На полях 4-ої Міжнародної конференції з питань відновлення України (URC2025), яка цього тижня відбудеться в Римі, заплановане підписання низки двосторонніх меморандумів про співпрацю між українськими та італійськими громадами в межах ініціативи «Побратимство через кордони». На укладання важливих для нашої відбудови угод сподіваються, зокрема, місцева влада Тростянця і Ромен, що на Сумщині, Славутича (Київщина), Бара (Вінниччина), Трускавця і Старого Самбора (Львівська область). 

Загалом Конференція, як очікується, стане важливим майданчиком для залучення інвестицій в українські регіони та у конкретні громади. Поміж тих, хто везе до Рима презентації вже втілених проєктів з постокупаційного відновлення та нових цікавих для інвестування об’єктів,  – Тростянецька міська громада Сумської області. Планами і сподіваннями з Укрінформом ділиться міський голова Тростянця Юрій Бова.

ПРО НАСЛІДКИ ОКУПАЦІЇ

– Пане Юрію, Тростянець – одне з наших міст, окупованих ворогом у перші години повномасштабної агресії. Якими для громади були наслідки тимчасового «хазяйнування» рашистів та із чого розпочалося відновлення після деокупації наприкінці березня 2022-го?

– Наша громада була в окупації з 24 лютого по 26 березня 2022 року, тобто фактично 31 день. За цей час було пошкоджено і знищено 1200 об’єктів, матеріальні збитки сягнули майже 120 мільйонів доларів. Поміж зруйнованого – майже 900 житлових будинків і квартир, а також багато установ бюджетної сфери – медзаклади, школи, садочки, адміністративні будівлі, у тім числі наша міськрада.

Найбільше постраждала Тростянецька лікарня, яку росіяни розстрілювали із танків, мінометів, а згодом  – і з автоматичної зброї. У корпусах вибито 480 вікон, знищено медичне обладнання та господарський інвентар, розстріляні всі автомобілі швидкої допомоги.

Окрім того, під час окупації ворог розграбував більшість соціальних установ бюджетної сфери – в тому числі й транспортні комунальні установи. Все, що росіяни могли угнати, вони уганяли, що не могли  – розстрілювали або ламали, забираючи акумулятори чи інші запчастини. Фактично у нас не було жодного вцілілого автобуса, жодної непошкодженої одиниці комунального транспорту. Плюс велика кількість викраденої комп’ютерної техніки, знищені системи відеоспостереження тощо…

– Громада розташована досить близько від кордону агресора, тож їй, як і більшості прикордонних українських громад і районів, певно, неабияк дісталося й після деокупації – унаслідок ракетних та дронових атак?  

– Так, протягом останніх трьох років, на жаль, було чимало ворожих обстрілів. У 2024-му російська ракета розірвалася поблизу лікарні, повторно розтрощивши частину вікон та пошкодивши автомобілі «швикої», які ми отримали від гуманітарних організацій. В одному із сіл громади через влучання двох ракет знищено будівлю старостинського округу, будинок культури, бібліотеку, пошкоджено школу, житлові будинки і комерційні об’єкти. Час від часу на території громади вибухають шахеди. Пошкодження, на щастя, незначні.

Цього року також були цілеспрямовані атаки росіян, через які постраждала інфраструктура промислових підприємств аграрного сектору, що зокрема втратили складські й адміністративні приміщення.

ПРО ПЕРШІ КРОКИ З ВІДНОВЛЕННЯ

– Пригадайте, із чого почалося відновлення громади після того, як ворога вигнали за межі Сумщини. Як визначали пріоритети, де брали кошти, в чиї двері стукали у пошуках допомоги?

– Пошкоджень житлової, соціальної, критичної, транспортної інфраструктури, як я сказав, було дуже багато. І самі ми точно не впоралися б із цією ситуацією. Бо усе треба облаштовувати, по-суті, з нуля, починаючи від оргтехніки, меблів, стільців до автомобілів –  легкових, комунальних, автобусів – і всього іншого.

І ми почали з простого. Сформували перелік, такий собі чеклист потреб по кожній галузі, за кожним із напрямів: що нам потрібно для шкіл, для дитячих садочків, для лікарні, для комунального сектору. І цей перелік давав можливість говорити не абстрактно про якусь невизначену допомогу, а про конкретні потреби громади: скільки їй треба «швидких», скільки – інструменту й обладнання для комунальних підприємств, скільки –  автобусів, оргтехніки чи меблів. Узагальнивши ці дані, ми могли швидше й більш адресно «достукатися» до друзів, партнерів як в Україні, так і за кордоном.

