Connect with us

Війна

Пам’яті молодшого сержанта Антона Бондаренка (позивний «Бандерас»)

Published

on


На нього чекала наукова кар’єра та яскраве просвітницьке життя, натомість усе забрала війна

Він цитував латинських авторів в оригіналі, знався на тонкощах французької філософії, мріяв очистити рідну мову від нашарувань русифікації та міг би написати не одну книгу про втрачених українських класиків. Міг би, але не встиг. Антон мусив взяти паузу в своїй просвітницькій діяльності, пішов захищати Україну у складі 13-ї бригади оперативного призначення «Хартія». 15 вересня 2025 року хлопець загинув на Харківщині. Йому було лише 26 років. 

На випускника столичного ліцею №155 та КНУ імені Тараса Шевченка Антона Бондаренка чекала блискуча наукова кар’єра. Він закінчив освітню програму «Класична філологія та західноєвропейська мова» на кафедрі загального мовознавства, класичної філології та неоелліністики. З 2019 року студіював філологію у французькому Університеті Лотарингії. У 2022 році він повернувся до КНУ магістрантом на програму «Класична філологія та західноєвропейська мова». Викладачі згадують надзвичайно обдарованого хлопця, який знав кілька мов, запустив власний ютуб-канал з промовистою назвою «Освітарня», записав для радіо майже 30 аудіоепізодів із тлумаченням питомо українських слів — тих, які ми втратили через русифікацію.  

Завдяки своїй спеціалізації та захопленню Антон став відомим серед перекладацької аудиторії. Його часто запрошували французькі телевізійні журналісти бути для них фіксером – тією людиною, яка допомагає не лише з перекладом, а й з консультаціями та організацією логістики у пошуках інформації та контактів. Пізніше вони порахують, що Антон допоміг їм створити понад 50 сюжетів, з яких світ дізнавався про ситуацію в Україні під час повномасштабної війни. 

У перші, найстрашніші для столичної агломерації дні, коли частина області піддавалася постійним обстрілам та потрапила в окупацію, Антон став одним із тих, хто допомагав евакуйовувати цивільних з Бучі та Ірпеня. 

«…вивозь евакуйованих людей з Ірпеня та Бучі від Академмістечка туди, куди вони попросять. У нас на це немає сил і часу. Вони розгублені, налякані, часто без будь-яких речей. І нам дуже треба, щоб ті люди не накопичувалися на точці вивантаження, а відразу потрапляли до родичів, друзів, в лікарні, на вокзал… Щовечора Антон телефонував чи писав мені і доповідав, скільки, кого і куди він відвіз. Тому, якщо ви з Ірпеня чи околиць і в лютому-березні 2022 року вас з «Академу» підвозив юний чорнявий хлопчина на золотистій Honda Civic, знайте – це був Антон Бондаренко», – згадує свого напарника у той період науковець, волонтер, а зараз військовослужбовець Антон Сененко. 

Але усього цього для відчуття своєї користі у лихі для країни години юнаку було недостатньо. І у 2024 році, успішно захистивши диплом магістра, він пішов добровольцем на фронт. У 13-й бригаді НГУ «Хартія» Антон став в.о. головного сержанта роти, де служили іноземці. Знання мов допомогло у спілкуванні з ними. Командири розгледіли в хлопцеві лідерські якості та відправили на навчання до Британії. Після повернення він фактично виконував обов’язки головного сержанта-українця колумбійської роти підрозділу. 

«”Бандерас”, безумовно, був закоханий у свою справу та вмів захопити своєю енергією усіх навколо. Я рідко був такий вражений у житті. Адже “Бандерас” повністю присвятив себе військовій службі на найнебепечнішій та найважчій професії – піхотинця. Не в управлінні, не перекладачем, а справжнім бійцем», – написав журналіст Юрій Бутусов, якому довелося служити разом з Антоном. 

«Він ставився до своїх підлеглих чесно і уважно, знав проблеми кожного і намагався допомогти, – згадував побратим «Кордова». Він не стояв осторонь – він був із людьми. Постійно навчався сам, тренував солдат, підтягував кожного, хто потребував підтримки. Його приклад був тихим, але дуже сильним», – згадують Антона у бригаді. 

Навіть «на нулі» Антон залишався просвітником. Побратими у меморіальних дописах в соцмережах розповідають про спільні часи на ЛБЗ та «філологічні дискусії», що точилися поміж бойовими виходами. 

Одного вечора в наметі виникла суперечка: як українською назвати барбера? — Голяр! — впевнено відповів Антон. Тоді ніхто не повірив, навіть кпинили, мовляв, вигадав на ходу. Загартовані бійці стояли на своєму, а в Антона не було під рукою інтернету, щоб довести свою правоту. Лише через рік після тієї суперечки один із його друзів, проїжджаючи центром Києва, побачив вивіску «Голярня». Хотів сфотографувати й скинути Антону — мовляв, твоя взяла, друже! Але скидати вже не було кому… 

«Голярня», «полигачі», «патякати», «некукібниця» — він смакував автентичні українські слова і дарував їх іншим. 

