Ось уже 20 років колишня дев’ята планета Сонячної системи Плутон є карликовою планетою. Він міг залишатися планетою і сьогодні, а також у Сонячній системі могло з’явитися ще три додаткові планети. Але рішення Міжнародного астрономічного союзу призвело до того, що зараз у Сонячній системі лише 8 планет, пише Discover Magazine.

24 серпня 2006 року Міжнародний астрономічний союз (МАС) нарешті дав визначення тому, який об’єкт можна вважати планетою. Астрономи вирішили, що цей об’єкт повинен обертатися навколо зірки, але не бути зіркою, мати достатньо маси, що його гравітація надала об’єкту круглої форми, і небесне тіло має бути домінуючим на своїй орбіті. Хоча Плутон обертається навколо зірки, тобто Сонця та має круглу форму, вони не є домінуючим об’єктом на своїй орбіті. Її перетинають тисячі крижаних тіл із пояса Койпера, що починається за орбітою Нептуна.

Ось уже 20 років Плутон є карликовою планетою, а не дев’ятою планетою Сонячної системи, якими є Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран та Нептун. Але Плутон мав шанс зберегти статус планети і до того ж Сонячна система могла поповнитися ще трьома планетами.

За 8 днів до історичного рішення МАС, 16 серпня 2006 року, група астрономів підготувала проект рішення, згідно з яким Плутон слід вважати планетою, а Сонячна система має складатися не з дев’яти, а з 12 планет.

Вчені пропонували надати статус планети об’єкту з головного поясу астероїдів під назвою Церера, а також найбільшому супутнику Плутона під назвою Харон, який розглядався як компаньйон Плутона в системі з двох планет, і об’єкту під назвою 2003 UB313 (він тепер відомий як карликова планета Еріда).

Астрономи запропонували вважати Плутон і схожі на нього світи новим типом планет під назвою “плутони”. Але за це рішення не проголосувала більшість експертів МАС.

Досі астрономи сперечаються про те, чи було правильним рішенням позбавити Плутон статусу планети. Як показали спостереження космічного апарату “Нові горизонти”, що пролетів на близькій відстані від Плутона 11 років тому, це геологічно активний світ, який має багато характеристик планет земної групи. Тому є вчені, котрі наполягають на тому, що Плутон треба знову називати планетою.

Але поки Плутон залишається карликовою планетою, варто згадати, що такий самий статус мають ще чотири світи в Сонячній системі.

Карликові планети Сонячної системи

• Плутон – це найбільша карликова планета діаметром понад 2300 км, яка має 5 супутників.
• Церера – це найбільший об’єкт у головному поясі астероїдів між Марсом та Юпітером. Діаметр Церери складає понад 900 км і не має супутників.
• Макемаке — це карликова планета в поясі Койпера за Нептуном, має 1 супутник і її діаметр становить приблизно 1500 км.
• Хаумеа знаходиться в поясі Койпера, її діаметр складає приблизно 1600 км., хоча карликова планета має не зовсім круглу форму. У неї 2 супутники.
• Еріда, діаметром понад 2200 км, є найдальшою від нас карликовою планетою.

Інші новини науки

Дивлячись сьогодні на єгипетську пустелю, можливо, важко уявити, що більша частина цієї пустелі колись була затоплена морем, яке покривало значну частину північної околиці африканського континенту. І це зовсім не було мертвим морем — знахідки свідчать про те, що в крейдяному періоді цей регіон був тропічним раєм, де висхідні течії піднімали поживні речовини в товщу води, живлячи процвітаючу екосистему, пише Science Alert.

У недавньому дослідженні палеонтологи вивчали плато Абу-Тартур і виявили тут свідчення біорізноманіття регіону, зокрема зуби акул, які процвітали серед великої кількості видів риб. За словами вчених, їм вдалося виявити щонайменше сім окремих видів.

Не секрет, що в крейдяному періоді, приблизно від 145 до 66 мільйонів років тому, наша планета виглядала зовсім інакше. В умовах парникового клімату, спричиненого тектонічною активністю, Земля була значно теплішою, з невеликою кількістю або повною відсутністю полярного льоду, що призвело до підвищення рівня моря. Високий рівень океану також означав, що більша частина суші, відома нам сьогодні, включаючи Північну Африку, була затоплена в той час.

