Під час виступу в перший день щорічної наради послів, що відкрилася у Києві 3 серпня, керівник Офісу Президента Кирило Буданов заявив, що справжній вплив держави у світі сьогодні визначається балансом шести складників: воєнного, економічного, технологічного, політико-інформаційного, демографічного та релігійного. 

«Подивіться на цей перелік вашими очима. Як мінімум п’ять із шести – це ваше пряме поле роботи», – наголосив він.

Конкретні завдання за кожним із цих напрямів дипломати отримували під час тематичних сесій упродовж тижневої наради. Четвертий день був присвячений культурній дипломатії, українській ідентичності та дипломатії пам’яті.

Саме цього дня українські посли відвідали Національний заповідник «Києво-Печерська лавра». Там їм показали наслідки російської атаки на Успенський собор, представили стратегію розвитку заповідника до 2051 року, коли відзначатиметься 1000-річчя заснування Лаври, а також пояснили, як спростовувати історичні та ідеологічні міфи, які Росія століттями використовувала, щоб привласнити українську святиню.

Водночас керівництво заповідника окреслило дипломатам і практичне завдання: допомогти зробити Києво-Печерську лавру одним із головних духовних і культурних символів України у світі – своєрідним «українським Ватиканом».

Кореспонденти Укрінформу разом із дипломатами відвідали заповідник і дізналися, якої саме підтримки очікують від українських посольств та які історичні аргументи вони мають використовувати у міжнародній комунікації.

ПОРЯТУНОК УСПЕНСЬКОГО СОБОРУ ЗАВДЯКИ ПОРУШЕННЮ ПРОТОКОЛУ

Коли в ніч на 15 червня російський ударний безпілотник типу Shahed («Герань-2») цілеспрямовано влучив у вівтарну частину (Стефанівський приділ) Успенського собору Києво-Печерської лаври, кадри палаючої святині облетіли весь світ.

Унаслідок удару спалахнула масштабна пожежа. Вигоріло майже 80% дахових перекриттів і дерев’яних конструкцій купола, були пошкоджені куполи, стіни та вікна собору. Під час повторних хвиль атаки або через вибухову хвилю пошкоджень зазнала й башта Івана Кущника – оборонна споруда XVII–XVIII століть. 

Минуло майже два місяці. Зовні ранкова Лавра знову виглядає спокійною та доглянутою. Але варто обійти Успенський собор і зайти всередину, щоб побачити сліди варварського російського удару.

Генеральний директор Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» Максим Остапенко розповів дипломатам, що атака, з одного боку, привернула до Лаври увагу всього світу, а з іншого – продемонструвала, наскільки вразливою залишається українська культурна спадщина під час війни.

Він також поділився маловідомою історією порятунку собору. За його словами, вирішальну роль відіграло особисте втручання тодішнього міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка.

«За протоколом гасити пожежу сюди мали приїхати три пожежні екіпажі. Але Клименко, який випадково опинився неподалік, організував прибуття 22 екіпажів. Якби цього не сталося, а рятувальники діяли лише за протоколом – а тоді в Києві одночасно було 29 пожеж, – ми сьогодні, найімовірніше, не побачили б Успенського собору. До займання іконостаса та внутрішніх дерев’яних конструкцій бань залишалися лічені сантиметри», – згадує Остапенко.

Візит українських послів до Лаври збігся із церковним святом Преображення, або Яблучним Спасом. В Успенському соборі якраз тривала святкова літургія, тож дипломати мали змогу роздивитися внутрішні пошкодження храму лише побіжно.

Уже надворі працівники заповідника пояснили, що від вогню та води, використаної для гасіння пожежі, постраждали стіни, вікна й настінний живопис храму. Наразі приміщення висушують, після чого фахівці визначатимуть технологію подальшої реставрації.

СТРАТЕГІЧНІ ПЛАНИ НА ЧВЕРТЬ СТОЛІТТЯ ДО 1000-ЛІТТЯ

Відновлення Успенського собору після російської атаки – лише один із напрямів розвитку Києво-Печерської лаври. Набагато амбітніше завдання, яке ставить перед собою керівництво заповідника, – до 1000-річчя Лаври у 2051 році змінити її сприйняття у світі.

«На жаль, сьогодні увесь світ чомусь вважає, що це російська святиня. Нам разом це треба змінювати», – наголосив гендиректор заповідника.

