Війна
найцінніший скарб у броньовику для алмазів
На Запоріжжі мешканців громад, до яких суне фронт, вивозять на спеціальному авто, яке передали міжнародні волонтери
Росіяни «розбирають» чергове село в Запорізькій області. Кожен день із «мапи» регіону зникають хати, а іноді – й цілі вулиці села Юрківка Таврійської громади.
Колись тут жило понад 1700 людей, а нині залишаються одиниці. Починаючи з нового року, ворожа армія атакує його дронами на оптоволокні та засипає керованими авіаційними бомбами. Місцеві мешканці, які до останнього вірили, що «от-от усе налагодиться», залишають будинки і їдуть…
Журналісти Укрінформу разом із запорізькими поліцейськими та старшим капеланом по Запорізькій області виїхали в Юрківку, аби вивезти 11 літніх людей, серед яких двоє – маломобільні.
ПЕРЕЧЕКАТИ БОМБАРДУВАННЯ
Ми виїхали із Запоріжжя близько 9-ої ранку. Коли були на півдороги, прийшло сповіщення про повітряну тривогу. Повітряні Сили попереджали про загрозу авіаційної атаки. Дякувати чи то Богу, чи мобільним операторам, інтернет дорогою «ловив» непогано. Побачили, що літаки росіян пішли на пускові позиції, звідки пускають КАБи якраз по Юрківці, Комишувасі та іншим селам, якими ми мали їхати. Вирішили перечекати, зупинились на трасі. Стояли ми там не самі. Десятки машин, які їхали в супутньому напрямку, також чекали кінця повітряної тривоги обабіч дороги. В далечині виднівся чорний дим, було чутно кілька вибухів – десь «лягали» КАБи.

Ми намагались стежити за повідомленнями моніторингових каналів, вслухалися в повітря, рахуючи характерні «гуп», але замість «відбій», там писали: «Ще на пускові», «Вектор той самий», «підлітають до Юрківки». Обстріл тривав півгодини. Коли безпекова ситуація дозволила, ми рушили далі. Зустрівшись з капеланом, поліцейським офіцером громади, евакуаційним екіпажем поліції, нарешті поїхали до Юрківки, нас чекали шість родин – 11 людей.

ДВІЧІ ВТІКАТИ ВІД ВІЙНИ
Дорогою бачимо згарища – сліди «прильотів», на місці одного з влучань ще навіть була пожежа, вогонь «доїдав» залишки чиєїсь хати.
Побиті будинки, понівечені авто на дорогах, перебиті лінії електропередач і… бригада енергетиків, яка, щойно закінчилась тривога, повертала світло тим, хто досі залишається у прифронтових громадах.



Перша адреса – майже крайня вулиця села. Вона є найближчою до лінії бойового зіткнення. Звідти до фронту близько 12 км.
«Сюди все дістає. Дуже багато оптоволокна, бачили ж, як на сонці блищить. Пересуватись селом потрібно оперативно і кожен заїзд сюди – це загроза. От ми перший раз заїхали і вдруге може вже не вийти, бо нас можуть виявити ворожі розвідники і тоді будуть fpv-дрони по нас працювати. А нам треба буде повертатись до Юрківки, плануємо кілька ходок, бо родини чекають. Треба дуже оперативно працювати», – говорить капітан поліції, начальник сектору ювенальної превенції Запорізького районного управління поліції Євгеній Токарєв.
Він пояснює, що разом з колегами вже кілька місяців попереджали людей, що ситуація погіршується і вони мають виїхати. Після того, як почалися масові «прильоти» по селу, люди самостійно звертаються і просять їм допомогти виїхати.

Першими вивозимо літнє подружжя – Параску Олексіївну та її чоловіка Володимира. Обом за 70. Це вже їхня друга евакуація за час повномасштабної війни.
«Ми жили в Оріхові. У нас була квартира. В Юрківку їздили як на дачу, тут мої батьки жили і це колись їхній будинок був. В 2023 році під час обстрілу нашу квартиру розбило – завалило девʼятий поверх і нашу квартиру разом з ним. КАБ попав, будинок горів. У нас в телефоні залишились фотографії того жаху. Приїхали сюди. Город садили і з нього самі жили і дітям допомагали. У нас троє дітей, чотири онуки і два правнуки. На городі вирощували картоплю, помідори, огірки, малину, полуницю, кавун… поки здоров’я дозволяло. Тепер ми без нічого залишились. Вже три дні як не спимо зовсім. Страшно. Постійне «геп, геп, геп», – розповідає жінка.

З пані Параскою ми не встигаємо договорити, правоохоронці кажуть, що треба швидко їхати на іншу адресу. В повітрі не спокійно. Постійно десь прилітає.

АВТО ДЛЯ АЛМАЗІВ
На варті з антидроновою рушницею постійно чергує поліцейський офіцер громади Дмитро Бєсєдін. Він і за водія, і прикриває групу від дронів.

«Прикриття важливе. Ми вже неодноразово працювали по дронах під час евакуації. Допомагає», – пояснює Дмитро.
Він сам родом з нині окупованого Мелітополя. Проте не встиг там попрацювати поліцейським офіцером громади, був змушений евакуюватися до Запоріжжя. Розповідає, що спочатку працював в Біленьківській громаді, а з 2024 року перевівся в Таврійську і працює тут досі.

«До початку 2026 року було відносно спокійно. З нового року обстріл громади відбувається кожен день. Обстріл саме житлових будинків. Це комбіновані атаки. Нема такого, що лише дрони чи КАБи. Загалом тут постійна небезпека дронів на оптоволокні. Це сьогодні нам пощастило, бо погодні умови погані. Ми завжди дуже швидко працюємо. Люди по селу не гуляють. Магазини закрилися, аптека найближча в Комишувасі», – розповідає поліцейський офіцер громади.

Він закликає мешканців виїжджати, поки є можливість, коли пропонують, щоби не було пізно.
«Зараз настав переломний момент і треба думати про життя, здоровʼя, а не матеріальні речі», – каже він.

Одну з останніх забирали з дому 71-річну Діну Василівну. Її син військовий, невістка доглядає свого батька в Харкові. В будинку, де мешкає літня жінка, днями внаслідок ворожого удару побило вікна і двері. Пані Діна закрила їх як змогла… старою ковдрою.

«Тут за два дні дахів у половини села немає. Люди виїжджають. Постійно дрони, «шахеди» летять. У підвал бігала. Хоча знаю, що є випадки, коли люди біжать у підвал і їх вбиває. У нас в селі мало жертв, слава Богу», – розповідає жінка.

Вона наважилась виїхати, бо сусідка покликала. Поки що їде до Запоріжжя, квартиру винайматимуть, а далі – буде видно.

Поліцейські передали всіх людей капелану Ігорю Корнієнко, який вивозив їх до Запоріжжя на спеціальному броньованому автомобілі.


«Це броньований бус, один з тих, що у нас є. Ми на ньому евакуюємо людей. Тут багато місць. Бувало таке, що і 20, і 30 людей вивозили. Колись він возив алмази десь в Італії, а сьогодні вивозить людей», – розповідає капелан.

