Події
Марко Галаневич, фронтмен і вокаліст гурту «ДахаБраха»
Український гурт «ДахаБраха» 5 травня – під час європейського туру – завітав до Брюсселя. Фронтмен і вокаліст гурту Марко Галаневич поспілкувався з Укрінформом про культурну дипломатію, вплив їхньої музичної творчості на сприйняття України за кордоном та значення виступів для вимушено переміщених осіб і ветеранів.
МИ ХОЧЕМО, ЩОБ В УКРАЇНИ БУЛО ЯКОМОГА БІЛЬШЕ ДРУЗІВ ПО ВСЬОМУ СВІТУ
– Чергова зупинка у вашому європейському турне – Брюссель. Сьогодні на концерт прийшли сотні людей, досить інтернаціональна аудиторія, далеко не тільки українці, а й місцеві та іноземці, які приїхали працювати в Бельгію. Я бачив вас із українським прапором на сцені, бачив реакцію зали, як люди не хотіли вас відпускати… Це може прозвучати як кліше, але це один із прикладів культурної дипломатії, принаймні в одному з вимірів. У мене просте питання: як би ви схарактеризували – що саме ви робите?
– Усе просто. Ми гурт «ДахаБраха», і ми граємо концерти по всьому світу. Від Нової Зеландії до Канади. І для нас важливо не просто представляти свою музику. Для нас зараз супер важливо доносити певні меседжі. Про те, що війна триває. Про те, що підтримка України надзвичайно важлива.
Як нам багато хто каже, в нас виходить достукатися до глядачів через емоції. Не стільки інформаційно, адже ми не розповідаємо, скільки людей загинуло або куди рухається фронт… Але емоційно люди реагують, і вони підтримують нас. Це дійсно відчувається зі сцени.
І ми сподіваємося, що потім, коли вони повернуться додому, на роботу, спілкуватимуться з друзями, слово про Україну буде пливти далі. Ми хочемо, щоб в України було якомога більше друзів у світі.
Також ми збираємо гроші для наших захисників. Продаємо наш мерч, а також влаштовуємо після кожного концерту аукціони, де я пропоную глядачам позмагатися за придбання моїх картин. Як я кажу зі сцени, я «молодий і талановитий художник… може не дуже й молодий, але дуже відомий».
Буває, вдається зібрати 4000 євро за вечір, а бувало й 11000 євро, що, звичайно, дуже приємно.
НАШІ ВИСТУПИ – НАЧЕ МІСТОК ДО БАТЬКІВЩИНИ ДЛЯ ПЕРЕМІЩЕНИХ УКРАЇНЦІВ
– Ваш попередній тур Європою відбувся достатньо давно. Чи відчувається якась різниця у сприйнятті?
– Нам дуже важко це зрозуміти, чи змінилася Європа у ставленні до України, тому що у нас немає прямого контакту та глибокого спілкування. Але емоційно ми відчуваємо таку саму солідарність, таку саму підтримку, таку саму віддачу від людей. Як завжди, до нас приходить багато місцевих.
Але так само важливо, мені здається, бачити на концертах наших рідних українців. Багато хто приходить і бачить нас уперше. Навіть не чули про нас раніше.
Можливо, наші виступи можна описати як такий собі місточок для цих людей до Батьківщини. Важливо, щоб вони відчували душевний зв’язок з Україною. І дійсно, більшість хочуть жити в Україні, й сподіваюся, ці люди свого часу туди повернуться.
ЗАРАЗ ВАЖЛИВО СИСТЕМНО РОЗПОВІДАТИ ПРО УКРАЇНУ ЗА КОРДОНОМ
– Ваша робота помітна, ви відомі за кордоном і не припиняєте гастролювати, роблячи свій внесок у просування України. А як, за вашими відчуттями, українська культура в цілому представлена за кордоном? Наскільки іноземці обізнані про нашу країну, нашу історію, наші цінності? Як сказав в інтерв’ю Укрінформу ваш художній керівник Влад Троїцький минулого року, важливо системно сіяти українські зерна…
– Я, можливо, скажу дещо дуже схоже на те, що казав Влад, адже ми з ним часто говоримо на цю тему. Ми розуміємо, що один із варіантів інтеграції української культури в європейську – це колаборації, взаємодія з різними культурними інститутами, які тут існують.
