Події
У Празі презентували книгу «Вижити в Гостомелі: 21 історія з міста-героя»
У столиці Чехії відбулась перша закордонна презентація книги Ксенії Дворнікової «Вижити в Гостомелі: 21 історія з міста-героя».
Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.
Гостям презентації нагадали, що Гостомель – невеличке місто поблизу столиці України, з якого росіяни планували розпочати захоплення Києва «за три дні». Але саме там їхні плани провалилися.
«Коли високопосадовці різних країн вирішували – надавати чи не надавати зброю, – в цей момент у Гостомелі відбувалася цивілізаційна битва не лише за Київ, а власне, як я вважаю, за Україну в принципі, за європейську цивілізацію», – розповіла Укрінформу авторка, журналістка, ведуча Українського радіо та очільниця відділу комунікацій Фундації Пилипа Орлика.
У книжці зібрані розповіді жителів гостомельської громади про те, що відбувалося там 24 лютого 2022 року. А також про участь деяких з них у Революції Гідності, у Помаранчевій революції, про волонтерство, допомогу силам оборони під час АТО. Важливо пам’ятати, зауважує авторка, що російсько-українська війна почалася у 2014 році, і про це йде мова.
«Мені дуже хотілося показати різнопланові історії, щоб були люди різного віку, різних переконань, професій. Тобто мені хотілося, щоб читачі дізналися, як переживали окупацію молоді матерії, що переживали рятувальники, коли евакуйовували людей, як переживають цей момент жінки, які втратили чоловіків під час російсько-української війни. Є люди, які були в російському полоні, є лікарі, волонтери, люди, які допомагали силам оборони, інформували їх про рух російських колон тощо», – каже авторка.
Попри назву – «21 історія» – у книжці насправді 22 інтерв’ю. Двадцять друге – з начальницею відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту, слідчого управління ГУ Нацполіції в Київській області Христиною Коновою. Дуже важливим моментом є те, що кожна людина може в будь-який момент звернутися до правоохоронних органів, адже терміну давності у воєнних злочинів немає, вказала Дворнікова.
Конова також поділилася своєю історією, вона – вимушена переселенка з Луганщини. Тож для неї розслідування і притягнення винних до відповідальності – це більш комплексна історія, адже багато українських міст і сіл перебувають в окупації, і достеменно невідомо, які злочини там чинять росіяни.
Серед героїв книжки – люди, які переїхали в Гостомель з інших міст. Один з них – Борис Харчук, який жив у Криму і під час Революції Гідності був поранений на вулиці Інститутській.
Дехто з тих, з ким спілкувалася журналістка, в перші тижні війни стали вимушеним біженцями, деякі виїхали за кордон. Але станом на зараз люди повернулися до України і розповідають, у тому числі, про свій досвід та чому вони вирішили попри все повернутися до Гостомеля.
Одна з героїнь книжки – лікарка Олена Юзвак. Її син і чоловік потрапили до російського полону, бувши цивільними. Згодом чоловіка повернули, але син на момент запису інтерв’ю залишався в неволі. Та вже на час виходу книжки повернули і сина Олени.
Є історія Сергія Фалатюка, військового, який збив перший російський гелікоптер, що летів на Гостомель. Тоді йому було 24 роки. Фалатюк розповів, що програма, яка відстежує переміщення літаків і гелікоптерів не бачила їх на своїх моніторах, бо вони летіли дуже низько. І вони з іншими військовими, візуально спостерігаючи за переміщенням, ухвалили відкривати вогонь на ураження.
В Україні перша презентація книжки відбулася безпосередньо в Гостомелі цього літа, щойно вона вийшла друком. Потім була презентація в Трускавці та на 33-му Львівському міжнародному BookForum. Там Дворнікова подарувала її колишньому прем’єрові Британії Борису Джонсону, який сам бував у Гостомелі.
Поки що книжка вийшла лише українською, у видавництві Фоліо, але авторка сподівається, що вона буде перекладена іншими мовами.
«Дуже хотілося б, щоб уся українська література, присвячена історіям людей, видавалася різними мовами. Щоб у світі знали про Україну не лише послухавши наших високопосадовців, а доторкнувшись до звичайних людей – вчителів, рятувальників, працівників заводів, пенсіонерів. Я хотіла б, щоб якомога більше людей дізналися історії жителів Гостомеля, історії українських військових, які обороняли місто, волонтерів, рятувальників, які розповідають про свій унікальний досвід життя не тільки в окупації, а й на лінії вогню у період лютого-березня 2022 року», – поділилася Дворнікова.
Вона зауважила, що презентація саме у Празі є дуже символічною, адже в Чехії живе дуже багато біженців і традиційно велика українська громада. Цікавим є й те, що Гостомель є містом-побратимом району Прага-Ржепоріє (Praha-Řeporyje). Меморандум про співпрацю між двома громадами підписали 28 лютого 2023 року; серед напрямів співпраці – допомога у відновленні Гостомеля.
