Суспільство
“Птахи — це новий початок життя”: художники про скульптурний проєкт в Одесі Анонси
У розпал блекауту внаслідок російської атаки до Одеси приїхав німецький пілот, митець, волонтер і автор артбуку “Мовчазні герої” Гідо Хайсіг. Через ілюстрації та тексти він розповідає європейцям історії звичайних українців, які стали свідками війни.
Гідо за свій кошт задумав встановлювати скульптури птахів на ґратах во двориках як символ загиблих українців, чиї душі продовжують жити. Цей задум відгукнувся його другу, одеському фотографу Олександру Якимчуку, який нині працює з архівами в Одеській національній науковій бібліотеці. Він запропонував долучитися до проєкту одеському скульптору Кирилу Максименку — військовослужбовцю ЗСУ, який зараз перебуває у відпустці.
Ми зустрілися з усіма учасниками проєкту у дворику Музею західного та східного мистецтва, де нині триває підготовка до перших інсталяцій. Відкрити їх планують уже після Нового року.
Зазначимо, що скульптури з птахами планують встановити у двориках Одеського музею західного та східного мистецтва, галереї ArtOdesa в Літньому театрі Міського саду, Одеської національної наукової бібліотеки та Єврейського общинного центру “Мігдаль”.
Гідо Хайсіг: “Я не сприймаю смерть як кінець. Для мене це новий початок. Саме тому птахи з’являються у несподіваних місцях. Людина може просто побачити їх та відчути щось своє”.
У розпал блекауту внаслідок російської атаки до Одеси приїхав німецький пілот, митець, волонтер і автор артбуку “Мовчазні герої” Гідо Хайсіг. Через ілюстрації та тексти він розповідає європейцям історії звичайних українців, які стали свідками війни.
Гідо за свій кошт задумав встановлювати скульптури птахів на ґратах во двориках як символ загиблих українців, чиї душі продовжують жити. Цей задум відгукнувся його другу, одеському фотографу Олександру Якимчуку, який нині працює з архівами в Одеській національній науковій бібліотеці. Він запропонував долучитися до проєкту одеському скульптору Кирилу Максименку — військовослужбовцю ЗСУ, який зараз перебуває у відпустці.
Ми зустрілися з усіма учасниками проєкту у дворику Музею західного та східного мистецтва, де нині триває підготовка до перших інсталяцій. Відкрити їх планують уже після Нового року.
Зазначимо, що скульптури з птахами планують встановити у двориках Одеського музею західного та східного мистецтва, галереї ArtOdesa в Літньому театрі Міського саду, Одеської національної наукової бібліотеки та Єврейського общинного центру “Мігдаль”.
Гідо Хайсіг: “Я не сприймаю смерть як кінець. Для мене це новий початок. Саме тому птахи з’являються у несподіваних місцях. Людина може просто побачити їх та відчути щось своє”.
Яке твоє уявлення про світ зруйнувалося після початку повномасштабної війни? І що прийшло йому на зміну?
Війна показує такі речі, які раніше ти вважав неможливими.
Для мене найбільшим потрясінням стало те, як війна руйнує сім’ї. Я завжди думав, що сім’я — це щось дуже міцне, сильніше за будь-яку політику. Але я зустрічав сім’ї, де одна людина підтримує “русскій мір”, а інша — ні. Батьки й діти опиняються по різні боки, і це перетворюється на справжній кошмар.
Я бачив це не один раз. І щоразу це було для мене величезним шоком. Я раніше думав, що такого просто не може бути. Виявилося — може.
Ти видав книжку “Мовчазні герої”, у якій зібрані історії українців, які переживають війну. Чи були історії, які не увійшли до проєкту?
Так, звісно. Таких історій було багато. Не тому, що вони були менш важливими чи менш сильними — навпаки. Просто книжка має свої межі. Неможливо вмістити все. Але кожна зустріч, кожна розмова залишається зі мною й продовжує жити далі — вже в інших формах, в інших проєктах.
Можеш розповісти про одну історію, яка тебе особливо зачепила?
Сам процес збирання історій — це теж дуже важлива й складна частина проєкту.
Наприклад, у мене є друг у Києві. Я добре знав його історію й запропонував йому теж стати частиною книжки. Він сказав: “Так, звісно”, але потім нічого не відбувалося. Я писав йому знову, питав, чи він не забув про мене.
І в якийсь момент він чесно сказав: “Я не знаю, як почати писати”. Це виявилося великою проблемою для багатьох людей. Бо це боляче. Болить серце. Потрібно знову все структурувати, ніби репортаж, а для людини, яка пережила травму, це дуже важко.
Іноді я допомагав героям — робив для них своєрідний чек-лист із запитаннями. Казав: “Просто подивись на запитання й спробуй відповісти”. Для когось це справді допомагало.
З цим другом я зрештою вирішив не тиснути. Сказав собі: якщо не вийде — значить, так потрібно. Але потім він сам написав мені. Сказав, що дуже боїться, бо коли починає писати, всі почуття повертаються, ніби він знову переживає травму.
Я одразу відповів йому: “Будь ласка, не роби цього, якщо тобі занадто важко”. Але він усе одно вирішив писати. І він написав. Це була дуже сильна історія, одна з моїх улюблених. А потім він сказав мені: “Ти знаєш, це допомогло мені самому”.
У певному сенсі письмо стало для нього терапією.
Що ти особливо відчуваєш в Україні?
Мені здається, тут люди інакше відчувають час — як теперішній момент, як щось дуже цінне. Я бачу тут справжню солідарність: між людьми, у сім’ях, між друзями. Це не формально, не на словах.
У Німеччині, в Америці все значно простіше, легше: «ну все, бувай, чао, до побачення». А тут я відчуваю близькість, залученість. Для мене це дуже важливо. Мені це подобається. Я почуваюся в Україні добре. Я почуваюся тут як вдома — і це класно.
Ти займаєшся йогою. Як вона допомагає тобі — у житті, у творчості, у спілкуванні з людьми?
Йога для мене це надзвичайно важливо. Насамперед — дихання. Йога і медитація допомагають заспокоїтися, бути тут і тепер.
Коли ти медитуєш, ти перестаєш бути центром світу. Ти просто частина природи. Це складно пояснити словами, але ти відчуваєш зв’язок — із деревами, із сонцем, із простором довкола.
Я не хочу визначати себе лише через професію. Я не хочу говорити: «я пілот», бо тоді мені потрібно грати роль. Я людина, яка займається йогою, яка любить серфінг, рух, життя.
Тебе не лякають обстріли, ракети, повітряні тривоги? Багатьох дивує, що ти повертаєшся в Україну.
Ні, я не боюся. Мене часто запитують: “чому?”.
Я пояснюю це так: я пілот. Коли ти летиш, наприклад, через океан, ти теж усвідомлюєш ризики. Страх можливий, але ти не живеш у ньому постійно. Ти приймаєш ситуацію і робиш свою справу.
Звісно, я думаю про небезпеку. У мене завжди є це розуміння. Але страх не керує моїми рішеннями.
Розкажи, будь ласка, про проєкт із птахами. Що вони для тебе означають?
Ці птахи з’явилися у мене ще близько п’ятнадцяти років тому, у Фрайбурзі. Тоді їх було зовсім небагато, я зробив тридцять чи сорок. Але за останній рік багато людей почали питати, чи можна їх купити. Я зрозумів, що птахи продовжують жити власним життям — незалежно від мене.
Одного разу мені прийшла думка: а що, як спробувати зробити більше? У мене збереглися цифрові векторні файли. Я знайшов людину, яка допомагала мені раніше, зв’язався з ним і запитав, чи зможе він знову працювати з цією машиною. Він сказав: “Так, звісно”.
Приблизно місяць тому він подзвонив мені й сказав, що птахи готові. Я очікував сорок, а виявилося — близько двохсот або навіть трьохсот. Це стало для мене несподіванкою.
