Катерина Таранова — уродженка міста Арциз і випускниця ліцею № 4. Вона стала успішною молодою жінкою, але трагічний випадок розділив її життя на «до» і «після». Катерина вже подолала багато випробувань на своєму шляху боротьби за життя, але попереду ще одна операція і довгий шлях реабілітації. Нині сили її родини на межі, і вони потребують допомоги небайдужих людей. Журналістка інтернет-видання «Махала» поспілкувалася з матір’ю Катерини Наталією Назаровою, яка розповіла про складний період, що випав на долю їхньої родини.

 «Почала працювати ще з другого курсу»

Катерина Таранова закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Після четвертого курсу здобула диплом філолога за спеціалізацією «англійська мова та література і переклад». Результатом навчання стало вільне володіння двома європейськими мовами — англійською та нідерландською — на рівні носія відповідно до міжнародної сертифікації. Згодом, завершивши магістратуру, вона стала проєктною менеджеркою в ІТ-сфері.

«На момент завершення університету Катерина вже мала стаж і досвід роботи, адже почала працювати ще з другого курсу. Це дало їй можливість претендувати на посади в компаніях міжнародного рівня», — розповідає мати, Наталія Назарова.

Університетські роки Катерини були наповнені не лише навчанням, а й активною громадською діяльністю. З першого курсу дівчина долучалася до студентських акцій під час Революції Гідності. З другого стала членкинею студентської ради університету. Займалася волонтерською діяльністю, організовувала допомогу студентам-військовим АТО, про що детально розповідала в ефірі Радіо Свобода у програмі «Молодь плюс» на тему «Як студенти допомагають АТО».

У 2015 році вона стала членкинею Європейського молодіжного парламенту у Франції. Навесні 2016 року — делегаткою громадської місії до Нідерландів, яка мала на меті вплинути на результати консультативного референдуму шляхом поширення знань про Україну. Тоді вільне володіння нідерландською мовою дало їй можливість брати участь у зустрічах із громадськістю та давати інтерв’ю місцевим ЗМІ.

Захоплювалася вокалом, кулінарією та здоровим способом життя

Безмежна любов до тварин спонукала Катерину допомагати бездомним тваринам у Києві за власний кошт: вона лікувала їх і прилаштовувала до притулків. Місця в притулках для своїх підопічних дівчина оплачувала самостійно. Нині ж цю справу продовжує її близька подруга.

«Так у нас в Арцизі з’явився кіт Томаш, який зараз дуже страждає від нашої відсутності», — каже Наталія Валеріївна.

За словами матері, Катерина була надзвичайно наполегливою людиною, а її графік завжди залишався насиченим. Попри це, вона встигала займатися спортом, вела здоровий спосіб життя, правильно харчувалася та захоплювалася кулінарією, вкладаючи в неї всю душу. Окрім цього, вишивала картини й любила вокал.

Робота, захоплення й допомога нужденним поєднувалися з робочими закордонними відрядженнями, під час одного з яких вона зустріла майбутнього чоловіка — громадянина Аргентини. Через чотири роки пара побралася в Софії Київській, а за кілька тижнів молодята вирушили до Аргентини, щоб зібрати речі для остаточного переїзду до Києва, адже Катерина не уявляла свого життя далеко від Батьківщини.

Трагедія, що розділила життя на «до» і «після»

13 червня 2025 року зупинило звичний ритм життя. ДТП. Важка черепно-мозкова травма, операції, тримісячна кома — і подальша боротьба, яка триває й досі.

Пані Наталія висловлює вдячність усім, хто у важку хвилину простягнув родині руку допомоги. Серед них — працівники територіального підрозділу Державної міграційної служби України в Арцизі, які допомогли в найкоротший термін оформити закордонний паспорт; роботодавець Катерини, коштом якого були придбані квитки до Аргентини; найближча подруга Тетяна, яка протягом місяця перебувала поруч із Катериною в реанімації; родина Бірбінюк, що підтримала їх організаційно та фінансово; директорка Арцизького ліцею № 4 та його колектив, які всі ці 8,5 місяців не залишають родину наодинці з бідою.

«Але першою допомогою стали слова Катерининого керівника, які допомогли відчути ґрунт під ногами, коли лікарі давали 10% шансів на життя: “Це не лише 10% — це аж 10% надії”», — ділиться Наталія Назарова.

Для родини це був шок. Вистояти допомогло тепло небайдужих людей.

«Найтяжче — не розуміти, чому це сталося саме з Катериною — активною, розумною й цілеспрямованою людиною. Вона була дуже теплою, чуйною і завжди готовою прийти на допомогу», — додає мати.

Повернення до України

Повернення на Батьківщину відбувалося поетапно: переліт з Сан-Рафаеля до Буенос-Айреса, десятиденне перебування в реабілітаційному центрі аргентинської столиці з метою стабілізації фізичного стану після перельоту, згодом понад 20-годинний авіапереліт з Латинської Америки до Європи та медичний трансфер з Кракова до Львова. Це коштувало величезних зусиль і значних фінансових витрат — десятків тисяч доларів.

«Повернення до України стало можливим завдяки підтримці небайдужих людей, яким я ніколи не втомлюся дякувати», — каже Наталія Назарова.

Дорога додому тривала майже три доби.

«Коли ми близько одинадцятої вечора дісталися Львова, я побачила в очах Катерини неймовірне щастя від того, що вона знову на рідній землі», — ділиться Наталія Валеріївна.

Боротьба триває

Зараз Катерина — на шляху до відновлення. Позитивні зміни, що є результатом реабілітації, стають дедалі помітнішими.

«З кожним днем змін на краще більшає. Я й подумати не могла, що колись радітиму простому руху пальця на її нозі», — зізнається мати.

Попереду — ще одна операція та тривалий і дороговартісний процес відновлення, який триватиме не один місяць і потребуватиме значних коштів. Один день перебування в центрі обходиться родині у 6000 гривень, тому питання фінансового забезпечення реабілітації стоїть дуже гостро.

Та рідні вірять, що Катерина обов’язково одужає, адже попереду в неї ще так багато нереалізованих планів. Вона вже довела, що є сильною. Але зараз їй особливо потрібна підтримка, щоб пройти цей шлях до кінця — і повернутися до життя, яке вона так любить.

Долучитися до допомоги Катерини можна тут. Або задонатити можна тут.

Фото надані Наталією Назаровою