5 мільярдів євро – така загальна потреба України для зміцнення енергетичної та соціальної стійкості регіонів. Пошук цих ресурсів став однією з тем переговорів із місією МВФ.

Про «революційну» постанову, що вивела прибутки будівельного бізнесу з тіні, масштабування програми «СвітлоДім» на Харківщину та сформований портфель із 26 спецпроєктів для захисту водозабезпечення міст, читайте у розмові Укрінформу з віцепрем’єр-міністром з відновлення України – міністром розвитку громад та територій Олексієм Кулебою.

НА ПЛАНИ СТІЙКОСТІ ПОТРІБНІ 5 МЛРД ЄВРО

– Пане віцепрем’єр-міністре, почнемо розмову із планів стійкості – вони вже місяць як  діють для кожного регіону та населених пунктів, також розроблений індекс стійкості. Що він показує на сьогодні? До яких рішень спонукає?

– Так, уже минуло півтора місяця з часу узгодження Планів стійкості РНБО – і ми вже бачимо перші практичні результати. Це, по суті, дорожня карта для кожної області й кожного населеного пункту: що є найбільш вразливим, де потрібні першочергові рішення і куди насамперед мають іти ресурси. Ми з лютого працюємо разом із регіонами та громадами за принципом «знизу вгору»: саме на місцях визначають потреби й пріоритети. А держава сформувала єдину національну рамку і допомагає з ресурсом.

Індекс стійкості сьогодні показує конкретно, де є слабкі і сильні місця. Наприклад, де критично не вистачає резервного живлення, де потрібно посилювати захист об’єктів, де система тепла чи води залишається занадто централізованою і вразливою до ударів. Саме на цій аналітиці й базуються всі подальші рішення.

– 22 млрд грн уже виділено з Резервного фонду на плани стійкості для регіонів/громад, скільки потрібно ще? І ще – які можливі джерела розглядаєте? Можливо, є вже детальні домовленості з партнерами щодо фінансування планів стійкості?

– Понад 22 млрд грн, які вже виділені з резервного фонду, – це стартове, першочергове фінансування. Воно дозволяє запускати практичні роботи по будівництву інженерно-технічного захисту об’єктів і частині рішень у регіонах. Але загальна потреба суттєво більша. Загалом, якщо говорити про весь обсяг заходів у межах планів стійкості, – то тут ідеться про понад 5 млрд євро.

Ми розуміємо, що це велика сума – саме тому джерела фінансування планів стійкості мають бути комбінованими. Тобто, це і державний бюджет, і співфінансування громад, й міжнародна грантова підтримка, також – пільгові кредити міжнародних фінансових інституцій та інші окремі інструменти.

Щодо домовленостей із партнерами – так, такі домовленості вже є, але за окремими напрямками: зокрема щодо генераторів, когенераційних установок, блочно-модульних котелень, обладнання для водо- і теплопостачання. Але якщо говорити саме про повне фінансування всіх планів стійкості – то робота із пошуку джерел фінансування триває і буде продовжуватися. Утім, дуже важливо зараз не чекати повного пакета, а запускати те, що вже можемо починати – і паралельно добирати ресурс під наступні етапи.

ПЛАНИ СТІЙКОСТІ – ОСОБИСТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОЧІЛЬНИКІВ ОВА

– Ви встановили громадам дедлайн до 1 жовтня 2026 року для виконання планів стійкості. Який відсоток громад зараз реально встигає з будівництвом альтернативної генерації та захистом критичної інфраструктури? Чи будуть застосовані санкції або перерозподіл коштів для тих, хто затягує тендери?

– Тут важливо розділяти різні типи робіт. По інженерно-технічному захисту об’єктів критичної інфраструктури зараз середній рівень виконання підготовчого етапу по країні становить понад 50%. Частина регіонів уже перейшла до наступних етапів, зокрема до фундаментів і монтажних робіт – це понад 300 об’єктів.

Якщо говорити про альтернативну генерацію – тут ситуація по громадах різна. Є регіони, які рухаються швидко, наприклад, Київщина, Черкащина, Харківщина – тому що в них уже є обладнання, є готові майданчики і є розуміння джерел фінансування. Є регіони, де темп нижчий, – Чернівецька, Полтавська, Херсонська і там потрібне пришвидшення – як по проєктуванню, так і по закупівлях та будівельно-монтажних роботах. Ситуація динамічно змінюється.

Хочу підкреслити, що для нас головне – результат до початку опалювального сезону. Ми неодноразово доводили до всіх очільників ОВА, що виконання планів стійкості – це персональна відповідальність кожного з них.