Помітно, що наша державна культурна політика ще не опрацьовує всі існуючі можливості. Ті меседжі, які ми доносимо – це в основному те, що ми самі інтуїтивно відчуваємо. Але ми, умовно кажучи, не бачимо якогось системного, серйозного тилу з боку саме державного культурного блоку. Ми б хотіли більше працювати на державу, робити більший внесок, аніж ми робимо зараз.
Я, буває, звертаюся до чиновників за нагоди, кожного разу повторюючи, що зараз важливо говорити, розповідати про Україну за кордоном, і робити це системно.
Натомість у Росії є величезний фінансовий ресурс, щоби системно просувати через культуру свій контекст агресії проти України. У них культура – це якісний інструмент пропаганди, і, на жаль, він працює.
– Але, як і в питаннях оборони, коли недостатньо матеріальних ресурсів, українці славляться своєю винахідливістю і чудовими креативними ідеями.
– Так все і є, але водночас все ж треба якась підтримка з боку державного апарату.
Цього нам поки не вистачає. Наразі все, що ми робимо в цій культурній дипломатії, це по суті аматорство. Можливо, ось ця анархія і заряд перших місяців або років великої війни й допомагали раніше, але зараз хочеться якоїсь структурованості.
– А було у вас колись таке, що до вас зверталися глядачі за кордоном та розповідали про якісь аналогії між тим, що відбувається в Україні, та тим, що було колись в їхній історії?
– Було якось у Мексиці, де до нас підійшли люди та висловили підтримку в нашій боротьбі з імперіалізмом. Звичайно, в них там своя історія, але вони сприймають нас як силу, яка протидіє саме імперським амбіціям Кремля. Визнаю, коли ми їхали в цю країну, ми не очікували такого прийому… Там вони ще й українські пісні вивчили, щоб нам заспівати. Можливо це тому, що в нас був певний контакт з організаторами концерту. Але ось такі прояви хотілось би масштабувати.
У НАС НА СЦЕНІ ЗАВЖДИ УКРАЇНСЬКИЙ ПРАПОР
– Часто бачите на своїх концертах українських військових?
– Дуже часто. Це ті, хто проходять лікування та реабілітацію за кордоном. Вони часто просто не можуть знайти слів, по-доброму навіть трохи шоковані. Мало хто висловлює свої емоції словами, але пам’ятаю, буквально нещодавно до нас підійшов ветеран і дуже серйозно сказав мені: «Чуєш, не зупиняйтеся! Наші хлопці там не зупиняються, і вам не можна».
– Бували колись випадки, коли вам якось заважали за кордоном із проведенням концертів, влаштовували провокації або встановлювали якісь обмеження?
– Мабуть, рік тому нам подекуди забороняли писати на сцені окремі слова чи фрази – як “Russia is a terrorist state”. Це було у Швейцарії та Британії. А якихось провокацій не було. І ми продовжуємо говорити зі сцени про підтримку України та засудження Росії. Завжди на сцені український прапор. Я чув, що на громадських заходах, акціях і протестах таке трапляється, але у нас ні. Можливо та сторона, агресори, просто не сприймають серйозно…
МИ ВКЛАДАЄМО НОВІ СЕНСИ В НАРОДНІ ПІСНІ
– До речі, у ваших піснях ніколи прямо не йдеться про війну. Це може бути лише на рівні відчуттів, не прямим текстом. Це ж ви умисно обрали такий формат?
– Дуже багато людей пише про війну. І це не завжди якісно. Мені здається, що для нас ще зарано про це писати.
Тобто в нас є пісні, присвячені українським героям. В нас є пісні, присвячені всім, хто загинув. В нас є пісні, присвячені темі викрадення українських дітей.
У більшості пісень слова народні, написані багато років тому.
Але ми все одно їх переосмислюємо і вкладаємо часто сенси, які в тексті прямо не озвучуються.
