Connect with us

Суспільство

Олександр Григораш, начальник відділу контролю експлуатації ЧАЕС

Published

on



Сорок років після аварії на ЧАЕС, світ знову говорить про ядерну загрозу – але вже в іншому контексті. Повномасштабна війна Росії проти України показала: те, що вважалося неможливим, стало реальністю. Захоплення атомних об’єктів, обстріли ядерної інфраструктури й використання станцій як інструменту шантажу поставили під сумнів ефективність міжнародної системи безпеки. У програмі Укрінформу «Є розмова» говоримо з начальником відділу контролю експлуатації Чорнобильської АЕС Олександром Григорашем – про нові ризики, досвід України та головні уроки, які світ досі не засвоїв.

– Пане Олександре, сорок років після Чорнобильської трагедії: це дві різні історії чи одна, яка досі триває?

На ЧАЕС процеси тривають, і ця історія ще дуже далека від завершення

– Це, безумовно, продовження тієї ж історії, яка почалася у 1986 році. Просто змінився формат існування станції. Якщо тоді вона виробляла електроенергію, то сьогодні вона її споживає. Але це не означає, що там усе «завершилося». На майданчику продовжують працювати ядерні установки, функціонують об’єкти поводження з радіоактивними відходами, і залишається об’єкт «Укриття» разом із новим безпечним конфайнментом. Тобто процеси тривають, і ця історія ще дуже далека від завершення.

– Чи можна сьогодні говорити, що Чорнобиль знову є потенційною глобальною загрозою?

– Чорнобиль ніколи не переставав бути потенційною загрозою після аварії. Поки в об’єкті «Укриття» перебувають паливовмісні матеріали, які розташовані не в повністю контрольованому стані, ризики зберігаються. Просто в різні періоди вони можуть бути більшими або меншими – залежно від зовнішніх факторів, зокрема військових.

– Які ризики виникли під час окупації ЧАЕС у 2022 році?

– Це був безпрецедентний випадок – фактично акт ядерного тероризму. Йдеться не лише про сам факт захоплення. Це і розміщення військової техніки на території станції, і порушення умов безпеки, і загроза пошкодження критичної інфраструктури. І що найгірше – світова спільнота відреагувала на це дуже стримано, хоча подібні дії прямо порушують міжнародні конвенції.

– Чому міжнародна спільнота так і не дала жорсткої відповіді?

Ніхто не закладав у свої моделі, що хтось може цілеспрямовано захоплювати ядерні об’єкти і використовувати їх у військових цілях

– На мою думку, причина в тому, що світ просто не був готовий до такого сценарію. Ніхто не закладав у свої моделі, що хтось може цілеспрямовано захоплювати ядерні об’єкти і використовувати їх у військових цілях. І коли це сталося, виявилося, що немає чіткої відповіді, як діяти.

– Чи існують сьогодні механізми захисту ядерних об’єктів під час війни?

– Як показала практика – ефективних механізмів немає. Навіть міжнародні організації, зокрема МАГАТЕ, не були готові до таких викликів. Зараз певні рішення обговорюються, але це процес, який потребує часу, і поки що він не дає швидких результатів.

– Чому країна-агресор досі залишається в міжнародних структурах?

– Це питання політичної доцільності. Інших пояснень я не бачу. Тут дуже багато факторів, але ключовий – політичні рішення, які приймаються на глобальному рівні.

– Чи була ЧАЕС інструментом шантажу?

– Так, безумовно. Під час окупації російські війська використовували станцію як своєрідний «щит», розуміючи, що ніхто не ризикне її обстрілювати. Аналогічна ситуація зараз спостерігається і на Запорізькій АЕС.

– Чому світ не мобілізувався так, як Україна?

Поки Україна діяла, світ переважно спостерігав

– Тому що світ до останнього не хотів у це вірити. Було відчуття, що це щось тимчасове або неможливе в принципі. І поки Україна діяла, світ переважно спостерігав.

– Яку роль може відіграти Україна у ядерній безпеці світу?

– Україна має унікальний досвід, якого немає ні в кого. І наше завдання – максимально його передавати, пояснювати ризики і показувати, до чого можуть призвести подібні ситуації.

– Яким ви запам’ятали початок вторгнення?

– Це дуже сильний особистий момент. Я дізнався про початок війни в метро, коли одночасно задзвонили телефони у всіх пасажирів. Потім була робота без зупинки – фактично цілодобово, без можливості повернутися додому.

– Чи були моменти, коли ви відчували ризик повторення 1986 року?

