Про це в коментарі Укрінформу заявила поетка, бойова медикиня та розвідниця, лавреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка Ярина Чорногуз.

“У своїх трьох поетичних збірках, особливо в другій і третій, те, що я пишу, – це, напевно, поезія свідчення. Поезія свідчення мене як солдата, яка була майже на всіх ділянках фронту, пройшла зі своїм підрозділом багато бойових операцій, бачила втрати і те, як війна змінює сприйняття базових речей – смерті, любові, втрати. Поезія допомагає зберегти пам’ять про побратимів, бойовий досвід, досвід боротьби за свободу”, – зазначила Чорногуз.

Поетка додала, що фронтова українська поезія викликає значний інтерес за кордоном. За її словами, під час виступів у європейських країнах іноземна авдиторія сприймає українські поетичні тексти про війну як глибоку і важливу літературу.

«Для іноземців українська фронтова поезія – це дуже сильна література, бо вона говорить про реальний досвід боротьби за свободу. У мирний час поезія для багатьох є нішовим жанром, але тексти, написані під час війни, вони відчувають набагато гостріше та глибше”, – пояснила Чорногуз.

Поетка зауважила, що в Україні формується традиція комбатантської літератури, і переконана в особливій важливості такої творчості. Новели, поезії, щоденники захисників України сприяють усвідомленню деталей, життя на фронті, глибокої суті боротьби українців.

“Я завжди заохочую всіх ветеранів, і тих, хто повернувся з полону, писати й лишати свідчення про те, що вони пережили. Це тотальний досвід боротьби за свободу, якого не має жодна інша держава в сучасному світі. Дуже важливо, аби військові писали, фіксували свій досвід і лишали свідчення. Передусім для збереження культури боротьби за демократію у світі”, – зазначила Ярина Чорногуз.

Лавреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка наголосила, що повномасштабна війна змінила українське мистецтво і зробила його більш зрілим та відвертим.

“Українське мистецтво стало дорослішим і свідомішим, відійшло від постколоніальних наративів, які були до війни… Українська поезія почала говорити власним голосом. Мова поезії стала прямою і щирою, піднімає теми, які раніше через постколоніальний бекграунд замовчували – про травму, тілесність, любов”, – наголосила Чорногуз.

Захисниця України привернула увагу до питання повернення військових та готовність суспільства ставитися до їхнього досвіду з розумінням.

“Стереотип про те, що військові повертаються неадекватними, – це російська пропаганда. Дуже часто люди після фронту стають навпаки дуже вразливими і потребують чутливості з боку суспільства. Цивільні мають бути готовими приймати ветеранів, слухати їх і проявляти емпатію, брати на роботу, працювати пліч-о-пліч в одному колективі”, – наголосила Чорногуз.

За словами бойової медикині, розвідниці та операторки БПЛА, фронтовий досвід формує нове розуміння світу і змушує по-іншому осмислювати речі, про які йдеться у філософії та класичній літературі.

“Фронт – це простір, де людина повертається до базового виживання і пізнає світ заново через постійну загрозу життю. Багато речей, про які говорять філософи чи класичні тексти, ти починаєш розуміти по-справжньому саме там”, – зазначила поетка.

Ярина Чорногуз була парамедикинею-волонтеркою у медичному добровольчому батальйоні “Госпітальєри” у 2019 році, з 2020 року служить за контрактом у морській піхоті. Від 2021 року служила бойовою медикинею і розвідницею у 140-у окремому розвідувальному батальйоні морської піхоти. Нині – операторка БПЛА-бомберів і камікадзе у тому ж підрозділі.

Фото Укрінформу можна купити тут