулярах віртуальної реальності. Комплект таких окулярів є у Полтавського краєзнавчого музею.

Цифровий формат також дозволяє користуватися матеріалами незалежно від місця перебування. За задумом команди проєкту, ознайомитися з експозицією можуть люди з будь-якої точки світу.

Під час реалізації проєкту також проводили навчання для музейних працівників – теоретичні та практичні заняття, а експозицію тестували за участі потенційних відвідувачів.

До створення доступного контенту долучилися представники Полтавської обласної організації УТОС та УТОГ. Зокрема, переклад відеоматеріалів українською жестовою мовою здійснювала перекладачка жестової мови Світлана Баклицька. За її словами, під час роботи вона консультувалася з представниками спільноти глухих щодо використаних жестів, розміру елементів, фону та монтажу відео.

Тексти аудіодескрипцій створювала Марина Бабець – філологиня, викладачка української мови та літератури, яка має досвід роботи у сфері культури та безпосередньо взаємодіє з людьми з порушеннями зору.

За словами музейної працівниці Оксани Сулими, експозиція змінює традиційний принцип взаємодії з музейними предметами. Відвідувачам дозволено торкатися копій, користуватися QR-кодами, слухати аудіоматеріали та переглядати відео без супроводу екскурсовода.

Організатори зазначають, що експозиція орієнтована не лише на людей із порушеннями зору чи слуху. Тактильними копіями активно користуються діти та люди старшого віку. Для відвідувачів облаштували місця для сидіння, а на виставці також є планшет, яким можна скористатися для перегляду матеріалів.

В онлайн-презентації взяли участь координаторка проєкту Олена Романенко, експертка з наукового супроводу Марина Бутенко, провідна екскурсоводка проєкту Оксана Сулима, фахівчиня з перекладу українською жестовою мовою Світлана Баклицька та фахівчиня з аудіодескрипції Марина Бабець. Модерувала захід комунікаційна менеджерка проєкту Євгенія Калініна.

«Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду в межах програми “Стійкість суспільства через культуру”, у партнерстві з Полтавським краєзнавчим музеєм імені Василя Кричевського та за співпраці з Департаментом культури і туризму Полтавської ОВА», – зазначила Романенко.

Офлайн-презентація проєкту відбулася на території музею, на ній зібралося понад 100 людей. Частину експозиції тестували представники спільнот людей із порушеннями зору та слуху.

Тактильна експозиція на подвір’ї Полтавського краєзнавчого музею працює без вихідних з 9.00 до 17.00. Вхід вільний.

Як повідомляв Укрінформ, у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського оцифрували близько трьох тисяч унікальних артефактів у форматах 2D та 3D.

Оксана Пахльовська, донька відомої української поетеси Ліни Костенко та польського прозаїка Єжи Яна Пахльовського, народилася 18 вересня 1956 року в Києві.

У 1970-х роках, коли вона хотіла вступати до Київського університету, їй «чітко сказали, що в Київський університет може не потикатись». Її мати Ліна Костенко вже перебувала в опалі до радянської влади, а дід Василь Григорович Костенко був репресований. Навчання доньки в Києві могло супроводжуватися додатковими перешкодами й тиском з боку місцевих радянських органів.

Тому вищу освіту довелося здобувати в Московському державному університеті за спеціальністю «італійська мова і література». На той час саме в МДУ була одна з найсильніших шкіл романістики та італістики в СРСР із доступом до відповідної навчальної бази й викладацького складу.

Радянська система, не дозволивши Пахльовській навчатися в Києві, фактично дала їй можливість у Москві отримати ширший європейський культурний досвід. Адже саме там вона познайомилася з представниками різних національних культур та інтелігенцією, які критично ставилися до тоталітарної системи та боролися за свободу незалежно від національної приналежності.

Після здобуття вищої освіти в МДУ (1980 рік) Пахльовська повернулася до Києва, де вступила до аспірантури Інституту літератури імені Тараса Шевченка. Згодом успішно захистила там кандидатську дисертацію. Її наукові інтереси відтоді охоплюють українську та європейську літературу, культурологію, українсько-італійські культурні зв’язки та питання європейської інтеграції України.

