Про це повідомляє пресслужба премії, передає Укрінформ.

Церемонія відбулася 14 квітня, у день народження документаліста та воїна Руслана Ганущака. Як зазначається, експертна рада під керівництвом Лариси Покальчук оцінювала роботи за чотирма критеріями: документальна цінність, особиста мужність, майстерність та соціальний вплив.

Головну нагороду ім. Руслана Ганущака отримав пресофіцер 24-ї ОМБр ім. Короля Данила Костянтин Мельников за репортаж «Божевільня. Костянтинівка».

У номінації «Герой у кадрі» переміг Едуард Тимошенко зі стрічкою «Очі війни» із найсильнішим візуальним образом воїна з передової.

У номінації «Кіно-слово» здобув перемогу фільм Аліси Коваленко «З любов’ю з фронту» / MY DEAR TEO — за майстерне поєднання тексту та візуального ряду.

У номінації «Документалістика гідності» за висвітлення незламності духу перемогла стрічка «Мілітантропос» В’ячеслава Цвєткова, Христини Лизогуб і Дениса Мельника.

У номінації «Тиша у війні» перемогла Олена Максьом із фільмом «Не питай мене, чи я вбивав»/ Don’t Ask Me If I Killed — за глибоке дослідження психологічного стану людини на війні.

«Ім’ям року» став Артем Рижиков із фільмом «Простий солдат» — як головне відкриття року в документалістиці.

У номінації «Світло майбутнього» нагородили “молодих авторів, які сміливо документують історію” — Вікторію Гнатюк та Марію Шевченко.

Спеціальні відзнаки за мужність «Кришталева лінза» отримали: Олег Петрасюк (спеціальна відзнака «Фотомить» за кадри з Костянтинівки), Владислав Винарівський («Вєня») (68-ма ОЄБр) та Ілля Мальцев («Білий янгол») — «Герой у кадрі», Артем Дубина (12-та бригада «Азов») — особлива відзнака захиснику та медійнику, а також Дмитро Тяжлов та медійники 92-ї ОШБр.

Експерти також відзначили Дмитра Коновалова за висвітлення воєнних злочинів проти дітей, Андрія Варьонова за популяризацію професії оператора, Сергія Неретіна та команду фільму «Приборкати страх».

Церемонію нагородження провели офіцер ЗСУ Віта Титаренко та директорка фундації Христина Бабляк. Захід розпочався з хвилини мовчання “Перерваний кадр” – на екрані демонструвалися імена документалістів, операторів та репортерів, які загинули з 2014 року.

“Пам’ять має перетворюватися на дію. Саме тому була створена наша фундація. Ми хочемо, щоб кадри тих, хто пішов у вічність, продовжували жити, а ті, хто сьогодні тримає камеру як зброю, відчували підтримку”, — зазначила засновниця фундації, сестра Руслана Ганущака Ірина Ганущак-Форостян.

Як повідомляв Укрінформ, Руслан Ганущак – військовий журналіст, фотограф та оператор, який загинув 11 січня 2025 року під час виконання бойового завдання у Курській області. Його родина створила Фундацію документалістики імені Руслана Ганущака, що започаткувала премію його імені для військових журналістів, документалістів і фотографів.

Фото: 1 центр ІКП Сухопутних військ