У нас, наприклад, є відеоряд на сцені, де показані обличчя українських героїв, військових. Ми кажемо: «Ось ця пісня присвячена всім українським героям. Ми бачимо, як ми цим надихаємо як українців, так й іноземців. Люди встають зі своїх місць, коли ми таке співаємо. Вони разом із нами, разом з Україною. Не знаю, що було до концерту, і не знаю, що буде після, але там, у моменті – вони разом із нами.
– У вас завжди концерти – це такі собі американські гірки. Глядачі проходять крізь увесь спектр емоцій.
– Так, ми робимо це свідомо. Дуже довго вибудовуємо плейлист, часто сперечаємося з цього приводу. Зрештою, наша мета і є в тому, щоби викликати емоції. Українцям – давати надію, іноземцям – розповідати про нас і приводити їх до тями.
Іноді здається, що багато хто перебуває у прострації та не розуміє до кінця, що таке агресія, виглядають розгублено. Вони до такого не готові. Абсолютно не готові.
– Окрім основної мрії про перемогу, є щось, про що мріється вам особисто?
– У творчому плані особливо мрій немає, бо все вже розписано на весь 2027 рік. Головне, щоб на все вистачило здоров’я. Це й є, напевно, моя особиста мрія.
Євген Матюшенко, Брюссель
Фото автора
У Вінницькій області до обласного переліку нематеріальної культурної спадщини внесено ще дев’ять елементів.
Про це повідомляє Вінницька обласна рада, передає Укрінформ.
Як зазначається, рішення ухвалила експертна рада з питань нематеріальної культурної спадщини.
Зокрема, до переліку увійшли плетіння шлейки у селі Сальник (Калинівська територіальна громада) та традиція випікання «Січеного-крученого короваю» (село Бережанка, Ободівська територіальна громада).
До обласного переліку також внесені традиція приготування та споживання «Малисника з кукурудзяного борошна», відтворення традиції виготовлення іграшки-оберега «Коник» (село Грабарівка, Студенянська територіальна громада), традиція спільного випасання корів – «череда» у селі Самгородок (Самгородоцька територіальна громада), народний побутовий танець «Ганка» (село Плоске, Вендичанська територіальна громада).
До переліку ввійшли ще три кулінарні традиції: випікання чеського печива (село Миколаївка, Самгородоцька територіальна громада), випікання пиріжків із гречаною кашею до холодцю (Літинська територіальна громада), приготування страви «Бараболяна кишка по-марʼянівськи» (Гайсинська територіальна громада).
Як повідомлялось, у грудні 2025 року на Вінниччині експертна рада внесла до обласного переліку нематеріальної культурної спадщини ще шість елементів, серед яких, зокрема, побутування хустки на Вінниччині, обряд «Обертіння», традиційна страва «Гречані пампушки і приготування калинового варення, а також культура приготування старовинної страви «шпундра» і технологія приготування традиційної обрядової страви Павлівська квасоля.
Фото: Вінницька обласна рада
«На безкоштовній експозиції «Сакральні скарби з Києва» (Sacred Treasures from Kyiv) представлять сім пам’яток, серед яких – ключові предмети богослужіння в українській православній традиції: ікона, напрестольне Євангеліє у срібному окладі – літургійна книга, що використовується під час християнського богослужіння, – дискос для Євхаристії та срібна позолочена чаша із зображенням Розп’яття», – ідеться в повідомленні.
Як зауважили у міністерстві, створені київськими майстрами-золотарями доби бароко, ці пам’ятки демонструють їхню виняткову майстерність і відображають духовну культуру Києво-Печерської лаври.
Зокрема, їх представлять у галереях V&A Sacred Silver and Stained Glass та Silver Galleries поруч з іншими експонатами з колекції музею.
Генеральний директор заповідника «Києво-Печерська лавра» Максим Остапенко зазначив, що ця експозиція дає можливість розповісти історію, що виходить далеко за межі самих цих визначних пам’яток.
«Срібні Царські врата разом з іншими скарбами з колекції Національного заповідника “Києво-Печерська лавра” відкривають цілий розділ української культурної спадщини, який досі залишається маловідомим за межами України. Завдяки цим творам міжнародна аудиторія знайомиться з українською школою сакрального золотарства XVIII століття – одним із найвищих досягнень українського барокового мистецтва. Для нас особливо важливо, що завдяки партнерству з Музеєм Вікторії та Альберта ця історія буде представлена світові й постане в міжнародному контексті як невіддільна частина спільної культурної спадщини Європи», – підкреслив він.
Як зазначається, «Сакральні скарби з Києва» продовжують багаторічне партнерство між Національним заповідником «Києво-Печерська лавра» та V&A, у центрі якого – дослідження походження та історії двох пар рідкісних срібних позолочених Царських врат із Лаври та переосмислення їх інтерпретації.
Зокрема, у радянський період вони опинилися поза монастирем і згодом потрапляли до різних приватних колекцій за кордоном, перш ніж увійти до колекції Гілберта.
Нині Царські врата, надані V&A Gilbert Trust for the Arts у довгострокове користування, представлені в оновлених Галереях Гілберта. Це єдині відомі зразки такого типу поза межами православного світу.
Деякі з пам’яток, наданих заповідником, були створені тими самими майстрами, які працювали над Царськими вратами. Представлення у V&A пам’яток із Лаври разом з оновленою інтерпретацією Царських врат допомагає відновити їх український історичний і мистецький контекст. Упродовж десятиліть їх каталогізація та інтерпретація спиралися на російську імперську рамку, а українське походження та культурне значення залишалися поза належною увагою.
V&A спільно з Національним заповідником «Києво-Печерська лавра», за додаткової підтримки Українського інституту та ICOM UK, працювали над тим, щоб повніше розкрити історію цих врат. Це частина ширших змін у міжнародній музейній практиці – зокрема в тому, як українську спадщину в закордонних колекціях досліджують, описують і представляють.
Британська Рада підтримала транспортування пам’яток до Великої Британії, а також участь фахівців Лаври в кураторському дослідженні та професійному обміні з британськими колегами. Український інститут сприяє партнерству між українськими та британськими інституціями й співорганізовує публічну програму проєкту.
Проєкт також підтримують Міністерство культури України, Міністерство закордонних справ України та Посольство України у Сполученому Королівстві.
Зокрема, він розвиває сталі професійні зв’язки між культурними інституціями України та Великої Британії та робить внесок у культурний вимір 100-річного партнерства між двома країнами.
Віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики – міністерка культури Тетяна Бережна зауважила, що культурна спадщина України є невіддільною частиною європейської історії та заслуговує на гідне міжнародне представлення, що спирається на українські знання й експертизу.
«Представлення сакральних скарбів Києво-Печерської лаври у V&A демонструє важливу роль українських державних інституцій, дослідників і кураторів у тому, як нашу спадщину вивчають і представляють світові. Такі партнерства зміцнюють міжнародну співпрацю та створюють нові можливості для дослідження, збереження й захисту культурної спадщини України», – підкреслила вона.
Своєю чергою директор V&A Трістрам Гант зазначив, що ці національні скарби демонструють виняткову майстерність українських золотарів і розкривають багату мистецьку спадщину, яку зберігає Лавра.
«Сподіваємося, що експозиція та симпозіум у вересні допоможуть глибше оцінити унікальну спадщину України та сприятимуть співпраці у культурній сфері, щоб досліджувати й розповідати надзвичайну історію країни», – додав він.
Виконавчий директор Британської Ради Скотт Макдональд підкреслив, що така співпраця є потужним прикладом того, чого можуть досягти довгострокові культурні партнерства між Україною та Великою Британією.
«Завдяки обміну знаннями та досвідом між українськими й британськими фахівцями ця виставка допоможе поглибити розуміння багатої культурної спадщини України та познайомити з її історіями ширшу аудиторію у Великій Британії. Ми пишаємося тим, що підтримуємо цю співпрацю в межах 100-річного партнерства між Україною та Великою Британією, яке зміцнюватиме культурні зв’язки між нашими двома країнами в майбутньому», – зазначив він.
Як зауважив генеральний директор Українського інституту Володимир Шейко, ця співпраця є прикладом тривалого партнерства, побудованого на взаємній повазі, яке дає довгострокові результати.
