На узбережжі Будацького лиману у Сергіївській громаді півдня Одещини розташований виноградник «Шалені Доли», історія якого почалася з трьох гектарів ще у 2012 році. Засновниця Тетяна Шмаглюченко розповіла журналістам видання «Південь сьогодні», як виноградники почуваються в умовах нестабільних погодних умов регіону, яких труднощів додає війна, чому останні роки призупинилось виробництво корисних смаколиків та які плани мріють втілити у реальність у майбутньому.

Протягом років з моменту заснування площа виноградника «Шалені Доли» поступово збільшувалась. Сьогодні земельна ділянка підприємства складає 12 гектарів. Втім, через несприятливу погоду та виклики ринку частину сортів довелося розкорчувати. Як поділилась пані Тетяна, на витривалість винограду в критичних для нього кліматичних умовах впливає як безпосередньо сорт, так і умови попереднього року – адже ослаблена рослина має менше шансів перенести морозну зиму.

Цьогоріч після зими деякі сорти виноградника змусили аграріїв хвилюватися.

«Ми дуже довго нервували і очікували, чи буде щось там, чи хоча б ми зможемо відновити ці кущі – тому що, наприклад, одні сорти стояли вже зелені – майже доходили до формування грона, а на інших лише час від часу розпускалися бруньки. Тому нерівномірно, залежить від зимостійкості сорту».

Важко й не згадати проблему посухи, яка останні роки суттєво ускладнила діяльність фермерів Півдня України, а зокрема й Одещини в літній сезон. Тетяна Шмаглюченко зазначила, що сьогодні зрошення для винограду є справжньою необхідністю.

«У мене одна ділянка під умовним зрошенням, друга ділянка – без. Там, де є зрошення хоча б в якісь певні критичні моменти – більш-менш вдається витягувати. А там, де без зрошення, на жаль, товарного врожаю дуже мало. Особливо це важливо для столового винограду, незважаючи на те, що культура посухостійка. Ринок бажає отримати якісну, красиву ягоду, а цього без зрошення майже нереально досягти – лише якщо будуть певні погодні умови, які дозволять це отримати».

На щастя, цього року ситуація з кількістю опадів склалася непогана для винограду. Місцями навіть через зливи у важливий період обробки від хвороб фермерам не вдавалося дістатися до виноградника. Втім, від різних сортів очікують різний врожай, а деякі цьогоріч майже у «відпустці» – мають відновитися після складної зими.

На винограднику «Шалені Доли» вирощуються переважно столові сорти. Є й такі універсальні, як Мускат Білий, з якого також виготовляють вино. Крім того, висаджена невеличка експериментальна ділянка з місцевими сортами. Витривалим у таких непростих погодних умовах регіону виявився сорт Кишмиш Юпітер. А от улюблений сорт Тетяни – Лівія, є дуже примхливим.

«Я дуже люблю Лівію, але вона специфічна на умови і різні агротехнічні заходи. Вона, мабуть, одна з найпримхливіших у мене, але найулюбленіша і найгарніша».

Складнощів безумовно додають наслідки війни. І хоч на сам виноградник «Шалені Доли» блекаути напряму не впливають завдяки сонячним панелям, що забезпечують вдень роботу свердловини, критичним це стало для переробки винограду.

Ще до початку повномасштабної війни підприємство завдяки гранту придбало інфрачервону сушарку для виробництва корисних смаколиків.

«Задача була в тому, щоб збільшити обсяг товарної продукції, тому що не всі грона винограду запилюються красиво. І невеличкі грона – декілька ящиків – недостатньо наповнені для того, щоб їх продали у свіжому вигляді. Столовий виноград піддається переробці і зважаючи на те, що такі грона бувають на Кишмиші Юпітері, ми почали сушити родзинки з нього в інфрачервоній сушарці».

Нову продукцію у вигляді родзинок та пастили покупці сприйняли дуже охоче.

«Дуже класну якість отримали і дуже гарні відгуки у тих, хто їх куштував. Мені продовжували писати у Фейсбук через рік-два-три після того, як я вже не сушила, і запитувати, а може щось там десь ще залишилося».

Припинили сушіння винограду «Шалені Доли» кілька років тому через блекаути внаслідок російських обстрілів. Як пояснила Тетяна, цикл виробництва сушінь може займати декілька днів й у випадку відключення електроенергії виноград, який містить багато цукру, починає псуватися. Втім, якщо ситуація з енергопостачанням у регіоні залишатиметься надалі стабільною, вже цього року підприємство відновить приготування родзинок і пастили.

Окрім переробки, проблеми з електропостачанням вплинули на можливість відправки покупцям боксів зі свіжим виноградом поштою.

«Протягом останніх декількох років через ситуацію саме з енергоживленням я не робила відправки боксів Новою поштою, тому що ми попередньо охолоджуємо виноград, а потім запаковуємо для того, щоб він міг доїхати».

Безумовно, безпекова ситуація у регіоні впливає й на попит, платоспроможність покупців та відповідно об’єми продажів. Але є ризики, з якими фермерам стикатися чи не найнеприємніше – наслідки війни у власному винограднику. Чергову таку знахідку у вигляді уламків безпілотника Тетяна виявила у день нашої розмови – 15 липня – п’яту добу російської масованої атаки на Одещину поспіль.

«Це не вперше за останній час. Наприклад, навесні дуже схоже, що над однією з ділянок виноградника у нас збили дрон, і певна кількість кущів була знищена. Ми переробляли шпалеру… Це не завдало дуже якихось критичних і масових проблем, але все ж таки коли приходиш і бачиш, що там все розворочено – це звичайно вражає».

У таких випадках, зазначила Тетяна, на місце падіння уламків БпЛА викликають правоохоронців або військовослужбовців. Користуючись нагодою, нагадаємо, що виявлені уламки безпілотників не можна самостійно торкатися та намагатися їх кудись перенести – адже це може становити смертельну небезпеку.

Цього року врожай очікують ближче до кінця серпня – дещо пізніше, ніж у попередні роки через прохолодний початок літа. 

«Це залежить від погодних умов, коли виноград почав квітнути. Наприклад, якщо дуже високі температури, то просто зупиняється вегетація, і він може не набирати колір або вагу. Тому що рослина знаходиться в стресі і відповідно потрібно їй якось допомагати: або листовим оприскуванням, або поливом, або ще якимись агротехнічними заходами – залежить від конкретної ситуації».

Вже кілька років придбати виноград «Шалені Доли» можна у Сільпо у Києві. Також деякі підприємці вирушають із ним в інші регіони України, але, звісно, чимала частка покупців – це жителі Одещини.

Особливе визнання отримав сорт Лівія. Як розповіла Тетяна Шмаглюченко, Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є.Таїрова вже протягом декількох років визнає його найкращим рожево-ягідним сортом винограду серед тих, хто був представлений в межах конкурсів і дегустацій.

«Він (сорт Лівія від «Шалені Доли» – Авт.) дуже яскравий, значно яскравіший, ніж, наприклад, вирощений у степовій частині або ж у теплицях – тому що в теплицях цей сорт не дуже набирає колір. І у нас завжди виноград дуже солодкий. Я не можу пояснити причини. По-перше, ми його збираємо в стані зрілості повної, а не технологічної. Я спілкувалася з представниками Інституту Таїрова, і вони кажуть, що дійсно місцевість, йодоване повітря біля моря, різниця температур день/ніч і все інше дуже сильно впливає на характеристики врожаю».

Географічне розташування на узбережжі має як свої переваги, так і недолі. Наприклад, тут врожай з’являється на тиждень-два пізніше, ніж у степу. Проте завдяки двом величезним «гідроакумуляторам» ризики весняних морозів та критичних температур не такі відчутні.