Спочатку частина птахів залишилася в Німеччині, у Фрайбурзі. Але потім з’явилася нова ідея — Одеса. Птахи, Одеса, міський простір — усе це раптом поєдналося.
Для мене птах — це одразу образ душі. Душі людей. Тихий знак присутності. Мені важливо, щоб це не було гучно, пафосно чи нав’язливо. Мені не близькі важкі меморіальні форми, пов’язані зі смертю.
Я не сприймаю смерть як кінець. Для мене це — новий початок. Саме тому птахи з’являються в несподіваних місцях. Людина може просто побачити їх і відчути щось своє.
А вже потім, за бажання, можна дізнатися, що це за проєкт, прочитати про нього, зрозуміти сенс. Для мене важливо, щоб усе починалося з тиші й особистого переживання.
Коли ти зрозумів, що тобі самому не впоратися?
Я почав робити все сам: розповідав про проєкт, просив допомогти, але згодом зрозумів, що люди бояться бути залученими. Вони не хочуть запитувати, що саме я роблю і навіщо. І я зрозумів, що це теж проблема — страх бути залученим.
А потім я зустрів Сашу Якимчука. У нього це одразу “клацнуло” в голові, і далі все дуже швидко закрутилося. Він познайомив мене зі скульптором Кирилом Максименком. Це було дивовижно.
Ти думаєш про проєкт із птахами в інших містах?
Так, звісно. Я добре знаю Київ, Львів. Я робив презентації своєї книги в Києві, Львові, бував і в інших місцях.
Ідея з птахами може жити й в інших містах. Це цілком можливо.
Але в мене немає чіткого плану. Я ніколи не працюю за планом. Я роблю крок, а потім відчуваю, чи є резонанс. Зараз я відчуваю, що резонанс є. Людям подобається ця ідея. Можливо, Київ теж її прийме.
Птахи можуть стати символом. Люди бачать птаха і думають про душу. Про тих, хто був, і хто залишається з нами. Це важливо — не забувати, що люди все ще тут, поруч із нами.
Що б ти хотів сказати українцям? Які слова для тебе найважливіші?
Українці неймовірні люди. Дуже теплі, але при цьому неймовірно сильні та сміливі.
Ось тому я тут. Я люблю цих людей. Мені близька їхня філософія, їхнє прагнення до свободи, їхня солідарність. Це дуже гуманістичні цінності.
Сьогодні, на жаль, я бачу, як гуманістичні ідеї у світі руйнуються. Ця війна — не лише між Україною та росією. Це війна за свободу думки, за право бути собою.
Українці зараз борються не лише за свою країну. Це набагато більше. І я дуже гостро це відчуваю. Можливо, у цьому мені допомагає йога – відчувати енергію, хвилю, впевненість.
Кирило Максименко: “Я точно знаю, що душа людини нікуди не зникає. Вона живе доти, доки живе у нашому серці”
Розкажи, як ти долучився до цього проєкту, як ти про нього дізнався?
До мене звернувся Сашко Якимчук, коли я ще був у Києві. Він розповів, що до Одеси приїхав художник, скульптор та пілот із Німеччини — Гідо Хайсіг, і що він робить проєкт із металу. Запитав, чи можу я допомогти.
Я одразу сказав: звісно, але не знав, коли зможу приїхати. У Гідо теж тоді не було чіткого розуміння щодо дат. У результаті так збіглося, що я взяв відпустку, і в Гідо теж вийшло знову приїхати.
Ми зустрілися з Катериною Піменовою, арт-директоркою галереї ArtOdesa, вона дала нам старовинні грати, які просто викинули на смітник. Після цього поїхали на брухт, купили балясини — такі чавунні деталі від старих сходів. Відвезли все на піскоструменеву обробку та продовжили працювати вже у майстерні.
Потім був обстріл Одеси, зникло світло — процес трохи пригальмувався. Ми взяли генератор в оренду та продовжили роботу вже з генератором.
Твоє розуміння ідеї проєкту?
Це авторський проєкт. Гідо, який дуже переживає за нашу країну, за людей, які тут мешкають, і йому щиро шкода тих, хто загинув. Ці птахи – душі загиблих людей.
Я просто не міг відмовитись. Коли в Україну приїжджає людина, яка хоче показати нас світові, Європі, такими, якими ми є насправді, це торкає. Тим більше, я сам працював за кордоном, робив скульптури за кордоном і знаю, наскільки важливо, коли тебе приймають з відкритою душею. Тому все дуже правильно збіглося.
Я знаю, що ти займаєшся пошуком тіл загиблих. Як це перегукується з тим, що ти робиш тут у цьому проекті?
Найголовніше – творчість, скульптура дає можливість час від часу відволікатися від усього побаченого і почутого. Це важливо задля збереження психіки.
І друге: оскільки я практично щодня з цим стикаюся, я точно знаю – душа людини нікуди не зникає. Вона живе, поки живе в нашому серці.
Проект Гідо якраз про це: доки ми бачимо цих птахів, доки можемо до них доторкнутися — ці душі живі.
Ми довго думали, як обробляти метал. У результаті вирішили не обробляти зовсім. Підставка, грати і сам птах зроблені з різного металу – вони іржавітимуть по-різному. Але згодом, через роки, вони мають стати одного кольору.
У моєму розумінні це схоже на те, як душа розчиняється в нас. Але навіть коли все стане одного кольору, людина зможе підійти і доторкнутися до цього птаха руками.
Олександр Якимчук: “Негаразди підуть, і буде нове пробудження”
Як ти познайомився з Гідо?
Мені зателефонував одеський волонтер Ніка Вікнянський і сказав, що до міста приїхала цікава людина з проектом та думками про фотографію. Він запропонував нам зустрітися, і я погодився.
Ми зустрілися, і Гідо розповів про себе: він чинний пілот, капітан Airbus. Він показав свою книгу “Мовчазні герої” — малюнки та тексти, які почав створювати з лютого повномасштабної війни. У вільний від польотів час Гідо малює акварельні портрети звичайних людей і паралельно записує їхні історії. Коли він відкрив мені книгу, я побачив людей із Одеси, Києва, Дніпра. Він зустрічав їх у маршрутках, поїздах, серед знайомих — мав своє коло спілкування в Україні. За словами Гідо, друзі побачили в цьому важливу історію про те, хто ми є: про людяність, внутрішні переживання, про спробу зафіксувати справжній момент життя.
Чому тобі це було близько?
У мене виникло сильне почуття співзвуччя. Рівно три роки тому, я сам зробив схожий проєкт “Що у серці?”. Я працював з Polaroid – миттєвою фотографією. Я ставив людям питання “Що у твоєму серці?”, фотографував їх і просив написати відповідь маркером прямо на знімку – тут і зараз.
Цей проєкт був на виставці в ArtOdesa. Тоді самі відвідувачі помітили, що слово, яке найчастіше повторюється, — “любов”. Люди писали: будинок, сім’я, Одеса, Україна, діти, сонце.
Для мене було головним у цьому проєкті показати та відчути, хто ми. У момент, коли людина розуміє, що її відповідь залишається, це перестає бути просто творчістю — це стає чимось більшим.
Чи були образи, які особливо врізалися в пам’ять?
Так, дві картки.
Перша — жінка, яка годує грудьми у травні 2022 року. На запитання “Що у вашому серці?” вона написала: “Війна міне”. Пізніше інша дівчина написала: “І буде весна”. Коли я побачив ці два написи поряд, це склалося майже у пророцтво. Негаразди підуть, і буде нове пробудження.
Що тебе зачепило в проекті Гідо про птахів?
За словами Гідо, птахи – це душі вбитих людей. Не як буквальна метафора, а як відчуття: душі не зникають, вони трансформуються.
