Про це вона сказала в коментарі Укрінформу.

«Після вивчення впродовж десятиліття архівних документів Туреччини, які містять інформацію про султан-українок, у мене накопичилося чимало цікавого про те місце, яке було їхнім домом, – султанський гарем. Відтак виникло бажання написати книгу про його закулісся», – зазначила вона.

Дослідниця наголосила, що гарем не був в’язницею із рабською працею жінок або ж будинком розпусти.

“Султанський гарем мав складний механізм співіснування султанської родини, зі своєю ієрархією та традиціями. Потрапляючи туди, кожна жінка одразу починала отримувати платню. Найменше, 6 акче (срібних османських монет) на день, мали новенькі наложниці. За розрахунками станом на 2019 рік, це 18 доларів. На додаток до цієї платні наложниць двічі на день годували та дарували вбрання і прикраси. Також їх навчали східним мовам, письму, співу, танцям та мистецтву зваблення чоловіка”, – зазначила Шутко.

Найбільше ж грошей – 2 тис. акче на день, тобто майже 6 тис. доларів, отримувала дружина султана Сулеймана – українка Роксолана (Hürrem). За рік набігало, за сучасними мірками, до 2 млн доларів. Ця платня зберігалася за нею до смерті й нагадувала річний дохід невеликої французької провінції.

“Роксолана була найбагатшою жінкою свого часу і вкладала гроші у благодійні проєкти: зведення мечетей, хамамів, лікарень, шкіл на території Османської імперії. Також вона активно втручалася в політику, впливаючи на державні призначення та листуючись із правителями Європи й Азії. І саме тому Роксолана стала зачинателькою такого явища в Османській імперії, як «Жіночий султанат», який через століття завершила інша султан-українка Хатідже Турхан (Надія)”, – розкрила деталі письменниця.

Окрім Роксолани, у новій книзі розповідається про її конкурентку – черкеску Махідевран, а також служницю султана Сулеймана Гюльфем та інших знакових героїнь доби «Жіночого султанату», зокрема Нурбану, Сафіє, Кьосем та Хатідже Турхан.

У новій книзі Олександра Шутко розвіює й давні легенди про багатолюдні гареми османських султанів.

“Точна кількість наложниць у них відома завдяки комірним книгам султанського палацу Топкапи у Стамбулі, які містять інформацію про витрати на утримання гарему. Так, у гаремі султана Сулеймана Пишного 1552 року було 167 жінок, у Селіма ІІ – 73, у Мурада ІІІ – близько 150. Інтимні стосунки султани мали далеко не з усіма, а до кола родини належали тільки 3-4% від загальної кількості наложниць: фаворитки та матері дітей. Всі інші гаремниці, отримавши через 7-9 років звільнення з рабства та придане, могли вийти заміж за достойного сановника султана”, – зауважила Шутко.

Також у книзі дослідниця розповідає про сторожів гарему – євнухів, котрих у дитинстві піддавали процедурі кастрації, під час такої операції виживав лише один хлопчик із десяти.

«Новою є також інформація про грекиню Гюльнуш, яка стала фундаторкою мечетей у Кам’янці-Подільському та Хотині. Про її присутність на Поділлі під час військового походу 1672-1678 рр., народження другого сина Ахмеда (Ахмеда ІІІ) та маршрут пересування, який не обійшовся без пригод, я також розповідаю у новій книжці», – зазначила авторка.

Презентація книжки «Гарем османських султанів доби «Жіночого султанату» від видавництва «Богдан» відбудеться у Києві 2 липня (четвер) о 18.30 у книгарні Readeat. Модеруватиме захід Альона Рудько. Під час заходу читачі зможуть поспілкуватися з авторкою та придбати книгу з автографом.

Як повідомляв Укрінформ, у січні минулого року в Україні вийшов роман “Кривава Кафа” письменниці та дослідниці Олександри Шутко про намісництво шехзаде Сулеймана – майбутнього султана Сулеймана Пишного, чоловіка Роксолани, у Кафі.

Фото з архіву Олександри Шутко