Про це повідомила Державна служба якості освіти, передає Укрінформ.

“Формувати й утверджувати культуру академічної доброчесності у закладі освіти мають керівні та педагогічні працівники. Водночас закон визначає обов’язки всіх учасників освітнього процесу, зокрема учнів та батьків”, – йдеться у повідомленні.

Як зазначили у ДСЯО, система забезпечення академічної доброчесності є складовою внутрішньої системи забезпечення якості освіти та передбачає: внутрішню політику щодо формування, забезпечення та популяризації академічної доброчесності; вимоги до створення, оприлюднення, виконання та оцінювання академічних творів, навчальних робіт у частині забезпечення академічної доброчесності; заходи, спрямовані на формування та утвердження культури академічної доброчесності; порядок формування, повноваження та відповідальність уповноважених органів; повноваження та відповідальність уповноважених осіб процедуру розгляду повідомлень про порушення академічної доброчесності, зокрема гарантії дотримання прав учасників освітнього процесу під час розгляду таких повідомлень; порядок ухвалення рішень про застосування до особи заходів реагування на порушення академічної доброчесності та порядок оскарження таких рішень.

Зокрема закон визначає такі терміни, як автор, академічна доброчесність, академічний твір, джерело інформації, навчальна робота та інші.

Закон поширюється на наукову, науково-педагогічну, педагогічну, викладацьку діяльність; навчальну діяльність здобувачів освіти; освітню діяльність закладів освіти, наукових установ; створення, виконання та оцінювання проектів у сфері освіти і науки; створення, рецензування, наукове редагування академічних творів; вступні випробування у закладах освіти (наукових установах).

Окрім цього закон також поширюється на проведення олімпіад, турнірів, конкурсів, змагань та інших заходів у сфері освіти і науки та участь у таких заходах; присудження наукових ступенів і ступенів освіти, присвоєння вчених і педагогічних звань, кваліфікаційних категорій, обрання дійсних членів (академіків) і членів-кореспондентів Національної академії наук України та національних галузевих академій наук України та інше.

Також у законі визначено перелік порушень академічної доброчесності та відповідальність за такі порушення, вимоги до внутрішніх політик закладів освіти та нові механізми забезпечення якості освіти.

Щодо порушників академічної доброчесності можуть бути застосовані як виховні заходи, так і притягнення до академічної та/або дисциплінарної відповідальності.

Серед заходів реагування – відрахування здобувача наукового ступеня; позбавлення ступеня вищої освіти та відповідної кваліфікації (кваліфікацій); наукового ступеня; вченого або педагогічного звання; кваліфікаційної категорії та низка інших.

Для здобувачів освіти за порушення академічної доброчесності передбачено відрахування осіб, які здобувають освіту за державним чи регіональним замовленням; позбавлення пільг з оплати навчання, позбавлення академічної стипендії на строк до одного навчального року та інше.

Також порушення принципів академічної доброчесності буде враховуватися при проведенні конкурсів.

Як повідомляв Укрінформ, у грудні 2025 року Верховна Рада ухвалила у другому читанні закон про академічну доброчесність. 29 січня 2026 року Президент України Володимир Зеленський підписав закон.

Фото Укрінформу можна купити тут

Українські далекобійні удари ризиковані для Молдови через імовірну ескалацію, але й можуть призвести до послаблення впливу росії на колишньому пострадянському просторі. Повномасштабна війна біля кордону приносить незручності: уламки дронів, які залітають на територію країни, схеми для перевезення ухилянтів… З іншого боку, майбутня відбудова України дає надію на економічне пожвавлення в усьому регіоні: співпрацю з сусідами, розбудову доріг, мостів, інвестиції.

Ми оглянули провідні медіа Молдови для того, щоб зрозуміти, як вони сприймають Одесу, на якій позиції знаходяться й на які теми звертають увагу найбільше.

Ziarul de Gardă: Одеса як питання безпеки

Це незалежне якісне видання, відоме своїми розслідуваннями. Серед молдовських медіа воно пише про наше місто найбільше. І це не тільки воєнна чи кримінальна хроніка.

