Події
Українська інтелектуалка, письменниця і науковиця Оксана Пахльовська відзначає ювілей
Відома українська інтелектуалка, письменниця, науковиця та перекладачка Оксана Пахльовська, яка багато років представляє українську культуру в європейському просторі, сьогодні відзначає свій ювілей.
Оксана Пахльовська, донька відомої української поетеси Ліни Костенко та польського прозаїка Єжи Яна Пахльовського, народилася 18 вересня 1956 року в Києві.
У 1970-х роках, коли вона хотіла вступати до Київського університету, їй «чітко сказали, що в Київський університет може не потикатись». Її мати Ліна Костенко вже перебувала в опалі до радянської влади, а дід Василь Григорович Костенко був репресований. Навчання доньки в Києві могло супроводжуватися додатковими перешкодами й тиском з боку місцевих радянських органів.
Тому вищу освіту довелося здобувати в Московському державному університеті за спеціальністю «італійська мова і література». На той час саме в МДУ була одна з найсильніших шкіл романістики та італістики в СРСР із доступом до відповідної навчальної бази й викладацького складу.
Радянська система, не дозволивши Пахльовській навчатися в Києві, фактично дала їй можливість у Москві отримати ширший європейський культурний досвід. Адже саме там вона познайомилася з представниками різних національних культур та інтелігенцією, які критично ставилися до тоталітарної системи та боролися за свободу незалежно від національної приналежності.
Після здобуття вищої освіти в МДУ (1980 рік) Пахльовська повернулася до Києва, де вступила до аспірантури Інституту літератури імені Тараса Шевченка. Згодом успішно захистила там кандидатську дисертацію. Її наукові інтереси відтоді охоплюють українську та європейську літературу, культурологію, українсько-італійські культурні зв’язки та питання європейської інтеграції України.
Багато років Оксана Пахльовська жила й працювала в Італії. Вона була професоркою в Римському університеті Ла Сапієнца, де завідувала кафедрою українознавства при Департаменті європейських та інтеркультурних студій (секція славістики) на факультеті літератури і філософії, де викладала курси україністики та славістики. Вона також перекладає з італійської, іспанської та старопровансальської мов.
За цей час вона не розривала наукові зв’язки з Україною, бо залишалася науковою співробітницею відділу давньої української літератури Інституту літератури ім. Шевченка НАН України. Тут вона здобула ступінь доктора філологічних наук (у 2000 році захистила дисертацію, присвячену концептуалізації української літератури як невіддільної частини європейської цивілізації).
З початком повномасштабної війни РФ проти України Оксана живе разом із мамою в Києві, але продовжує віддалено працювати із Римським університетом Ла Сапієнца.
Серед її відомих праць – поетична книжка «Долина храмів» (1988), «Українсько-італійські літературні зв’язки XV–XX ст.» (1990), «Civiltà letteraria ucraina» («Українська літературна цивілізація» Рим, 1998).
Одна з найвідоміших її книжок – «Ave, Europa!» – збірка публіцистичних та культурологічних текстів про Україну, українську ідентичність та цивілізаційний вибір України. За цю книгу Пахльовська у 2010 році отримала Національну премію України ім. Тараса Шевченка.
Важливе місце у творчості та громадській діяльності діячки посідає Україна та її місце в європейському культурному просторі. Її праці сприяють популяризації української культури й літератури за межами України, зокрема в Італії та інших європейських країнах.
Як повідомляв Укрінформ, поетеса Ліна Костенко у травні презентувала свою збірку «Вітер із Марса».
Фото Укрінформу можна купити тут
На Закарпатті проходить Міжнародний скульптурний симпозіум у межах проєкту «Карпатський скульптурний шлях».
Про це у Фейсбуці повідомив департамент культури Закарпатської ОВА, передає Укрінформ.
«По 29 вересня на Закарпатті проходить Міжнародний скульптурний симпозіум, організатором якого виступає ГО «Про Арте – Мункач» під керівництвом відомого скульптора Петра Матла. Захід є частиною масштабного проєкту «Карпатський скульптурний шлях»», – йдеться в повідомленні.
Головна мета проєкту – збереження та примноження мистецької спадщини Карпатського регіону, підтримка культурного й сільського туризму, створення сучасних естетичних просторів для громад.
Усі створені під час симпозіуму монументальні роботи передаються в дар громадам і поповнюють маршрут «Карпатський скульптурний шлях», який нині простягається більш як на 250 кілометрів Закарпаттям та прикордонними територіями сусідніх країн ЄС.
Цього року захід об’єднав митців із семи країн світу: України (Людмила та Юрій Мисько), Угорщини (Чонад Беретваш), Румунії (Еуген Петрі), Франції (Марго Лассале), Португалії (Тієрі Ферейра), Мексики (Сабріна Коко) та Аргентини (Крістіан Алваренга).
Упродовж двох тижнів скульптори працюватимуть над витворами на філософські та соціальні теми: «Легенди Закарпаття», «Міст – символ зв’язку між культурами», «Сім’я – зв’язок між поколіннями» та «Прощання зі зброєю – послання миру».