Він також наголошує, що обстановка в громаді важка і евакуювати таку кількість людей з різних адрес в один день надзвичайно складно. Проте, коли мирні люди просять про допомогу, просять врятувати, то вони мають бути поруч.
Ольга Звонарьова, Запорізька обл.
Фото Дмитра Смольєнка
Війна
Нідерландські волонтери продемонстрували аквадрон, який передадуть Україні
Нідерландські волонтери продемонстрували на каналах Амстердама аквадрон, який передадуть Україні для виконання насамперед рятувальних і логістичних завдань.
Про це повідомляє кореспондентка Укрінформу.
Систему створили четверо волонтерів після того, як їхній товариш, перебуваючи в Україні поблизу Дніпра, стикнувся із проблемами доправлення військовим необхідних речей.
За словами розробників, аквадрон оснащений системою дистанційного керування, камерами та може працювати через супутниковий зв’язок Starlink. Передбачений також автоматичний режим, який дозволяє заздалегідь планувати маршрут. Максимальна швидкість човна може сягати 60 км/год. Його конструкція є модульною, це дозволяє адаптувати платформу під різні завдання та встановлювати додаткове обладнання.
“Ми розробляли його насамперед для рятувальних місій, доставки необхідних речей, а також для евакуації. Але його можна використовувати і для тактичних місій – усе залежить від потреб. Ми передаємо базову версію, але вона повністю модульна. Фактично, можна створити будь-які функції, потрібні користувачеві”, – зазначив у коментарі Укрінформу волонтер фонду Protect Ukraine Отто Кой.
За його словами, розробники вже передали три такі човни до Києва і планують провести там демонстрацію. Після отримання відгуків від українських військових систему адаптують до потреб підрозділів, які її використовуватимуть.
Однією з головних переваг аквадрона розробник називає вантажопідйомність: “Він потенційно може перевозити до 1000 кілограмів вантажу, що робить його придатним для логістичних операцій на воді”.
Волонтер також зазначив, що базова версія системи коштує близько €45 тисяч, проте кінцева ціна залежить від комплектації та додаткового обладнання.
“Я бачу це як керований джип на воді”, – підкреслив Кой, пояснюючи концепцію розробки.
Водночас він зауважив, що розробники прагнуть, аби система залишалася максимально доступною та простою у виробництві, аби в майбутньому можна було забезпечувати українські підрозділи такими аквадронами у значній кількості.
Співзасновник фонду Protect Ukraine Яап Схолтен розповів, що ідея створення аквадронів виникла 2023 року.
“Коли українські захисники розповіли, що мають проблему з доставкою їжі, припасів та всього необхідного хлопцям на іншому березі річки, тоді з’явилася думка: чи можемо ми створити дрон, який буде здатний доставляти їжу та медичні засоби, а також евакуювати поранених? Оскільки ми співпрацюємо з великою кількістю інженерів з Делфта, я запитав одного з них: чи можемо ми розробити такий аквадрон? Так ми й почали. Група нідерландських інженерів розробила аквадрон, і ми вже передали чотири такі Україні”.
Він підкреслив, що аквадрони постійно вдосконалюються, тож тепер волонтери хочуть показати нові версії українським підрозділам.
“Якщо ми отримаємо замовлення від військових підрозділів, то хотіли б залучити Міністерство оборони Нідерландів. Тоді, сподіваємося, зможемо виготовити 30-40 таких човнів, адже в такій кількості вони вже стають справді потужним інструментом. Зараз це фактично прототипи, які ми постійно тестуємо та вдосконалюємо”, – наголосив Схолтен.
Окрім того, він розповів, що фонд також передав в Україну близько 350 автомобілів, але “це радше додатковий напрям, тому що доставляти автомобілі може практично кожен”. “Ми зосереджуємося на різних типах дронів і медичній підтримці… Ми маємо контакти з великою кількістю військових, медиків, лікарів та неурядових організацій. Але наша підтримка зосереджена саме на армії. Ми підтримуємо Збройні Сили України, тому що вважаємо, що саме вони можуть захистити людей і, зрештою, саме вони можуть забезпечити перемогу України в цій війні”, – зазначив нідерландський волонтер.
Як повідомляв Укрінформ, нідерландський волонтер, співзасновник фонду Protect Ukraine Яап Схолтен отримав орден «За заслуги» ІІІ ступеня за підтримку України.
Фото: Ірина Драбок/Укрінформ
Більше наших фото можна купити тут
Війна
Сили оборони спростували заяву росіян про захоплення Писарівки на Сумщині
Сили оборони України спростували заяву російських загарбників про нібито захоплення населеного пункту Писарівка Сумської області.
Про це угруповання військ «Курськ» повідомило у Фейсбуці, передає Укрінформ.
«Нова заява російських загарбників про захоплення населеного пункту Писарівка Сумської області вкотре не відповідає дійсності. Населений пункт перебуває під контролем Сил оборони України, бої на цьому напрямку тривають», – ідеться у повідомленні.
Як зазначили військові, «це вже не перше «звільнення» Писарівки. 23 липня ворожі пропагандисти вже рапортували про «контроль над більшою частиною села». Тому ми не здивуємося, якщо їм доведеться «звільняти» його і втретє, і вчетверте. Приписувати собі неіснуючі досягнення – давня російська традиція».
Військові радять ворогу визначитися: Писарівка «контрольована» чи «звільняється» по колу, а українців закликають орієнтуватися на офіційні зведення Генерального штабу Збройних сил України, а не на сумнівні публікації російських ЗМІ.
«Ситуація на напрямку контрольована. Підрозділи Сил оборони України виконують бойові завдання», – підкреслили в УВ «Курськ».
Як повідомляв Укрінформ, Сили оборони спростували заяву росіян про нібито захоплення Новокостянтинівки на Сумщині.
Фото Укрінформу можна купити тут
Війна
Пам’яті Героя України, льотчика Сергія Пархоменка
Після народження сина казав, що тепер, як ніколи, є задля кого воювати
«Саме за такими льотчиками — майбутнє авіації», – впевнено казав командир підрозділу, коли молодий капітан Сергій Пархоменко раз за разом здійснював бойові вильоти.
Сергію щойно виповнилось 25, а він уже обіймав посаду командира авіаційної ланки та захищав Україну в повітрі так завзято, що й значно старші побратими часто звертались за порадою.
На початку широкомасштабного вторгнення Росії Сергій якраз готувався стати батьком.
Його син народився у вкрай важкий для країни час — у березні 2022 року… Звичайно, колеги зрозуміли б, якби капітан трішки більше часу проводив із родиною, та Сергій запевняв, що тепер, як ніколи, є задля кого воювати…
Результати роботи капітана вражають. Близько 40 бойових вильотів у складних умовах протидії ворожих засобів ППО і винищувальної авіації росіян… А це — десятки знищених ворожих танків, більше ніж пів сотні броньованих машин, цистерн із пальним, транспортних засобів, кількасот російських офіцерів та солдатів, тисячі врятованих життів українців…
Сергій неодноразово уміло виводив українську авіацію з-під ракетних ударів ворога та завжди першим рвався в бій.
Вибір професії для льотчика в третьому поколінні був очевидним. Дідусь та батько — військові авіатори, дитинство минуло на аеродромах, полігонах, у гарнізонах… Тож очікувано для всіх Сергій вирішив продовжити військову династію.
Та його вабила зовсім не романтика польотів, адже вступив до військового вишу у 2014-му, коли батько виконував бойові завдання в повітрі…
Сергій у 2019 році успішно закінчив льотний факультет Харківського національного університету Повітряних Сил. Без жодних роздумів обрав бригаду тактичної авіації та швидко став одним із найкращих пілотів штурмовиків Су-25.
До лютого 2022 року офіцер здобув чималий досвід. Побратими розповідають, що Сергій — не лише професійний воїн і гідний нащадок родини військових льотчиків.
“Він був ще й справжньою душею авіаційного підрозділу, командиром-лідером і просто чудовою людиною, – прокоментували побратими капітана. – Гідний син свого батька”.
Капітан Сергій Пархоменко героїчно загинув 14 травня 2022 року під час бойового завдання в районі Гуляйполя на Запоріжжі.

