Біосферний заповідник “Асканія Нова” імені Ф. Е. Фальц Фейна Національної академії аграрних наук України є одним із найстаріших степових заповідників світу та найбільшою в Європі заповідною територією цілинного типчаково-ковилового степу. У 1984 році заповідник отримав статус біосферного резервату ЮНЕСКО.

Заповідник не дарма має високий статус. Площа “Асканії-Нової” охоплює велику територію – заповідник простягається на 33307,6 гектара на Лівобережжі Херсонщини, яка зараз знаходиться під російською окупацією. Основну частину заповідника становить понад 11 тисяч гектарів асканійського цілинного типчаково-ковилового степу, який ніколи не зазнавав оранки. Це єдина в Європі велика заповідна ділянка такого степу, що збереглася в природному стані.

Головна ціль заповідника “Асканія-Нова”, розповіддю про який Інтент продовжує цикл “Дивовижний Південь”, – зберігання степу в його первинному вигляді.

Цілинний степ у заповіднику “Асканія-Нова”. ФОТО: 7chudes.in.ua

Історична довідка

Як і більшість територій Північного Причорномор’я, територія біосферного комплексу була заселена з давніх часів. Про це свідчать численні археологічні знахідки, найстаріші з яких землі заповідника старанно зберігали у своїх надрах ще з епохи пізньої бронзи. Древня історія тісно пов’язана з кочовими народами – скіфами, сарматами та половцями, – які були поціновувачами степових просторів. На згадку про них залишилася велика кількість поховальних курганів, кам’яних статуй (яких ще звуть кам’яними бабами), мідних прикрас, знарядь праці та інших знахідок, що вказують на різноманітну активну діяльність у степу впродовж декількох тисячоліть.

Кам’яні баби на території заповідника. ФОТО: freetravel.com.ua

Через територію сучасного біосферного заповідника “Асканія-Нова” з XVI по XIX століття проходив знаменитий Чумацький шлях. Це стародавній торговий маршрут, яким чумаки возили свій товар. Старовинні землі заповідника були пунктом відпочинку та зупинки чумацьких обозів. На перетині шляху з поштовою дорогою з Мелітополя на Олешки виникло поселення Чаплі, яке вперше згадується в документальних матеріалах 1822 року. Походження назви поселення пов’язують із Великим Чапельським подом, поблизу якого воно виникло. За народними переказами, колись ця місцевість була заболоченою, а в плавнях гніздувалися чаплі. Саме тут згодом заснували поселення Асканія-Нова.

Великий Чапельський під – це унікальна западина (зниження земної поверхні), розмір якої сягає 4 на 6 км. Вона розташована у самому серці біосферного заповідника “Асканія-Нова”. Це найнижча точка резервата, що періодично заповнюється талими водами. Чапельський під включений до списку Рамсарської конвенції про охорону водно-болотних угідь.

Народження заповідного комплексу

Історія виникнення заповідника “Асканія-Нова” бере початок у другій половині XIX сторіччя. Саме тоді юний нащадок німецьких колоністів Фрідріх Едуардович Фальц-Фейн (1863-1920 рр.) разом зі своїми родичами освоював південноукраїнські степи. Сім’я Фрідріха володіла цією територією. За успішну здачу екзаменів у гімназію хлопець отримав подарунок від батька – перший вольєр для птахів. Початок було покладено. Так стартував процес поступового створення вольєрів і для тварин. Дитяче захоплення Фрідріха незабаром переросло у справу всього життя.

Засновник заповідника Ф. Е. Фальц-Фейн. ФОТО: scontent-iev1-1.xx.fbcdn.net

Відомості про незвичайний зоопарк, де тварини утримувалися у напіввільних умовах у безводних степах Таврійської губернії російської імперії, швидко розповсюджувалися по всій Європі. Він вражав не тільки своїми великими розмірами, але й появою на його території незвичних та екзотичних для європейських зоопарків тварин – антилоп, зебр, сайгаків, коней Пржевальського, страусів тощо.

Після створення зоопарку Фрідріх Фальц-Фейн у 1887–1892 роках розпочав закладання дендрологічного парку з системою штучного зрошення. У 1898 році він надав заповідний статус ділянці типчаково-ковилового степу. Дослідники вважають, що вже наприкінці XIX століття в “Асканії-Новій” сформувалася природоохоронна система, окремі принципи якої згодом стали близькими до концепції біосферних резерватів ЮНЕСКО.

Дендрологічний парк заповідника. ФОТО: alta-travel.com.ua

У 1919 році біосферний комплекс отримав статус народного заповідного парку. Упродовж наступних десятиліть його неодноразово реорганізовували та перейменовували: спочатку – у центр гібридизації й акліматизації тварин, згодом – в інститут тваринництва степових районів. Водночас структура заповідної території залишалася незмінною: вона охоплювала зоопарк, дендропарк і заповідний степ. 

