Connect with us

Війна

розкрито бригаду ЗСУ, яка отримала на озброєння ракети «Фламінго»

Published

on


Крилаті ракети FP-5 “Фламінго” отримала 19-та ракетна бригада “Свята Варвара” Сухопутних військ України з Хмельниччини. Саме ця ракетна бригада ЗСУ вже топила російські кораблі, атакувала аеродроми та склади боєприпасів.

Успішний удар Збройних Сил України по заводу “ВНИИР-Прогресс” у Чебоксарах, РФ, який стався в ніч на 5 травня, став приводом для офіційного розкриття з’єднання, яке отримало на озброєння крилаті ракети “Фламінго”. Саме президент України Володимир Зеленський розповів в офіційному відео, хто нині запускає “Фламінго” по Росії.

В опублікованому відео показано послідовні запуски шести крилатих ракет, які, як зазначено, були запущені по кількох цілях ворога, серед яких воєнний завод у Чебоксарах, який відповідає за виробництво завадозахищених антен супутникової навігації “Комета-М”, що використовуються майже у всьому російському далекобійному озброєнні.

“Наші далекобійні санкції продовжують цілком справедливо діяти у відповідь на російські удари. Минулої ночі були бойові пуски крилатих ракет F-5 Flamingo в межах операції Збройних Сил Deep Strike по декількох цілях ворога, зокрема по обʼєктах військово-промислового комплексу в Чебоксарах”, — зазначено у пості під відео.

Вибір бригади, яка отримала крилаті ракети FP-5 “Фламінго” з дальністю понад 3000 км та бойовою частиною у 1150 кг, цілком логічний, повідомляє Defense Express. Саме ця бригада наносила точні удари по російським військовим цілям із перших днів відбиття повномасштабної агресії РФ.

25 лютого 2022 року бійці бригади за допомогою ОТРК “Точка-У” завдали успішного удару по російській авіабазі “Миллерово”. А у липні 2022 року потопила ударом цих балістичних ракет великий десантний корабель “Саратов” у порту окупованого Бердянська.

Згодом бригада отримала американські M142 HIMARS та продовжила нищити окупантів вже американською зброєю і варто згадати, як у 2022 році за допомогою цих систем вдалось повністю зруйнувати російську логістику артилерійських снарядів, методично знищивши тилові склади, які тоді армія РФ розміщувала на дальності 50-70 км.

Також у ракетній бригаді “Свята Варвара” використовували удари GMLRS, що дозволяли бити на дальність у 80 км, а й ATACMS з дальністю до 300 км.



Запуск ракети “Фламінго”

Фото: Скріншот

В 2023 році до Дня Державності 28 липня Володимир Зеленський відзначив низку військових підрозділів. Серед них була і 19 ракетна бригада “Свята Варвара” з Хмельниччини.

Відповідно до указу гаранта держави, з метою гідного вшанування мужності та героїзму, виявлених під час захисту державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності України, бригаду відзначили почесною відзнакою “За мужність та відвагу”.

Нагороду Верховний Головнокомандуючий вручив особисто командиру бригади полковнику Федору Ярошевичу.

Водночас будь-які крилаті ракети, включно з FP-5 “Фламінго”, мають інші методи застосування ніж балістичні ракети та вимагають детального планування маршруту польоту з урахуванням позицій ворожих засобів ППО та рельєфу місцевості. Окрім того, обслуговування крилатої ракети інше, ніж балістичної, тобто все це вимагало опанування бійцями не лише іншого озброєння, а суміжної сфери. З чим вони, як показує практика, цілком впорались.

Нагадаємо, ми розповідали, як українські ракети атакували завод у Чебоксарах та що про це розповідали місцеві мешканці та ЗМІ.

Також стало відомо, що окрім ракет FP-5 “Фламінго” завод “ВНИИР-Прогресс” у Чебоксарах атакували і далекобійні дрони “Лютий” за 1000 км від України



Джерело

Війна

Армія РФ за дев’ять днів здійснила шість атак, які порушують норми Женевських конвенцій

Published

on



Російська армія з 2 по 10 листопада здійснила по Україні шість атак, кожна з яких порушує одразу кілька норм міжнародного гуманітарного права.