За його словами, протягом наступних 25 років необхідно повернути Лаврі її справжнє місце в історії – як української святині, пам’ятки світового значення та одного з ключових осередків формування української ідентичності.

Остапенко переконаний, що саме через Лавру Росія століттями вела когнітивну війну проти України.

«Я усвідомив, що Києво-Печерська лавра була однією з головних точок російської окупації. Через духовні символи і церковні інституції Росія впливала на українську еліту й суспільство, просуваючи наративи, які працювали проти України», – аргументував він.

Саме тому, наголосив керівник заповідника, сьогодні необхідно системно очищати історію Лаври від імперських нашарувань, які особливо активно формувалися у XIX столітті та продовжували поширюватися вже в незалежній Україні.

«Понад 30 років тут просувався “русский мир”. Щоб “вичавити” його, перегорнути цю сторінку й написати нову, потрібен час, це неможливо зробити за кілька років. Ми готуємо нові наукові дослідження, видання, виставки, але це довготривала робота», – зауважив Остапенко.

Саме тому він закликав українських дипломатів стати партнерами заповідника.

«Я дуже хотів би, щоб ваші посольства знаходили в кожній країні людей, яким цікава українська духовна історія. На прикладі Києво-Печерської лаври ми можемо показати, як формувалася українська культура та наскільки тісно вона була пов’язана з європейською історією», – звернувся він до дипломатів.

За словами Остапенка, Лавра має бути не лише музеєм, що зберігає минуле, а й простором, де формується майбутнє України, де її духовні традиції та цінності стають зрозумілими людям у різних країнах світу.

«Моя мрія – щоб через 25 років Лавру сприймали не лише як українську національну святиню, хоча над цим теж треба працювати, а й як святиню світового значення, щоб вона стала, якщо хочете, українським Ватиканом. Попереду дуже відповідальна робота, і виконати її зможемо лише разом», – підсумував генеральний директор заповідника.

СІМ РОСІЙСЬКИХ ІСТОРИЧНИХ МІФІВ ПРО КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКУ ЛАВРУ

Історичні аргументи, які допомагають спростовувати російські наративи про Лавру, представив українським дипломатам заступник генерального директора з наукової роботи Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», кандидат історичних наук Костянтин Крайній.

За його словами, сьогодні Україні доводиться руйнувати багато історичних міфів, які формувалися століттями. З них він обрав сім основних, які виклав у хронологічному порядку.

Перший міф стосується походження преподобних Печерських. За словами історика, переважна більшість ченців XI–XII століть походила з території Києва, Чернігова та Переяслава – осередку формування держави Русь. Помилкове уявлення про їхнє «російське» походження виникло через місіонерську діяльність окремих ченців, які проповідували християнство на віддалених землях.

Другий міф пов’язаний із князем Андрієм Боголюбським, якого російська історіографія називає благодійником Лаври. Крайній наголосив, що саме під проводом Боголюбського 1169 року було спустошено Київ і пошкоджено Києво-Печерський монастир. Натомість твердження про його дарування Лаврі земель і титулу ґрунтуються на фальшивих грамотах, створених не раніше ніж у другій половині XVI століття.

Третій міф стверджує, що після навали Батия Лавра занепала на кілька століть. Однак археологічні дослідження не підтверджують масштабних руйнувань. За словами історика, монастир продовжував діяти як духовний центр, підтримуючи зв’язки із західними руськими землями, Великим князівством Литовським і Польщею.

Четвертий міф – про нібито безперервні переслідування Лаври польською владою після Люблінської унії. Насправді, зазначив Крайній, конфлікти переважно вирішувалися в судах, де православні нерідко перемагали, а головним полем протистояння були богословські дискусії та полемічна література, а не збройні сутички.

П’ятий міф стосується великої пожежі 1718 року. За словами історика, твердження про повне знищення пам’яток Верхньої Лаври було покликане применшити внесок гетьмана Івана Мазепи як одного з найбільших її ктиторів і створити враження, що сучасний вигляд монастир отримав тільки завдяки російській владі.

Шостий міф розповідає про нібито розквіт Лаври під опікою російських монархів. Насправді, наголосив Крайній, указами Катерини II 1786 року монастир позбавили самоврядування, права обирати архімандрита, значної частини майна та земель, а його традиційну автономію було фактично ліквідовано.