Весь 2022 рік ми напряму працювали з партнерами, які надавали гуманітарну, транспортну допомогу, забезпечували психологічну підтримку й реабілітацію наших дітей за кордоном. Поміж таких благодійників – і міста-партнери Тростянця (два міста в Польщі й по одному – в Чехії, у Франції та в Німеччині). Всі муніципалітети долучилися до активної допомоги: хтось із «гуманітаркою», хтось транспорт знаходив.

Так, ми розуміємо, що не завжди той транспорт і обладнання, які ми отримували, були найновішими та найсучаснішими. Але нам потрібно було хоча б щось, аби воно працювало. Наприклад, у межах одного із проєктів  Польський центр міжнародної допомоги та Представництво Тайваню в Польщі надали нашій громаді 5 автобусів, 2 екскаватори, машини для викачування стічних вод, іншу техніку. І це дало можливість організувати транспортні перевезення по місту, відновити роботу комунального господарства. Також завдяки цьому ми змогли почати ремонт доріг та інших об’єктів у громаді. Адже через окупацію комунальники залишилися зовсім без техніки – ні вантажної, ні легкової не було, все ворог вивіз або розбив.

– А якась підтримка з боку українського бізнесу та волонтерів була?

– Звичайно. У нас багато друзів і партнерів в Україні. Загалом мали майже тисячу контактів щодо різних видів допомоги. Сюди завозили продукти, бо треба було ж нагодувати місто, в якому розграбовано всі магазини (після тимчасового «панування» «русского міра» Тростянець залишилося взагалі без жодного закладу торгівлі). Багато контактів було ще з довоєнних часів, чимало нових друзів з’явилося після деокупації. І це дуже важливо, тому що жодне місто і жодна держава не зможуть самі відновити життєдіяльність після таких жахливих руйнувань.

Окреме питання – будівництво укриттів, зокрема, щоб діти громади мали змогу навчатися. І тут неабияк допомогли наші місцеві партнери й інвестори – шоколадна фабрика «Монделіс Україна». Підприємство саме дуже постраждало від ворога, збитки сягнули 20 мільйонів доларів. Але вони і своє підприємство відновили, і нам допомогли збудувати вже 3 укриття для шкіл  громади.

Ще одне укриття збудували за підтримки нідерландських партнерів з організації «Open Door Ukraine». Вони нам також допомогли частково відремонтувати школу в одному із сіл  – фактично за 20 кілометрів від кордону з РФ. Активно допомагали й місцеві аграрії та інші бізнеси.

Вдячні колективу гірничого кар’єру із Горішніх Плавнів, який подарував громаді багато техніки – перший автобус купив для міста, меблі, медичне обладнання, комп’ютери, відеокамери. Вони нас підтримали буквально одразу ж після деокупації.

Тобто, перші кроки у відбудові –  це, зазвичай, друзі, партнери, різні благодійники, а потім уже й держава. Бо для того, щоб отримати комплексну допомогу на державному рівні, треба було розробити проєктно-кошторисну документацію на відбудову, а це займає певний час (експертизи, висновки, обстеження технічного стану будівель, технічні й фінансові розрахунки…).  

– Ви, знаю, впоралися із цим доволі швидко.

– Так, уже з кінця 2022 року державна допомога почала надходити до громади. Міністерство розвитку громад та територій через Агентство відновлення визначило Тростянець одним із пілотних міст для втілення програми комплексного відновлення.

Розпочали з відбудови нашого ключового соціального об’єкта – лікарні. Ремонтуємо її повністю – не косметично, а капітально: і стаціонарний корпус, і поліклініку вже зробили, зараз іще один корпус облаштовуємо коштом держави: утеплення, вікна, внутрішнє оснащення. Люди з інвалідністю мають вільний доступ до поліклініки, їм при цьому не потрібна, як раніше, стороння допомога. Там навіть місця для кабінетів розподілили по-новому, щоб людям було максимально зручно.

Також Агентство відновлення відбудувало два житлові будинки.

Усі ці проєкти розроблені за принципом «будуємо краще, ніж було», який сповідує Президент України. Кожен об’єкт, який відновлюємо, має бути набагато кращим у сенсі енергозбереження, інклюзивності та безпеки.

