З 24 лютого 2022 року в Україні зареєстрували 619 випадків правопорушень щодо військовослужбовців Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Петиція до голови Одеської міської ради з вимогою зберегти Ігоря Білякова на посаді директора Одеського зоопарку зібрала менш ніж за день 16 квітня 1 тисячу голосів необхідних для того аби її розглянули та надали громаді відповідь.

Як зазначили на платформі “Соціально активний громадянин”, де було подане звернення, наразі петиція зібрала 1 тисячу 668 підписів містян. 

Окрім повернення Ігоря Білякова на посаду, звернення містить вимогу про: заборону необґрунтованого переміщення тварин та недопущення перенесення зоопарку з території його історичного розташування, атакож забезпечити, щоб будь-які рішення щодо діяльності зоопарку приймалися виключно на основі фахових висновків, а не під впливом інформаційних кампаній чи політичного тиску. ​

Тим часом тимчасовий виконувач обов’язків Одеського міського голови Ігор Коваль призначив тимчасово керувати зоопарком Олександру Швець, яка раніше очолювала приватний “Біопарк”, який фактично належить власнику одеського дельфінарія депутату міськради Андрію Кісловському. Низку депутатів Одеської міської ради обурило те, що призначення керівника зоопарку відбулося без конкурсу. 

Раніше Ігор Біляков повідомив про завершення своєї роботи на посаді директора Одеського зоопарку. За його словами, контракт завершився, і він більше не очолює установу, якій присвятив значну частину свого життя. У своєму зверненні він наголосив, що за роки керівництва вдалося суттєво змінити зоопарк на краще. За його оцінкою, ці зміни помітні для містян, однак водночас залишається чимало розв’язаних проблем, які потребують уваги та подальших рішень.

Одеський зоопарк у 2025 році та з початку 2026 року неодноразово ставав епіцентром скандалів. Так навесні 2026 року в зоопарку померла левиця, якійбуло 23 роки, що більше ніж зазвичай живуть леви у неволі й у цьому деяки зоозахисники міста звинуватили Ігоря Білякова.

Раніше помер ведмідь Бумер, якого переселили до Одеського зоопарку у 2019 році з подільського зоопарку на Вінниччині.

У січні Одеський зоопарк звинуватив зоозахисників у фейках, які блокують роботу закладу. Через це працівники не можуть повноцінно доглядати за тваринами. Через таку діяльність заклад змушений постійно проходити аудити, що відвертає персонал від догляду за тваринами та створює штучну напругу серед співробітників.   

У листопаді 2025 року Приморська окружна прокуратура розпочала кримінальне провадження проти директора Одеського зоопарку Ігоря Білякова, якому інкримінували жорстоке поводження з тваринами. Зробили це через заяву громадської організації UAnimals. Тоді юристи зоопарку готували позов про спричинення шкоди комунальній установі через атаки зооактивістів. 

Кирило Бойко

Ключові моменти:

• Одеситка опублікувала фото: труба прорвана, нечистоти течуть прямо в море і на пісок. Запах настільки сильний, що поруч важко перебувати.
• Подібні випадки повторюються щороку — змінюються тільки місця, а сутність проблеми залишається.
• Місцева влада визнає наявність проблеми: значна частина стоків потрапляє у воду без належної очистки.
• Рішення існують, але їх реалізацію відтерміновано: масштабні проєкти планують завершити орієнтовно до кінця 2026 року.

Імпульсом для цієї публікації стали дописи в Facebook громадської активістки Яни Тітаренко та коментарі еколога Владислава Балінського.

Вони неодноразово документували випадки забруднення морської води поблизу Одеси: стічними водами, плямами олії та нафтопродуктів, публікували фотодокази в соціальних мережах.

Коментарі щодо готовності Одеси до пляжного сезону, безпечності перебування в морі та стану пляжів надали депутати міської ради Ольга Квасницька та Володимир Корнієнко.

Окремо перевірялися дані про екологічні наслідки розливів — зокрема позиція громадської організації «Зелений лист», яка пояснює вплив рослинної олії на морську екосистему.

Також проаналізовано інформацію про міські інфраструктурні програми: будівництво колекторів, зокрема Новоаркадійського, та строки їх реалізації.

При підготовці матеріалу було використано попередні публікації та відкриті джерела про забруднення моря мазутом і наслідки розливів рослинної олії.

«Все зливається у море» — офіційна оцінка проблеми

«Каналізація просто тече в море. Сморід такий, що ріже очі та викликає блювотний рефлекс». Ці слова одеситки Яни Тітаренко після прогулянки на 16-й станції Великого Фонтану звучать емоційно, але точно відтворюють картину: прорив труби, потоки нечистот на піску й у воді, характерний неприємний запах, який не можна ігнорувати.

