Про це у коментарі Укрінформу заявила українська продюсерка Іванна Хіцінська.

«Копродукція – це єдиний можливий шлях для того, щоб спільно виготовляти історії, які будуть зрозумілі і українській, і зарубіжній авдиторії. І об’єднувати зусилля, таким чином задіюючи у виробництві фільмів як українських, так і зарубіжних митців, що дозволяє також покращити і мистецьку якість кінцевого фільму», – зазначила Хіцінська.

Вона уточнила, що під час війни без підтримки міжнародних копродюсерів не вдалося б виготовити таку кількість українських історій.

Продюсерка зазначила, що провела на полях Карловарського міжнародного кінофестивалю, який проходив із 3 до 11 липня, зустрічі з колегами, взяла участь у показах, панельній дискусії «Історії під вогнем: українське кіно та потреба в довгостроковій підтримці» тощо. На них фахівці висловлювали думку, що якщо до цього часу в більшості випадків Україна була головним виробником фільмів, потрібно також розглядати і те, коли Україна буде долучатися до створення не історій про Україну, а й історій про інші країни, які потенційно могли б бути цікавими для українського глядача. Так звана minority co-production (міноритарна копродукція). Це допоможе тому, «щоб про Україну чули», переконана вона.

«Ми живемо у війні, ми бачимо війну кожен день за своїми вікнами, по телевізору, і іноді потрібно відволіктися на щось не лише про війну. І таким вікном можливостей можуть стати європейські історії різного напрямку і різного жанру, до яких Україна зможе долучитися як міноритарний копродюсер, і долучитися до виготовлення фільму, який теж потім буде представлений на фестивалях, матиме нагороди. І також ми будемо в цих історіях приєднуватися і до європейської сім’ї», – сказала Хіцінська.

Вона підкреслила, що не йдеться про те, як було колись, коли Україна працювала на російський ринок, а українське телебачення, кінотеатри були просто «в полоні російськомовного контенту, з російськими акторами, з усім». Не треба хитатися в інший бік так, щоби це саме сталося і з зарубіжними акторами, застерегла продюсерка.

«Ми пропонуємо інший вихід, коли Україна є рівноцінним партнером у створенні фільмів, серіалів, і де також до зйомок долучаються і українські митці й український кастинг, актори. І де частина історії може бути пов’язана з Україною. Але це не означає, що Україна є основним виробником, ми будемо серед виробників, і це, в свою чергу, зменшить фінансове навантаження на нас, як на країну-виробника, і на продюсерів у пошуку фінансування для того, щоб реалізувати ці фільми. А нам дуже необхідно, щоб на українському ринку, на українському телебаченні з’являлися україномовні історії чи європейські історії з українськими акторами», – пояснила Хіцінська.

Вона зазначила, що перед війною цей процес починався і Україна потроху заходила як міноритарний продюсер у повнометражні фільми і серіали. За її словами, з війною ракурс дещо змінився. За останні роки Україна здебільшого була мажоритарним продюсером, основним виробником. Оскільки під час війни надзвичайно важко виготовляти ігрові художні фільми, в більшості фокус був направлений на документальні фільми, підкреслила Хіцінська.

Вона навела приклади, коли Україну видно завдяки такій співпраці: цього року на фестивалі в Каннах був фільм «Весна», створений в копродукції Естонія, Литва, Латвія і Україна. Там було дуже невеличке українське фінансування, але Україна – країна-виробник, і це історія про російську окупацію.

«Зараз наше керівництво розвертає цей ракурс. Є ініціатива, заснована Президентом, – «Тисячовесна», де ми бачимо, що велика кількість заявок подана і на ігрове кіно, і на дитяче, на анімацію, на серіали, і документальні. І особливо на контент для дітей та підлітків. Тому є шанси, є надія, що воно, звичайно ж, зміниться потрошку», – висловила сподівання подюсерка.

Хіцінська є засновницею WAYA Production та співпрацює з Babylon’13 з 2022 року. Її проєкти включають документальні фільми, художні фільми та імерсивні роботи, представлені на міжнародних фестивалях та ярмарках. З початку повномасштабного вторгнення вона також активно займається міжнародним просуванням, збором коштів та адвокацією українського кіно.

Як повідомляв Укрінформ, на 60-у Карловарському кінофестивалі відбулася світова прем’єра української повнометражної документальної стрічки To Die To Live.

Фото Укрінформу можна купити тут