ПРОГРАМУ З ОСНАЩЕННЯ БУДИНКІВ СЕС ВІДСЬОГОДНІ МАСШТАБУЮТЬ І НА ХАРКІВЩИНУ

– «Програма “СвітлоДім”, яка стартувала в столичному регіоні, дає ОСББ кошти на сонячні панелі та інвертори. Коли планується масштабування цієї програми на всю Україну, і чи вистачить державного фінансування, щоб покрити хоча б 30% житлового фонду до початку наступного опалювального сезону?»

– Нам важливо, щоби багатоквартирні будинки ставали енергонезалежними. Це також складова стійкості. У першу чергу, мова про ті регіони, де через атаки РФ є складна ситуація із електропостачанням. Київ та Київська область стали пілотними і вже показали результат – від початку реалізації подано понад 2500 заявок від будинків, де проживає більш як 380 тисяч родин. А фінансування вже отримали 1236 багатоквартирних будинків. Вже масштабували програму і на Харківську область, у перший же день надійшли заявки.

Загалом, на цю програму передбачено 800 млн грн, з яких комісії вже погодили заявки майже на 313 млн грн, тож у резерві залишається майже 500 млн грн.

БІЗНЕС АКТИВНІШЕ ЗАХОДИТЬ У ДЕРЖАВНІ ТЕНДЕРИ

– Наприкінці 2025 року Кабмін схвалив постанову про ціноутворення в будівництві, якою норма прибутку в будівництві на замовлення держави визначена на рівні 15%. В одному з інтервʼю ви називали її революційною. Вона виправдала своє “революційне” призначення? Активізувала зацікавленість будівельних компаній та будівництво?

– Так, ця постанова повністю виправдала своє призначення! Я справді називаю її революційною, тому що ми фактично змінили саму логіку державного будівництва. Роками система держзамовлення жила за застарілими підходами, де прибуток підрядника часто був на рівні 3–5%. В умовах війни, дефіциту кадрів, зростання вартості матеріалів і високих ризиків – це просто не працювало. І, чесно кажучи, така модель не стимулювала бізнес заходити в державні проєкти – будьмо відверті. Ну і також – там, де рентабельність штучно занижена, завжди виникає спокуса шукати цю маржу в інших статтях витрат. Саме тому рішення про норму прибутку до 15% стало принциповим. Ми фактично легалізували чесний прибуток. Компанія може працювати прозоро, планувати розвиток, інвестувати в техніку, людей, виробничі потужності й не шукати “обхідні шляхи”. І ми вже бачимо результат – інтерес будівельних компаній до державних проєктів зріс. Бізнес почав активніше заходити в тендери, особливо у проєкти відновлення, житла, критичної інфраструктури та дорожнього будівництва.

Але для нас ця постанова – це не лише про чесний прибуток і податки. Не менш важливий результат – прозорість.

Ми чітко зафіксували межі загальновиробничих та адміністративних витрат, а паралельно запускаємо цифрову систему контролю цін через ЄДЕССБ (єдина державна електронна система у сфері будівництва, – ред.). Вже затверджено Кодифікатор будівельної продукції – по суті, єдиний цифровий словник матеріалів для всієї країни. Це дуже важливо, бо раніше один і той самий матеріал міг по-різному називатися в документах, що ускладнювало контроль і створювало простір для маніпуляцій. Тепер кожен матеріал має унікальний код і стандартизований опис. Наступний крок – база цін на будівельну продукцію, яка інтегрується з ЄДЕССБ та Prozorro. Це дозволить бачити реальну ринкову вартість матеріалів, швидше формувати кошториси та мінімізувати ризики завищення.

Ну й окремий важливий блок – оплата праці. Ми вже підготували наступні зміни до постанови, які дозволять підняти мінімальний рівень зарплати в кошторисах до реалій ринку. Для нас принципово, щоб задекларована в договорі зарплата не залишалася цифрою на папері, а реально виплачувалася працівникам. Бо сильна будівельна галузь – це насамперед люди, фахівці, які сьогодні буквально відновлюють країну.

– Прокоментуйте детальніше результати вашої зустрічі з місією Міжнародного валютного фонду, де йшлося про потреби громад у фінансуванні для проходження наступного опалювального сезону. Про що домовилися? Які реальні кроки плануються на виконання цих домовленостей? 

– Зустріч із місією МВФ на чолі з Гевіном Греєм підтвердила спільне розуміння: енергетична стійкість громад є частиною фінансової стабільності всієї держави та Європи.

Коли громада має резервне тепло, воду, локальну генерацію і може працювати навіть під час атак, це напряму впливає на стабільність економіки, роботу бізнесу і життя людей. МВФ підтримав наш підхід: ресурси мають іти не лише на великі системні об’єкти, а безпосередньо в громади – туди, де люди щодня мають відчувати результат.

