Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

«Я дуже щаслива, що презентація цього унікального скарбу відбувається в стінах “Софії Київської”. Я рада, що вона відбувається в тих залах, де ми останній час презентуємо найбільші скарби, які належать Українській державі… Ми також розбавили цю виставку нашими музейними колекціями, які показують архітектуру Кременця», – сказала генеральна директорка Національного заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська.

Експозиція представляє унікальний поховальний комплекс середини XVII століття, виявлений у серпні 2026 року під час археологічних досліджень Миколаївського собору в Кременці. Знахідка має виняткову наукову цінність і є надзвичайно важливою не лише для української, а й для загальноєвропейської історико-культурної спадщини. Центральне місце в експозиції посідають десять золотих монет 1550–1648 років карбування з Нідерландів, Австрії та Угорщини. Вони є свідченням високого соціального статусу похованої особи.

Директор Кременецько-Почаївського історико-архітектурного заповідника Василь Ільчишин зазначив, що Миколаївський собор є знаковим об’єктом, де проводили не лише археологічні, а й архітектурні та мистецтвознавчі дослідження.

«Раніше тут розташовувався францисканський монастир. Це найдавніша мурована міська будівля, якщо не враховувати замок. Її історія сягає початку XVII століття, хоча за іншими даними – кінця XVI століття. У 1832 році монастир, як і багато інших церков та соборів в Україні, був окупований Російською православною церквою. Фактично, це перший собор, який ми повернули в повне державне управління. Наприкінці 2023 року ми звільнили монастир від російської окупації та розпочали його системне дослідження», – розповів Ільчишин.

Перший заступник міністра культури Іван Вербицький наголосив на важливості збереження історичної спадщини та представлення результатів досліджень широкій аудиторії. За його словами, археологічні знахідки є свідченням того, що за кожною історичною пам’яткою приховані цінні скарби, які необхідно досліджувати та зберігати.

Він також привітав Кременецько-Почаївський заповідник із 25-річчям, відзначивши його роботу з популяризації історії та культурної спадщини.

«Це приклад того, як заповідник може ставати цікавим для туристів, розкривати історію пам’яток і спадщини, яку він оберігає, для людей, мешканців, туристів, а також проводити дослідження», – сказав перший заступник міністра.

Доповнюють виставку графічні твори архітекторів Н. Леонович та П. Відзиваці з колекції науково-допоміжного фонду Національного заповідника «Софія Київська».

Як повідомлялося, у столичному Молодому театрі 13 листопада відкриють благодійну виставку сучасного українського мистецтва «І наснилось мені».

Фото: Національний заповідник «Софія Київська»

Як повідомляє кореспондент Укрінформу в Гаазі, через мову танцю артисти звернулися до міжнародної аудиторії із важливим посланням: світ не повинен звикати до війни в Україні й забувати про тих, хто щодня переживає її наслідки. Особливої уваги постановці надала участь ветерана Андрія Сіромахи, який виступив разом із балетом.

“Насамперед ми хотіли нагадати, що Україна залишається стійкою. І саме завдяки стійкості українців Європа сьогодні може жити в мирі. Люди можуть спокійно спати, прокидатися й жити звичним життям, тому що українці борються за наше спільне майбутнє. Україна потребує зброї та підтримки зараз, і щодня ця потреба лише зростає. Щоб перемогти в цій жорстокій агресивній війні, ми маємо бути єдиними – не лише як українці, а й як Європа та весь демократичний світ. Для мене було дуже символічно виступити сьогодні на цьому форумі. Ми хотіли нагадати всім, що Україна продовжує боротьбу і про неї не можна забувати”, – сказав в ексклюзивному коментарі Укрінформу Сіромаха.

Своєю чергою виконавчий менеджер Українського міжнародного балету (Ukrainian International Ballet) Ксенія Новікова наголосила, що важливо, щоб емоції, які переживають глядачі під час вистави, спонукали їх до конкретних дій на підтримку України.

“Ми не можемо змінити те, що вже сталося, але можемо об’єднатися, щоб разом працювати з наслідками й зробити все, аби подібне ніколи більше не повторилося. Україна присутня в кожному нашому кроці й кожному русі. Ми прагнемо не лише представляти українське мистецтво, а й створювати діалог із Нідерландами, доносити важливі для нас меседжі. Цю постановку ми вперше представили разом з Андрієм у 2024 році. Для мене було важливо через неї торкнутися сердець глядачів, щоб емоції, які вони переживають під час виступу, перетворилися на конкретні дії – на допомогу Україні”, – сказала Новікова.

Європейський форум оборонних інновацій (European Defence Innovation Forum, EDIF) – це міжнародний майданчик, який об’єднує представників урядів, оборонних відомств, військової промисловості, технологічних компаній та інвесторів для розвитку співпраці й інновацій у сфері оборони.

Як повідомляв Укрінформ, у Гаазі підписали три меморандуми про співпрацю в оборонній сфері за участю України та Нідерландів.

