Артем народився 2 листопада 1995 року в Харкові. Навчався у Мереф’янській школі, а потім у ліцеї. Підлітком почав займатися боксом. Мав другий юнацький розряд з цього виду спорту. Планував стати кандидатом в майстри спорту. Отримував призи чемпіонатів Харківщини і здобував перемоги у регіональних турнірах. 

Проте на першому місці в Артема завжди було мистецтво. У 2014-2018 роках він навчався у Харківському державному художньому училищі за спеціальністю «Живопис». Відразу вступив у Харківську державну академію дизайну та мистецтв. Коли розпочалося повномасштабне  вторгнення РФ, навчався на 4 курсі. 

Із 2013 року юнак активно долучався до патріотичних заходів. Вже наступного року разом із побратимами протистояв «руській весні» в рідному місті. 

У 2017 році Артем стає одним із засновників організації та добровольчого підрозділу «Фрайкор». До широкомасштабного вторгнення російських військ в Україну він мав шість ротацій в АТО/ООС, під час останньої — як командир взводу в зоні проведення бойових дій на сході країни.  

Зокрема, Артем відповідав за фізичну підготовку особового складу підрозділу. Разом з побратимами обороняв території в напрямку Донецька. 

«Ти маєш розуміти, що я військовий, що я їжджу на ротації, я можу загинути, ти маєш це розуміти. Якщо ти це приймаєш, то я хочу бути з тобою разом», – так відповідально запропонував зустрічатися Артем своїй дівчині Ользі.

Вони разом навчалися в Академії дизайну та мистецтв. Про Артема Ольга розповідає: «Коли він знаходив свою тему, то ставав наче одержимий: день і ніч він малював, малював. Щось не виходило – починав спочатку, багато переробляв, поки не буде той результат, який йому хоча б трішки сподобається».   

Темою дипломної роботи хлопця стали події 1674 року, коли поблизу річки Інгул пролягав шлях Івана Мазепи, який прямував з дипломатичною місією від гетьмана Дорошенка до Криму й Османської імперії. Картина має назву «Вирішальна розмова». 

Артем розумів неминучість великої війни. З перших годин великої російської навали разом із побратимами він обороняв рідний Харків, допомагав евакуювати мирне населення.  

Артем Азаров на псевдо «Художник» загинув у бою з окупантами 5 березня 2022 року. Це сталося на околиці Харкова з боку селища Кулиничі. 

«Він був людиною надзвичайно відповідальною у всіх проявах. Тобто, поставивши будь-яке завдання, можна було бути впевненим, що він виконає його на всі сто», - так характеризує захисника побратим Богдан Войцеховський. 

Про побратима розповів: «…Він мав великі претензії на аристократичність. Від інших його відрізняла манерна поведінка, правильність в судженнях — він ніколи не допускав в своєму оточенні низьких жартів. Він був людиною, яка не любила гаяти часу. Нібито відчував, що на цьому світі йому відведено не так багато — у вільний від служби час багато читав та вчив, займався спортом або малював». 

Артем весь час був на зв’язку із коханою: листувався, надсилав голосові повідомлення та фото. «А 5 березня 2022 року мені подзвонив його командир. Повідомив, що Артема більше немає. Я пам’ятаю, що я просто… Я стояла – і я просто впала», – розповіла Ольга.

Талановитий художник, справжній аристократ духу, що вмів мріяти та творити, він одночасно був хоробрим воїном, який до останнього захищав свою країну та вірив у перемогу. У вересні 2022 року планував презентувати персональну виставку, працював над дипломним проєктом —  створив картину із зображенням канатохідця. Але так і не встиг захистити свою мистецьку роботу, бо захищав усіх українців від країни-агресора. 

Артема Азарова поховали на Шевченківському цвинтарі в місті Мерефа на Харківщині. 

Після загибелі захисника відбулося багато показів його картин. У 2023 році, зокрема,  в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого пройшла відкрита виставка картин загиблого героя.  

Роботи Артема експонувалися в Падуї на виставці «Українське мистецтво в Італії», в Утені в Литві та у Вільнюсі в Латвії. Відбулася персональна виставка в Мюнхені (Німеччина).  

Автопортрет, 2020

STILL – LIFE, 2020

На Дарвіна, 2020

Про художника-добровольця Артема Азарова створили документальний фільм «Небезпека як ремесло».

Вічна слава Захисникові! 

Фото з сайту arteme.art, Фейсбук-сторінка Артем Азаров

За матеріалами АрміяInform, Платформа пам’яті Меморіал

Темпи акумулювання коштів через механізм PURL відстають від реальних фінансових потреб України для системних закупівель озброєння.

У Києві на початку березня пройде австрійсько-український бізнес-форум.