Ключові моменти:

• Одеситка опублікувала фото: труба прорвана, нечистоти течуть прямо в море і на пісок. Запах настільки сильний, що поруч важко перебувати.
• Подібні випадки повторюються щороку — змінюються тільки місця, а сутність проблеми залишається.
• Місцева влада визнає наявність проблеми: значна частина стоків потрапляє у воду без належної очистки.
• Рішення існують, але їх реалізацію відтерміновано: масштабні проєкти планують завершити орієнтовно до кінця 2026 року.

Імпульсом для цієї публікації стали дописи в Facebook громадської активістки Яни Тітаренко та коментарі еколога Владислава Балінського.

Вони неодноразово документували випадки забруднення морської води поблизу Одеси: стічними водами, плямами олії та нафтопродуктів, публікували фотодокази в соціальних мережах.

Коментарі щодо готовності Одеси до пляжного сезону, безпечності перебування в морі та стану пляжів надали депутати міської ради Ольга Квасницька та Володимир Корнієнко.

Окремо перевірялися дані про екологічні наслідки розливів — зокрема позиція громадської організації «Зелений лист», яка пояснює вплив рослинної олії на морську екосистему.

Також проаналізовано інформацію про міські інфраструктурні програми: будівництво колекторів, зокрема Новоаркадійського, та строки їх реалізації.

При підготовці матеріалу було використано попередні публікації та відкриті джерела про забруднення моря мазутом і наслідки розливів рослинної олії.

«Все зливається у море» — офіційна оцінка проблеми

«Каналізація просто тече в море. Сморід такий, що ріже очі та викликає блювотний рефлекс». Ці слова одеситки Яни Тітаренко після прогулянки на 16-й станції Великого Фонтану звучать емоційно, але точно відтворюють картину: прорив труби, потоки нечистот на піску й у воді, характерний неприємний запах, який не можна ігнорувати.

Для Одеси такі випадки не поодинокі — їх повторюваність вказує на системну проблему. Напередодні пляжного сезону це особливо помітно: хоча місто декларує підготовку, узбережжя нагадує про наявні недоліки інфраструктури.

Іржава труба що веде у море / фото Яни Тітаренко

Скарги на зливання каналізації і побутових стоків у море мають спільну ознаку — вони повторюються. Змінюються локації та деталі, але суть лишається тією ж: інфраструктура не справляється, контроль не вирішує проблему, і море залишається кінцевим пунктом скидів. Ситуація не була вирішена ні до повномасштабного вторгнення, ні під час нього — а за нинішніх умов лише загострилася через дефіцит ресурсів та слабший нагляд.

Міська влада фактично підтверджує цю оцінку. Депутатка Одеської міської ради Ольга Квасницька прямо характеризує проблему як хронічну:

– Сьогодні ми говоримо про підготовку до сезону у двох напрямах. Перший — екологічний. Проблеми, які піднімаються щороку: відсутність належного очищення, брак відповідних колекторів і, як наслідок, — усе зливається у воду. Крім того, багато несанкціонованих скидів у море роблять ресторани і кафе, яким дозволено працювати на узбережжі.

Фраза «зливається у воду» описує модель функціонування прибережної зони, яка не отримує швидких і дієвих рішень.

Брудне море в Одесі / фото Яни Тітаренко

Мільйонні проєкти: що планують зробити на одеському узбережжі

Влада декларує масштабні рішення — водночас вони здаються віддаленими та амбітними.

– Було ухвалено не просто ремонти, а фактично будівництво колекторів, зокрема Новоаркадійського колектора. Дедлайн — до кінця 2026 року, — каже пані Ольга. — Це дорогий проєкт: на Новоаркадійський колектор передбачено близько 121 мільйона гривень, а загалом у цьому напрямі налічується 22 проєкти.

Однак ключове протиріччя полягає в тому, що проблема існує вже сьогодні, а рішення реалізують у кращому випадку наприкінці 2026 року. Це означає, що ще один пляжний сезон місто зустріне з тими ж самими системними недоліками, які було визнано проблемними.

Чому недостатньо контролюють підприємців на узбережжі?

Ще один важливий аспект — контроль. Депутат Володимир Корнієнко зазначає проблему врізок у мережі та слабкий облік:

– На великій частині узбережжя багато ділянок передавалися підприємцям. На жаль, деякі з них нехтують екосистемою і роблять врізки прямо в море. Можливо, місту складно провести повну інвентаризацію, не вистачає кадрів.

Через це частина проблеми залишається непоміченою та не врахованою, а те, що не пораховане, важко контролювати. В результаті Одеса визнає проблему, але не має всіх необхідних інструментів для її повного усунення. І напрошується питання: чи вистачає політичної волі та ресурсів?

Війна посилює тиск

Однак повна картина не буде повною без фактора, що останніми роками посилює навантаження на Чорне море — наслідки війни. Зокрема це стосується випадків розливів мазуту та інших екологічних інцидентів.

Рослинна олія у морі: наслідки ще не до кінця відчутні

Один із показових випадків — розлив рослинної олії після обстрілу порту «Південний» у грудні 2025 року. Унаслідок пошкодження інфраструктури значні обсяги олії потрапили у воду. На перший погляд це може здаватися менш небезпечним, ніж нафтопродукти, але екологи попереджають: наслідки такого забруднення не менш серйозні, просто вони часто менш помітні.

За даними ГО «Зелений лист», розлив рослинної олії порушує кисневий баланс води, створює плівку на поверхні і впливає на планктон — основу морської екосистеми. Це означає шкоду для харчових ланцюгів Одеської затоки — від мікроорганізмів до риб і птахів. І головне — такі зміни не завжди видно зовні: вода може виглядати чистою, але бути небезпечною для екосистеми.

Птах у мазуті / фото ГО “Зелений лист”

Мазут: проблема, яка повертається

Ще один вид забруднення — мазут, що залишається після аварій танкерів. Чорне море — напівзамкнена система, тож мазут не зникає швидко: він осідає на дні й під час штормів може знову підніматися та повертатися до узбережжя. Таким чином утворюється довготривала проблема, наслідки якої можуть проявлятися й через тривалий час.

Подвійний тиск на море

Отже, Чорне море біля Одеси сьогодні під подвійним тиском. З одного боку — локальні проблеми, які роками не вирішують: стоки, відсутність колекторів, несанкціоновані врізки, слабкий контроль. З іншого — наслідки війни, що приносять нові, більш складні і довготривалі забруднення.

Саме поєднання цих чинників є найтривожнішим: навіть якщо почати вирішувати одну з проблем, інша залишатиметься і продовжуватиме завдавати шкоди екосистемі.

Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua