Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомило Держкіно.

До програми Focus on Georgia увійшли різні кінематографічні мови та часові пласти: від урбаністичної історії про емансипацію жінки у Тбілісі 1970-х до роздумів про спадщину, втрати й травми, спричинені війнами та політичними потрясіннями. Герої цих стрічок повертаються до власного минулого, намагаються відновити втрачені зв’язки та заново осмислити поняття дому.

У межах програми покажуть стрічку Лани Ґоґоберідзе “Декілька інтерв’ю з особистих питань” (1978, СРСР).

Журналістка Софіко щодня зустрічається з десятками людей, слухає їхні історії та пише про життя звичайних жінок. Вона любить свою роботу, однак дедалі частіше стикається з вимогами суспільства, яке очікує від неї передусім ролі дружини й матері. На тлі того Тбілісі розгортається історія про особисту свободу, професійні амбіції та пошук рівноваги між кар’єрою й родинним життям. Головну роль у стрічці виконала Софіко Чіаурелі, відома співпрацею із Сергієм Параджановим.

Також на кінофестивалі покажуть стрічку “Мати і донька, або Ніч ніколи не закінчується” (2023, Сакартвело / Франція).

Автобіографічний фільм Лани Гогоберідзе присвячений її матері – Нуці Ґоґоберідзе, першій жінці-кінорежисерці Грузії та одній із перших режисерок Радянського Союзу. Через особисті спогади, архівні матеріали та фрагменти власних стрічок авторка розповідає історію родини, розділеної сталінськими репресіями. Картина простежує шлях від дитячої травми й десятирічної розлуки до повернення спадщини, коли фільми Нуци, які десятиліттями вважалися втраченими, знову були відкриті світові.

Ще один фільм програми – “Нандаурі” ( 2025, Ізраїль/Сакартвело/Італія) режисера Еті Ціко.

Приїзд ізраїльської адвокатки Марини до маленького засніженого грузинського села порушує звичний порядок місцевого життя. Вона представляє інтереси Ніно, яка одинадцять років тому залишила країну та тепер прагне повернути свого сина. Щоб здійснити задумане, Марина змушена звернутися по допомогу до брата Ніно, який виховував хлопця весь цей час. Спільна подорож двох незнайомців поступово перетворюється на історію про примирення, родинні образи та переосмислення власного минулого.

Крім того, на фестивалі покажуть стрічку Тамар Каландадзе та Жюльєна Пебреля “Королівство Картлі” (2025, Франція/Сакартвело).

Назва “Картлі” належить не лише історичному грузинському королівству, а й санаторію у Тбілісі, який протягом трьох десятиліть став домівкою для біженців з Абхазії. Колишній тимчасовий прихисток перетворився на окремий світ із садами, терасами та власними правилами. Через історії мешканців фільм досліджує досвід вигнання, колективної пам’яті та здатності людей будувати нове життя навіть серед руїн.

У фільмі Вахтанґа Джаджанідзе “Реальні істоти” (2025, Сакартвело) розповідається, як дві родини знайомляться під час відпочинку в заміському будинку біля озера та дедалі більше зближуються. Поки дорослі, захоплені власними планами й бажаннями, віддаляються від дітей, семирічна Бебе гостро потребує уваги й тепла. Дівчинка опиняється у центрі трагічних подій. Фільм досліджує крихкість людських стосунків і те, як одна мить може назавжди змінити життя кількох людей.

Програма сформована за підтримки родини Петровських та Міжнародного благодійного фонду Олександра Петровського.

Як повідомляв Укрінформ, XVII Одеський міжнародний кінофестиваль відбудеться у Києві з 27 серпня по 4 вересня за підтримки Держкіно та Українського культурного фонду.

Фото: oiff.com.ua

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Київська міська державна адміністрація.

Проєкт присвячений Дню військового медика, який в Україні відзначають 27 липня.

Як зазначається, експозиція розповідає про понад 270 років розвитку військової медицини в Україні та людей, які в різні історичні періоди рятували життя захисників.

«Київ сьогодні не лише живе в умовах війни, а й формує пам’ять про неї. Важливо, щоб історії людей, які рятують життя на передовій, ставали частиною нашої спільної пам’яті. Виставка показує, що військова медицина – це не лише про професію чи технології. Це про відповідальність, людяність і силу духу», – зауважив заступник голови КМДА Валентин Мондриївський.