 Як передає Укрінформ, про це повідомило Міністерство оборони України.

 У Комишувасі Запорізької області 2 листопада 2026 року Росія скинула авіабомби на пункт видачі гуманітарної допомоги, а потім ударила по укриттю, де сховалися люди. Загинули щонайменше 57 людей. Такі удари порушують Женевські конвенції: під ними стоїть підпис ще СРСР, і Росія досі зобов’язана їх виконувати, підкреслили у Міноборони.

Як зауважили у відомстві, Комишуваха – не поодинокий випадок. За 2–10 листопада під ударами опинилися рятувальники, лікарня, енергетика дев’яти областей, житловий будинок і магазин.

Кожен із шести ударів 2–10 листопада порушує одразу кілька норм міжнародного гуманітарного права.

У Міноборони роз’яснили, які норми Женевських конвенцій Росія порушила за кілька днів листопада.

2 листопада російські війська завдали удару по пункту видачі допомоги та укриттю у Комишувасі.

Гуманітарну допомогу роздавали в колишній гімназії «Джерело». На селище скинули дев’ять авіабомб: спершу ФАБ-500 по школі, потім ФАБ-3000 по укриттю, куди спустилися ті, хто вцілів.

Серед загиблих – двоє рятувальників ДСНС і четверо поліцейських.

За даними поліції, станом на 12 листопада з-під завалів дістали тіла щонайменше 57 загиблих, особи 48 із них встановлено. Пошуки тривають.

Як зазначили у Міноборони, «місія ООН наголосила, що час і місце роздачі оголосили заздалегідь, а удар, схоже, порушив найосновніші принципи міжнародного гуманітарного права».

«Цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об’єктом нападу»

Додатковий протокол I, стаття 51(2)

Порушені норми: Додатковий протокол I, статті 48, 51(2), 51(4)–(5), 52, 57; гуманітарна допомога (статті 70–71); цивільна оборона (статті 61–62); Римський статут, стаття 8(2)(b)(i)–(iii).

8 листопада російські дрони атакували рятувальників у Комишувасі.

Рятувальники ДСНС сьому добу розбирали завали, коли ворожі дрони за день тричі атакували місце робіт, зокрема FPV-дроном. Двоє рятувальників дістали поранення. Була пошкоджена пожежно-рятувальна машина..

«Цивільні організації цивільної оборони та їхній персонал користуються повагою і захистом»

Додатковий протокол I, стаття 62(1)

Порушені норми: Додатковий протокол I, статті 61–62 (цивільна оборона), 51(2)

3 листопада близько 03:20 російська авіабомба влучила в перехід між корпусами міської лікарні у Харкові.

У кардіологічному корпусі перебували 236 пацієнтів і 31 працівник.

За даними Офісу генерального прокурора, постраждали 73 людини, 226 пацієнтів евакуювали.

«Цивільні лікарні, організовані для надання допомоги пораненим, хворим, немічним і породіллям, за жодних обставин не можуть бути об’єктом нападу»

IV Женевська конвенція, стаття 18

Порушені норми: IV Женевська конвенція, стаття 18; Додатковий протокол I, стаття 12; Римський статут, стаття 8(2)(b)(ix)

3 листопада російські війська атакували енергетику в дев’яти областях.

У ніч на 3 листопада армія РФ випустила по Україні 289 ударних дронів, 17 балістичних і 59 крилатих ракет. Головною ціллю стали генерація та підстанції у дев’яти областях. Були пошкоджені хоспіс, лікарня та амбулаторія в Дніпрі. За даними ДСНС загинули двоє людей, ще 20 постраждали.

Читайте також: Ворог вдарив по енергооб’єкту: у Запорізькій та Дніпропетровській областях – аварійні відключення

«Умисне спрямування нападів на цивільні об’єкти, тобто об’єкти, що не є військовими цілями»

Римський статут МКС, стаття 8(2)(b)(ii)

Порушені норми: Додатковий протокол I, статті 52, 57. Комісія ООН (26 жовтня 2026 року): удари по енергетиці є воєнними злочинами і злочинами проти людяності. Стаття 8(2)(b)(ii) Римського статуту – умисне спрямування нападів на цивільні об’єкти, тобто об’єкти, що не є військовими цілями.

7 листопада під російським ударом опинилися житло й дитсадок у Києві

За одну ніч ворог випустив по Києву й області 36 ракет і 172 ударні дрони. Ціллю були підстанції, що з’єднують Рівненську й Хмельницьку АЕС із Києвом, проте були пошкоджені також п’ятиповерхівка й будівля на території дитсадка.

Читайте також: Росіяни минулої доби поранили ще 14 жителів Харківщини, пошкоджені підприємства, склади і будинки

У Києві, за даними міської влади, постраждали щонайменше п’ятеро людей, серед них 14-річна дитина. У Київській області, за даними обласної військової адміністрації, загинув чоловік.

«Під час проведення воєнних операцій постійно виявляється турбота про те, щоб щадити цивільне населення, цивільних осіб і цивільні об’єкти»

Додатковий протокол I, стаття 57(1)

Порушені норми: Додатковий протокол I, статті 52, 57; особливий захист дітей (стаття 77). Комісія ООН: удари по енергетиці є воєнними злочинами. Стаття 8(2)(b)(ii) Римського статуту – умисне спрямування нападів на цивільні об’єкти, тобто об’єкти, що не є військовими цілями.

10 листопада у Кропивницькому під російським ударом опинився магазин.

Уранці удар припав на магазин однієї з торговельних мереж обласного центру. За даними ДСНС, постраждали двоє людей.

«Цивільні об’єкти не повинні бути об’єктом нападу або репресалій»

Додатковий протокол I, стаття 52(1)

Порушені норми: Додатковий протокол I, статті 51(2), 52. Стаття 8(2)(b)(ii) Римського статуту – умисне спрямування нападів на цивільні об’єкти, тобто об’єкти, що не є військовими цілями.

Женевські конвенції про захист жертв війни ухвалили 12 серпня 1949 року. Вони захищають тих, хто не бере участі в бойових діях або вже припинив її брати: цивільних, поранених, хворих і військовополонених. Додаткові протоколи 1977 року конкретизували та посилили захист, що надається всім цивільним особам та об’єктам. Зокрема, вони містять конкретні норми щодо спеціального захисту організацій цивільної оборони.

СРСР підписав конвенції 12 грудня 1949 року й ратифікував їх 10 травня 1954 року. Додатковий протокол I про захист жертв міжнародних збройних конфліктів СРСР підписав 12 грудня 1977 року, ратифікував – 29 вересня 1989 року.

Росія вважає себе продовжувачкою СРСР і досі є стороною цих договорів. У 2019 році вона відкликала декларацію про визнання Міжнародної комісії зі встановлення фактів. Як пояснили у Міноборони, «саме на цьому ґрунтується міф, нібито Росія вийшла з Женевських конвенцій. Насправді це не так: у МЗС РФ самі наголосили, що на участь у Протоколі I це не впливає, він для Росії чинний».

Росія зобов’язана поважати конвенції та забезпечувати їх дотримання, допускати МКЧХ до військовополонених, не депортувати цивільних, шукати й судити тих, хто вчинив злочини. Конвенції діють у міжнародному збройному конфлікті незалежно від того, як сторона називає війну. Тож псевдоназва «спеціальна воєнна операція» нічого не змінює, підкреслили у Міноборони.

Україна з 1 січня 2025 року є державою-учасницею Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Росія його підписала у 2000 році, але у 2016-му відкликала підпис і учасницею не є. Утім, МКС має юрисдикцію щодо злочинів, скоєних на території України, тому на дії Росії вона поширюється, заявили у Міноборони.

Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні з 24 лютого 2022 року до 30 вересня 2026 року верифікувала 73 451 жертву серед цивільного населення. Серед них 17 605 загиблих і 55 846 поранених, а фактичні цифри, як наголошує місія, вищі.

Як підкреслили у Міноборони, війна стає для цивільних дедалі небезпечнішою. У січні–вересні 2026 року загинули 2 570 цивільних, ще 15 211 людей дістали поранення – на 59% більше, ніж за той самий період 2025 року.

Кількість загиблих за ці дев’ять місяців уже перевищила весь 2025 рік, коли місія зафіксувала 2 549 смертей.

Удари по захищених об’єктах оцінюють і міжнародні органи. Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні встановила, що атаки на енергетику України є воєнними злочинами і злочинами проти людяності. Доповідь представили Генеральній асамблеї ООН 26 жовтня 2026 року.

Офіційного лічильника порушень конвенцій немає: порушення встановлює суд. Агенції ООН і державні органи рахують зафіксовані атаки на захищені категорії:

  • медицина: понад 3 400 атак, верифікованих Всесвітньою організацією охорони здоров’я, станом на 3 листопада 2026 року;
  • освіта: 4 706 закладів постраждали від обстрілів, з них 428 зруйновано повністю, за даними Міністерства освіти і науки;
  • енергетика: щонайменше 423 атаки на електроенергетику і 74 на теплопостачання з жовтня 2025 до березня 2026 року, за даними ООН;
  • рятувальники: 130 загиблих працівників ДСНС від початку повномасштабного вторгнення, станом на 17 вересня 2026 року;
  • гуманітарні працівники: 35 загиблих і 127 поранених з 2022 року, за даними INSO станом на 24 лютого 2026 року.

Ці лічильники ведуть різні організації за різні періоди, тому їх не підсумовують, зауважили у Міноборони.

«За кожним рядком цих лічильників – епізоди на кшталт Комишувахи, де рятувальники під атаками дронів розбирали завали укриття ще через шість днів після удару», – підкреслили у Міноборони.

Як повідомляв Укрінформ, наприкінці жовтня в ООН відбувся захід, присвячений впровадженню механізмів відповідальності Росії за агресію проти України.



Джерело

Continue Reading

Війна

Сили оборони атакували два заводи в Татарстані та підприємство з виробництва вертольотів у Брянській області

Published

on



Сили оборони України в ніч на 15 листопада вразили нафтохімічний комплекс “Нижнєкамськнефтехім” у Татарстані, а в Брянській області РФ – завод військово-промислового комплексу “Моноліт”.

Як передає Укрінформ, про це Генеральний штаб Збройних сил України повідомляє у Фейсбуці.

Підрозділи Сил оборони України завдали ударів по Нижньокамську в Татарстані, атаковано два підприємства.

Перша ціль – приватне акціонерне товариство “Нижнєкамськнефтехім”, один із найбільших нафтохімічних комплексів Європи і ключова виробнича площадка холдингу “Сибур”.

За даними Генштабу, на території “Нижнєкамськнефтехіму” пролунали вибухи, після чого спалахнула пожежа.

“Нижнєкамськнефтехім” випускає синтетичні каучуки, синтетичний поліізопрен, бутилові каучуки та пластики. Синтетичних каучуків завод продає на десятки мільярдів рублів щороку. Без цієї продукції не обходиться жодна армія: з синтетичного каучуку роблять шини для військових вантажівок, бронетехніки та літаків, ущільнювачі, шланги й гумотехнічні вироби для техніки. Окремі види синтетичних каучуків стають зв’язувальною основою твердого ракетного палива, на якому літають балістичні ракети “Іскандер”.

Також поруч  уражено єдину установку первинної переробки ЕЛОУ-АВТ-7 на нафтопереробному заводі “ТАІФ-НК”. Це великий нафтопереробний комплекс із надзвичайно високою глибиною переробки, понад 95%. Він переробляє важку високосірчисту нафту та газовий конденсат, а його продукція йде як на масове паливо, так і на сировину для нафтохімії та військових потреб. Зафіксовано пожежу.

Масштаби завданих збитків на обох підприємствах уточнюються.

Цієї ж доби під ураження потрапив ще один об’єкт ВПК Росії – Акціонерне товариство “Моноліт” у Трубчевську Брянської області. Підприємство спеціалізується на виробництві літальних апаратів, зокрема вертольотів, а також виготовляє запчастини й компоненти та займається металообробкою.

В Генштабі зазначають, що кожен простій таких заводів зменшує російські військові можливості.