– Так, і не один раз. Особливо під час обстрілів ядерних об’єктів і захоплення Запорізької АЕС. Це ситуації, які раніше було навіть важко уявити.

– Що вас найбільше вразило?

– Люди. Їхня витримка, відповідальність і готовність працювати в будь-яких умовах. Без цього система просто не вистояла б.

– Якою була ситуація на ЧАЕС під час окупації?

– Дуже складною. Станція була захоплена, згодом – знеструмлена. Певний час вона працювала на дизель-генераторах. Персонал фактично не мав змін і працював сотні годин поспіль.

– Чорнобиль – це про минуле чи майбутнє?

– І про минуле, і про майбутнє. Роботи там триватимуть ще десятки років, і ця тема залишатиметься актуальною.

– Який головний урок світ не засвоїв?

– Те, що навіть найменш імовірні сценарії потрібно враховувати. Бо якщо здається, що щось неможливе – це не означає, що воно не станеться.

– Чи може війна змінити глобальні правила?

– Я дуже на це сподіваюся. Бо без цього подібні ризики залишатимуться.

– Які рішення могли б бути ефективними?

– Автоматичні механізми відповідальності: санкції, ізоляція, виключення з міжнародних організацій. Без цього правила не працюють.

Христя Равлюк

Фото Кирила Чуботіна

Повну відеоверсію інтерв’ю «Є розмова» дивіться на YouTube-каналі Укрінформу



Джерело

Суспільство

В ОБСЄ обговорили мілітаризацію українських дітей Росією

Published

on



У межах осінньої сесії Парламентської асамблеї ОБСЄ в Андоррі представники України та троє свідків, які пережили окупацію, розповіли про депортацію, індоктринацію та мілітаризацію українських дітей Росією.

Про це повідомляє ініціатива Президента України Bring Kids Back UA, передає Укрінформ.

Керівник Bring Kids Back UA Максим Максимов заявив, що на окупованих українських територіях Росія створила системну державну програму для відриву українських дітей від України. За його словами, дітей на окупованих територіях піддають ідеологічній обробці та навчають поводженню зі зброєю та керуванню дронами, а також залучають до воєнізованих молодіжних організацій.

За даними Максимова, цій системі можуть бути піддані до 1,6 млн українських дітей. Україна верифікувала 20 651 випадок незаконної депортації та примусового переміщення дітей, з яких 2665 уже вдалося повернути додому.

Він також повідомив, що у 2026 році Росія заклала близько 237 млн євро на діяльність «Руху перших» і 13 млн євро на «Юнармію». Максимов закликав міжнародних партнерів вимагати від Росії повних списків депортованих дітей, інформації про місце їх перебування та доступу до них незалежних гуманітарних організацій.

Народна депутатка Євгенія Кравчук наголосила, що для знищення української ідентичності Росії не потрібно фізично вивозити всіх дітей. За її словами, на окупованих територіях створено систему, яка передбачає русифікацію освіти, обмеження доступу до незалежної інформації та військову підготовку дітей.

Кравчук навела дані правозахисників, згідно з якими близько 344 тисяч дітей на окупованих територіях могли бути залучені до діяльності «Руху перших». В окупованому Криму, за даними Кримськотатарського ресурсного центру, у 137 школах діє 381 кадетський і козацький клас, де навчаються близько 8500 дітей.

Під час засідання також виступили троє українців, які виросли в окупації. Дмитро, який родом із Хрестівки на Донеччині, розповів про зникнення української мови зі шкільної програми, переслідування за відсутність російського паспорта, обшуки та погрози з боку окупаційних сил. Він зміг виїхати до Німеччини через Росію, де його змусили сказати на камеру, що він підтримує Росію і не підтримує Україну.

Читайте також: На підконтрольну Україні територію вже повернули 2665 дітей

«Мовчання в умовах окупації не означає згоди. Слова, сказані під погрозами, не є вільним вибором. Мене змусили сказати на камеру, що я не підтримую Україну. Сьогодні я можу сказати те, у що насправді вірю: Україна — моя країна», — сказав Дмитро.

Вікторія з Бахчисарая розповіла, як після окупації Криму зі шкіл зникла українська мова, а дітей залучали до «Юнармії» та військової підготовки.