Фото: Укрінформ та Лери Манзовітової

Як повідомляє кореспондентка Укрінформу, на засіданні заслухали експертів та вступні слова учасників процесу.

Фахівці Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, які проводили експертизу підпису одного із відповідачів Ігоря Апостола на ліцензійному договорі, дали свідчення у режимі відеоконференції.

“Внаслідок проведеного тривалого за часом дуже ретельного дослідження нами було підготовано висновок по даній справі, який є в розпорядженні суду. Була встановлена досить значна кількість істотних, стійких, стабільних розбіжностей між підписами у досліджуваному документі і підписами, наданими в якості зразків, на підставі яких ми дійшли до категоричного висновку про те, що підписи на досліджуваному документі від Апостола Ігоря були виконані не ним, а іншою особою”, – зазначила завідувачка лабораторії почеркознавчих та технічних досліджень документів Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Олена Савчук.

На запитання учасників процесу, чи не стало перешкодою для експертів відсутність експериментальних зразків підпису, наданих Ігорем Апостолом, Олена Савчук відповіла, що наданих документів було достатньо для дослідження.

Після допиту експертів суддя дав повторну можливість сторонам виступити із вступним словом, зважаючи на те, що відбулися зміни предмета позову та у доказовій базі.

Адвокат Наталія Калініченко зазначила, що Іван Марчук звернувся до суду з позовом про визнання оскаржуваного договору недійсним з підстав помилки та обману. Але, за її словами, після отримання результатів експертизи підпису Ігоря Апостола сторона позивача уточнила предмет позову і просить суд визнати, що майнові права інтелектуальної власності Івана Марчука на створені ним твори не передані ліцензіатам за ліцензійним авторським договором №1 від 21 травня 2020 року та відсутні у відповідачів, їх правонаступників та субліцензіатів.

Калініченко наголосила, що договір є нікчемним через недотримання письмової форми. Адвокатка пояснила, що укладений між Марчуком і відповідачами документ є договором у сфері розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

“Він передбачає передачу виключної ліцензії. А це означає, що є дві сторони: ліцензіар, тобто Марчук та ліцензіат – в даному випадку це чотири особи, які є відповідачами у справі. Враховуючи те, що на договорі відсутній підпис Ігоря Апостола як учасника сторони ліцензіатів, ми вважаємо, що недотримана письмова форма. У цьому випадку відповідно до статті 1107 Цивільного кодексу, такий договір є нікчемним”, – зазначила Калініченко.

Наступним вступне слово виголосив відповідач Сергій Павленко. Він зазначив, що договір укладений в належний спосіб і продовжує діяти. А також попросив суд відмовити у задоволенні позову Марчука.

“Позивач не довів, чому можливий дефект підпису одного з п’яти учасників договору (йдеться про результати експертизи підпису Ігоря Апостола – ред.) означає недодержання письмової форми договору всіма його учасниками”, – сказав Павленко.

Також він зазначив, що, враховуючи те, що з моменту укладання договору донині він жодним чином не користувався отриманими правами, лише виконував обов’язки. І беручи до уваги озвучену в судовому процесі позицію Марчука, він вважає, що для нього укладення мирової угоди є доцільним і можливим.

Відповідач Михайло Синиця у вступному слові розповів, що був знайомий з Іваном Марчуком, що, на його думку, підтверджують спільні фото з художником. Також він зазначив, що виготовляв продукцію з принтами картин художника та репродукції на замовлення помічниці Івана Марчука Тамари Стрипко, що, за його словами, підтверджують записи їх розмов і переписок.

Також Синиця зазначив у виступі, що договір не обмежує право автора розпоряджатися оригіналами картин та використовувати їх на власний розсуд. Він запевнив, що обмеження стосувалося лише передачі комерційних прав третім особам без погодження з ліцензіатами.

Загалом судове засідання тривало понад 5 годин. Сторони ставили багато запитань щодо обставин знайомства Івана Марчука з відповідачами, обставин формування і підписання ліцензійного договору. Саме тому вступне слово відповідачки Тамари Стрипко, а також представниці відповідача Ігоря Апостола суд заслухає 18 листопада під час продовження розгляду справи.

Як повідомлялося, Тернопільський міськрайонний суд відкрив провадження у справі про визнання недійсним ліцензійного договору, який передбачає передачу виключних майнових прав на зображення творів українського художника Івана Марчука, 11 липня 2025 року за позовною заявою митця. Відповідачами у справі є підписанти ліцензійного договору: Павленко Сергій Петрович, Синиця Михайло Миколайович, Апостол Ігор Михайлович (син колишнього народного депутата Михайла Апостола) та Стрипко Тамара Олексіївна.

Про спробу заволодіння авторськими правами на зображення його творів іншими особами Марчук повідомив у грудні 2025 року у Фейсбуці.

Народний депутат України VII скликання Михайло Апостол спростував наявність у нього зареєстрованих авторських прав на картини Марчука.

Поліція відкрила кримінальне провадження на підставі заяви Марчука за фактом шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах або організованою групою.

Фото Укрінформу можна купити тут