2026 рік. Чотири роки від початку повномасштабного вторгнення і вже дванадцять — відколи Росія здійснила збройну агресію проти України. За цей час стало очевидно: війна ведеться не лише на полі бою. Поряд із ракетними ударами й наступальними операціями триває боротьба за інтерпретації подій, за довіру, за внутрішню єдність і міжнародну підтримку. Свідомість суспільства — такий же стратегічний ресурс, як зброя чи економіка.

У сучасних конфліктах вирішальним чинником стає не лише спроможність армії, а й витривалість держави та громадян.

Про те, чому суспільна стійкість перетворилася на питання національної безпеки, як Україна може протистояти російській пропаганді, попри значно менші ресурси, про відновлення довіри після корупційних скандалів, а також про те, що означають блокування соціальних мереж у Росії, Укрінформ поговорив з експерткою зі стратегічних комунікацій, директоркою ГО «Join Ukraine» Любов’ю Цибульською.

УКРАЇНА МОЖЕ ОБОРОНЯТИСЯ ВІД РОСІЙСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ АСИМЕТРИЧНО

– Інформаційна війна завжди супроводжує бої на фронті. Яка роль інформаційного аспекту війни у 2026 році?

– Когнітивний домен сьогодні є одним із ключових доменів війни. Про це говорять й українці, які переживають війну на власному досвіді, і міжнародні партнери — зокрема НАТО, яке офіційно визнає когнітивний вимір частиною сучасних воєн. Тому робота в цьому напрямку є надзвичайно важливою.

Театр бойових дій не обмежується фронтом. Люди в тилу так само є частиною війни. Усі ми перебуваємо в інформаційному полі, і критично важливо, обмежити його інфільтрацію ворогом. Саме тому необхідно формувати когнітивний імунітет суспільства.

– У 2026 році Росія планує збільшити фінансування пропаганди на 54%, що свідчить про ставку на дезінформацію. Як Україні протистояти цьому за значно менших ресурсів?

– Росія невпинно збільшує бюджети на пропаганду впродовж останніх 12 років. Вони можуть зменшити бюджети на освіту або медицину, але вони завжди збільшуватимуть видатки на війну і на пропаганду.

У нас, очевидно, немає таких же ресурсів, але насправді перед нами і не стоїть  подібне завдання. Ми мусимо оборонятися асиметрично. Наприклад, Росія має потужну авіацію, але з’являється СБУ зі спецоперацією «Павутина» і маленькими дешевими дронами знищує понад 30% російських ракетоносіїв. Це саме маємо робити й робимо в інформаційному полі.

Нам в певному розумінні легше, бо ми більш мотивовані. Для нас це питання виживання. Російська пропагандистська машина працює лише за рахунок вливання в неї величезних ресурсів. 

ЧЕРЕЗ ПРОВАЛИ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ УКРАЇНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО НЕ ЗМОГЛО УТРИМАТИ ЄДНІСТЬ ВСЕРЕДИНІ 

– Чи можете ви навести приклади успішних операцій з боку України в інформаційній сфері?

– Узагалі 2022 рік в інформаційній протидії був дуже успішний для України. Ми тоді від самого початку перехопили ініціативу. Українське суспільство було об’єднане й заряджене, тож росіянам не вдавалося проникнути і посіяти розбрат серед нас. До того ж ми мали безпрецедентну міжнародну увагу.

На мою думку, нам пощастило, що акцент на Україні та російсько — українській війни тривав доволі довго. Так, він не міг триматися на високому рівні всі чотири роки. Але загалом той факт, що ми мали високу увагу від міжнародної спільноти десь перші півтора роки великої війни, це насправді свідчить про успіх наших комунікацій.

Станом на зараз значно більше ворожих кампаній, а звідси — значно менше єдності українського суспільства. Те, що ми всередині не змогли утримати цю єдність, я впевнена, свідчить не про провал комунікації, як часто люблять казати, а великою мірою про помилки в управлінських рішеннях. Комунікації завжди похідні від рішень.