Творчою локацією симпозіуму став простір санаторію «Квітка полонини» у селі Солочині Мукачівського району, який відкритий для відвідування усіх охочих спостерігати за роботою майстрів. Симпозіум завершиться, я готові скульптури презентують 29 вересня о 16:00 під час урочистого закриття.
Як повідомляв Укрінформ, проєкт «Карпатський скульптурний шлях» розвивається з 2013 року та є прикладом ефективної культурної дипломатії та інструментом розвитку туристичного потенціалу прикордонних регіонів України та країн ЄС.
Фото: Департамент культури Закарпатської ОДА, Фейсбук
У Києві 22 вересня відбудеться прем’єрний показ добірки короткометражних фільмів “Українська нова хвиля. На зближення”.
Як передає Укрінформ, про це Довженко-Центр повідомляє у Фейсбуці.
Цього року ключовою темою альманаху стало дослідження близькості на тлі найбільш несприятливих умов – війни, що триває.
До альманаху увійшли такі фільми-призери міжнародних та українських кінофестивалів, амбітні дебюти і студентські роботи:
- “Тепер все”, режисерка Ліза Ігнатьєва;
- “Котик та Песик шукать дім”, режисер Георгій Гогатадзе;
- “Природний баланс”, режисер Олександр Миронюк;
- “Креветки, Вимикач, Бичок і Пляшечка”, режисерка Olha Vitenko;
- “Прелюдія”, режисерка Аліна Панасенко;
- “Комендантська година”, режисерка Liza Toptyhina.
Як повідомляв Укрінформ, документальний фільм “Сліди” режисерки Аліси Коваленко та співрежисерки Марисі Нікітюк представить Україну на 99-й премії “Оскар” у категорії “Найкращий міжнародний повнометражний фільм”.
Археологи під час дослідження Глинського поселення на Полтавщині знайшли нові матеріали періоду X-XV століть.
Про це Укрінформу розповів провідний науковий співробітник Історико-культурного заповідника «Більськ» кандидат історичних наук Юрій Пуголовок.
Науковці працювали в урочищі Леваднюкова гора. Ця ділянка вже досліджувалася у попередні роки. Цьогоріч розкрили близько 80 квадратних метрів території. Науковці виявили господарські ями та інші археологічні об’єкти.
Дослідники зібрали кілька тисяч фрагментів кераміки та індивідуальних знахідок. Серед них – металеві й кістяні вироби, прикраси, деталі одягу, монети, елементи озброєння та предмети особистого благочестя.
«Нас цікавила не якась конкретна знахідка, а сама структура цієї частини пам’ятки: коли вона почала використовуватися, як змінювалася забудова, які господарські об’єкти тут існували і, головне, що відбувалося з поселенням після давньоруського часу. Саме останнє виявилося особливо цікавим», – зазначив Пуголовок.
За його словами, найраніші матеріали з цієї ділянки датуються приблизно серединою X століття. Найпізніші належать до XV століття. Таким чином, археологи простежили використання одного простору протягом майже п’яти століть. Водночас, наголошує Пуголовок, це не свідчить про безперервне життя на ділянці протягом усього цього часу. Археологічні матеріали показують різну інтенсивність використання території, зміни забудови, перебудови та можливі перерви.
Особливу увагу дослідники приділили матеріалам XIII–XV століть. Вони дають змогу скласти уявлення про долю Глинського після монгольської навали.
«Він показує, що після монгольської навали ця територія не перетворилася на порожній простір. Тому постмонгольське Глинське дедалі більше постає не як “післямова” до давньоруського поселення, а як окремий важливий період його історії», – сказав науковець.
За його словами, постмонгольський горизонт був відомий дослідникам і раніше, але тепер він представлений значно ширшим набором археологічних матеріалів.
«Говорити, що ми цього року “відкрили” XIII-XV століття, було б неправильно. Інша річ, що зараз цей період стає набагато краще археологічно наповненим. Це дозволяє ставити нові питання: хто жив тут після розпаду давньоруської політичної системи, як була організована ця спільнота, якими були її зв’язки зі степом, Золотою Ордою та Великим князівством Литовським», – сказав Пуголовок.
Як повідомляв Укрінформ, у скіфському кургані на Полтавщині археологи знайшли кістки дитини та золоті намистини.
Фото надані Юрієм Пуголовком
-
Війна1 тиждень agoДрапатий скасував понад 30 застарілих наказів Генштабу
-
Усі новини1 тиждень agoщо сказала в інтервʼю Настя Каменських, окрім кісти від мови (фото)
-
Усі новини1 тиждень agoякий флагман кращий у 2026 році (відео)
-
Події1 тиждень agoДовженко-Центр отримає фінансування для збереження 62 тисяч кіноплівок
-
Усі новини1 тиждень agoжінка вийшла заміж за злочинця, засудженого до смертної кари (фото)
-
Відбудова1 тиждень agoУ Харкові відновлюють дах пам’ятки 1908 року, пошкодженої РФ
-
Політика1 тиждень agoМосква не повинна увійти в зиму з розумінням, що терор України зійде їй з рук
-
Суспільство1 тиждень agoМиколаївське СІЗО атакував шахед | Інтент