Він показував замальовки маленьких скульптур птахів, яких можна побачити парканами, у дворах. Він говорив про прості речі: листочок, горобців, миті, в яких і є життя.
Мене вразила ця дбайливість до пам’яті — до цивільних, дітей, до тих, кого забрала війна. Мені захотілося допомогти це реалізувати тут, в Одесі.
Я відразу подумав про Кирила Максименка — талановитого скульптора. Він служить, але, почувши про проект, одразу сказав, що хоче брати участь.
Кого ще тобі вдалося підключити?
Ми зустрілися зі співробітницею єврейського центру “Мігдаль” Юлією Максимюк, з директором Музею західного та східного мистецтва Ігорем Пороніком, директоркою Наукової бібліотеки Іриною Бірюковою та артдиректоркою галереї ArtOdesa Катериною Піменовою, у двориках яких буде встановлено інсталяції.
Цікавий момент. Під час зустрічі з Катериною зателефонувала її мама та сказала, що у дворі викидають стару огорожу. Це сталося під час розмови — і стало моментом осяяння.
Це шматок огорожі зі столітньою історією. Ми вирішили зробити його частиною скульптури, де з’являться сучасні птахи Гідо.
Наступна ідея також народилася несподівано. Коли я познайомив Гідо з Максименко, ми поїхали на металобазу, шукали старі елементи. Ми знайшли сторічні чавунні балясини. Очистили їх, обробили — і з того народилася нова ідея. Створювати металеві картини: балясини, птахи, листи металу. Мінімалізм, Баухаус. Символ переплетення культури Одеси.
Що далі?
Підготовка, технічні моменти, встановлення. Можливо, це буде у лютому, але зараз складно щось планувати.
Суспільство
Лісовий сказав, коли до Ради передадуть законопроєкт щодо змін в системі оплати праці освітян
Законопроєкт щодо змін в системі оплати праці освітян буде подаватися в парламент після узгодження з профспілками.
Про це на пресконференції сказав міністр освіти та науки Оксен Лісовий, передає кореспондент Укрінформу.
«Законопроєкт один нами вже розроблений, який сьогодні дискутується перш за все з профспілками. І так, профспілки не тільки не погодяться з тим, щоб підвищувати навантаження (на викладачів – ред.), але і з зміною структури (заробітної плати – ред.), зараз попередньо ми не маємо їх згоди про це. … Подаватися на розгляд уряду, розгляд центральних органів виконавчої влади і у парламент він (законопроєкт – ред.) буде лише після того, як професійні спільноти приймуть цю позицію, ну і займуть як мінімум нейтральну позицію», – сказав Лісовий.
Він нагадав, що законодавство передбачало підвищення заробітної плати до трьох мінімальних зарплат, а також, що держава виділила кошти на часткове підвищення зарплат педагогам у 2026 році.
Зокрема, у 2025 році з 1 січня вчителі отримали надбавку до зарплати у розмірі 1 тис грн, з 1 вересня 2025 року – 2 тис грн до зарплати і 4 тис грн для тих освітян, які працюють в прифронтових громадах. З 1 січня 2026 року до зарплат вчителів, працівників дошкільної освіти, профтехосвіти та науково-педагогічних працівників додано ще 30%. Наступне підвищення зарплат учителів передбачено з 1 вересня 2026 року ще на 20%.
«Враховуючи те, що сьогодні ми знаходимось в стані виснаженості суспільства, і тривалої роботи педагогів за достатньо невисокого окладу, ми не можемо не враховувати їх думку і формувати для них якісь жорсткі умови і жорстку державну політику. Тому перша теза – діалог з професійними спільнотами. Те, що будуть підтримувати професійні спільноти. Ми маємо свої раціональні аргументи і доводимо свою позицію. Ми розуміємо необхідність зміни структури заробітної плати, тому що структура заробітної плати вчителя надскладна, вона обросла великою кількістю надбавок, і в ній дуже важко забезпечити чітке, ясне зростання без маніпуляцій на різних рівнях вчительської зарплати», – сказав Лісовий.
Він додав, що наприкінці березня на засіданні Комітету ВР з питань освіти та науки буде обговорено це питання із урахуванням позиції освітянської профспілки.
Як повідомляв Укрінформ, у Міністерстві освіти та науки заявили про початок консультацій із профспілкою освітян щодо підвищення зарплат освітянам. Зокрема, було заявлено, що наразі міністерство працює над розробкою інструментів та гарантій підвищених виплат.
Понад 11 мільйонів гривень доходу, 280 тисяч доларів та 1 мільйон гривень готівкою – депутат Одеської міської ради Олексій Потапський розкрив структуру своїх активів.
Як повідомив Центр публічних розслідувань з посиланням на декларації депутата, основу складають доходи від бізнесу, готівка у валюті та корпоративні права.
Окремо вказані заощадження його дружини — ще 55 тисяч доларів у готівці. Крім цього, кошти розміщені у банківській системі: депутат зберігає понад 155 тисяч гривень, 6 тисяч 466 євро і 228 доларів США. Також задекларовані депозитні вклади: 30 тисяч євро та 883 долари.
Депутат вказав значний перелік нерухомості — як власної, так і оформленої на дружину. Йдеться про земельні ділянки, квартири, офісні приміщення, гараж і великі апартаменти.
Серед власності самого депутата — земельна ділянка площею 290 квадратних метрів у Таїровській громаді. Також він володіє офісним приміщенням в Одесі площею майже 55 квадратів. У 2017 році Потапський набув у власність квартиру площею 52,5 квадратного метра, а у 2021 році він придбав гараж в Одесі площею 33 квадрати.
Водночас значна частина нерухомості оформлена на дружину депутата. Зокрема, їй належить земельна ділянка у селі Нова Долина площею 590 квадратних метрів. У її власності також перебуває квартира в Одесі площею 129 квадратів, а також ще одна квартира площею понад 106 квадратних метрів. Крім житлової нерухомості, дружина депутата володіє і комерційними об’єктами. У 2021 році вона придбала офіс в Одесі площею майже 119 квадратних метрів.
Окремо в декларації зазначено апартаменти площею понад 376 квадратних метрів в Одесі, якими дружина користується безоплатно. Власницею цього об’єкта є Людмила Алдабаєва.
Також депутат володіє легковим автомобілем BMW X7 2020 року випуску, який придбав у 2024 році. Друга автівка — Zeekr 7X 2025 року випуску, оформлена на дружину депутата Ганну Чередниченко і була куплена у жовтні 2025 року.
У вересні 2024 року Потапський придбав 40 тисяч 376 цінних паперів. Номінальна вартість одного папера становить 41,14 гривні. Крім того, в нього є частки у трьох українських компаніях, набуті у 2021 році. Найменша частка задекларована у сільськогосподарському виробничому кооперативі “Дружба народів”. Вона становить 25% статутного капіталу, що у грошовому вираженні оцінюється у 5 тисяч 375 гривень.
Найбільший фінансовий вклад депутат має у ТОВ “Прайс Девелопмент”. Йому належить 50% компанії з вартістю частки 176 тисяч 250 гривень. Ще одна половина бізнесу — 50% — задекларована у ТОВ “Зернятко Плюс”, де частка оцінена у 10 тисяч гривень.
Окрім задекларованих корпоративних прав, Потапський вказав у декларації перелік юридичних осіб, у яких він є кінцевим бенефіціарним власником. Серед них — сільськогосподарський виробничий кооператив “Дружба народів”, ТОВ “Прайс Девелопмент”, зареєстрованого у місті Подільськ на Одещині. До переліку входить і ТОВ “Зернятко Плюс”, юридична адреса якого також пов’язана з селом Нестоїта. Крім того, Потапський зазначений бенефіціаром фермерського господарства “Каліон 1”, що розташоване у селі Затишшя Подільського району.