У блозі “Коли біля твоїх дверей лунають вибухи…” авторка Ольга Булат оцінює українські удари по москві. Вона пише, що вони не призводять до переламу, але все ж змушують росіян перерозподіляти сили й мають потужний психологічний ефект. Але що ж вони означають для Молдови?

Скриншот блогу на сайті видання Ziarul de Gardă

Здавалося, бавовна у москві має сприйматися у країні з оптимізмом, але ні. Ставлення радше обережне.

Ці удари можуть зробити війну “одночасно близькою й далекою”, пише авторка, бо можуть нести ризики, а можуть й ослабити російський вплив. Щодо ризиків, то йдеться, звісно, про можливі посилення обстрілів. Ще з 2022 року частини ракет та дронів залітали на територію Молдови, а сусідня Румунія змушена була піднімати в повітря F16. Проте пані Булат розуміє, що й будь-які успіхи росії в Південній Україні можуть створити стратегічний коридор для вторгнення в Молдову через Одесу. На думку авторки, це впливатиме не тільки на безпеку Молдови, але й на безпеку ЄС. “Республіка Молдова – маленька й конституційно нейтральна країна, але геополітично вразлива – вона вже не є тільки простим глядачем, але стає індикатором майбутньої безпеки ЄС”, – резюмує блогерка.

Подібна нейтральна позиція видання, де водночас наявна підтримка України, але й обережне ставлення до росії, відчувається не тільки в цьому матеріалі, але й у тому, як видання пише про російські обстріли Одеси. Так, усі зведення про війну за день подаються журналістами в одному матеріалі, тому інформація про вибухи в нашому місті може опинитися під заголовком про прильот дрона по російському Бєлгороду.

 
Про обстріли Одеси повідомлено в матеріалі з заголовком про Бєлгород. СКРИНШОТ: Ziarul de Gardă

Загалом не до кінця зрозуміло, чому в заголовок винесли саме Бєлгород, бо масштаби руйнувань, які росіяни нанесли Україні, були значно більшими. Так, у Дарницькому районі Києва в багатоповерхівку влучила російська ракета, кількість жертв у столиці – 24 людини. В Одесі поранення отримали двоє людей, пошкоджені будинки, автомобілі.

Загалом у матеріалах про обстріли видання посилається на українські офіційні джерела: очільника ОВА Олега Кіпера, МНС, віцепрем’єр-міністра Олексія Кулебу. Судячи з усього, власного кореспондента видання в Одесі не має і журналістів у наше місто не відправляє. Таким чином, читачі видання отримують інформацію, де в одному пакеті повідомлення від Олега Кіпера та в. о. губернатора Бєлгорода.

Видається, що “сторони обстрілюють одне одного”, завдають удари “у відповідь”… Або ж як нещодавно сформулювала це російська лібералка Юлія Галяміна: “Ось ви як! Ви вбили наших дітей, ми вб’ємо ваших дітей!” Що відбувається й чому – незрозуміло й заплутано.

Подібна подача зазвичай є типовою, коли йдеться про висвітлення війн міжнародними журналістами: якщо війна йде не у твоїй країні, видається достатнім тільки переказувати заяви сторін, не даючи ширшого контексту. Проте все ж таки у випадку Молдови й України йдеться про близьке сусідство і, сподіваємося, про розуміння молдовськими журналістами підступності російської пропаганди. Тож більш уважна журналістика, яка б враховувала деталі та особливості ведення війни росіянами, видавалася б кориснішою для читачів. Якщо вони справді бачать себе “індикатором майбутньої безпеки ЄС”…

Публікує видання й ексклюзивні інтерв’ю, в яких згадується наше місто. Одне з них – із канадським послом у Молдові Гевіном Б’юкеном. У ньому дипломат заявив, що на початку повномасштабного вторгнення країна була в небезпеці. “Якби росіяни дійшли до Одеси, було таке сприйняття, що Молдову б віднесло назад у бік того, що називають “рускій мір”. Ще в одній розмові з проросійським політиком Ренато Усатим йшлося про те, що наміри захоплення нашого міста на початку війни були безпідставні. Політик заявив, що Путін, який збирався захопити Одесу “за три дні”, дуже помилився в оцінці кількості російських симпатиків у регіоні. Також Усатий заявив, що війну не підтримує, хоча його неодноразово звинувачували в поширюванні кремлівських наративів. Так, у 2025 році він заявляв, що українці вивозять американську зброю через Молдову. Пізніше було з’ясовано, що ця інформаційна спецоперація була скоординована російськими структурами.