Крім того, письменниця додала, що незабаром вийде ще одна її книжка – «Художники на війні. Історія про мистецтво і вибір».
Як повідомляв Укрінформ, у межах фестивалю BookForum у Львові колишній прем’єр-міністр Великої Британії Боріс Джонсон презентував свою книгу «Кайданів нема».
Фото: Ольга Танасійчук / Укрінформ
Більше наших фото можна купити тут
У Варшаві стартував 11-й фестиваль українського кіно Ukraīna!, який представить польській аудиторії 50 художніх, документальних та короткометражних стрічок.
У Варшаві фестиваль триватиме до 8 листопада, де покази відбуватимуться у кінотеатрах Atlantic і Amondo, а також у Центрі кінокультури імені Анджея Вайди, передає Укрінформ.
Під час відкриття кінофестивалю його директорка Беата Бєронська-Лях підкреслила, що попри війну, український кінематограф розвивається, а режисери знімають фільми не лише про бойові дії, а й про родину і повсякденне життя.
«Щороку ми замислюємося, чи буде нам що показати на фестивалі, чи виживе українське кіно під час війни і чи зможуть кіномитці продовжувати працювати. Сьогодні українські кінематографісти працюють у дуже складних умовах, часто під загрозою бомбардувань та повітряних тривог», – зазначила Бєронська-Лях.
Водночас, за її словами, українські режисери створюють не лише фільми воєнної тематики, а й комедії, мюзикли та сімейні історії.
Радник посольства України в Польщі Віталій Білий подякував організаторам кінофестивалю за популяризацію українського кіно в Польщі. Він також наголосив на важливості польської солідарності з Україною та розвитку спільних кінопроєктів.
Голова правління Української кіноакадемії Пилип Іллєнко зауважив, що завдяки опору українських військових кінематографісти мають можливість продовжувати роботу над художніми й документальними стрічками. Він підкреслив важливість осмислення і художнього відображення війни безпосередньо під час її перебігу.
Своєю чергою голова Польської кіноакадемії Даріуш Яблонський запевнив у подальшій підтримці українських митців з боку польської кіноспільноти. Він також відзначив багаторічні контакти між кінематографістами двох країн і необхідність спільно розповідати світові про їхній досвід.
Фестиваль відкрив фільм «Демони» режисерки Наталки Ворожбит. Це друга повнометражна робота Ворожбит після фільму «Погані дороги» та остання головна роль акторки Руслани Писанки.
Варшавську програму фестивалю 8 листопада завершить концерт польсько-українського гурту Dagadana. Музиканти наживо виконають музичний супровід до німого фільму Олександра Довженка «Сумка дипкур’єра».
Після завершення варшавської частини фестиваль у листопаді та грудні відбудеться ще в 11-ти містах Польщі, зокрема у Кракові, Вроцлаві, Гданську, Любліні, Глівіцах, Лодзі, Жешуві, Плоцьку, Бєльсько-Бялій, Зеленій Гурі, Познані та Перемишлі.
Як повідомляв Укрінформ, у межах 11-го фестивалю українського кіно в Польщі вперше запровадили освітню програму для школярів з майстер-класами з розпізнавання дезінформації у відеоконтенті.
Закарпатська обласна бібліотека для дітей та юнацтва отримала від чеських партнерів 545 книжок для дітей та юнацтва чеською та німецькою мовами.
Про це повідомив у Фейсбуці Департамент культури Закарпатської ОВА, передає Укрінформ.
“Цінний книжковий подарунок від друзів із Чехії отримала Закарпатська обласна бібліотека для дітей та юнацтва. Фонди книгозбірні поповнили 545 видань чеською та німецькою мовами для дітей та юнацтва”, – йдеться у повідомленні.
Зазначається, що такий дарунок став можливим завдяки чеській волонтерській платформі «Книги для України» та гостям із краю Височина Чеської Республіки.
«Це вже третя подібна передача літератури, що свідчить про сталу традицію підтримки українських установ у час, коли оновлення бібліотечних фондів є особливо важливим», – зазначають у книгозбірні.
Книги відкривають нові можливості для знайомства з мовами, літературою та культурою інших народів. Тож ця ініціатива є не лише вагомим внеском у збагачення бібліотечних фондів, а й прикладом плідної міжнародної співпраці, що сприяє культурному обміну та розширенню світогляду юних читачів.
Як повідомляв Укрінформ, у Роттердамі колекцію міської бібліотеки поповнили рідкісним виданням праці Еразма Роттердамського 1609 року, яке понад чотири століття вважали втраченим.
Проєкт пам’яті “Недописані” оновив список діячів літератури, чиї життя забрала російсько-українська війна: на початок листопада 2026 року він налічує 309 імен.
Як передає Укрінформ, про це проєкт повідомив у Фейсбуці.
До оновленого списку увійшли поети, прозаїки, перекладачі, редактори та інші представники літературної галузі, які загинули внаслідок російської агресії.