Читайте також: Безпілотники СБУ уразили нафтовий об’єкт у Самарській області

В Генштабі підкреслили, що Сили оборони України, реалізуючи право на самооборону, гарантоване статтею 51 Статуту ООН, продовжують системно вживати заходів, спрямованих на підрив воєнно-економічного потенціалу противника та примушення РФ до припинення збройної агресії проти України.

Як повідомляв Укрінформ, береговий ракетний комплекс “Нептун” Військово-морських сил Збройних сил України у ніч на 13 листопада в Ростові-на-Дону уразив виробництво, склад і сервісний центр російських безпілотників.

Фото: Exilenova+



Джерело

Continue Reading

Війна

Пам’яті десантника, снайпера Івана Новаковського (позивний «Кабіна»)

Published

on


Доброволець захищав свою Оболонь, Київ і всю країну

Іван народився 23 липня 1991 року у Києві. Навчався у школі №231 на Оболоні, яку дуже любив з дитинства. Найбільше цікавився історією та географією. Із задоволенням старшокласником їздив з класом на екскурсії в інші міста – до Львова, Тернополя.

Як більшість однолітків, Іван грав у футбол. Старанно займався фізкультурою, бігом. Тестував для себе карате.

Упродовж семи років хлопець навчався у музичній школі по класу гітари. Гарно співав. Але ніби трохи соромився за такі свої вміння, розповідає мама Тетяна Анатоліївна.

Іван не нав’язливо і щиро зі шкільних років допомагав тим, хто опинявся в скруті. Пані Тетяна згадує, як одного разу син попросив згоди на те, щоби він віддав новий светр своєму однокласнику з великої сім’ї, який у холодну пору ходив до школи без теплого одягу.

На вибір професії Івана вплинуло те, що батьки працювали у торгівлі. Тому він вирішив стати маркетологом. Закінчив Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна». Працював спочатку у кількох відомих торгівельних мережах. А потім, коли захворів батько, долучився до ведення невеликого сімейного бізнесу.

Для сім’ї став великим випробовуванням кінець 2013 року, коли щоразу треба було возити батька на сеанси хіміотерапії. На жаль, попри всі старання, його не вдалося врятувати. Іванові тоді виповнилося лише 23 роки.

«У нас була дружна, працьовита сім’я. Син дуже любив і мене, і папу (саме так називав), – розповідає Тетяна Анатоліївна. – Щоб я не бачила, Іванко після відходу батька плакав в гаражі. Для мене це була дуже велика втрата, я довгий час не могла з тим змиритися, а син не міг бачити мої сльози, постійно намагався розрядити і підтримати: пропонував іти в кіно, на концерти, в гості, купувати найкращий одяг. Казав: «Мама, ти в мене така красива – не треба плакати».

Іван завжди підтримував увагою, словом і ділом тих, хто того потребував. Без зайвої метушні, впевнено і цілеспрямовано. Ці якості передавалися, зокрема, по батьковій лінії, де він був третім Іваном Івановичем. Його дід-тезка був ветераном Другої світової війни.

У перший день повномасштабної війни ровесник відновленої незалежності України вирішив захищати свою своє місто і свою країну. Тетяна Анатоліївна погодинно згадує ту добу. Добре пам’ятає реакцію сина на її пропозицію виїхати з Києва в іншу область або за кордон. Іван відповів: «Ти довго думала таке мені сказати? Я нікуди, мама, не поїду. Це моя земля, це мій Київ, це моя Оболонь. Я нікого не зачепив, ні до кого не вдерся».

Власне авто Новаковських перебувало в ремонті, тож Іван подбав про перебування матері упродовж кількох днів у шкільному укритті, а потім наполіг відвезти її на Житомирщину, звідки родом. А сам, узявши на всяк випадок вдома дві одиниці зареєстрованої мисливської зброї, доєднався до тероборони Києва. Свою Оболонь і всю столицю від російських бронетранспортерів захищав уже з автоматом, виданим від територіального центру комплектування.

