Події
Оголосили фіналістів конкурсу воєнної поезії памʼяті Гліба Бабіча
Видавництво «Білка» оприлюднило список фіналістів конкурсу воєнної поезії пам’яті Гліба Бабіча.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Читомо з посиланням на Facebook-cторінку видавництва.
«Ми вдячні кожному, хто наважився говорити – чесно, гостро, талановито про війну, про досвід, який не має права бути забутим. Саме з таких творів складається наша спільна пам’ять і правда, яку ніхто не перекреслить», – зазначили видавці.
Твори фіналістів будуть надруковані в «Альманаху 2024», зокрема, збірник об’єднає авторів, для яких поетичне слово стало формою служіння.
Фіналістами конкурсу стали:
- Катерина Андрощук – «Дружина»;
- Іван Бережний – «Целан», «Причини»;
- Володимир Криницький – «Думаю, ми всі тут поламані»;
- Юлія Вротна – «Мирники»;
- Міла Гегельська-Шудра – «Лежи і зализуй рани»;
- Сергій Демчук – «Білий крейдяний терикон»;
- Анастасія Денисенко – «Хто ти тепер»;
- Дмитро Гарман – «Азовська елегія»;
- Микита Калембет – «Волхви були це – чи були примари?»;
- Мирослава Кирильчук – «Небо вкриє тебе туманом»;
- Ія Ківа – «Що ми скажемо цьому місту», «Говорили надламано», «І коли ми тоді танцювали», «Як ви тримаєтесь?»;
- Ярослав Корнєв – «На плацу», «До коринтян»;
- Павло Коробчук – «Бігають майданчиком дитячі тіні»;
- Марина Краснобока – «Кордон»
- Олександр Лисак – «Нитці тонко ось-ось порветься», «Вечірнього неба», «Наче кульку скляну»;
- Олександр Литвиненко – Deep Purple;
- Марко Терен – «А в нас не печуть паляниці»;
- Анатолій Марущак – «Дев’ятнадцять»;
- Віталій Медвідь – «Скринька впала, із ґудзиків вийшло шоу», «Але ж міг би саджати і сіяти»;
- Ігор Мітров – «Р о м а», «п р о г у л я н к а», «і з т р і щ и н в а с ф а л ь т і л и н у т ь в о л о ш к о в і м е л о д і ї»;
- Оля Дубрівук – «Вовчанськ»;
- Наталія Партоліна – «Дівчинці п’ять», «Занедбаним полем ішло», «Ходив якось янгол»;
- Роніка Пожарська – «Військова татова фліска»;
- Марина Пономаренко – «Горпина, яка виїхала з Ізюму», «Жінка в черзі переді мною», «Анастасія перебирає насіння», «Каже баба, снився їй Сірьожа»;
- Валерій Пузік – «Ми – покоління», «Бог із калюжі», «І коли Бог чекає ранкового зведення»;
- Сергій Ребус – «Я намішаю для кальяну тютюну»;
- Ольга Саліпа – «Ну, як ти? А що там діти?»;
- Сергій Сіваченко – «Братику, братику, в нашому чатику»;
- Володимир Скоростецький – «Солдатська старість, як медаль», «Ще працює двигун»;
- Соромаха – «Ной»;
- Ольга Тельна – «Сипле золотом осінь пречиста»;
- Максим Чурков – «Несеться»;
- Наталія Шевченко – «Навколо нас поети і святі».
Гліб Бабіч – військовослужбовець і поет. Із 2014 по 2019 роки Бабіч брав участь в Антитерористичної операції і Операції об’єднаних сил. Після звільнення із війська займався громадською діяльністю, зокрема працював в організаціях, які працюють із ветеранами війни. Став співзасновником громадської організації «Брати по зброї». У видавництві «Білка» у 2021 році вийшла збірка поета «Вірші та пісні». Після 24 лютого 2022 року служив у 10-й гірсько-штурмовій бригаді під позивним «Лєнтяй».
Як повідомляв Укрінформ, музикант, волонтер і військовий Гліб Бабіч пройшов шість ротацій та написав понад пів тисячі віршів та пісень.
28 липня 2022 року неподалік Ізюма на Харківщині автомобіль, на якому їхав поет із побратимами потрапив на ворожу міну. Бабіч і ще троє його товаришів загинули, один отримав важкі поранення, але залишився живим.
Фото: Facebook-сторінка Гліба Бабіча
Події
Премія «Генерація Ніка» оголосила короткий список номінантів
Премія “Генерація Ніка” оприлюднила короткий список номінантів на 2026 рік.
Джерело
Події
У Києві відкрилася всеукраїнська виставка до роковин Чорнобильської катастрофи
У Центральному будинку художників проходить масштабна виставка, присвячена 40-м роковинам Чорнобильської катастрофи.
Про це йдеться у пресрелізі Національної спілки художників України, наданому Укрінформу.
«Експозиція поєднує роботи кінця 1980-х років і сучасні твори. Зокрема, представлені картини Василя Гуріна, а також плакати та роботи молодих авторів, серед яких студенти й учні сучасних мистецьких шкіл. Значна частина експозиції — близько 90% — це новітні роботи, що переосмислюють трагедію через призму сьогодення», – йдеться у повідомленні.
Серед учасників виставки — Юрій Пшеничний, Анатолій Марчук, Ганна Миронова, Павло Шарко та інші митці. Їхні роботи емоційно відтворюють атмосферу трагедії, передають біль, страх і глибоке осмислення подій.