Водночас важливо пояснити: МВФ не фінансує такі проєкти напряму. Його роль інша – це, по суті, знак довіри для наших міжнародних партнерів. Позитивна оцінка МВФ – це важливий сигнал для Світового банку, Європейського Союзу та країн G7, що Україна зберігає фінансову стійкість, а наші плани енергетичної стійкості є реалістичною та зрозумілою основою для інвестицій. Саме тому наступний практичний крок – переведення цих домовленостей у конкретні фінансові рішення з партнерами. Йдеться про підтримку проєктів розподіленої генерації, резервного теплопостачання, водозабезпечення та захисту критичної інфраструктури в громадах. Зараз ми вже працюємо з міжнародними фінансовими інституціями та урядами партнерів, щоб ці рішення були ухвалені якомога швидше – до початку підготовки до нового опалювального сезону.

ПОНАД 29 ТИСЯЧ РОДИН ПРИДБАЛИ НОВЕ ЖИТЛО

– Що змінилося в програмі «єВідновлення», яких результатів уже вдалося досягти та які основні виклики залишаються? Чи часто трапляються зловживання програмою. Коли відбудеться запуск довгоочікуваного компоненту для ВПО з ТОТ?

– За останній рік програма «єВідновлення» суттєво розширилася і стала простішою для людей. Наш головний фокус був на тому, щоб максимально спростити процедури, прибрати зайву бюрократію та дати доступ до допомоги тим, хто цього найбільше потребує – насамперед родинам, які втратили житло через російську агресію, та внутрішньо переміщеним особам. Одне з важливих рішень – спрощення процедури для пошкодженого житла, яке перебуває у спільній власності. Тепер заяву може подати один зі співвласників, а якщо інші не заперечують, цього достатньо для ухвалення рішення. Це дозволило значно прискорити процес для багатьох родин.

Окремо ми суттєво масштабували підтримку для ВПО. Для цього Уряд додатково спрямував 15 млрд грн, і завдяки цьому вже понад 10 тисяч родин внутрішньо переміщених осіб змогли придбати нове житло. Загальна сума використаних сертифікатів за цим напрямом становить 14,8 млрд грн.

Наприкінці 2025 року ми також запустили новий напрям підтримки – житлові ваучери для ВПО з тимчасово окупованих територій, на першому етапі – для учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни. Уряд уже виділив саме на цей компонент 6,6 млрд грн. Важливо, що для отримання ваучера не має значення, чи є у людини нерухоме майно на тимчасово окупованій території. Достатньо мати статус ВПО та підтвердження попереднього місця проживання на ТОТ. Загалом у 2026 році на програму вже передбачено значний ресурс: з держбюджету виділено 3 млрд грн на компенсації за знищене житло та 1,2 млрд грн на компенсації за пошкоджене житло. Додатково підготовлено рішення ще на 2 млрд грн для компенсацій за пошкоджене житло.

– Чи покриває це масштаб звернень від переселенців щодо втраченого житла?

– Станом на сьогодні ми маємо дійсно масштабний обсяг звернень. Подано понад 208 тисяч заяв на компенсацію за пошкоджене житло, понад 127 тисяч заяв – за знищене, понад 34 тисячі заяв – на житлові ваучери. Загалом від початку дії програми компенсації вже отримали 188 415 родин на суму понад 82,6 млрд грн. Із них понад 136 тисяч родин отримали кошти за пошкоджене житло – це 13,2 млрд грн. Іще понад 50 тисяч родин отримали житлові сертифікати за знищене житло – це 68,2 млрд грн. Найважливіший результат – це те, що понад 29 тисяч родин уже придбали нове житло.

Окремо працює механізм відбудови на власній земельній ділянці – ним також уже скористалися сотні сімей.

Щодо викликів – то вони є, і ми про них говоримо відкрито. Найчастіше люди стикаються не зі складністю самої програми, а з технічними питаннями: помилки у виборі типу компенсації, проблеми з документами на право власності, відсутність даних у реєстрі або неможливість провести обстеження житла.

Строк розгляду заяви – до 30 календарних днів, але в регіонах, які постійно під обстрілами, цей термін може бути довшим через велике навантаження на комісії.

Що стосується зловживань, про які ви питали, вони не є масовими. Програма максимально цифровізована, інтегрована з державними реєстрами, а рішення ухвалюють місцеві комісії. Це дозволяє одночасно забезпечити швидкість допомоги і належний контроль за використанням коштів. Якщо виявляється нецільове використання грошей, компенсація підлягає поверненню, а матеріали передаються правоохоронцям. Тож для нас головне, щоб програма залишалася простою для людей, але водночас прозорою і захищеною.