І, звісно, про Одесу пишуть, коли висвітлюють кримінальні новини та питання корупції.

Так, видання вмістило публікацію про Євгена Філонова, депутата Одеської облради й зятя так званого прем’єра Придністров’я. Про те, що дружина Філонова – донька топпосадовця невизнаного російського утворення на території Молдови, ще в 2022 році дізналися журналісти українського Слідство.Інфо. Колишній член забороненої нині партії Медведчука “Опозиційна платформа – За життя” не задекларував фінансові позики в понад 58 мільйонів гривень, про що Ziarul de Gardă й повідомила. Цікаво також, що на фотографії до цього матеріалу – так званий прем’єр Алєксандр Розенбєрг, а фото самого Філонова немає.

Скриншот матеріалу про Євгена Філонова та незадекларовані позики в Ziarul de Gardă

І наостанок матеріал про біженку з Одеси, син якої ходить до школи імені Алєксандра Пушкіна в Каушанах. Початок такий: “За дверима середньої школи в Каушанах зцілення дітей-біженців з України починається просто: дитина, яка більше не боїться говорити, інша, яка повертається додому та захоплено розповідає про однокласників або ранки, коли учні готуються до школи самі, без сліз та страху. Для багатьох сімей біженців середня школа імені Олександра Пушкіна в Каушанах – це більше, ніж місце, де діти навчаються, – це простір, де вони поступово намагаються відновити відчуття безпеки після війни та років нестабільності”.

У матеріалі зібрані відгуки матерів з України, які віддали в цю школу дітей. Відгуки дуже позитивні. Одна з героїнь говорить про те, що дитина вчилася естонською мовою і це було складно. Російською – легше. Те саме і з румунською мовою. Проте цікаво, що автору матеріалу не спало на думку запитати в українських біженок про те, як їм навчатися в цій російській школі. До прикладу, пошук у гуглі видає, що там є музей “Великої Вітчизняної війни”. У відео, що було опубліковане у травні 2022 року на ютуб-каналі “Правду о Победе сохраним!”, бачимо бюст Леніна, георгієвські стрічки, дівчину в радянській військовій формі…

Що ж, чи діє музей у цій школі й досі, чи бували в ньому українські діти-біженці й що вони про це думають, у матеріалі газети Ziarul de Gardă не написано. Сподіваємось, що колись молдавські журналісти все ж зможуть більш глибоко вивчити проблему навчання українських біженців у російських школах та можливого впливу радянської ідеології на їхнє виховання.

Скриншоти з відео про Воєнно-краєзнавчий музей у Каушанському ліцеї ім. О. С. Пушкіна

Newsmaker: транскордонні проєкти, обстріли та заборонена Трансністрія

Ще одне незалежне видання Молдови розповідає про участь уже колишнього прем’єр-міністра країни Алєксандра Мунтяну в конференції з відновлення України, що відбулася у Ґданську (нагадаємо, що прем’єр пішов у відставку, яку пов’язують із політичною кризою в країні). Він розповів, що зараз реалізують декілька транскордонних проєктів, у тому числі у форматі “Одеса Трикутник” (передбачає співпрацю між Україною, Молдовою та Румунією). Йдеться про модернізацію автомобільних та залізних доріг, мостів, що “має сприяти полегшенню торгівлі, пересуванню транспорту, і в тому числі економічній відбудові України”.