На питання, чи вигідно сьогодні займатися виноградарством та що можна порадити тим, хто планує розпочати цей шлях, Тетяна зізналась – відповісти однозначно дуже непросто. Насамперед засновниця «Шалені Доли» згадала про проблему із якістю посадкового матеріалу. Проте дізнатися про цю якість на практиці можна остаточно лише через чотири роки – порівнюючи отримані врожаї з різних кущів. Крім того, вирощування винограду потребує значних інвестицій, обов’язкового зрошення та постійних зусиль протягом всього року, на відміну від деяких інших сільськогосподарських культур. Тож, цю справу треба щиро любити.

«Якщо цю культуру достатньо доглядати, ви отримаєте класний врожай, який зазвичай має попит на ринку. Але він вимагає і трудових зусиль – це не культура, яку ви посадили навесні, щоб через два-три місяці зібрати врожай і весь інший час спати спокійно. Це культура, яка вимагає певних робіт протягом майже всього року. Це цікаво, але при цьому це складно і вимагає достатнього об’єму інвестицій».

Ще одна менш очевидна проблема – обмежена можливість в отриманні фахової консультації. Особливо на це вплинуло з’єднання освітніми закладами напрямів садівництва та виноградарства:

«Є дуже велика проблема, пов’язана із тим, що важко отримати кваліфіковану агроконсультацію. Аграрні вузи, на жаль, в більшості об’єднали садівництво і виноградарство в один напрям. До мене приїжджали на певні зустрічі студенти з Одеського аграрного університету і дуже мало людей, які зацікавлені у вивченні саме виноградарства. Тому доводиться консультуватися із Інститутом Таїрова, самими агрономами у регіоні й інколи представниками різних фірм, які продають засоби захисту рослин для того, щоб знайти свої якісь відповіді. Але при цьому треба мати певний обсяг знань і досвіду для того, щоб зважено підходити до того, що тобі кажуть», – зауважила Тетяна Шмаглюченко.

На жаль, не суттєво може допомогти у цьому випадку закордонний досвід через різницю у кліматичних умовах, складі ґрунтів тощо.

«Наприклад, бувають моменти, коли певні підщепи рекомендують, зважаючи на те, що вам треба щось більш посухостійке. Але не завжди враховують, що у нас може бути мінус 23-25 взимку. Це рідкі ситуації, але я знаю виноградники, певні сорти, які раз на п’ять-сім років доводиться відновлювати, тому що вони замерзають. Тому дуже важливо прислухатися до порад тих, хто у нас це вирощує, у кого є певний досвід. Ми по багатьох питаннях часом спілкуємося з Інститутом Таїрова, тому що такий досвід, як є у них, більше по виноградарству в Україні, на жаль, немає ні в кого».

Попри усі складнощі сьогодення, наші фермери продовжують будувати плани на майбутнє в надіях на повернення сприятливих часів. Тетяна мріє, що на виноградниках «Шалені Доли» одного дня відкриється туристична локація, де відвідувачам пропонуватимуть як мальовничі види півдня Одещини, так і саму місцеву продукцію у свіжому та переробленому вигляді. Однак, поки туристична галузь перебуває у регіоні практично «на паузі», такі плани залишаються відкладеними на невизначений термін.

«Я гадаю, що прийде час, коли ми підемо в напрям виноробства, тому що у нас з точки зору розвитку зеленого туризму дуже класна локація, і вона заслуговує на те, щоб її показувати. Всі, хто до нас приїжджав у гості, були під приємним враженням, що можна подивитися, набути якогось додаткового досвіду. Тому я сподіваюся, що коли буде відновлення розвитку туризму в нашому регіоні, ми будемо готові і з точки зору представлення різних варіантів переробки винограду, і можливо інших фруктів, які вирощуються у нас в регіоні, щоб запропонувати якийсь локальний цікавий незвичний продукт. І відповідно виноробство, переробка…» – поділилась засновниця «Шалені Доли».

А поки нам залишається лише побажати фермерам наснаги, сприятливої погоди, гарних продажів та відсутності неприємних «сюрпризів» на українських ґрунтах.

Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.

Амєлія МИЙНОВА
Фото надала Тетяна Шмаглюченко