В останню путь захисника провели у Вінниці, столиці військової авіації України. У небі кружляли винищувачі, та найбільше вражали не вони, а маленьке немовля, яке дбайливо колисали рідні та побратими Героя України…

За мужність і патріотизм, проявлені під час захисту Батьківщини від російської агресії, Указом Президента України капітан Сергій Пархоменко посмертно удостоєний звання Герой України та нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Честь Герою!
Анастасія Олехнович
Фото з сайту АрміяInform
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
-
Усі новини1 тиждень agoПомерла екснаречена Кличка — яка причина смерті Гайден Панеттьєрі
-
Усі новини6 днів agoХолоденко шукає чоловіка Синяку – психологиня знялася в шоу
-
Політика1 тиждень agoНАБУ опублікувало аудіозапис у справі, де фігурують нардепи і високопосадовці ОП
-
Війна1 тиждень agoдо експлуатації у ЗСУ допустили дрон «Довбуш Т40»
-
Усі новини1 тиждень agoЗагинув Анатолій Ткач – що відомо про музиканта
-
Політика1 тиждень agoекснардеп заявив, що закликає своїх дітей емігрувати через війну
-
Політика1 тиждень agoЗеленська назвала ключову тему Саміту перших леді та джентльменів
-
Усі новини6 днів agoОля Полякова в ДТП — аварію співачки порівняли з ДТП Кузьми, в якій він загинув
