Війна
Пам’яті чемпіона України, навідника мотопіхотного батальйону Віктора Боржиєвського
Любив подорожі, бо саме в них відчував смак життя
Віктор Боржиєвський із Кам’янця-Подільського любив подорожувати, відкривати нові країни, підкорювати вершини і був чемпіоном України з гірського туризму. Він мав багато планів на життя – хотів одружитися і побачити ще більше світу, але коли розпочалася повномасштабна війна, добровільно став на захист України.
«Вітя народився 25 жовтня 1986 року. На світ з’явився просто на порозі пологового, так поспішав. Змалечку був патріотом, ще в садку зрозумів, що українець. Вдома я розмовляла російською, бо мій батько – росіянин. Коли і в людному місці спілкувалася російською, Вітя не соромився робити мені зауваження. Гарно вчився в школі. За яку б справу не брався, віддавався сповна», – згадує мама воїна Тетяна Олексіївна.
За її словами, син із дитинства захоплювався спортом. Спочатку це була боротьба, а потім баскетбол. На одному із тренувань Віктор зламав руку, після чого більше не повернувся до залу. Згодом захопився спортивним туризмом, якому присвятив багато зусиль та часу. У Кам’янці-Подільському він відвідував станцію юних туристів і долучився до команди «Вертикаль».
Після дев’ятого класу хлопець продовжив освіту в Кам’янець-Подільському фаховому коледжі будівництва, архітектури та дизайну. Далеко з рідного міста не хотів їхати, бо прагнув продовжувати займатися альпінізмом та скелелазінням зі своєю командою.
«Часто відвідував Карпати, а до анексії – Крим, безмежно любив рідний Кам’янець. Коли вступив до Одеської академії будівництва та архітектури, там теж знайшов клуб альпіністів, і разом із ним підкорив Ельбрус. Вітя хотів побачити світ. І якось під час літніх канікул за студентською програмою поїхав до Америки. Нам розповів, що їдуть багато студентів, а потім дізналися, що був сам. Там працював і втілив мрію – побачив Ніагарський водоспад. Після академії влаштувався в американську компанію на туристичні лайнери і відвідав чимало країн. Побував від Аляски, Канади до Австралії, Нової Зеландії, Індонезії, Бермудських островів», – додала мама.
Паралельно зі своїми захопленнями Віктор стежив за подіями в Україні. Під час Помаранчевої революції їздив на Майдан у Київ, в ході Революції Гідності підтримував рух країни до Європи. Рідні згадують його слова про те, що в українців немає нічого спільного з росіянами.
До повномасштабної війни Віктор працював інженером-лаборантом на цементному заводі. Він часто їздив у відрядження, а відпустки присвячував своєму хобі. Разом із друзями пройшов Туреччину із заходу на схід та мріяв побувати у Центральній Африці. Захоплювався подорожами, бо вважав, що вони дають відчути життя по-справжньому.
«Віктор любив свою роботу і завжди прагнув професійного розвитку. Ми пам’ятаємо його відповідальною, цілеспрямованою та хороброю людиною з гострим почуттям справедливості», – згадують колеги.
Після 24 лютого 2022 року Віктор сам пішов у ТЦК і долучився до лав ЗСУ. Служив на посаді навідника 16-го окремого мотопіхотного батальйону. Виконував завдання на Луганщині, Харківщині, Запоріжжі. На війні діставав поранення, після яких щоразу повертався в стрій.
36-річний Віктор Боржиєвський загинув унаслідок кулі ворожого снайпера 17 березня 2023 року в селі Діброва на Луганщині.
«Надійшла cумна звістка для туристської спільноти Хмельниччини – на війні загинув кам’янчанин Віктор Боржиєвський. Віктор – вихованець Кам’янець-Подільської станції юних туристів, активно займався спортивним туризмом, успішно виступав у складі команди м. Кам’янця-Подільського на змаганнях обласного та всеукраїнського рівнів. Був суддею ІІ категорії, входив до складу головної суддівської колегії обласних чемпіонатів для учнівської та студентської молоді», – поінформували в Хмельницькому обласному центрі туризму та краєзнавства.
За словами тренера Героя Юрія Загоруйка, Віктор часто виступав на змаганнях і був п’ятиразовим чемпіоном України.
«Відповідальний, добрячий, надійний і дуже класна людина. У Кам’яці він був у команді «Вертикаль». Зараз майже вся команда – майстри спорту і кандидати в майстри спорту служать та захищають нашу Україну», – зазначив Юрій.