 
СКРИНШОТИ: Newsmaker

У виданні про Одесу згадували й в контексті так званого Придністров’я. Виявляється, у невизнаній республіці заборонили вживати термін “Трансністрія”. “В румунській мові це слово слугує назвою історико-географічної області й означає буквально те саме, що “Придністрв’я” російською, тому що воно не має негативної конотації”, – пише видання. З погляду “влади Придністров’я”, Трансністрія – це губернаторство з центром в Одесі, яке було створено румунською адміністрацією на окупованих територіях України та придністровського регіону Молдови за часів Другої світової війни. Тому слово запропонували прирівняти до фашизму й нацизму.

Найбільша кількість матеріалів видання, де згадується Одеса, стосується російських атак по місту й області. Висвітлюють прильоти по портах на Дунаї, російські обстріли суден. Цитують офіційні джерела: голову ОВА Олега Кіпера, Адміністрацію морських портів України, голову міської військової адміністрації Сергія Лисака. У матеріалах згадують про загибель мирних одеситів, влучання по цивільних будинках.

Деякі тексти закінчуються згадкою росії. “російська сторона удари не прокоментувала”, – так пишуть у матеріалі, де йдеться про російський масований обстріл України в ніч на 16 квітня. У бекграунді до тексту про атаку Одеси в ніч на 6 квітня, коли повідомлялося про трьох загиблих та влучаннях по житлових будинках, видання написало: “росія масовану атаку на Одесу не коментувала. Міноборони  рф повідомило зранку 6 квітня, що знищило за ніч 50 українських безпілотників…”  І далі в матеріалі вказані регіони, де це відбувалося.

Цікаво, на який коментар сподівалася редакція? Про бази нацистів? Чи про румунських найманців?

А якщо серйозно, то й у випадку видання Newsmaker йдеться про відсторонене сприйняття російського повномасштабного вторгнення. І свою задачу, на жаль, журналісти бачать у тому, щоб просто передати заяви сторін, не надто заглиблюючись у деталі. Одна сторона запустила дрони, інша теж. Так само як і в попередньому виданні.

Agora: затримання молдаванина з Міжнародного легіону та схеми уникнення мобілізації в “Придністров’ї”

У цьому виданні за весну-літо Одеса згадувалася лише вісім разів. З них половина – це короткі зведення про обстріли. Джерелами виступають українські та міжнародні медіа: Kyiv Independent, DW, BBC.

Ще до військової теми можна віднести матеріал про затримання громадянина Молдови, який служив у Міжнародному легіоні територіальної оборони ЗСУ. У тексті йдеться про те, що він покинув військову частину і його затримали на кордоні. Одеське консульство зазначило, що підтримує з ним зв’язок. Подальших публікацій про його долю чомусь немає.

Також видання повідомляло про затримання співробітників швидкої допомоги “під час ймовірного перевезення ухилянта від призову, перевдягненого водієм швидкої допомоги”.

 
Скриншоти публікацій видання Agora

Про Одесу написали у зв’язку з призначенням генерального консула Республіки Молдова Алєксєя Цуркана. І про погрози жителів міста Синджера перекрити трасу Кишинів – Одеса у зв’язку з планами побудувати у них центр переробки відходів. Але це дуже короткі згадки.

Замість висновків

Як Україна, так і Молдова прагнуть опинитися в ЄС. Для нашої країни це економічна й інфраструктурна єдність із Молдовою та Румунією. Тобто у майбутньому – звичайні пішохідні та автомобільні мости між країнами, які можна перетинати просто так, ідучи за продуктами чи вином у сусіднє село.

Проте готовими до об’єднання мають бути не тільки держави, але й люди. Угоди, не засновані на порозумінні, не спрацюють. Для медіа це означає більш глибоке занурення в теми. Не тільки передрук новин із різних джерел, але й історії людей. На жаль, таким чином була розкрита тільки одна тема – біженців та школи імені Пушкіна.

Але чи багато історій людей із Молдови публікуємо ми в Одесі?

Якщо з наших сторінок чи екранів один до одного звертатимуться люди, а не сухі зведення, ми розумітимемо краще, як разом ставати сильнішими, даючи відсіч агресивному сусіду.
 

Наталія Стеблина