15 вересня 2025 року під час бойового завдання на Харківському напрямку «Бандерас» зник безвісти. Евакуювати тіло загиблого героя з місця, де ворожі дрони чатують майже цілодобово, вдалося лише за кілька тижнів. У листопаді ж тест ДНК підтвердив, що Антон загинув від прямого удару ворожого дрона. Поховали Героя на Національному військовому меморіальному кладовищі на Київщині. 

«Ти прожив коротке, але дуже яскраве і насичене життя, запалюючи серця і душі. Це, трясця, несправедливо, що ти пішов у засвіти і лишив нас усіх тут без пояснення інших маловідомих слів, які, можливо, тепер і нікому буде вже тлумачити», – написав Сененко. 

У «Хартії» «Бандераса» часто згадують з великими сумом та повагою до його життєвого подвигу. Його військова справа живе. В одній з наступних штурмових операцій колумбійська рота «Хартії» розгромила ротний опорний пункт російських окупантів. Бійці, яких відбирав і навчав Антон, показали себе мужньо та стійко.  

Вічна памʼять славному Воїну! 

Фото: Фейсбук-сторінка Антон Бондаренко 

За матеріалами: 13-та бригада НГУ «Хартія», Фейсбук-сторінка Юрій Бутусов та Фейсбук-сторінка Антон Сененко 

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform



Джерело

Війна

Україна втратила можливість використовувати Starlink для збиття реактивних «Шахедів»

Published

on



Робота системи Starlink на території України обмежується до швидкості 161 км/год, що унеможливлює її використання на перехоплювачах реактивних “Шахедів”.

Про це Президент Володимир Зеленський сказав журналістам під час спілкування у чаті, повідомляє кореспондент Укрінформу.

Він зауважив, що Starlink є важливим для підтримки роботи зв’язку як на фронті, так і для цивільних. Зокрема, ця система використовується, щоб передавати продукти харчування та воду бійцям на передових позиціях, куди не може пройти інша техніка.

Starlink також використовується на деяких дронах-перехоплювачах для знищення реактивних “Шахедів”. “Сьогодні наші перехоплювачі не працюють, бо є обмеження швидкості. Максимальна швидкість сьогодні – 161 км/год, після її перевищення старлінк вимикається, і ми втрачаємо дрон”, – сказав Зеленський.

За його словами, для перевірки Україна відправила на територію європейських країн кілька машин із Starlink, які їхали зі швидкістю 180 км/год – при цьому система працювала.

“Висновок наступний: обмеження діють на території України і не діють на території країн ЄС. Тобто, це спланована операція”, – підкреслив Зеленський.

Він повідомив, що наразі проводяться перемовини на рівні військових, Міністерства оборони, дипломатів – при цьому у компанії SpaceX не йдуть на контакт із військовими.

“На різних рівнях говорять, що це технічні проблеми. Але ці технічні проблеми є в Україні, на території ЄС їх немає”, – додав Зеленський.

Читайте також: Про заміну Starlink не йдеться – Зеленський

Як повідомлялося, Україна очікує офіційної відповіді від Пентагону та компанії SpaceX щодо повного відновлення роботи супутникової системи Starshield, а швидкість її роботи залишається нестабільною.

За даними The Telegraph, саме американський мільярдер Ілон Маск звернувся до президента США Дональда Трампа із пропозицією обмежити швидкість роботи супутникової системи Starlink в Україні. Пентагон публічно не пояснив причин запровадження обмежень.



Джерело

Continue Reading

Війна

Пам’яті полковника Олександра Махачека (позивний «Чех»)

Published

on


Військовий інженер, який до останнього рятував життя побратимів 

Олександр Махачек народився 15 липня 1972 року в місті Радехів на Львівщині. Своє життя він присвятив військовій службі та захисту України.  

Військову кар’єру Олександр Махачек розпочав у званні лейтенанта. Спочатку командував розвідувальним взводом у Дніпродзержинську. Згодом навчався у військовій академії в Києві, після чого продовжив службу в оперативному командуванні «Південь» в Одесі. 

У різні роки служив у 8-му армійському корпусі Сухопутних військ Збройних сил України в Житомирі, де обіймав посаду начальника інженерної служби, а також в оперативному командуванні «Північ» у Чернігові. Згодом працював в управлінні інженерних військ Командування Сил підтримки ЗСУ. Його робота була пов’язана з інженерним обладнанням позицій, облаштуванням оборонних рубежів і створенням перешкод для просування противника. 