У лютому 2026 року “Недописані” повідомляли про 289 ідентифікованих загиблих діячів літератури. Відтоді команді вдалося встановити і додати до переліку ще 20 імен.
В оновленій частини списку: поет і фольклорист Богдан Підгорний, поети Олексій Гриценко, Роман Ігнатенко, Дмитро Дейнеко, Артур Буряк, Владислав Лоза, Степан Стефурак, Дмитро Пую, Вадим Остапенко, Валентин Ємбрик, Григорій Ткачишин, поетка і редакторка Ілона Вовк, прозаїк та сценарист Максим Шварцман, прозаїк, перекладач Олександр Грудій, поет, перекладач і мовознавець Ігор Ходжаніязов, поет та прозаїк Олексій Дегтярьов, публіцист Алекс Пінескі, прозаїк Володимир Чорний; прозаїк і поет Ярослав Іванов, прозаїк та есеїст Любомир Медик.
Як повідомляє Читомо, серед доданих до переліку імен — поет, перекладач, мовознавець, музикант і дослідник традиційної музики Ігор Ходжаніязов, який загинув 28 червня 2026 року під час виконання бойового завдання від прямого влучання російської керованої авіабомби. Про його загибель повідомила дружина Олена Шикура. Ходжаніязов мав звання старшого матроса, досліджував традиційну музику та культурну спадщину різних спільнот, зокрема каракалпаків.
Також до списку додали Владислава Лозу — поета, філософа й морського піхотинця, який загинув у травні 2024 року під Кринками. У вересні 2026 року у видавництві “Дух і Літера” вийшла його посмертна поетична збірка “Бездоріжжя”. До видання увійшли вибрані вірші автора, зокрема тексти, написані під час служби. Лоза був лавреатом допреміальної відзнаки літературного конкурсу “Смолоскип” 2018 року.
У переліку також Ярослав Іванов, військовослужбовець, музикант і автор текстів, відомий за позивним “Варнак”. Він загинув 31 травня 2026 року під час виконання бойового завдання у віці 23 років. Іванов писав музику й прозу, створював реп-композиції про воєнний досвід. За інформацією “Недописаних”, він залишив чернетку однієї прозової книжки та працював над другою, однак не встиг їх видати.
У команді проєкту наголошують, що робота над списком не обмежується встановленням імен. Волонтери продовжують шукати тексти загиблих літераторів, збирати відомості про їхнє життя та творчість, відновлювати біографії й документувати їхній внесок у культуру.
Меморіальний проєкт “Недописані” заснували ветеранка, поетка, громадська діячка та парамедикиня добровольчого медичного батальйону “Госпітальєри” Олена Герасим’юк і військовий, волонтер, письменник та перекладач Євген Лір, співзасновник проєкту “Твоя підпільна гуманітарка” й однойменного видавництва.
За словами засновників, інформацію про загиблих збирають із повідомлень у медіа, соціальних мереж, архівів і свідчень близьких. Частину імен вдається встановити одразу після повідомлень про загибель, однак інші випадки потребують тривалого пошуку. Зокрема команда досліджує біографії людей, які писали вірші або прозу, але не встигли опублікувати твори чи здобути популярність.
У вересні 2024 року в межах проєкту ідентифікували 194 загиблих представників літературної галузі. У січні 2025 року їхня кількість зросла до 224, а в лютому 2026 року — до 289.
У березні 2025 року “Недописані” спільно з книжковим застосунком LitCom створили авдіоантологію “ГолосиНедописані”, до якої увійшли 10 поезій у виконанні загиблих авторів. Серед них — Максим Кривцов, Вікторія Амеліна, Гліб Бабіч, Юрій Руф, Ігор Мисяк та інші. Спільно з мистецьким проєктом “Ритм” команда також створила артвідео на основі архівних записів поезій загиблих письменників.
Як повідомляв Укрінформ, 31 серпня 2026 року проєкт запустив меморіальний сайт nedopysani.org.ua, на якому зібрані біографії, твори, фотографії, документи й спогади про загиблих. На платформі можна шукати людей за іменами, напрямами літературної діяльності, роками загибелі та іншими категоріями. Сайт запустили в бета-версії, його наповнення триває.
-
Одеса1 тиждень agoГрафіки світла в Одесі та області 26 жовтня: час відключень
-
Війна1 тиждень agoЧим українська крилата ракета-дрон «Барс» зацікавила Німеччину
-
Суспільство5 днів agoНовини на ранок
-
Війна1 тиждень agoРосія збільшила використання китайських верстатів та обробних центрів у виробництві балістики
-
Війна7 днів agoДемченко розповів про ситуацію в областях, що межують з Росією
-
Одеса1 тиждень ago
Відеоспостереження в Одесі: 920 камер і розпізнавання облич
-
Суспільство1 тиждень ago
Новини на ранок
-
Одеса1 тиждень ago
Атака на Одещину 26 жовтня: пожежі та наслідки ударів