Віктора Боржиєвського поховали на Алеї слави центрального кладовища у Кам’янці-Подільському. У Героя залишилися батьки, брат і сестра.
Посмертно він нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та удостоєний звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського». На фасаді коледжу, де навчався воїн, відкрили меморіальну дошку.
Честь Герою!
Фото: Фейсбук-сторінка Віктор Боржиєвський, Фейсбук-сторінка Наталя Ківільша, Хмельницький обласний центр туризму та краєзнавства, Кам’янець-Подільська міська рада
Президент Володимир Зеленський заявив, що російські військові стали слабшими на деяких напрямках фронту.
Про це він сказав під час спілкування з журналістами, передає кореспондент Укрінформу.
«Ми розвиваємося дуже сильно, змінюємо формати захисту рубежів, нашої інфраструктури, людей, енергетики. Дуже непросто. Але ми відчуваємо на деяких напрямках слабкість «рускіх». Це таке відчуття нове», – зазначив Зеленський.
Водночас він підкреслив, що це не значить, що можна розслаблятися, не треба думати, що ворог здасться, що російських військових стало менше. «Але щодо особового складу є таке відчуття, що вони трішки слабші. У них немає часу на тренування, велика проблема з особовим складом», – додав Зеленський.
Як повідомляв Укрінформ, українські військові звільнили на Олександрівському напрямку дев’ять населених пунктів.
Місто Дніпро може стати однією з цілей ЗС РФ у випадку нового наступу. Попри те, що окупаційні війська змогли просунутися вглиб Днпропетровської області в 2025, сам мільйонник має ключове значення в війні Росії проти України.
Мер Дніпра Борис Філатов говорить, що у разі нового наступу захоплення міста РФ стане справжнім переломним моментом у війні. Про це йдеться в матеріалі французького видання Le Monde.
У тексті говориться, що Дніпро є військовийм, логістичним і гуманітарним перехрестям. Після багатомісячного наступу на Покровськ, яке ЗС РФ досі не вдалося захопити, російська армія з літа 2025 року просувається до Дніпропетровської області, де захопила кілька сіл.
“Ми знали, що це станеться, але це неприємно. Для Москви це символічна віха”, — зізнається мер.
Журналісти пишуть, що російській армії доведеться пройди дуже багато, аби дістатися Дніпра. Водночас міська влада та військові не приховують того, що промислове місто України може стати головною ціллю росіян у наступній наступалньій кампанії
Схожі настрої про наближення фронту переповідають різні співрозмовники видання — політики, військові спеціалісти та місцеві мешканці. Керівник військових хірургів східного регіону, полковник Олег Тимчук зазначає, що точки стабілізації бригад наближаються до Дніпра.
“Це скорочує час евакуації до лікарні, але також означає, що фронт наближається. Ми звикаємо до війни… Можливо, це найгірше», — каже військовий з гумором.
Попри це, в самому місті наразі присутня майже та ж кількість населення, що й до початку повномасштабного вторгнення РФ. Наразі до Дніпра прибувають переселенці з Донбасу, які використовують місто для тимчасового притулку або однією з локацій маршруту переїжджати в безпечніше місце.
“Усі згадують найпопулярніший міський жарт: “Дніпро — не перше місто в Україні, але й не друге також”. Натяк у тому, що Київ може бути столицею, але Дніпро набагато важливіший. “Серце України”, кажуть усі. Серце України, яке сьогодні перебуває під загрозою фронту, що насувається”, — підсумовують журналісти.
Раніше головком ЗСУ прокоментував наступ росіян протягом зими. На думку генерала Сирського, українським військовим удалося відвоювати більше територій, аніж РФ змогла захопити за лютий 2026.
Згодом Зеленський розповів про провал наступу РФ. Водночас президент України заявив, що нова ескалація на Близькому Сході може створити для Києва додаткові безпекові виклики.
Наскільки дорого агресору обійдеться продовження кібервійни
Кіт Шредінгера – класичний мисленнєвий експеримент, який ілюструє абсурдність квантової суперпозиції для макросвіту. У закритій коробці кіт, отрута та радіоактивний атом: 50% шанс, що атом розпадеться, отрута вихлюпнеться і кіт загине. За правилами квантової механіки, доки коробку не відкрито, кіт одночасно живий і мертвий. Щойно ми зазирнемо – реальність «колапсує» в один чіткий стан.
Шредінгер вигадав цей парадокс, щоб показати: наївно переносити квантові правила на котів, людей і реальний світ. Але в кіберпросторі ми десятиліттями жили з власним «котом Шредінгера» – кібервійною, яка начебто й існує, але для більшості людей залишалася невидимою, абстрактною, «десь там у цифровому просторі».
«Краще один раз побачити, ніж сто разів почути» – ця приказка працює і тут. Уряди проводили переговори, експерти скликали круглі столи, але доки суспільство не бачило реальних жертв і руйнувань – кібератака залишалася в суперпозиції: начебто загроза, але на практиці її можна було ігнорувати.
Ситуація змінюється. Атаки на критичну інфраструктуру – лікарні, електромережі, системи водопостачання – вивели кібервійну з теоретичної площини в реальну. Колапс суперпозиції стався: ми нарешті побачили кота.
Дані Munich Security Index 2026 фіксують цей зсув досить чітко: у країнах G7 кібератаки вийшли на перше місце серед загроз національній безпеці – вище економічної кризи та дезінформаційних кампаній. У Великій Британії ризик оцінили в 74 бали, у Німеччині – в 75. Це вже не абстрактна «цифрова небезпека», а системна загроза, яку суспільство сприймає як пріоритетну.
Опитування The POLITICO Poll (США, Канада, Франція, Німеччина, Великобританія) підтверджує: абсолютна більшість вважає кібератаки, що виводять з ладу лікарні чи електромережі, актом війни. У Канаді цей показник сягає 73%. Багато респондентів ставлять на один рівень і руйнування підводних кабелів чи енергокомунікацій – інцидентів, які часто асоціюють з Росією. Це суттєво суперечить досі стриманій реакції НАТО.
Суспільний запит на жорстку відповідь сформувався – і демократичні лідери змушені реагувати, інакше втратять підтримку.
І уряди вже змінюють підхід. Німеччина, яка довгі роки уникала активних дій у кіберпросторі, готує два законопроєкти: один розширює повноваження зовнішньої розвідки (BND) для проведення наступальних кібероперацій за кордоном, другий дає силовикам інструменти активної протидії новим загрозам. Причина – хвиля атак: від дронів над аеропортами до зривів систем управління повітряним рухом і гучних російських хакерських кампаній.
Франція у Національній стратегії кібербезпеки 2026–2030 прямо посилається на війну Росії проти України й робить акцент на стримуванні агресії в кіберпросторі: посиленні наступальних можливостей (в межах міжнародного права), розвідки, санкцій. Ключове – підвищити ціну для агресора. Франція більше не хоче бути спостерігачем.
Навіть Італія, яка традиційно уникала конфронтації, цього разу пішла на публічну атрибуцію: офіційно заявила, що успішно відбила російські кібератаки на посольства, готелі та інфраструктуру Зимової Олімпіади в Мілані й Кортіні. Це не просто технічний успіх – це фіксація відповідальності держави-агресора на найвищому рівні.
Наше сприйняття реальності її й формує. Доки кіт Шредінгера сидів у коробці – кібервійна могла бути «трохи реальною». Але коробку відкрили. А кіт живий і злий. Тепер питання не в тому, чи існує кібервійна. Питання в тому, наскільки дорого агресору обійдеться її продовження. З повагою до кота, який нарешті перестав бути квантовим.
Ілона Хмельова, докторка філософії (PhD) за спеціальністю міжнародне право, секретар Ради економічної безпеки України (РЕБ)
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
-
Суспільство5 днів agoЗеленський нагородив ще 40 військових
-
Суспільство5 днів agoСесія Одеської обласної ради: біджетні питання та спільне майно Анонси
-
Події5 днів agoВсеукраїнський рейтинг «Книжка року-2025» оголосив переможців
-
Одеса5 днів agoЧому Україні потрібні оборонні союзи з Заходом
-
Війна1 тиждень agoАтака ЗС РФ 22 лютого — кількість постраждалих у Києві та області зросла до 17
-
Війна4 дні agoВідстрочка від мобілізації для звільнених з полону
-
Війна5 днів agoПам’яті художника-кераміста, добровольця Віталія Киркач-Антоненка (позивний «Красивий»)
-
Відбудова4 дні agoУкраїна отримала три потужних трансформатори від японського агентства JICA