РОСІЯ ЕКСПЛУАТУЄ ВНУТРІШНІ РОЗЛОМИ ВСЕРЕДИНІ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА 

– Чи змінилися інструменти та тактика ведення інформаційної війни з Росії з 2022 року?

– Глобальні цілі Росії залишаються незмінними: знищення української ідентичності та державності. Але інструменти постійно змінюються з розвитком технологій.

Кожен раз, коли ми протидіємо російській пропаганді, вони вишукують нові способи її поширення. Наприклад, коли ми в 2014 році заборонили їхні канали, а вони запустили українські канали, які транслювали російські наративи. Це були канали Медведчука. Коли ми закрили «ВКонтакте» — з’явився Telegram. Постійно відбувається ця боротьба: ми щось забороняємо, вони шукають спосіб це оминути.

Росія активно експлуатує внутрішні розломи — наприклад, напруження між військовими та тими, хто уникає мобілізації. Можливо, ми би не мали цих конфліктів або ж змогли б домовитися. Однак росіяни вкладають багато ресурсів для поляризації всередині України, аби ми були сфокусовані на чварах, а не на боротьбі з ворогом.

Сьогодні серед ключових платформ поширення дезінформації та шкідливих інформаційних впливів — Telegram, TikTok та Viber. Через них здійснюються основні кампанії впливу.

ВЕРБУВАННЯ ДЛЯ ВБИВСТВ ПОЛІТИЧНИХ ДІЯЧІВ ЧИ ГРОМАДСЬКИХ АКТИВІСТІВ ВІДБУВАЄТЬСЯ ЧЕРЕЗ TELEGRAM

– Як ви ставитеся до блокування Telegram? Через цей канал часто вербують підлітків для злочинів проти національної безпеки.

– Це серйозна проблема. Підлітків вербують у великій кількості. Те, що ми бачимо в новинах — верхівка айсберга. Це масове явище. Воно водночас охоплює й дорослих цивільних. Вербування для вбивств політичних діячів чи громадських активістів відбувається через Telegram.

Я переконана, що Telegram слід обмежувати, тому що це — інструмент впливу ворога. Разом із тим українське суспільство вважає цю платформу основним джерелом інформації. І це викликає серйозне занепокоєння, адже це не медіа; часто невідомо, хто стоїть за інформацією. Анонімні канали не несуть жодної відповідальності за публікації, через них цілком можна маніпулювати свідомістю. Крім того, в Telegram немає наскрізного шифрування за замовчуванням, відтак ваша інформація не є захищеною.

З платформами, з якими можливий діалог, які готові виявляти і протидіяти ворожим впливам, варто працювати. Якщо діалогу немає, треба діяти жорсткіше.

БЛОКУВАННЯ РОСІЄЮ МЕСЕНДЖЕРІВ СВІДЧИТЬ ПРО СТРАХ РЕЖИМУ ПЕРЕД ІНФОРМАЦІЙНИМИ КАМПАНІЯМИ ЗЗОВНІ

– Із 1 квітня в Росії можуть бути заблоковані Telegram, Instagram і Facebook. Про що, на вашу думку,  це свідчить?

– Про те, що російський режим боїться. Ключове, що Кремль вбачає загрозу в тому, що до Telegram мають доступ, зокрема, й українські спецслужби, які можуть проводити інформаційні кампанії проти росіян.

По-друге, спецслужби Росії прагнуть повністю мати контроль над каналом спілкування російських громадян. Через це вони хочуть повністю перевести всіх в державний месенджер «Max». Але ми бачимо, що охочих бути під постійним наглядом ФСБ не так вже і багато.

Навіть якщо вони готуються до мобілізації, закриття месенджеру свідчить про їхній страх, а страх — це вразливість.

ПІСЛЯ КОРУПЦІЙНИХ СКАНДАЛІВ ПОТРІБНО ВІДНОВЛЮВАТИ ДОВІРУ ДО ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ

– Які меседжі Україна має просувати у 2026 році на міжнародній арені?