Найбільше він заробив від підприємницької діяльності — понад 6 мільонів гривень. Ще одним суттєвим джерелом стали дивіденди: майже 4,9 мільйона гривень від кооперативу “Дружба народів” і понад 5,1 мільйона гривень від ТОВ “Зернятко Плюс”.
Крім того, він отримав заробітну плату — 304,2 тисячі гривень від громадської організації “Ви.Мова” та ще понад 40 тисяч гривень за сумісництвом у “Дружбі народів”. Додатково задекларовані процентні доходи від Міністерства фінансів України та банківських установ, а також незначні суми кешбеку і бонусів.
Окремо вказано державну виплату в межах програми “Національний кешбек “Зроблено в Україні” — 5 тисяч 878 гривень. Дружина декларанта отримала понад 125 тисяч гривень від незалежної професійної діяльності, а також 1,05 мільйона гривень від відчуження рухомого майна. За даними декларації за 2024 рік, йдеться про VOLKSWAGEN ID.6 2022 року, який придбали за 1 мільйон 165 тисяч гривень.
Суспільство
В Одесі судитимуть двох молодиків, які на замовлення підпалювали автівки та поштові відділення
Поліцейські скерували до суду обвинувальний акт стосовно двох жителів Одеської області, які на замовлення вчиняли підпали автомобілів та поштових відділень в Одесі. Палії завдали потерпілим збитків на суму понад 7,2 млн грн. За умисне пошкодження чужого майна їм загрожує до 10 років тюрми. Про це із посиланням на регіональне відділення поліції повідомляє “Бессарабія INFORM”.
Слідство встановило, що 26-річний житель Одеського району вийшов на зв’язок з незнайомцем, який запропонував йому “підзаробити” на підпалах автомобілів. Погодившись, молодик купував легкозаймисту рідину, пізно ввечері та вночі підшукував об’єкти, узгоджував їх із куратором, підпалював і фільмував процес на відео для звіту.
За три дні фігурант на замовлення спалив у Київському та Хаджибейському районах 5 транспортних засобів – Audi, Hyundai, OleL Vivaro, Toyota Rav та Lexus, від якого вогонь перекинувся на ще одну припарковану поруч автівку Kia Sportage.
Згодом “замовник” запропонував фігуранту підпалювати не лише транспорт, а й поштові відділення. До цієї «роботи» ділок залучив 21-річного курʼєра з Одеси, пообіцявши йому чималу суму грошей.
Діючи за вказівками обох «наставників», молодик підпалив вночі поштове відділення на проспекті Небесної Сотні, а наступної – ще одне на вулиці Академіка Філатова, де був викритий правоохоронцями «на гарячому». За “роботу” молодик коштів так і не отримав.
На щастя, в жодному із випадків ніхто з людей не постраждав, а вогонь було ліквідовано співробітниками ДСНС.
На вирок суду зловмисники очікують у слідчому ізоляторі.
Досудове розслідування завершено.
Обвинувальний акт скеровано до суду.
frameborder=”0″ allow=”accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture; web-share” referrerpolicy=”strict-origin-when-cross-origin” allowfullscreen>
-
Усі новини6 днів agoАнна Трінчер впала на сцені в сміливому міні та декольте — відео
-
Усі новини1 тиждень agoШон Пен замість «Оскара» зустрівся з Зеленським (фото)
-
Війна5 днів agoВтрати ЗС РФ — Міноборони заявило про ліквідацію 1710 окупантів за добу
-
Усі новини1 тиждень ago“Всинови мене”: олень побіг за чоловіком у парку і розсмішив мережу (відео)
-
Війна7 днів agoНе час купувати квиток на “Титанік”: у Франції пояснили, чому війна Трампа в Ірані — це провал
-
Війна1 тиждень agoдепутатам: Доведеться служити народу або у парламенті, або на фронті
-
Політика6 днів agoЗеленський закликав Трампа і Стармера зустрітися та знайти спільну мову
-
Ексклюзиви1 тиждень agoяк це вплине на НАТО і Україну