Дослідники зазначають, що справжньою несподіванкою для них стала планета GJ 523b, яка існує приблизно 170 млн років (Земля існує понад 4,5 мільярдів років). Новий світ, виявлений космічним телескопом TESS, є першим прикладом так званої мегаземлі — це клас планет, які давно шукали вчені. Дослідження опубліковано на сервері препринтів arXiv, пише Phys.

Автори дослідження займалися пошуком планет класу “гікеан”. Це гіпотетичні планети, які більші за Землю, але менші за Нептун, поверхня яких вкрита рідкою водою і які можуть бути потенційно придатними для життя.

Увагу астрономів привернула планета GJ 523b, яку вони вирішили досліджувати за допомогою наземних телескопів та космічного телескопа “Вебб”. У підсумку виявилося, що це не гікеан, а щось не менш цікаве.

Астрономи зазначають, що це перший приклад планет класу “мега-Земля” — це дуже щільні й великі кам’янисті світи. Несподіванкою стало те, що, як з’ясували вчені, планета надзвичайно щільна. Вона приблизно у 2,5 рази більша за Землю за розміром, що становить приблизно 60 % розміру Нептуна, але її маса у 23 рази перевищує масу Землі.

Астрономи стверджують, що це дуже незвичайна планета, яка може надати нову інформацію про те, як можуть утворюватися планети.

Щільні світи здебільшого є невеликими кам’янистими планетами, схожими на Землю чи Меркурій. Але GJ 523b — справжній гігант, що викликає подив.

Астрономи описують формування цієї планети як “справжню несподіванку”. Зазвичай після утворення ядра з кам’янистого матеріалу та металів навколо нього накопичується газоподібна атмосфера. Наприклад, коли Юпітер досяг розміру, що приблизно в 20 разів перевищував розмір Землі, у нього сформувалася величезна атмосфера. Але у планети GJ 523b відносно невелика атмосфера, а тому вона, хоча й має величезну масу, усього в 2,5 рази більшу за Землю.

Можливо, планета втратила більшу частину атмосфери під впливом своєї зірки. А може, вона утворилася в результаті зіткнення двох планет, і в результаті утворився величезний шматок каменю з невеликою атмосферою.

Вчені хочуть виявити більше світів, подібних до GJ 523b, що дозволить краще їх класифікувати.

Інші новини науки

У 1990–1992 роках вчені виявили в префектурі Осака (Японія) гірську породу зі скам’янілими рештками невідомої стародавньої рептилії, яка жила десятки мільйонів років тому. Виявилося, що в гірській породі весь цей час перебували 4 кістки гігантського мозазавра, що жив у крейдяному періоді. Кістки мають незвичайні анатомічні особливості, яких не виявлено у відомих мозазаврів. Вчені з Наукового університету Окаями (Японія), які зробили це відкриття, припускають, що, можливо, це абсолютно новий вид стародавнього морського чудовиська, пише ScienceDaily.

Дослідники виявили чотири скам’янілі кістки, які залишалися невідомими понад 30 років. На момент їхнього виявлення вчені не мали можливості правильно їх ідентифікувати. За минулі десятиліття дослідники накопичили набагато більше анатомічної інформації про мозазаврів та велику колекцію порівняльних скам’янілостей.

Новий аналіз скам’янілих кісток, які весь цей час зберігалися в Музеї природної історії міста Кісівада, показав, що ці кістки належать мозазавру. Однак ці кістки мають незвичайні анатомічні особливості, яких не спостерігалося у раніше описаних видів мозазаврів. Це дозволяє припустити, що ця тварина може бути новим для науки видом цих древніх морських рептилій.

Це відкриття може допомогти вченим сформувати більш чітке уявлення про морські екосистеми північно-західної частини Тихого океану в крейдяному періоді. Щоб визначити, чи дійсно це новий вид мозазаврів, знадобляться додаткові дослідження.

Інші новини науки

Протягом десятиліть вчені задавалися питанням, як яскраві червоні наскельні малюнки в долині річки Цзоцзян у Китаї змогли витримати натиск повторюваних мусонів, не вицвітаючи й не зникаючи. Відомо, що вони були створені близько 2000 років тому, але малюнки значною мірою збереглися, і тепер вчені вважають, що їм нарешті вдалося з’ясувати причину цього явища, пише IFLScience.

Ці твори мистецтва, розташовані в культурному ландшафті наскельного живопису Хуашань у Цзоцзяні, були створені представниками культури Лоюе в період від 2600 до 1900 років тому. Серед зображень є сцени статевого акту та вагітні жінки, що, ймовірно, пов’язано з культом родючості.

Однак дивовижна збереженість цих розписів під відкритим небом потребує пояснення. Вчені вважають, що причина може полягати у використанні людської крові для зв’язування пігменту з вапняковою поверхнею.

За словами авторів дослідження, найцікавішим є те, що малюнки збереглися понад дві тисячі років у субтропічному мусонному кліматі. Жодне природне органічне сполучне не могло зберегтися так довго в таких вологих умовах.

Під час дослідження вчені провели низку хімічних аналізів, щоб з’ясувати склад стародавньої фарби. Перше, що помітили вчені, — це те, що пігмент був настільки міцно пов’язаний із каменем, що зразки довелося видаляти за допомогою дриля.

Результати показали, що зображення складалися з двох шарів. Спочатку художники нанесли ґрунтовку, яку вони виготовили, нагріваючи такі інгредієнти, як кістки тварин, пташиний послід, вапняк і мушлі, щоб отримати суміш фосфату кальцію та негашеного вапна. Потім додали воду та кров, створивши рідкий розчин, до якого згодом міг прикріпитися пігмент.

Далі вчені нанесли цей розчин на поверхню каменю й дочекалися, поки він висохне, а потім нанесли поверх нього шар червоного пігменту, виготовленого з місцевої глини з високим вмістом оксиду заліза.

Вчені дійшли висновку, що запорукою збереження наскельних малюнків є білки крові, оскільки вони “біомінералізували” карбонат кальцію в шарі розчину, фактично перетворюючи його на той самий матеріал, що й вапнякова скеля, на якій були намальовані зображення. У міру того, як крихітні частинки пігменту інкапсулювалися всередині біомінералізованого карбонату кальцію, вони назавжди злилися з поверхнею скелі.

Зазначимо, що на одній із досліджених ділянок вчені виявили, що шар розчину містив від 97% до 99% людської крові, а решта — від 1% до 3% — належала кільком видам травоїдних тварин. У окремому зразку, тим часом, містилося 61% людської крові та 39% бичачої крові.

Інші новини науки