– По-перше, Україна має доводити партнерам, що Росію можна і треба послабити. Не можна продовжувати політику «допомоги чайною ложкою», бо цього недостатньо. Цей підхід дозволяє встояти, але при цьому він коштує Україні дуже дорого.

Ми знаємо, що економіка Росії переживає складні часи, і її можна ще більше послабити. Для цього українцям потрібно надати значно більше підтримки.

Звісно, нам також треба зробити свою домашню роботу й провести відповідні реформи, як-от реформи в Збройних силах, в протидії корупції тощо.

– У контексті антикорупційних дій, хочу спитати про резонанс навколо справи «Мідас», яка розгортається і сьогодні. Це, очевидно, вплинуло на міжнародний імідж України. Як екологічно вийти з цієї ситуації й відновити репутацію держави?

– Починати потрібно з відновлення довіри всередині країни. Окрім репутаційних, ми маємо серйозні психологічні та економічні втрати. Наше населення перебуває і так у виснаженні й у втомі від війни. Складно, коли ворог завдає ударів, але коли свої ж обкрадають — ще й у такій критичній галузі, як енергетика, — це дуже деморалізує. Нам потрібно розраховувати сили, аби дійти до кінця війни, а подібні внутрішні конфлікти нас виснажують. Тому тут треба говорити передусім про відновлення довіри від власного населення. Якщо відновиться довіра до державних інституцій з боку суспільства, то відновиться і репутація назовні.

– Також із приводів, які сколихнули інформпростір, було нещодавнє інтерв’ю посла України у Великобританії пана Валерія Залужного для Acociated Press. Як це сприймається зовнішньою авдиторією?

Це сприймається як внутрішній конфлікт.

Питання, порушені в інтерв’ю, авжеж потребують рефлексії. Але зараз нам треба домовитися, що основний ворог —  Росія. Ми маємо сконсолідуватися й зробити все, аби вигнати агресора з нашої землі.

У 2022 РОЦІ УКРАЇНЦІ ПРОДЕМОНСТРУВАЛИ ДИВА «ВСЕОХОПНОЇ ОБОРОНИ»

– Нещодавно ви запустили сертифікатну програму «Total Defence: Leading Resilient Ukraine», спрямовану на посилення стратегічних комункацій. Розкажіть про неї.

– Курс зі всеохопної оборони спрямований на посилення міжсекторальної взаємодії — між військовими, бізнесом, медіа, громадським сектором і державою. Саме така кооперація забезпечує стійкість суспільства. Чим згуртованішими ми будемо — тим стійкішими станемо. Адже у сучасній війні перемагають не армії, а суспільства. І ми не втомлюємося про це говорити.

– У чому полягає ця взаємодія? Який кінцевий результат курсу?

– У 2022 році українці продемонстрували дива «всеохопної оборони» — горизонтальної взаємодії на всіх рівнях. Згадайте, люди не чекали вказівки «згори» — всі робили, хто що може у себе на місцях. У нас є практика, є спонтанна взаємодія, але брак системних політик у сфері «всеохопної оборони».

Мета курсу — напрацювати спільне розуміння безпеки та знайти рішення для формування політик «total defense». Якщо є тотальна війна — має бути тотальна оборона, в якій залучені всі сектори суспільства. Саме тому ми запросили представників кожного з них для напрацювання сумісних рішень.

– Щоби вони потім впроваджувалися на законодавчому рівні?

– Так — і на законодавчому, і на всіх інших рівнях. Важливо, аби кожен сектор міг відчути свою відповідальність і своє місце в обороні. Для цього треба виробити спільну оптику.  Наприклад, щоб держава могла побачити питання під кутом зору бізнесу, а бізнес — зрозуміти логіку держави. Такий обмін перспективами допомагає формувати ефективні рішення.

Вела розмову Світлана Ткачук

Фото Кирила Чуботіна