Рік тому після аварії двох російських танкерів “Волгонефть” у Керченській протоці мазут уперше дістався кримських берегів. Екологи припустили, що більшість мазуту після аварії опустилася на дно та довго рухалася вздовж узбережжя разом із придонними течіями.

Які наслідки цієї найбільшої екологічної катастрофи в Чорному морі фіксують екологи через рік і чи можливі нові викиди нафтопродуктів — розбирався Крим. Реалії.

Мазуту не видно, але загроза лишається

Як зазначили у виданні, активісти екологічної ініціативи “Зелений маршрут” двічі обстежували узбережжя Криму — через шість місяців і через рік після аварії. Для моніторингу вони обирали ділянки вздовж усього узбережжя, намагаючись охопити різні регіони півострова. Перевагу надавали малолюдним місцям, де забруднення не прибирають оперативно, на відміну від популярних пляжів.

Під час оглядів видимих слідів мазуту на узбережжі не зафіксували. Також у більшості випадків не виявили і явних змін у прибережних екосистемах. Ті порушення, які спостерігали, екологи пов’язують не з нафтопродуктами, а з природними факторами, зокрема пересиханням водойм.

Водночас активісти наголосили: повну картину наслідків могли б дати лише лабораторні дослідження ґрунтів і морської фауни. Однак громадські екологи не мають для цього ресурсів, а сама тема мазутного забруднення після переслідувань екологічних активістів у Криму стала небезпечною.

Відкладений ефект катастрофи

Попри відсутність нових видимих плям, у жовтні 2025 року на південному та західному узбережжі Криму знову зафіксували викиди нафтопродуктів. Екологи вважають, що це прояв відкладеного ефекту — результат апвелінгу, коли холодні глибинні води підіймаються до поверхні.

За їхньою версією, основна маса мазуту після аварії осіла на дні та тривалий час переміщувалася вздовж узбережжя зі сходу на захід разом із придонними течіями. Влітку “тіло” мазуту могло залишатися на глибинах 90–150 метрів, а частково — спуститися ще глибше, до рівня 500–1500 метрів, який у цьому районі розташований відносно недалеко від берега.

Через низьку температуру води на таких глибинах мазут не підіймався на поверхню. Однак поступове нагрівання верхніх шарів і відсутність сильних штормів лише відтермінували його вихід.

Шторм як тригер нових викидів

Гіпотеза екологів підтвердилася восени 2025 року. Після першого сильного шторму в жовтні мазут знову винесло на берег — від Алупки до Євпаторії. Зафіксували забруднення Каламітської затоки та загибель морських птахів.

Скільки саме мазуту досі залишається на дні Чорного моря поблизу Криму — достеменно невідомо. Відкритих даних немає, а оцінки ускладнюються суперечливою інформацією про обсяг нафтопродуктів, що потрапили у воду. Водночас екологи переконані: мазуту значно більше, ніж морські мікроорганізми здатні переробити, адже частина його компонентів практично не розкладається природним шляхом.

Експерти попередили: поєднання прогрівання води, апвелінгу та штормів і надалі може призводити до повторних викидів нафтопродуктів на узбережжя. Окрім цього, зберігається загроза прихованого забруднення — мазут може роками залишатися на дні або в товщі води, поступово отруюючи екосистеми Чорного моря та завдаючи довготривалої шкоди довкіллю.

У грудні минулого року інспектори Державної екологічної інспекції Південно-західного округу зафіксували на узбережжі Чорного моря в Одеській області забруднення мазутоподібною речовиною, що, ймовірно, пов’язано з витоками з танкерів “Волгонефть-212” і “Волгонефть-239”.

Анна Бальчінос