Голова Національної спілки художників України Костянтин Чернявський наголосив на особливій ролі виставки та постаті свого вчителя Василя Гуріна. За його словами, Гурін був не лише видатним митцем, а й художником-філософом, який глибоко осмислював трагедію Чорнобиля у своїх роботах.
«Його твори — це не просто художні образи, а глибокі роздуми про відповідальність людини, про біль і наслідки катастрофи, що залишаються з нами назавжди», — сказав очільник НСХУ.

Він також підкреслив значення самої виставки як унікального проєкту, що об’єднав різні покоління митців і різні художні підходи. На його думку, ця експозиція є важливим внеском у збереження історичної пам’яті та культурного осмислення трагедії, а також дає можливість молодому поколінню краще зрозуміти події 1986 року через мистецтво.
Вхід на виставку безкоштовний. Триватиме вона до 10 травня.
Як повідомлялося, у Національному історико-архітектурному музеї “Київська фортеця” відкрилася виставка “Пам’ятаємо” до 40-ї річниці з дня аварії на Чорнобильській АЕС.
Фото надані Національною спілкою художників України
Події
Українська стрічка «Ілюзія тихої ночі» отримала спецвідзнаку фестивалю у Швейцарії
Український документальний фільм «Ілюзія тихої ночі» режисерки Ольги Черних отримав спеціальну відзнаку міжнародного кінофестивалю Visions du Réel у програмі Burning Lights Competition.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє Суспільне Культура.
Стрічку представили на 57-му фестивалі, який проходить у Ньйоніз 17 по 26 квітня. Фільм бере участь у конкурсній програмі Burning Lights, що фокусується на новаторському документальному кіно.
Як зазначається, стрічка «Ілюзія тихої ночі» створена як масштабний колективний проєкт: її фільмували протягом однієї ночі в липні 2025 року за участі понад 40 операторів і сотень людей із різних регіонів України.
Фільм фіксує ніч із 27 на 28 липня 2025 року – від північних лісів до південних степів, від прифронтових територій до міст, що пережили повітряні атаки.
До зйомок долучилися люди різного віку, професій і досвіду, які документували власну реальність під час війни. У підсумку був створений колективний портрет країни, що переживає війну, поєднуючи масштабні плани та інтимні спостереження.
За словами команди, проєкт став експериментальним і водночас емоційним висловлюванням про життя країни під час комендантської години.
Міжнародні критики вже звернули увагу на масштаб і концепцію стрічки. Зокрема, оглядачі відзначають багатошаровість наративу та поєднання різних досвідів – від повсякденних сцен до життя на тлі війни.
«Хоча фільм показує, як українці непохитно продовжують жити своїм життям, у розповіді відчувається моторошний підтекст. Як ми дізнаємося з титрів, більшість російських атак на українську інфраструктуру відбувається вночі. Тільки в липні 2025 року було вбито 286 цивільних осіб. За останні три роки загинуло понад 15 000 цивільних осіб», – йдеться у Business Doc Europe.
У Cineuropa фільм описують як колективний портрет людей, які, попри війну, «шукають хоч трохи надії» та зберігають відчуття людяності:
«Легкість, пов’язана з повсякденними справами, поступилася місцем страху, оскільки вони з тривогою чекають на майбутнє, позначене руйнуванням і хаосом: змирившись, собака лежить у квартирі, чекаючи, коли припиняться бомбардування, жираф порожньо дивиться в порожньому зоопарку, а мати намагається втішити свою дитину, кажучи їй, що звуки, які вона чує, — це лише звичні звуки повітряних нальотів. Але попри все, бажання жити й чинити опір ніколи не покидає цей поранений народ, який не має наміру здаватися».
Водночас у International Cinephile Society назвали стрічку «суворим нагадуванням про те, що коли війна стає повсякденністю, жодна ніч більше не буде по-справжньому тихою»:
«Фільм не має ані сюжетної, ані стилістичної лінії, що робить деякі епізоди важкими для перегляду, але він передає незламний дух українського народу. Вони прийняли це як частину свого життя, принаймні тимчасово, бо знають, що свобода їхньої країни важливіша за їхні тимчасові незручності».
Світова прем’єра стрічки відбулася 21 квітня в межах фестивалю Visions du Réel.
Телевізійна прем’єра «Ілюзії тихої ночі» запланована на другу половину 2026 року.
Як повідомляв Укрінформ, минулого року на фестивалі документального кіно Visions du Réel стрічка Зої Лактіонової «Прах, що осідає шаром на поверхні» про Маріуполь здобула нагороду Eurimages Co-Production Award.
Кадр з фільму/Cуспільне
-
Події1 тиждень agoМаріупольський драмтеатр, релокований в Ужгород, співпрацюватиме з Одеською кіностудією
-
Події5 днів agoВідбувся допрем’єрний показ українського тактичного екшена «Killhouse»
-
Суспільство5 днів agoЩо відбувається у підземних переходах Одеси
-
Політика5 днів agoУкраїна пропонує нові механізми захисту політв’язнів у російських тюрмах
-
Війна1 тиждень agoБілорусь зводить полігони — будівництво відбувається на кордоні з Україною
-
Усі новини1 тиждень agoNASA вимкнуло «Вояджер-1», але не повністю, що трапилося
-
Відбудова3 дні agoНа конференції з відбудови у Жешуві 45 українських компаній представлять можливості у сфері ОПК
-
Одеса1 тиждень agoЗ Одеси до Чорноморська подорожчає проїзд: нова вартість
