Історія Одеси має значно глибше українське коріння, ніж прийнято вважати, і бере початок задовго до офіційної дати заснування міста. Козацькі діячі, зокрема Семен Палій та Петро Калнишевський, відіграли ключову роль у формуванні території сучасної Одещини.

Про значення козацької доби для історії міста розповів підполковник Сергій Цехоцький.

За його словами, зв’язок останнього кошового отамана Петра Калнишевського з південними землями України є комплексним — військовим, економічним і культурним.

Також постать Семена Палія має значно глибший зв’язок із територією сучасної Одеси, ніж це зазвичай уявляють. Хоча офіційною датою появи назви міста вважається 1795 рік, ще за століття до цього козацькі загони активно діяли у степах Північного Причорномор’я, закладаючи передумови для майбутнього розвитку регіону. Саме тому сьогодні в Одесі його ім’ям названо одну з магістралей і вулицю.

Ще до приєднання Хаджибею, який згодом став Одесою, до Російської імперії, Калнишевський як керівник козацтва брав активну участь у війнах проти Османської імперії. Під час російсько-турецької війни 1768–1774 років козацькі загони діяли на території сучасної Одещини: здійснювали рейди на турецькі укріплення, зокрема Хаджибей та Аджидер (нині Овідіополь), проводили розвідку та послаблювали позиції противника.

Саме ці дії значною мірою підготували ґрунт для подальшого захоплення регіону. Водночас Калнишевський проявив себе не лише як військовий, а і як стратег і політик. Він розумів важливість виходу до Чорного моря для розвитку економіки та сприяв формуванню торгівельних шляхів на південь. За його керівництва козаки фактично освоїли степовий коридор до узбережжя, включивши ці території у сферу впливу Запорозької Січі.

Після зруйнування Січі у 1775 році та арешту Калнишевського його соратники — Антон Головатий і Захар Чепіга — сформували Чорноморське козацьке військо. Саме ці підрозділи у 1789 році брали участь у штурмі Хаджибею під керівництвом Хосе де Рібаса. Історики наголошують: без військової школи та організаційного досвіду Калнишевського цей успіх міг бути значно складнішим.

Сьогодні постать кошового отамана дедалі більше розглядається як символ українського коріння Одеси. Його канонізували як святого праведного Петра Багатостраждального, а в храмах Православної церкви України його вшановують як покровителя воїнів і козацтва.

Попри це, питання повноцінного увічнення його пам’яті в Одесі залишається дискусійним. Зокрема, у 2010 році ініціативу встановлення пам’ятника на проспекті Шевченка було заблоковано в міській раді. Водночас у межах сучасних процесів деколонізації питання повернення історичної справедливості та переосмислення ролі козацтва в історії півдня України знову набирає актуальності.

Наразі в Одесі вже є вулиця, названа на честь Калнишевського, що символізує поступове повернення українського історичного наративу в міський простір. Історики наголошують: саме козаки десятиліттями виборювали ці землі, формуючи підґрунтя для розвитку регіону задовго до імперських проєктів.

Також нещодавно в Одеси говорили про постать, яка випередила свій час і залишила по собі одну з перших європейських конституцій.  Історія Пилипа Орлика ожила через факти, маловідомі деталі та людські риси, про які рідко згадують у підручниках.

Анна Бальчінос