Є кілька фішок, до яких Samsung варто було б придивитися, пише tomsguide.com. На думку експертів, у Galaxy S26 Edge є всі шанси обіграти iPhone Air у боротьбі за статус найкращого тонкого смартфона. Але для цього треба звернути увагу на досвід конкурентів і зробити висновки.

Міцність телефону

Попередня модель Galaxy S25 Edge була товщиною всього 5,8 мм, але Apple побила цей рекорд зі своїм iPhone Air (його товщина — 5,64 мм). Однак справа не тільки в тонкому корпусі.

Apple використала Ceramic Shield 2 на передній панелі свого гаджета, а на задній — оригінальне покриття Ceramic Shield. Тож новий смартфон має бути не тільки тонким, але й міцним. Крім того, у Ceramic Shield 2 є покриття антивідблиску, і цей момент Samsung теж не завадило б врахувати.

Покращена камера

Більше камер — не завжди краще. У смартфона Apple всього одна основна камера на 48 Мп, але вона стабільно працює краще, ніж камера на задній панелі моделі Edge, яка використовує 200-мегапіксельний основний сенсор і 12-мегапіксельний надширококутний об’єктив.

Galaxy S25 Edge може знімати з ширшим кутом огляду, натомість фотографії iPhone Air пропонують реалістичніші кольори, та й сам смартфон краще підходить для зйомки при слабкому освітленні. А це все-таки важливіше для користувачів.

Більш потужна батарея

У Galaxy S25 Edge був акумулятор ємністю 3900 мАг, і під час тесту, який провели експерти видання, він показав результат 11 годин 48 хвилин. Загалом не так уже й погано, хоча інші моделі лінійки Galaxy S25 працювали довше.

Зате iPhone Air за акумулятора ємністю 3149 мАг подолав позначку в 12 годин.

Тож, навіть розробляючи дуже тонкий корпус, треба подумати і про те, щоб такий телефон був досить життєздатним.

Новий чипсет

A19 Pro, на якому працює iPhone Air, — це не найпотужніша версія чипа Apple. Зате флагмани Apple, як правило, використовують порівнянний чипсет, чого не завжди скажеш про Samsung.

Перед кожним випуском смартфона Samsung зазвичай розгоряються суперечки про те, який процесор вибрати, — Snapdragon або Exynos. Фахівці однозначно радять ставити на нову лінійку топовий чипсет Snapdragon 8 Elite Gen 5. Тоді новий Samsung дійсно перевершить iPhone Air.

Раніше стало відомо, що користувачам iPhone треба увімкнути одну функцію, яка допоможе вберегти гаджет від хакерів.

Також повідомлялося про функцію iPhone, якій заздрять усі власники Android. Йшлося про просунутий пошук по системі, який набагато кращий за всі Android-аналоги.

Чагарник декаіснеї фаргеса (Decaisnea fargesii) має вельми непримітний вигляд більшу частину року, проте восени з ним відбувається щось дивне, чого складно не помітити. У рослини виростають дивні плоди, які часто називають“пальцями мерців” або “синьою ковбасою”, пише IFLScience.

У Фокус. Технології з’явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Що таке “пальці мерців”?

Насправді плоди чагарнику не мають нічого спільного з пальцями мерців, однак глянувши на них, легко зрозуміти, звідки в плода декаіснеї фаргеса з’явилося таке прізвисько. Плоди цього чагарнику сіро-блакитні, товсті, з перетяжками, що нагадують складки на пальцях.

Зазначимо, що рослина вперше була описана в науковій літературі 1892 року французьким ботаніком Адрієном Рене Франше — тоді вчений відзначив, що плоди рослини “красивого синього кольору”. Тоді жодного порівняння з “пальцями мерця” не передбачалося, оскільки, за словами Франше, форма, колір і перетяжки плодів були схожими на “великих гусениць, що звисають із гілок”.

