В Україні знову активізувалася дискусія щодо декриміналізації контенту для дорослих. Приводом для чергового витка суперечок стали гучні скандали всередині самої правоохоронної системи. Чинна стаття 301 Кримінального кодексу України (розповсюдження порнографії) дедалі частіше опиняється в центрі уваги через неефективність та корупційні ризики.

У чому суть пропонованих законодавчих змін, чому проти них виступають силовики, та скільки коштує державі утримання цієї сфери в тіні – з’ясовував Укрінформ.

ЩО ПРОПОНУЄТЬСЯ ЗРОБИТИ

Черговим поштовхом для відновлення розмов про зміну законодавства стала нещодавня спецоперація СБУ та Офісу Генерального прокурора. Силовики викрили злочинну діяльність керівників обласних підрозділів поліції, які «покривали» вебкам-моделей.

«Фігуранти займалися “ришуванням” діяльності моделей в інтернет-платформах із відвертим контентом. За різні суми неправомірної вигоди посадовці гарантували “підопічним” не притягнення їх до відповідальності за протиправний контент», – повідомили у СБУ.

Серед тих, кого затримали правоохоронці:

● начальник ГУНП в Івано-Франківській області;

● заступник начальника ГУНП в Івано-Франківській області;

● перший заступник начальника ГУНП у Тернопільській області;

● заступник начальника ГУНП у Житомирській області;

●водій автогосподарства ДУ «Центр обслуговування підрозділів МВС», який виконував роль посередника-кур’єра.

Цей кейс став черговим аргументом для прихильників реформи, які стверджують, що стаття 301 ККУ слугує інструментом шантажу, а не захисту суспільства.

Тому до порядку денного повернувся законопроєкт № 12191, ініціатором якого є народний депутат від фракції «Голос» Ярослав Железняк. 

Як зазначається в пояснювальній записці, правила у сфері інтимного контенту для дорослих змінюються. У багатьох розвинених країнах за це вже давно немає кримінального покарання. Якщо Україна також скасує цю відповідальність, це захистить права людей, гарантує, що держава не втручатиметься в їхнє особисте життя, і стане ще одним плюсом для євроінтеграції.

Єдине табу – розповсюдження порнографічного контенту серед неповнолітніх, а також примушення до створення такого контенту. 

Железняк зазначає, що документ уже внесений до порядку денного парламенту. «Політична воля голосувати за законопроєкт є. Та чи будуть голоси, ми перевіримо під час голосування. Поки що я не бачу, що хтось був проти», – сказав він у коментарі Укрінформу. 

За словами Железняка, цей проєкт є компромісним варіантом попередніх ініціатив. Він пропонує голосувати за основу, але не впевнений, що колеги погодяться. Також депутат додав, що ніхто з правоохоронних органів з ним не комунікував щодо покращення тексту законопроєкту. 

ПОЗИЦІЯ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ

Найбільшим противником цих змін у законодавстві є Національна поліція. Її керівник Іван Вигівський виступив проти такої ініціативи, про що інформували й парламент.

«Ця вся легалізація [порнографічного контенту] призведе до того, що все це буде доступно для неповнолітніх. Тепер війна, і росіяни дестабілізують ситуацію різними кібератаками, гібридними атаками, тому це може стати додатковим напрямом, на якому вони спекулюватимуть. Це також матиме негативний вплив на моральні цінності, зокрема, дітей», – стверджував Вигівський.

Укрінформ звернувся до Нацполіції щодо майбутнього розгляду законопроєкту в парламенті. Але на момент публікації матеріалу там не надали відповіді.

ДЕРЖАВНІ КОШТИ – НА ПОРНОГРАФІЧНИЙ КОНТЕНТ

У медіа час від часу з’являються новини про те, як правоохоронці витрачають бюджетні гроші на боротьбу з вебкам-моделями, проводячи слідчі дії та закуповуючи порнографічний контент, щоб довести склад злочину. 

Юристка Ірина Шрамко розповідає, що, попри повномасштабну війну, навантаження на правоохоронну систему через «порносправи» лише зростає. За останні 10 років в Україні було відкрито 15422 кримінальні провадження за статтею 301 ККУ. Третина справ розвалюється до суду: понад 5 тис. проваджень так і не дійшло до обвинувального акта, виконуючи лише роль інструменту тиску. За 2024–2025 рр. кількість засуджених становила 136 осіб.

За середньої зарплати слідчого у розмірі 25 тис. грн держава витратила понад 96 млн грн лише на оплату робочого часу поліцейських за пошук еротичного контенту. Це без урахування витрат на комп’ютерно-технічні експертизи та часу прокурорів і суддів.

«Водночас люди, які звертаються до поліції через крадіжки, пограбування чи викрадення автомобілів, часто чують про нестачу ресурсів і перевантаженість слідчих. Тому постає питання пріоритетів: чи мають правоохоронні органи витрачати значну частину часу на справи, які не пов’язані з безпосередньою загрозою для суспільства», – говорить у коментарі Укрінформу Шрамко.

Якщо йдеться про наслідки ухвалення законопроєкту, то вона не бачить критичних ризиків за умови, що після декриміналізації буде належно врегульований і контрольований зміст такого контенту. «У низці скандинавських країн правоохоронні органи контролюють саме заборонений контент – матеріали за участі неповнолітніх, сцени насильства та інші кримінальні прояви. Якщо ж ідеться про добровільний контент між повнолітніми людьми, то більші ризики виникають саме тоді, коли ця сфера залишається в тіні», – пояснює юристка. 

Через роботу індустрії в сірій зоні повз держбюджет лише за 2024–2025 рр. пройшло щонайменше 500 млн грн непрямих податків. Платформи на кшталт OnlyFans сплачують в Україну «податок на Google», але самі українські автори контенту не можуть легалізувати доходи всередині країни. 

На її думку, законопроєкт фактично стосується тільки декриміналізації добровільного контенту між повнолітніми людьми. Усі заборони, пов’язані з примусом, неповнолітніми чи насильством, залишаються чинними. Йдеться лише про те, щоб забрати кримінальну відповідальність там, де немає потерпілої сторони.

Якщо говорити про можливі доопрацювання законопроєкту, то юристка пропонує окремо врегулювати питання захисту учасників ринку – як у сфері податкового адміністрування, так і від можливих зловживань правоохоронців чи контрагентів.

Також доцільно запровадити окрему відповідальність за шантаж інтимним контентом. У багатьох європейських країнах є окремий склад правопорушення за так звану порнопомсту, коли людині погрожують оприлюдненням приватних фото чи відео, щоб вимагати гроші або застосовувати тиск. «На мою думку, такі норми також варто імплементувати в українське законодавство», – вважає Шрамко.

Марина Шашкова

Перше фото: Zulfugar Karimov on Unsplash