Поліна з Керчі розповіла, що в школі будь-яка думка, пов’язана з Україною, могла стати причиною виклику до директора, а деяких учнів забирали до поліції. Шкільний психолог також намагався нав’язувати дітям, як вони мають думати і на чиєму боці бути. Після початку повномасштабного вторгнення у школах проводили «Розмови про важливе», під час яких, за словами Поліни, вчителі відкрито поширювали антиукраїнські наративи. Учнів змушували писати листи російським військовим, а самі військовослужбовці приходили у класи. Після закінчення школи від випускників очікували постановки на облік у російському військкоматі.

Поліна також розповіла про посилення репресій у її оточенні — збільшення кількості політичних ув’язнених, обшуків і допитів.

Учасники зустрічі наголосили на необхідності міжнародного тиску на Росію, зокрема санкцій проти причетних до індоктринації та мілітаризації дітей, а також на важливості повернення українських дітей і припинення практик, спрямованих на знищення їхньої української ідентичності.

Читайте також: Від «евакуації» до депортації: як Росія викрадала українських дітей

Як повідомляв Укрінформ, перша леді України Олена Зеленська і дружина прем’єр-міністра Канади Діана Фокс Карні обговорили повернення депортованих Росією українських дітей.

Фото: ініціатива Президента України Bring Kids Back UA



Джерело

Continue Reading

Суспільство

В Одесі перед мерією показали скульптури Реви

Published

on



В Одесі перед мерією відкрилася виставка Михайла Реви “Мій Дім”. Це три скульптури з металу, понівеченого вибухами, які раніше показували в Берліні та Парижі.

Виставку вже відвідала фотокореспондентка Інтента.

Як повідомили в Одеській міській раді, експозиція “Мій Дім” є частиною серії робіт, над якою Михайло Рева працює після 2022 року. Раніше скульптури з цієї колекції демонстрували в Берліні та Парижі, а тепер вони представлені в рідному для митця місті.

Основним матеріалом для композицій став метал, понівечений вибухами та пробитий сотнями уламків. Ці сліди руйнувань скульптор використав як фізичне свідчення війни та російських атак на цивільних людей і їхні домівки.

Центральним образом робіт стали двері. Для автора вони символізують межу між зовнішнім світом і домом – місцем, яке асоціюється з безпекою, затишком та близькими людьми.

У цих роботах зберігається образ дверей – порога, через який людина повертається додому. Тепер понівечений метал обрамляє порожнечу. Мені важливо, щоб за деформованою формою глядач відчув людину, проти якої була спрямована ця руйнівна сила, – зазначив скульптор Михайло Рева.

Назва експозиції “Мій Дім” звучить від першої особи. За задумом автора, кожен відвідувач, вимовляючи ці слова, стає частиною мистецької історії про спільне для українців право на дім, повернення та безпечне життя.

Михайло Рева – відомий український скульптор, заслужений художник України, який живе та працює переважно в Одесі. Він є автором багатьох відомих одеських артоб’єктів, зокрема “Дванадцятого стільця”, “Дерева кохання”, фонтану “Джерело” та “Одеського часу”.

Рева також створює монументальні роботи, графіку та скульптури, присвячені подіям російсько-української війни. У 2026 році йому присвоїли звання “Почесний громадянин Одеської області”.


Ірина Глухова



Джерело

Continue Reading

Суспільство

В Іванівській громаді ремонтують дороги

Published

on


Микола Заєць

Голова Іванівської селищної ради Одеської області Віктор Лобач повідомив про завершення ремонту дороги, що з’єднує села Баранове – Сухомлинове – Причепівку і веде до автомагістралі Одеса – Київ. Про це пише «Пульс Одещини».

Путівець місцевого значення С160905

Вимощена ще у 80-х роках минулого століття, дорога між трьома селами майже не ремонтувалася, і дотепер перебувала у вкрай поганому стані.

Долаючи ями, постійно ламався шкільний автобус, небезпечною вона була для всіх учасників дорожнього руху.

«Сьогодні ремонт цієї дороги завершили. Проїхав нею особисто і, відверто скажу, сам не очікував, що результат буде настільки добрим», – зазначив керівник ОТГ.

Трохи раніше в цій громаді полагодили дорогу обласного значення між селищем Іванівка та селом Баланини.

У планах громади – ремонт дороги від села Білка до села Шеметове.

«Без тісної співпраці з адміністрацією товариства «Березівкаагрошляхбуд» такого результату на дорогах громади не було б. Колектив будівельників доріг роботу виконує професійно і якісно», – доповнив розповідь В. Лобач.

♦ Раніше повідомлялося:

• На Одещині громада оперативно відновлює в селах проблемні ділянки вуличних доріг



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.