Буквально через кілька днів після початку повномасштабної війни Іван разом із тероборонівцями поїхав машиною в Ірпінь допомагати місцевим мешканцям евакуюватися. Тоді у невеликому дворику магазина побачив до десяти вбитих росіянами мирних мешканців, серед яких були дитина у візочку і мама біля нього.

«Коли син повернувся додому ночувати, у нього був нервовий зрив, він плакав, розповідаючи про ці звірства російської армії,  – згадує Тетяна Анатоліївна. – Те потрясіння утвердило бажання Івана чинити спротив нападникам».

Взагалі Іван мав офіційний статус обмежено придатного до військової служби. Але постарався переконати, що може захищати Україну – і на початку серпня 2022 року добровольцем доєднався до ЗСУ. Бо дотримувався принципу: хто – якщо не я?! 

Спочатку киянин був у навчальному центрі на Житомирщині, потім служив у легендарній 79-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Іван влучно стріляв, тож потрапив у групу снайперів. Бойові завдання з побратимами виконував на Донецькому напрямку – у районі Мар’їнки.

Іван завжди встигав підставити плече тим, кому було складніше. Його, високого – 2 метри зросту – і статного за силу і витримку побратими називали «Кабіною».

Заприятелював із бійцем на позивний «Батя» з Фастова, який за віком, життєвою філософією і навіть голосом нагадував йому рідного батька. Підбадборюючи, виніс на собі з поля бою молоденького військового з обома перебитими ногами, який спочатку в розпачі просив його добити (і таке є на війні).

Десантник у бригаду доставляв немало трофейної зброї. Мріяв захопити російський танк.

За успішні виконання бойових завдань, проявлені мужність і героїзм під час ведення бойових дій проти російських нападників Івана Новаковського нагородили медаллю «Залізний хрест». У грудні 2022 року йому дали відпустку.

«Син додому приїхав на 12 днів, – пані Тетяна. – Мало з ким з друзів зустрівся. Багато їздив на машині по Києву, ходив по району – і кайфував від того, що тиша навкруги. Зробив тоді чорно-біле, з набережної:  Дніпро, голі дерева, сніг і чорні лави для відпочинку… Він підписав цей знімок «Мій улюблений Київ!».

На бойові позиції Іван повертався через Дніпро. Тільки приїхав у Курахове – ввечері разом із побратимами його відправили на виконання складного бойового завдання. Десантник із позивним «Кабіна» загинув 26 грудня 2022 року біля Марʼїнки на Донеччині. Мама дізналася про тяжку втрату 3 січня; понад тиджень не могла отримати відповідь, чому немає зв’язку з Іваном.

Звістка приголомшила пані Тетяну, яка дотепер не може змиритися, що не стало улюбленої дитини. «Я просила сина: «Не йди на війну, бо ти в мене один». Але для нього було важливим захищати від російських нападників мене, Оболонь, Київ і всю Україну», – каже жінка.

Іван завжди був рішучим, сміливим, чесним, добрим. Умів розрядити будь-яку ситуацію гумором. Ніколи не ховався за спинами інших. Займався спортом і був автолюбителем. Любив тварин і мав улюбленого котика. Поруч з ним завжди було комфортно, спокійно, зʼявлялося почуття впевненості і довіри.

31-річний захисник був неймовірно світлою, доброю, веселою та красивою людиною. Зі слів побратимів, навіть після запеклих боїв не припиняв стверджувати: «Все буде Україна!». Він мріяв і був упевнений, що ми здобудемо Перемогу. 

Поховали воїна на Берковецькому цвинтарі у рідному Києві.

Посмертно солдата Івана Новаковського нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня та медаллю «Честь. Слава. Держава» від Київського міського голови.

На честь полеглого Героя Івана Новаковського на фасаді його рідної школи №231 встановили меморіальну дошку. Ініціативу вшанування пам’яті реалізували завдяки зусиллям матері, небайдужих сусідів, волонтерів, активістів та Олега Дурмасенка, автора проєкту пам’ятної дошки.   

Також меморіальну табличку встановили на фасаді будинку по вулиці Зої Гайдай, 9/8, у якому зростав і жив Іван.

Вічна шана і пам’ять Захисникові!

Валентина Кащенко

Фото надала Тетяна Новаковська

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform





Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.