І, звісно ж, ми повністю за комплексний підхід до відбудови наших міст та сіл. Українсько-австрійська інженерна компанія IC Konsulenten розробила  Майстер-план відновлення і розвитку нашої громади. Це сучасний новітній документ європейського рівня, який демонструє, куди нам рухатися задля відновлення та розвитку, відбудови потенціалу міста. Зараз у центрі комплексно ремонтується пошкоджена дорога: не просто кладуть асфальт, а правильно облаштовують усі пішохідні переходи, під дорогою міняють  комунікації, яким уже по 50 років, і зупинки роблять правильно, й освітлення. Усе – за стандартами, які є у Європі.

Так, цей експеримент втілюється на невеликому відтинку. Але він демонструє: якщо у такий спосіб робити усе відновлення, на виході матимемо іншу країну – європейського зразка та із сучасними стандартами.

ПРО ТЕ, ЧИМ ЗАЦІКАВЛЮВАТИ НВЕСТОРІВ

– Чого чекаєте від подальших контактів України з міжнародними партнерами, адже не секрет, що саме за рахунок їхнього інвестиційного ресурсу держава і втілює згаданий пілотний проєкт, і веде відбудову по всій території, де це можливо. Зокрема, з якими пропозиціями в пошуках інвестицій їдете на URC2025 до Рима?

– Для нас одним із ключових факторів і завдань є повернення людей додому, треба думати, як п’ять мільйонів українців повернути в Україну після війни.  Для цього потрібно виконати дві умови: створити високооплачувані робочі місця та повністю придатну житлову й соціальну інфраструктуру.

На усвідомленні цього й ґрунтуються наші підходи до Конференції з питань відновлення.

По-перше, це розмова про важливі інвестиційні проєкти, які можуть бути реалізовані як у масштабах країни, так і на рівні громад, і які потенційно  цікавлять іноземні компанії. Іноземці можуть не лише допомагати нам, а й заробляти на відновленні якихось об’єктів, будівництві житла, готувати для себе чи для партнерів виробничі приміщення.

Й у нас є позитивний досвід співпраці з тією ж шоколадною фабрикою. Підприємство вклало 40 мільйонів євро у власну відбудову, відновило виробничий потенціал, повернуло на роботу майже 600 людей. Це – приклад і для інших, який демонструє стійкість та життєздатність України навіть у надскладних умовах: підприємства з іноземними інвестиціями після деокупації успішно працюють у нашій громаді.

Тож ми запрошуватимемо й представників інших країн до участі у відновленні міста. Є чіткі конкретні проєкти, де ключові вектори  – енергетика, харчова промисловість, виробництво будівельних матеріалів, будівництво житла тощо. Приміром, маємо цікавий проєкт спорудження нового мікрорайону на дуже зручній ділянці. Це серйозний великий проєкт – сучасна територія, де можна в майбутньому розмістити до 13 тисяч мешканців, збудувати і житло, і школу, й дитсадок, й інші об’єкти.

Також, звісно, шукатимемо партнерів для продовження відновлення наших концептуальних об’єктів – пропонуємо розширювати й розвивати ту ж лікарню. Можливо, бізнес захоче зробити на її території водолікувальний центр. Це дуже потрібно нашим військовим, які отримали поранення, та й  цивільним жителям громади також. Це може бути цікавим проєктом державно-приватного партнерства.

Веземо в Італію і проєкти з відновлення та перебудови шкіл, соціальних об’єктів. Розраховуємо налагодити контакти з організаціями та фондами, які готові нам у цьому допомогти. 

Хочемо, щоб бізнес інвестував і у виробничу інфраструктуру громади. Наприклад, приходив у наш промисловий парк, користувався наданими державою та громадою податковими стимулами.

Окремо розраховуємо на партнерство з італійськими містами, бо Італія  –  гарна країна, хороший клімат, багато різних туристичних місць, зон відпочинку на морі, де могли б оздоровлюватися українські родини, які постраждали від війни, особливо діти.

А ще з урахуванням того, що Європа зараз повністю переходить на «зелену» енергетику та має у цьому напрямі величезний потенціал і значний досвід, очікуємо, що європейці допоможуть нам у відновленні за такими ж «зеленими» принципами нашого водо-каналізаційного господарства, транспортної інфраструктури.

Ми готові вивчати досвід країн-учасниць URC2025 та ділитися своїм досвідом «виживання» у складних умовах. І ця конференція – ще один важливий крок для налагодження комунікації та партнерства, а глобально – наближення України до членства в ЄС.

Владислав Обух, Київ

Фото надані Тростянецькою міською радою