“Асканія-Нова” чи “Ноїв ковчег”?

До складу заповідника “Асканія-Нова” входять зоологічний і дендрологічні парки та дослідне господарство.

Заповідник став домівкою для близько 800 різновидів диких копитних і гібридних форм тварин: коней Пржевальського, зебр, оленів, бізонів, антилоп семи різних видів, биків, муфлонів, баранів, свиней, верблюдів, лам, віслюків, куланів, шотландських поні.

Коні Пржевальського. ФОТО: upload.wikimedia.org

Також тут утримують характерних для степу представників фауни. Це плазуни, гризуни, хижаки (вовки та лисиці). У заповідник завезені африканські страуси Ему та Нанду, сайгаки та кулани. З Біловезької Пущі до Асканії прибули зубри, з Індії – зебу, з Кавказу – фазани.

Окрему ділянку в зоопарку займає орнітопарк – місце проживання для птахів, яких тут близько 60 видів. Для водоплавних створено цілу систему озер і протоків. Є тут чорні лебеді, фламінго, журавлі, гуси, качки, чубаті курочки, лелеки. Птахи активно розмножуються та навіть мігрують за межі Асканії. Заповідник є місцем зупинки й перелітних птахів, які вирушають зимувати на південь.

Водоплаваючі птахи заповідника. ФОТО: ua.igotoworld.com

Надзвичайною красою вирізняється асканійський “зелений острів” серед безкрайого степу, якому вже понад 100 років. Це дендрологічний парк, перші ділянки якого були закладені ще в 1887 році. На площі понад 200 га зростає більш як 460 видів дерев і близько 480 видів чагарників. Станом на кінець XX століття колекція рослин налічувала близько 1000 видів дерев і чагарників.

Степова флора асканійського заповідника налічує більш ніж 417 видів представників рослинності. Тут зібрано багато видів місцевих та екзотичних рослин, 73 види з них занесені до Червоної книги України. Деякі рідкісні види, що вважаються зниклими в природі Євразії, продовжують своє існування в “Асканії-Новій”. Серед них – ковили українська, Лессінга і волосиста, тюльпани скіфський і Шренка, бельвалія сарматська, лук Регеля, волошка Талієва та представники роду зіркоплідник.

Шкода від повномасштабного вторгнення росії

З перших днів повномасштабного російського вторгнення “Асканія-Нова” перебуває під окупацією. Навесні 2023 року окупаційна влада призначила власну адміністрацію й встановила фактичний контроль над закладом. Внаслідок цього українська сторона остаточно втратила управління діяльністю біосферного заповідника.

З того часу на території заповідника на постійній основі знаходиться військова техніка й озброєні формування, будуються фортифікації. Над біосферним резерватом літає авіація, що є забороненою мірою для повітряного простору заповідних територій. Це все створює фактор стресу для тварин і не сприяє нормальній праці природоохоронного закладу. Інформацію про заповідний комплекс співробітники, що виїхали на підконтрольні Україні території, збирають дистанційно за допомогою супутникових знімків.

Наслідки російської окупації заповідника. ФОТО: hromadske.radio

Як повідомила Українська природоохоронна група, нові загрози додала серія пожеж на території парку, внаслідок яких було знищено понад 3500 гектарів заповідного степу – більше десятої частини всієї площі біосферного резервату. Про це свідчать знімки з супутника. Також цю інформацію підтвердив директор заповідника “Асканія-Нова” Віктор Шаповалов. Одним із найжахливіших наслідків російської окупації стала масова загибель сайгаків. На початку 2023 року популяція цих тварин у заповіднику становила 564 особини, однак після пожежі, спричиненої роботою російської ППО, загинуло понад 200 тварин – більше ніж третина всього поголів’я. Також зафіксовано гибель інших тварин, у тому числі страусів Ему та буйвола кафрського.

Окрім цього, окупаційна влада організувала незаконне транспортування і навіть продаж рідкісних тварин у росію та до окупованого Криму. Одним із таких випадків було вивезення коней Пржевальського в Ростовську область. Цей вид занесений не лише до Червоної книги України, а й до спеціального додатку Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення. Серед інших викрадених тварин є зебри Чапмана, американські бізони, олені Давида.

У лютому 2025 року українські правоохоронці висунули звинувачення проти окупаційного керівника заповідника Дмитра Мещерякова. Його дії кваліфікували як порушення законів та звичаїв війни, оцінивши збитки від вивезення тварин у 85,2 млн гривень.

З початку окупації під загрозою перебуває усе біорозмаїття біосферного заповідника “Асканія-Нова”, але директор закладу Віктор Шаповалов наголосив, що навіть у таких складних умовах заповідник продовжує функціонувати як науково-дослідна установа.
 

Юлія Сичова