«Наша спільна робота над деколонізаційним посібником для музеїв сприяла точнішій атрибуції походження Царських врат та їх представленню у величних залах Музею Вікторії та Альберта як частини культурної спадщини України. Ми раді, що Царські врата відкрили шлях до ширшої взаємодії між провідними інституціями України та Великої Британії», – підкреслив він.
«Сакральні скарби з Києва» будуть представлені в галереях 84 і 89 V&A South Kensington з 14 вересня 2026 року до 17 вересня 2027 року.
Царські врата, що походять із Києво-Печерської лаври, перебувають у V&A на довгостроковій позичі від Gilbert Trust for the Arts і представлені в Галереях Гілберта у V&A South Kensington.
Кураторками експозиції виступили Євгенія Равцова, Аліс Мінтер і Александра Вотсон Джонс.
V&A South Kensington – це родина музеїв, об’єднаних вірою в силу творчості. Його колекції V&A South Kensington охоплюють 5 000 років історії мистецтва, дизайну та перформансу. Музей також проводить виставки й освітні програми, займається дослідженнями та реставрацією. У його зібраннях представлені мистецтво, дизайн, мода, фотографія, меблі, театр, архітектура та кераміка. Тут також розташована Національна бібліотека мистецтва Великої Британії.
За даними Міністерства культури, 15 вересня у V&A South Kensington відбудеться міжнародний симпозіум «Українська культурна спадщина та інституції Великої Британії: зміна перспектив і практик» (Ukrainian Cultural Heritage and UK Institutions: Shifting Perspectives and Practice).
Підтримує симпозіум та забезпечує участь у ньому української делегації Британська Рада. Зокрема, українські, британські та міжнародні фахівці обговорять, як змінюються підходи до дослідження, інтерпретації, збереження та представлення української спадщини.
Як повідомляв Укрінформ, в італійському місті Галатіна відкрилась благодійна фотовиставка «Україна. Краса поза болем», яка через роботи українських фотографів розповідає про життя країни в умовах війни та стійкість її людей.
Фото: Мінкульт
Стримінгова платформа Netflix презентувала трейлер трилера «Тварини» (Animals) двічі лауреата премії «Оскар» Бена Аффлека.
Про це повідомляє The Hollywood Reporter, передає Укрінформ.
Аффлек не лише режисер, а й співавтор сценарію та виконавець головної ролі у політичному трилері, прем’єра якого відбудеться 9 жовтня.
Він грає кандидата на посаду мера Лос-Анджелеса Марка Кімбала, який разом із дружиною, роль якої виконує Керрі Вашингтон, намагається врятувати викраденого сина.
Аффлек є двічі лауреатом кінопремії «Оскар»: за сценарій фільму «Розумник Вілл Гантінґ» у 1998 році та за свою стрічку «Арго», яка у 2013 році перемогла у номінації «Найкращий фільм».
Як повідомляв Укрінформ, кінокомпанія Amazon MGM Studios презентувала трейлер психологічного трилера «Веріті» (Verity), в якому головні ролі виконують Енн Гетевей, Дакота Джонсон і Джош Гартнетт.
Фото: Netflix
-
Суспільство1 тиждень agoРФ атакує Одесу з метою помсти, але в руйнуваннях винна українська ППО: суперечливі наративи російської пропаганди
-
Війна1 тиждень agoОзнак підготовки Росії до наступу на Чернігівщині наразі немає
-
Одеса7 днів ago
Потужні вибухи пролунали на Одещині: РФ атакує балістикою
-
Відбудова6 днів agoНа Дніпропетровщині відновили водопостачання, яке було відсутнє кілька діб через аварію
-
Усі новини1 тиждень agoВідпочинок біля острова Тенерифе — рибу чорний диявол помітили біля узбережжя
-
Усі новини1 тиждень agoСкільки енергії споживає холодильник в Україні — як розрахувати
-
Політика1 тиждень agoЗеленський зустрівся з Покладом – погодив нові операції і доручив продовжити очищення СБУ
-
Політика1 тиждень agoЗеленський провів засідання РНБО щодо планів стійкості