РОЗГЛЯДАЄМО ВІДНОВЛЕННЯ ДОРОЖНЬОГО ФОНДУ У ФОРМАТІ ФОНДУ ВІЙСЬКОВОЇ ЛОГІСТИКИ

– Пане віцепрем’єре, чи розглядає уряд наразі повернення дорожнього фонду – щоб наступного року уникнути ситуацій із відсутністю коштів на поточне утримання доріг?

– Уже третій рік поспіль усі надходження державного дорожнього фонду спрямовуються до загального фонду Державного бюджету – в умовах повномасштабної війни це абсолютно зрозуміле та правильне рішення. Вторгнення дуже чітко розставило пріоритети: перше і безумовне – це оборона держави та підтримка Сил безпеки. Водночас, ми маємо чесно говорити і про інше: дороги під час війни – це питання військової логістики, евакуації людей, доставка гуманітарної допомоги. Дороги сьогодні – це частина системи національної безпеки. Саме тому ми вважаємо, що на період воєнного стану відновлення стабільного джерела фінансування галузі можливе у форматі Фонду військової логістики. Ця назва дуже чітко відображає суть. Утім, ідеться не про повернення до довоєнної моделі, а про фінансовий інструмент, який дозволить забезпечувати в належному стані насамперед ключові логістичні маршрути: для потреб Збройних Сил України, для евакуації з прифронтових територій, для підвозу гуманітарних вантажів, медичної допомоги та критично важливих ресурсів. Особлива увага – маршрутам до прифронтових регіонів, міжнародним транспортним коридорам, під’їздам до пунктів пропуску, портової та залізничної інфраструктури. І саме в такій логіці ми бачимо можливість повернення цільового фінансування дорожньої галузі під час війни.

– Минулого тижня ви перебували на Закарпатті під час Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України – то ж мали змогу частково оцінити стан доріг, зокрема, міжнародної траси М-06 Київ-Чоп, яка у жахливому стані. Чи варто сподіватися, що цю ситуацію вдасться виправити? Все ж Закарпаття – це ворота до ЄС.

– На 2026 рік на ремонт і утримання доріг у Закарпатській області вже передбачено 418,8 млн грн. З початку року на Закарпатті відремонтовано понад 50 тис. м² дорожнього покриття. Роботи тривають на ключових маршрутах, що ведуть саме до пунктів пропуску на кордоні – зараз це, зокрема, об’їзд Ужгорода до пункту пропуску “Ужгород”, напрямок Мукачево – Берегове – КПП “Лужанка”, а також траса М-06 Київ – Чоп, яка є одним із головних транспортних коридорів країни.

Лише на М-06 вже ліквідовано пошкодження на площі 47 тис. м². Наш план до кінця року – відремонтувати близько 646 тис. м² дорожнього покриття. Тобто темпи будемо суттєво нарощувати.

ВЖЕ СФОРМОВАНИЙ ПОРТФЕЛЬ ІЗ 26 СПЕЦПРОЄКТІВ ПО КРИТИЧНОМУ ВОДОПОСТАЧАННЮ

– Президент і наші військові попереджали про небезпеку російських ударів по об’єктах водозабезпечення, що може стати одним із основних елементів ворожої тактики у міжопалювальний період. Що робиться для захисту такої інфраструктури і чи враховують відповідні ризики при підготовці планів стійкості?

– Ризики не просто враховуються – саме через них “вода” винесена в один із ключових блоків планів стійкості! Ми не можемо прогнозувати, по якому саме місту або об’єкту Росія спробує вдарити. Саме тому логіка не в тому, щоб вгадувати напрямок атаки, а в тому, щоб зменшити вразливість системи в цілому.

– Які пріоритети у межах планів стійкості?

– Перше, як уже казав, це інженерно-технічний захист об’єктів водопостачання: насосних станцій, водозаборів, очисних споруд, ключових елементів систем. Друге – створення резервних джерел водозабору, щоб місто не залишалося без води у випадку ураження основного джерела. Третє – резервне енергоживлення для водоканалів, включно з генераторами та іншими автономними рішеннями. Четверте – модернізація обладнання і кільцювання мереж там, де це потрібно для стійкості. Окремо вже сформований портфель із 26 спецпроєктів по критичному водопостачанню. Він охоплює обласні центри, Київ і великі міста та передбачає захист, резервні джерела, автономні рішення і мобільні водозабірні комплекси швидкого реагування.

Тобто ризик ударів по воді вже закладений у конкретні проєкти і конкретні рішення, які мають бути реалізовані до наступного опалювального сезону.

ЄВРОКОЛІЄЮ СКОРИСТАЛИСЯ 40 ТИСЯЧ ПАСАЖИРІВ

– Пане віцепрем’єре, чи є у вас цифри, як покращилося сполучення з ЄС після запуску євроколії на Закарпатті? Як продовжується цей процес та як він синхронізується з планами громад щодо створення мультимодальних логістичних хабів? Чи побачимо ми іще нові робочі ділянки євроколії вже у 2026 році?

– Так, ми вже бачимо чіткий кількісний ефект від запуску євроколії на Закарпатті. Вже з 12 вересня з Ужгорода євроколією почали курсувати поїзди до Братислави, Відня та Будапешта. Від моменту запуску цими маршрутами скористалися близько 40 тисяч пасажирів. Паралельно ми рухаємося до наступного етапу – електрифікації євроколії Чоп–Ужгород, що дозволить запускати поїзди Інтерсіті і суттєво скоротити час у дорозі. Наразі в активній фазі – розробка робочої документації, закупівля матеріалів і будівельні роботи. Готовність інфраструктурних робіт становить близько 90%, а введення об’єкта в експлуатацію заплановане на III квартал 2026 року. Загальна кошторисна вартість проєкту – 1,3 млрд грн, фінансування здійснюється з держбюджету на умовах співфінансування. Наразі триває електрифікація ділянки Чоп – Ужгород – держкордон. Перший етап робіт (від Ужгорода до Чопа) планують завершити до 31 липня цього року, другий (від Чопа до держкордону) – до 31 жовтня.

Також треба сказати, що цей процес синхронізується з планами громад щодо розвитку мультимодальних логістичних хабів. Євроколія та її електрифікація створюють «хребет» для поєднання залізничного, автомобільного та, у перспективі, авіаційного сполучення. Громади Закарпаття вже планують розміщення логістичних і сервісних потужностей поблизу вузлових станцій, що підсилює економічний ефект від інфраструктурних інвестицій.

Крім того, ми вже готуємо будівництво ще однієї ділянки євроколії Мостиська ІІ – Скнилів. Наразі проєкт перебуває на підготовчому етапі – триває підготовка до тендерних процедур і закупівель. Ця ділянка має стратегічне значення, адже напряму підсилює сполучення з ЄС, створює основу для розвитку мультимодальних логістичних рішень у громадах Львівщини та доповнює єдину логіку розширення євроколії в Україні.

ЗАПУСК КПП «БІЛА ЦЕРКВА» НА РУМУНСЬКОМУ КОРДОНІ ВІДБУДЕТЬСЯ В ЧЕРВНІ

– Що із запуском нового КПП на румунському кордоні? Він дещо затримується по термінах – коли чекати на відкриття та що це дасть країні? Також: де, на ваше бачення, критично потрібні нові КПП на кордоні в межах Закарпатської області? І як можна пришвидшити цей процес відкриття/будівництва нових КПП загалом?

– Запуск пункту пропуску “Біла Церква” – один із ключових на українському кордоні, адже фактично це єдиний пункт пропуску саме новий, який ми зводимо з нуля, а не розширюємо наявний. Наразі триває активна фаза робіт з будівництва для запуску пункту пропуску – мова про під’їзну дорогу, укріплення берега річки Тиса. У червні плануємо відкрити його для легкових на тимчасовій інфраструктурі, щоб не чекати завершення будівництва, а вже запускати роботу.

Очікуємо, що пропускна здатність його буде близько 700 легкових авто на добу. Після запуску для вантажівок – мова йде про 500 вантажівок на добу.

Наразі з румунського боку роботи вже завершені, лишилося добудувати інфраструктуру нам. Паралельно з цим ми працюємо з румунською стороною над змінами до Угоди щодо відкриття нових пунктів пропуску, мова про локальні пункти пропуску – важливі для місцевої мобільності. Розглядаються “Яблунівка” та “Хижа”.

Загалом, ми маємо Стратегію розвитку прикордонної інфраструктури до 2030 року. У ній ідеться про ключові заходи для розбудови кордону на Закарпатті – у першу чергу мова про розширення наявних пунктів пропуску “Ужгород” (реконструкція та запуск пасажирського терміналу, +20% до пропускної здатності), “Лужанка” (повна реконструкція за співфінансування ЄС – нові термінали та інфраструктура), а також запуск малих пунктів пропуску на модульній інфраструктурі.

Тетяна Когутич, Ужгород

Фото надані пресслужбою віцепрем’єр-міністра