З 2014 року Олександр Махачек брав участь в антитерористичній операції та операції Об’єднаних сил на сході України. Під час бойових дій зазнав поранень, контузій і травм, однак продовжив військову службу. У 2015 році його нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня. 

З початком повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року полковник долучився до організації оборони Київщини. Він керував роботами з підготовки інженерних загороджень і мінування важливих ділянок місцевості, а також підготовкою об’єктів інфраструктури до знищення, щоб ускладнити просування російських військ. 

За виконання бойових завдань під час оборони Київської області Олександра Махачека у 2022 році нагородили орденом Богдана Хмельницького II ступеня. 

Після відступу російських військ від столиці офіцер вирушив на схід України. Там під його командуванням облаштовували мінні загородження на підступах до дороги Лисичанськ — Бахмут. Цей маршрут мав важливе значення для евакуації цивільного населення та забезпечення українських підрозділів. 

Завдяки професійним діям інженерних підрозділів вдалося стримувати просування противника й підтримувати оборону на важливій ділянці фронту. Олександр Махачек продовжував виконувати поставлені завдання, попри пережиті поранення та проблеми зі здоров’ям. 

30 травня 2022 року полковник Олександр Махачек перебував у районі траси Лисичанськ — Бахмут на Луганщині, де виконував завдання з утримання мінних загороджень. 

Під час артилерійського обстрілу він організував евакуацію підлеглих до укриття. Однак сам залишився на позиції. Снаряд влучив безпосередньо в бліндаж, унаслідок чого офіцер загинув. 

Його останні дії стали свідченням відповідальності командира, для якого життя військовослужбовців було пріоритетом. Навіть у критичній ситуації він подбав про безпеку підлеглих, допомагаючи їм урятуватися від обстрілу. 

Людяність і відповідальність були основними рисами характеру Олександра Махачека, згадували його підлеглі. Для них він залишився командиром, який мав значний досвід, знав свою справу та усвідомлював ціну кожного рішення на війні. 

3 червня 2022 року полковника поховали на Смолянському військовому кладовищі в Житомирі. 

8 липня 2023 року Олександру Махачеку посмертно присвоїли звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Відповідний указ підписав Президент України Володимир Зеленський. Найвищої державної нагороди офіцера удостоїли за особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, та самовіддане служіння Українському народові. 

Вічна пам’ять Герою! 

Діана Горбачук 

Фото з сімейного архіву 

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform



Джерело

Continue Reading

Війна

Хмара зустрівся із бойовими підрозділами

Published

on


Міністр оборони Євгеній Хмара зустрівся з військовослужбовцями бойових підрозділів та обговорив практики управління, які допомагають берегти особовий склад.

Як передає Укрінформ, про це в Телеграмі повідомляє пресслужба Міноборони.

«Міністр оборони України Євгеній Хмара зустрівся з військовослужбовцями бойових підрозділів, зокрема Десантно-штурмових військ, морської піхоти, 93-ї, 100-ї, 28-ї та 155-ї ОМБр, 1-го ОШП, 425-го та 475-го ОШП, «Азову», 3-ї ОШБр, 59-ї ОШБр СБС. Під час зустрічі говорили про практики управління, які допомагають берегти особовий склад, раціонально використовувати наявні ресурси та досягати бойового результату», – йдеться в повідомленні.




За словами Хмари, рішення Міноборони мають враховувати досвід військовослужбовців, які безпосередньо виконують бойові завдання на фронті.

«Фронт не стоїть на місці. Постійно змінюються технології, тактика, засоби ураження. Ми маємо адаптуватися швидше і давати воїнам сучасні та ефективні засоби. Але ключове — люди. Люди завжди будуть основою і головною цінністю Сил оборони», — наголосив Хмара.

Він підкреслив, що завдання Міноборони, головнокомандувача та Генерального штабу — зменшувати втрати серед українських воїнів і водночас підвищувати втрати росіян.

Саме тому, як зазначили у міністерстві, особливу увагу приділили досвіду командирів, які знаходять дієві рішення у складних умовах. Такі практики важливо вивчати та поширювати на інші підрозділи. Для цього Міноборони підтримує постійний прямий зв’язок із бойовими підрозділами — щоб розуміти їхні потреби, забезпечення, умови виконання завдань і чинники, що впливають на результат і посилюють обороноздатність, відзначили в оборонному відомстві.

Читайте також: Україна продовжуватиме розвивати deep strike – Хмара

Як повідомляв Укрінформ, Хмара вважає, що боротьба з операторами і наземною інфраструктурою ворожих БпЛА має стати окремою спеціалізацією. Для цього потрібні спеціалізовані підрозділи другого ешелону, для яких знищення ворожих екіпажів БпЛА будуть пріоритетними завданнями.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.