Франше отримав зразок D. fargesii від французького католицького місіонера Поля Гійома Фарже, і рослина була названа на його честь. Фарже був вельми плідним колекціонером рослин, зібравши майже 4000 видів під час служби в провінції Сичуань (Китай). Саме там, а також у Тибеті та Непалі, в помірному кліматі досі ростуть пальці мерців. Цікаво, що плоди рослини, як правило, дозрівають якраз до Гелловіну.

Які на смак “пальці мерців”?

Сьогодні плоди чагарнику часто порівнюють із “пальцями мерців” або “синьою ковбасою”. Але чи можна їсти ці плоди і які вони на смак?

За словами дослідників, якщо розрізати плоди чагарнику, всередині прозорої м’якоті можна виявити чорне насіння, подібне до того, що ми бачимо в м’якоті кавуна. Їстівна тільки м’якуш — за словами керівника наукових досліджень Ботанічного саду і Центру досліджень рослин Університету Британської Колумбії Деніела Москіна, смак м’якоті не неприємний, але прісний, а текстура схожа на желе.

За словами морфолога насіння Королівського ботанічного саду в К’ю Вольфганга Ступпі, йому смак здався дуже тонким і приємним, переважно солодким з нотками дині та огірка.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що вперше показано розмову між рослинами.

Раніше Фокус писав про те, що рослини можуть мати свідомість: їх потрібно приспати, щоб з’ясувати це.

Перовскітні квантові точки — це крихітні напівпровідникові кристали розміром у кілька нанометрів, що володіють унікальними світлопоглинаючими і світловипромінювальними властивостями. Їх можна застосовувати не тільки в сонячних панелях, а й у світлодіодах, фотодетекторах і навіть системах квантового зв’язку. Але була одна проблема — швидка деградація під впливом світла, вологи і кисню, пише Fox 5 San Diego.

Свіже дослідження, проведене експертами з Університету Седжон, узагальнює останні прориви в цій царині і пропонує вирішення проблеми нестабільності на етапі рекомбінації зарядів:

• Модифікація поверхні: Науковці навчилися замінювати довгі органічні молекули (ліганди) на поверхні нанокристалів на коротші та стійкіші частинки. Це покращує їхню фотостабільність і провідність.
• Іонне легування: Додавання до складу нанокристалів таких елементів, як натрій, рубідій і мідь, значно підвищує їхню стійкість до високих температур і вологості.
• Інкапсуляція: Створення захисної “капсули” з полімерів, оксидів або метал-органічних каркасів дає змогу ізолювати нанокристали від агресивного зовнішнього середовища, значно подовжуючи їхній термін служби.

Чого досягли на практиці

Завдяки цим методам фахівцям уже вдалося створити сонячні комірки на основі перовскітних квантових точок з ефективністю понад 17%. Річ у тім, що навіть якщо сам матеріал — майже ідеальний перетворювач світла, внутрішня конвертація фотонів — лише один з етапів роботи сонячної панелі. Кінцевий ККД комірки залежить від низки чинників: втрати відбуваються на шляху від потрапляння сонячного світла на поверхню до виходу електричного струму з контактів.

Проте ця цифра — тільки початок. “Це більше не просто лабораторна дивина — ці комірки готові стати будівельними блоками для нової сонячної енергетики, передового освітлення, технологій пам’яті та квантового зв’язку, якщо вдасться остаточно подолати перешкоди, пов’язані зі стабільністю”, — заявив автор дослідження Наджаф Рубаб.

У майбутньому на нас чекають не тільки дешевші та ефективніші сонячні панелі, а й яскравіші та енергоефективніші світлодіоди, надчутливі датчики для камер, нові типи пам’яті та навіть захищеніші системи квантового зв’язку.

Раніше Фокус писав, що Київ встановить сонячні панелі на 830 будинках. Цей проект покликаний забезпечити резервне живлення для критично важливої інфраструктури на випадок блекаутів. Сонячними панелями планується обладнати сотні лікарень, шкіл, дитячих садків і житлових будинків.