За словами співавтора дослідження, палеонтолога Тарека Ясіна з Каїрського університету, раніше йому разом із колегами вдалося ідентифікувати два види акул лише за кількома зубами. Вчені вважають це відкриття дуже цікавим, оскільки регіон мав підтримувати досить продуктивний харчовий ланцюг, щоб кілька хижаків могли виживати на одній території.

Тому вчені повернулися до Абу-Тартура, щоб дізнатися більше. У новому дослідженні вчені виявили ще 14 зубів, що належать 5 окремим видам акул, жоден із яких раніше не був ідентифікований в Абу-Тартурі.

Зазначається, що деякі з виявлених зубів були довгими й тонкими, як голка, тоді як інші — широкими й зазубреними, що, ймовірно, краще підходило для розрізання. Більше того, один зуб був помітно вигнутий, як керамбіт. У деяких зубів були невеликі, схожі на ікла бічні виступи, які називаються горбками, у інших нічого подібного не спостерігалося.

На основі інших викопних знахідок з усього світу дослідники визначили, що ці зуби належать п’яти вимерлим видам:

1. Cretalamna, можливо, Maroccana;
2. Scapanorhynchus cf. Raphiodon;
3. Serratolamna cf. Serrata;
4. Squalicorax bassanii;
5. Squalicorax pristodontus.

Зазначимо, що всі п’ять видів є новими знахідками для Абу-Тартура. Більше того, два з них вважаються новими видами для Єгипту — Serratolamna cf. serrata та Squalicorax bassanii.

Ще цікавішим видається те, що акули, ймовірно, не конкурували безпосередньо, а займали різні екологічні ніші в багатому морському середовищі.

Інші новини науки

Дослідники зазначають, що справжньою несподіванкою для них стала планета GJ 523b, яка існує приблизно 170 млн років (Земля існує понад 4,5 мільярдів років). Новий світ, виявлений космічним телескопом TESS, є першим прикладом так званої мегаземлі — це клас планет, які давно шукали вчені. Дослідження опубліковано на сервері препринтів arXiv, пише Phys.

Автори дослідження займалися пошуком планет класу “гікеан”. Це гіпотетичні планети, які більші за Землю, але менші за Нептун, поверхня яких вкрита рідкою водою і які можуть бути потенційно придатними для життя.

Увагу астрономів привернула планета GJ 523b, яку вони вирішили досліджувати за допомогою наземних телескопів та космічного телескопа “Вебб”. У підсумку виявилося, що це не гікеан, а щось не менш цікаве.

Астрономи зазначають, що це перший приклад планет класу “мега-Земля” — це дуже щільні й великі кам’янисті світи. Несподіванкою стало те, що, як з’ясували вчені, планета надзвичайно щільна. Вона приблизно у 2,5 рази більша за Землю за розміром, що становить приблизно 60 % розміру Нептуна, але її маса у 23 рази перевищує масу Землі.

Астрономи стверджують, що це дуже незвичайна планета, яка може надати нову інформацію про те, як можуть утворюватися планети.

Щільні світи здебільшого є невеликими кам’янистими планетами, схожими на Землю чи Меркурій. Але GJ 523b — справжній гігант, що викликає подив.

Астрономи описують формування цієї планети як “справжню несподіванку”. Зазвичай після утворення ядра з кам’янистого матеріалу та металів навколо нього накопичується газоподібна атмосфера. Наприклад, коли Юпітер досяг розміру, що приблизно в 20 разів перевищував розмір Землі, у нього сформувалася величезна атмосфера. Але у планети GJ 523b відносно невелика атмосфера, а тому вона, хоча й має величезну масу, усього в 2,5 рази більшу за Землю.

Можливо, планета втратила більшу частину атмосфери під впливом своєї зірки. А може, вона утворилася в результаті зіткнення двох планет, і в результаті утворився величезний шматок каменю з невеликою атмосферою.

Вчені хочуть виявити більше світів, подібних до GJ 523b, що дозволить краще їх класифікувати.

Інші новини науки