Сьомий міф стосується створення музеїв на території Лаври у XX столітті, щоби буцімто «остаточно її розграбувати». Історик наголосив, що заповідник був ініціативою українських науковців, музейників і діячів культури, які прагнули врятувати пам’ятки від розкрадання та знищення. Саме завдяки їхнім зусиллям вдалося зберегти значну частину культурної спадщини, попри подальші репресії проти багатьох засновників заповідника.

Щоб ці аргументи працювали не лише під час лекції, а й у повсякденній дипломатичній діяльності, науковці заповідника підготували спеціальну презентацію, яку пообіцяли розіслати українським послам.

ЯКИЙ ЗВ’ЯЗОК МІЖ ВІЗИТАМИ ІНОЗЕМНИХ ЛІДЕРІВ ДО ЛАВРИ І DRONE DEAL

Заступниця міністра закордонних справ Мар’яна Беца під час виступу перед дипломатами закликала їх активніше залучати іноземних партнерів до відвідання Києво-Печерської лаври. За її словами, саме такі візити допомагають світовим лідерам усвідомити, що Росія веде війну не лише проти української державності, а й проти української ідентичності та культурної спадщини. 

Як приклад вона навела нещодавній візит до України глави однієї з латиноамериканських держав. Під час відвідин пошкодженого російською атакою Успенського собору та інших об’єктів культурної спадщини він, за словами дипломатки, зміг на власні очі побачити масштаби руйнувань і зрозуміти, що Росія веде війну на винищення.

Це, зазначила Беца, мало цілком практичний результат: після візиту країна висловила зацікавленість у поглибленні співпраці з Україною, зокрема у сфері drone deal.

«Здавалося б, де культура, а де drone deal. Але це все взаємопов’язано, тому що культура є елементом національної безпеки», – наголосила заступниця міністра.

Вона зазначила, що міжнародна підтримка має охоплювати не лише посилення захисту об’єктів культурної спадщини, а й їхнє відновлення після російських атак.

«Дуже велике прохання до кожного з вас працювати в країнах акредитації з партнерами, щоб вони максимально долучалися до відновлення Лаври та інших пам’яток, які Росія вже зруйнувала. Це надзвичайно важливо не лише для збереження культурної спадщини, а й для збереження України», – звернулася Беца до українських послів.

ВІД ЗАЯВ ПРО ПІДТРИМКУ – ДО МІЖНАРОДНОЇ ПРОГРАМИ ВІДНОВЛЕННЯ

Про готовність долучитися до відновлення Успенського собору після російської атаки вже заявили Греція, Швейцарія та Японія. Утім, як пояснює генеральний директор Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» Максим Остапенко, практичний етап міжнародної співпраці розпочнеться лише після завершення підготовки проєктно-кошторисної документації.

У коментарі Укрінформу він повідомив, що наразі заповідник спільно з Міністерством культури працює над консервацією пошкодженого собору, а паралельно триває розроблення проєкту реставрації. Повноцінну програму відновлення планують сформувати у 2027 році.

«Наше головне завдання тепер – провести консервацію та підготувати проєктно-кошторисну документацію. Коли вона буде готова й пройде експертизу, ми зможемо чітко визначити, які саме роботи потребують міжнародної підтримки і які країни до них долучаться. Адже партнерам потрібно розуміти конкретний обсяг робіт і вартість кожного етапу», – пояснив Остапенко.

За попередніми оцінками, загальна сума збитків становить приблизно 500 млн гривень (11–12 млн доларів).

За словами гендиректора заповідника, першочергове завдання – забезпечити збереження Успенського собору до зими. Після пожежі будівлю тимчасово накрили захисною плівкою, однак вона не витримає снігового навантаження.

«Міністерство культури вже виділило кошти на консерваційні роботи. Найближчим часом ми розпочнемо встановлення конструкцій, які дадуть змогу безпечно пережити зиму. Паралельно завершуватиметься проєктування. Лише після цього можна буде предметно говорити з міжнародними партнерами про фінансування окремих напрямів реставрації», – зазначив він.

Саме наявність детального проєкту, зазначає керівник заповідника, стане основою для формування міжнародних «лотів» допомоги, коли кожна країна зможе взяти участь у відновленні конкретної частини головної святині Києво-Печерської лаври.

Тож попереду ще багато роботи – і в реставраторів, і в істориків, і в дипломатів. Але саме від цієї співпраці залежить, якою Києво-Печерську лавру бачитиме світ у майбутньому.

Надія Юрченко, Київ

Фото: Євген Котенко / Укрінформ