Багато років Оксана Пахльовська жила й працювала в Італії. Вона була професоркою в Римському університеті Ла Сапієнца, де завідувала кафедрою українознавства при Департаменті європейських та інтеркультурних студій (секція славістики) на факультеті літератури і філософії, де викладала курси україністики та славістики. Вона також перекладає з італійської, іспанської та старопровансальської мов.

За цей час вона не розривала наукові зв’язки з Україною, бо залишалася науковою співробітницею відділу давньої української літератури Інституту літератури ім. Шевченка НАН України. Тут вона здобула ступінь доктора філологічних наук (у 2000 році захистила дисертацію, присвячену концептуалізації української літератури як невіддільної частини європейської цивілізації).

З початком повномасштабної війни РФ проти України Оксана живе разом із мамою в Києві, але продовжує віддалено працювати із Римським університетом Ла Сапієнца.

Серед її відомих праць – поетична книжка «Долина храмів» (1988), «Українсько-італійські літературні зв’язки XV–XX ст.» (1990), «Civiltà letteraria ucraina» («Українська літературна цивілізація» Рим, 1998).

Одна з найвідоміших її книжок – «Ave, Europa!» – збірка публіцистичних та культурологічних текстів про Україну, українську ідентичність та цивілізаційний вибір України. За цю книгу Пахльовська у 2010 році отримала Національну премію України ім. Тараса Шевченка.

Важливе місце у творчості та громадській діяльності діячки посідає Україна та її місце в європейському культурному просторі. Її праці сприяють популяризації української культури й літератури за межами України, зокрема в Італії та інших європейських країнах.

Як повідомляв Укрінформ, поетеса Ліна Костенко у травні презентувала свою збірку «Вітер із Марса».

Фото Укрінформу можна купити тут

Про це у Фейсбуці повідомив департамент культури Закарпатської ОВА, передає Укрінформ.

«По 29 вересня на Закарпатті проходить Міжнародний скульптурний симпозіум, організатором якого виступає ГО «Про Арте – Мункач» під керівництвом відомого скульптора Петра Матла. Захід є частиною масштабного проєкту «Карпатський скульптурний шлях»», – йдеться в повідомленні.

Головна мета проєкту – збереження та примноження мистецької спадщини Карпатського регіону, підтримка культурного й сільського туризму, створення сучасних естетичних просторів для громад.

Усі створені під час симпозіуму монументальні роботи передаються в дар громадам і поповнюють маршрут «Карпатський скульптурний шлях», який нині простягається більш як на 250 кілометрів Закарпаттям та прикордонними територіями сусідніх країн ЄС.

Цього року захід об’єднав митців із семи країн світу: України (Людмила та Юрій Мисько), Угорщини (Чонад Беретваш), Румунії (Еуген Петрі), Франції (Марго Лассале), Португалії (Тієрі Ферейра), Мексики (Сабріна Коко) та Аргентини (Крістіан Алваренга).

Упродовж двох тижнів скульптори працюватимуть над витворами на філософські та соціальні теми: «Легенди Закарпаття», «Міст – символ зв’язку між культурами», «Сім’я – зв’язок між поколіннями» та «Прощання зі зброєю – послання миру».

Творчою локацією симпозіуму став простір санаторію «Квітка полонини» у селі Солочині Мукачівського району, який відкритий для відвідування усіх охочих спостерігати за роботою майстрів. Симпозіум завершиться, я готові скульптури презентують 29 вересня о 16:00 під час урочистого закриття. 

Як повідомляв Укрінформ, проєкт «Карпатський скульптурний шлях» розвивається з 2013 року та є прикладом ефективної культурної дипломатії та інструментом розвитку туристичного потенціалу прикордонних регіонів України та країн ЄС.

Фото: Департамент культури Закарпатської ОДА, Фейсбук