У Музеї історії Києва відкрили виставку, присвячену розвитку військової медицини / Фото: КМДА

1 / 15

Назва виставки символізує зустріч пораненого воїна і військового медика в мить, коли вирішується людське життя. Через автентичні артефакти, документи, фотографії, медичне обладнання та особисті речі військових медиків експозиція простежує розвиток військової медицини від XVIII століття до сьогодення.

Генеральна директорка Музею історії Києва Вікторія Муха наголосила, що виставка покликана зберегти пам’ять про тих, хто щодня бореться за життя українських захисників.

«За кожним врятованим життям стоїть людина, яка в критичний момент зробила все можливе, щоб допомогти іншому. Історія військової медицини – це не лише історія знань, технологій і професійного досвіду. Передусім це історія людяності, витримки та щоденного служіння. Цією виставкою ми прагнемо розповісти про тих, хто щодня бореться за життя наших Захисників і Захисниць, та зберегти пам’ять про їхній внесок у сучасну історію України», – зауважила вона.

Особливе місце в експозиції посіли військові медичні ноші, які художник Сергій Бабій перетворив на живописні полотна, поєднавши документальність, символізм і пам’ять про боротьбу за людське життя.

Також відвідувачі можуть побачити аптечку військового медика Руслана Козака («Коливан»), сформовану під час його бойової служби та доповнену протягом подальшої роботи інструктором із тактичної медицини.

Організаторами виставки виступили Музей історії міста Києва у співпраці з Музеєм російсько-української війни Національного університету оборони України, Національним музеєм історії України у Другій світовій війні, Національним меморіальним комплексом Героїв Небесної Сотні – Музеєм Революції Гідності, Київським міським центром підготовки громадян до національного спротиву, волонтерським проєктом «Мед+Коливан», а також українськими виробниками тактичного медичного спорядження Shannon Mechanics і SICH Україна.

Виставка триватиме до 30 серпня за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 7.

Як повідомляв Укрінформ, у Латвійській національній бібліотеці у Ризі відкрили фотовиставку «Голоси захисниць» (Voices of Defenders), присвячену жінкам, які служать у лавах Збройних сил України.

Фото: КМДА

Як передадає Укрінформ, про це Мінкульт повідомив у Фейсбуці.

“Започатковуємо “Волю” – нову щорічну державну літературну премію, яка відзначатиме сучасну українську літературу та книжки про Україну”, – йдеться у повідомленні.

Як зазначили у Мінкульті, “Воля” створена для підтримки літератури в Україні та її інтеграції у глобальний дискурс”.

Премія охоплює три номінації:

• найкраща українська прозова книжка;
• найкраща українська документальна книжка;
• найкраща документальна книжка іноземного автора про Україну, перекладена українською.

Як поінформували в Мінкульті, книжки номінують українські видавництва – до трьох видань у кожній категорії. Лавреат кожної номінації отримає ₴400 тисяч. Відбір відбуватиметься у три тури. Лауреатів оголосять на початку грудня.

Журі премії очолив літературознавець, директор видавництва “Смолоскип” Ростислав Семків. До складу журі входять письменник і військовослужбовець Олександр Михед, шотландський літературознавець і перекладач української літератури, викладач UCL Уям Блекер, письменниця, перекладачка, виконавча продюсерка Радіо Культура Ірина Славінська, літературна критикиня, редакторка у видавництві “Темпора”, ведуча подкасту “Висока полиця” Богдана Романцова.

Прийом заявок триває до 19 серпня 2026 року на сайті премії.

Як зазначила у Фейсбуці ініціаторка створення премії, заступниця міністерки культури Богдана Лаюк, “Воля” відзначатиме найкращу українську прозу й документалістику, а також – найкращу книжку про Україну іноземного автора в українському перекладі. Вільно говорити, писати, видавати й читати – привілей незалежних. Я впевнена, що премія спонукатиме нас все глибше замислюватися над суттю волі для українців й пояснювати цей феномен іноземцям, а також просто говорити про хороші книжки”.

Як пояснила Лаюк, видавництво може номінувати книжки, видані українською мовою від 1 травня 2025 року до 30 квітня 2026 року.

Як повідомляв Укрінформ, Національне видавництво дитячої літератури “Веселка” розпочало прийом конкурсних робіт на здобуття літературно-мистецької премії імені Олени Пчілки у 2026 році.

Фото: ©vejaa