Для Одеси такі випадки не поодинокі — їх повторюваність вказує на системну проблему. Напередодні пляжного сезону це особливо помітно: хоча місто декларує підготовку, узбережжя нагадує про наявні недоліки інфраструктури.

Іржава труба що веде у море / фото Яни Тітаренко

Скарги на зливання каналізації і побутових стоків у море мають спільну ознаку — вони повторюються. Змінюються локації та деталі, але суть лишається тією ж: інфраструктура не справляється, контроль не вирішує проблему, і море залишається кінцевим пунктом скидів. Ситуація не була вирішена ні до повномасштабного вторгнення, ні під час нього — а за нинішніх умов лише загострилася через дефіцит ресурсів та слабший нагляд.

Міська влада фактично підтверджує цю оцінку. Депутатка Одеської міської ради Ольга Квасницька прямо характеризує проблему як хронічну:

– Сьогодні ми говоримо про підготовку до сезону у двох напрямах. Перший — екологічний. Проблеми, які піднімаються щороку: відсутність належного очищення, брак відповідних колекторів і, як наслідок, — усе зливається у воду. Крім того, багато несанкціонованих скидів у море роблять ресторани і кафе, яким дозволено працювати на узбережжі.

Фраза «зливається у воду» описує модель функціонування прибережної зони, яка не отримує швидких і дієвих рішень.

Брудне море в Одесі / фото Яни Тітаренко

Мільйонні проєкти: що планують зробити на одеському узбережжі

Влада декларує масштабні рішення — водночас вони здаються віддаленими та амбітними.

– Було ухвалено не просто ремонти, а фактично будівництво колекторів, зокрема Новоаркадійського колектора. Дедлайн — до кінця 2026 року, — каже пані Ольга. — Це дорогий проєкт: на Новоаркадійський колектор передбачено близько 121 мільйона гривень, а загалом у цьому напрямі налічується 22 проєкти.

Однак ключове протиріччя полягає в тому, що проблема існує вже сьогодні, а рішення реалізують у кращому випадку наприкінці 2026 року. Це означає, що ще один пляжний сезон місто зустріне з тими ж самими системними недоліками, які було визнано проблемними.

Чому недостатньо контролюють підприємців на узбережжі?

Ще один важливий аспект — контроль. Депутат Володимир Корнієнко зазначає проблему врізок у мережі та слабкий облік:

– На великій частині узбережжя багато ділянок передавалися підприємцям. На жаль, деякі з них нехтують екосистемою і роблять врізки прямо в море. Можливо, місту складно провести повну інвентаризацію, не вистачає кадрів.

Через це частина проблеми залишається непоміченою та не врахованою, а те, що не пораховане, важко контролювати. В результаті Одеса визнає проблему, але не має всіх необхідних інструментів для її повного усунення. І напрошується питання: чи вистачає політичної волі та ресурсів?

Війна посилює тиск

Однак повна картина не буде повною без фактора, що останніми роками посилює навантаження на Чорне море — наслідки війни. Зокрема це стосується випадків розливів мазуту та інших екологічних інцидентів.

Рослинна олія у морі: наслідки ще не до кінця відчутні

Один із показових випадків — розлив рослинної олії після обстрілу порту «Південний» у грудні 2025 року. Унаслідок пошкодження інфраструктури значні обсяги олії потрапили у воду. На перший погляд це може здаватися менш небезпечним, ніж нафтопродукти, але екологи попереджають: наслідки такого забруднення не менш серйозні, просто вони часто менш помітні.

За даними ГО «Зелений лист», розлив рослинної олії порушує кисневий баланс води, створює плівку на поверхні і впливає на планктон — основу морської екосистеми. Це означає шкоду для харчових ланцюгів Одеської затоки — від мікроорганізмів до риб і птахів. І головне — такі зміни не завжди видно зовні: вода може виглядати чистою, але бути небезпечною для екосистеми.

Птах у мазуті / фото ГО “Зелений лист”

Мазут: проблема, яка повертається

Ще один вид забруднення — мазут, що залишається після аварій танкерів. Чорне море — напівзамкнена система, тож мазут не зникає швидко: він осідає на дні й під час штормів може знову підніматися та повертатися до узбережжя. Таким чином утворюється довготривала проблема, наслідки якої можуть проявлятися й через тривалий час.

Подвійний тиск на море

Отже, Чорне море біля Одеси сьогодні під подвійним тиском. З одного боку — локальні проблеми, які роками не вирішують: стоки, відсутність колекторів, несанкціоновані врізки, слабкий контроль. З іншого — наслідки війни, що приносять нові, більш складні і довготривалі забруднення.

Саме поєднання цих чинників є найтривожнішим: навіть якщо почати вирішувати одну з проблем, інша залишатиметься і продовжуватиме завдавати шкоди екосистемі.

Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua