Про це Укрінформу повідомили у пресслужбі прикордонної бригади «Помста».

Як зазначається у повідомленні, тоді ще тривали бої за сусіднє селище Нове, а в Карпівці тільки закріпилася піхота.

«До найближчих позицій росіян тоді було лише три з половиною кілометри. Попри загрозу, командири бригади “Помста” та офіцер підрозділу “Дозор” разом із досвідченими піхотинцями обійшли сім піхотних позицій, щоб особисто привітати з успішним проривом військових, які закріпилися й тримали оборону на нових рубежах. Це був не формальний візит. У кожному бліндажі відбулася важлива щира розмова», – йдеться у повідомленні.

Повідомляється також, що під час заходу до звільненої Карпівки генерал-лейтенант, командир бригади «Помста» Сергій Дейнеко та полковник, комендант підрозділу «Срібна трійка» Віталій Фасоля навідали єдиного мешканця села – діда Володю. Володимир пережив окупацію і запеклі бої. Кожного разу, передаючи провізію, у тилу пам’ятають про цього сміливого українця і передають йому пакунок їжі.

«На зворотному шляху на офіцерів чекала ворожа пастка – “почекун” (замаскований ворожий безпілотник , який окупанти навмисно виставляють уздовж доріг чи маршрутів логістики у режим очікування – ред.). Але Герой України на псевдо “Кілер” миттєво відреагував і з першого ж пострілу збив ворожий дрон. Цей епізод потрапив на відео», – повідомили у «Помсті».

Там також зазначили, що унікальні кадри військові тривалий час не оприлюднювали. «Навіть після того, як про результати операції “Вівальді” дізналася вся країна, вони не поспішали розповідати про цей ризикований візит. Лише тепер відео стало доступним широкому загалу. На ньому – не лише зустріч командирів із бійцями, а й свідчення особливої довіри та бойового братерства між людьми, які разом несуть відповідальність за звільнену українську землю», – наголошується у повідомленні.

Відео з особистого архіву прикордонників також оприлюднене на сайті ДПСУ.

Як повідомляв Укрінформ, про звільнення села Карпівка на Лиманському напрямку стало відомо 28 вересня. Зокрема, у Державній прикордонній службі показали, як звільняли його спільно з Третім армійським корпусом.

Наприкінці вересня також повідомлялося, що Третій армійський корпус завершив третій сезон операції «Вівальді», звільнивши населені пункти Нове, Рідкодуб і Катеринівку та відновивши контроль над Карпівкою і Новомихайлівкою. За час наступальних дій корпус повернув під контроль 176 км² української території.

Фото: пресслужба прикордонної бригади “Помста”

Як передає Укрінформ, про це Сирський сказав в інтерв’ю BBC News Україна.

«Ні, не краще. Питання в тому, що на Курському напрямку в наступальному угрупованні застосували тільки три неповних бригади десантно-штурмових військ і два штурмових батальйони», – сказав він, відповідаючи на запитання, чи варто було спрямувати ресурси на оборону східного фронту.

За словами Сирського, повним складом наступала лише одна бригада. Дві інші спочатку діяли силами двох батальйонів, а 95-та бригада перед операцією виходила з важких боїв на Торецькому напрямку. Інші залучені частини виконували завдання із закріплення та утримання зайнятої території, маючи укомплектованість на рівні 60-70%.

«Тобто якби їх застосували на Покровському напрямку, – і ми Покровський напрямок розглядаємо як два напрямки, Добропільський і Покровський, – то на цьому напрямку у росіян було зосереджено майже стотисячне угруповання військ і ці дві, а потім ще одна бригада, вони б не зіграли ніякої ролі, з огляду на їхній технічний стан», – пояснив колишній головнокомандувач.

Він зазначив, що українське командування обрало Курський напрямок після вивчення всієї лінії фронту. На початку літа 2024 року Росія наступала на 13 оперативних напрямках, подекуди маючи перевагу в 4,5-6 разів. Водночас на Сумщині російська оборона ослабла після перекидання військ на Харківський напрямок.

«Але на Сумському напрямку значно послабилась його оборона, і фактично не було активних військ, тому якраз і було прийнято рішення мною про проведення наступальної операції, яке було затверджено Президентом України», – сказав Сирський.

За його словами, протягом місяця українські військові взяли під контроль 1273 квадратних кілометри російської території. Росія перекинула на Курщину близько 70 тисяч військових, а її наступальні дії припинилися на всіх оперативно-стратегічних напрямках, крім Покровського.

«Тобто це дало нам можливість фактично підготувати резерви, дати перепочинок нашим військам і відновити боєздатність цих військ, які зазнали втрат в таких важких боях», – зазначив Сирський.

Він додав, що на Курському напрямку російська оборона була слабкою: підрозділи прикриття кордону складалися переважно зі строковиків і були розтягнуті вздовж фронту на 10-12 кілометрів. Після початку українського наступу російські війська хаотично перекидали підрозділи, які відразу вступали в бій і зазнавали значних втрат. За російськими даними, наведеними Сирським, у деякі дні співвідношення втрат на Курському напрямку становило один до п’яти не на користь російських військ.

Як повідомлялося, українські війська розпочали операцію в Курській області РФ 6 серпня 2024 року, перетнувши державний кордон у районах Суджі та Кореневого.

Фото: ОП

П’ять балістичних ракет і жодного попередження від партнерів. Так президент Володимир Зеленський описав російський удар по Києву ввечері 12 жовтня. Повітряні сили повідомили, що виявили ракети радарами вже під час атаки: інформація про їхні пуски з території РФ не надходила. За словами міського голови Віталія Кличка, у Дніпровському районі ракета влучила в об’єкт транспортної інфраструктури, а в Деснянському — у складську будівлю.

Цей удар стався на тлі нових погроз Вашингтона припинити обмін розвідданими з Україною. За інформацією Financial Times, під час переговорів у Маямі представники Дональда Трампа попередили українську делегацію про можливе відключення, якщо Київ не зупинить атаки на російські НПЗ. Водночас президент США оголосив про домовленість із Москвою щодо постачання російського дизельного пального на світовий ринок.

Проте відсутність попередження про конкретну атаку ще не доводить, що США реалізували свою погрозу. Причини з’ясовуються. Зеленський, зі свого боку, наголосив: протягом двох діб після оголошення Трампом “енергетичного перемир’я” Україна не атакувала російські НПЗ та інші енергетичні об’єкти, тоді як Росія продовжувала удари.

Вашингтон уже використовував розвіддані як важіль тиску на Київ. У березні 2025 року, після конфлікту Трампа й Зеленського в Овальному кабінеті 28 лютого, США призупинили обмін розвідувальною інформацією. Його відновили 11 березня після переговорів української та американської делегацій у Джидді.

Фокус за допомогою експертів з’ясував, що втратить українська ППО без американських розвідданих, як це може вплинути на попередження населення про ракетні удари та чи здатні власні системи України, європейські союзники й комерційні супутники замінити допомогу США.

Україна без розвідданих США: що зміниться для ППО та захисту від “Іскандерів”

Припинення передачі американських розвідданих не означатиме, що українська ППО перестане бачити російські ракети. Однак вона може втратити критично важливий час для підготовки до перехоплення, а цивільні — для переходу в укриття. Найбільше це позначиться на попередженні про балістичні загрози, пояснює директор з розвитку оборонного підприємства, офіцер Повітряних сил у резерві Анатолій Храпчинський.

За його словами, для раннього виявлення ракетних пусків Україні важливі дані американської орбітальної системи попередження SBIRS. Її інфрачервоні сенсори фіксують теплове випромінювання від працюючих ракетних двигунів. Інформація про пуск і напрямок загрози допомагає завчасно оголосити тривогу та підготувати розрахунки ППО до відбиття атаки.

“Якщо ці дані перекриють, Україна втратить вирішальні хвилини запасу: час на реакцію для систем ППО та перехід цивільних в укриття скоротиться до критичного мінімуму (доки ціль не засічуть наземні радари над горизонтом), що різко збільшить ризик гуманітарних катастроф і масштабних жертв серед мирного населення”, — наголосив Фокусу Храпчинський.

Наслідки втрати американських даних відрізнятимуться залежно від типу ракет. Крилаті “Калібри” та Х-101 українська ППО може виявляти власними наземними радарами. За оцінкою Храпчинського, у цьому випадку залежність від супутникового попередження менша, ніж під час атак балістикою. Водночас здатність самостійно виявити ракету не означає, що додаткова інформація про підготовку та початок удару не має значення.

Для протидії балістичним “Іскандерам-М” та аеробалістичним “Кинджалам” раннє попередження особливо важливе. За словами експерта, американські супутникові дані можуть давати кілька додаткових хвилин для оголошення тривоги та реакції розрахунків. Без них загрозу доведеться виявляти наземними радарами вже під час польоту.

“Запас часу на оголошення тривоги та реакцію розрахунків ППО скоротиться з 4-5 хвилин до критичних 60-90 секунд — фактично до моменту, коли ракета фізично вирине над радіогоризонтом наших РЛС”, — каже експерт.

Протягом повномасштабної війни Україна вдосконалювала систему ППО та способи виявлення повітряних загроз. Для боротьби з крилатими ракетами й ударними безпілотниками Сили оборони використовують власну мережу радарів та різні засоби перехоплення. Виявляти дрони також допомагають акустичні датчики, а знищувати їх — мобільні вогневі групи. Проте, наголошує Храпчинський, наявні можливості не дозволяють повністю компенсувати втрату американських розвідданих.

Одна з головних проблем — обмежений радіогоризонт наземних радарів: вони не можуть забезпечити таке саме раннє виявлення пусків, як космічні системи. За оцінкою експерта, без зовнішнього попередження зросте навантаження на українські РЛС та їхні розрахунки. Необхідність довше тримати радари ввімкненими також підвищуватиме ризик їх виявлення противником.

“Це неминуче демаскує позиції наших дивізіонів, перетворюючи їх на пріоритетні мішені для російських протирадіолокаційних ракет і баражуючих боєприпасів, а розрахунки ППО змушені будуть перебувати в стані безперервної бойової готовності та постійної зміни точок дислокації для елементарного виживання техніки”, — наголосив Храпчинський.

Супутникова розвідка та попередження про пуски: чим Україна може замінити допомогу США

Незалежний експерт з питань вивчення космосу та позаштатний радник голови Державного космічного агентства України Андрій Колесник нагадав Фокусу про ситуацію 2025 року, коли США вже припиняли передавати Україні розвіддані. За його словами, на той час Сили оборони отримували 90% даних зі США і 10% — з Європи, Японії та Південної Кореї. Після цього Україна та партнери почали діяти, щоб закрити прогалини, які виникають через рішення Вашингтона. Тож чи здатні європейські союзники й комерційні супутникові компанії у 2026 році замінити США — і де залишаться прогалини?

США розбудовували систему супутникової розвідки протягом багатьох років через протистояння із СРСР, розповів фахівець. Важливо було вчасно дізнаватися про пуски ракет із ядерними боєзарядами — малої, середньої та міжконтинентальної дальності, зокрема зі стаціонарних позицій. Для цього створили систему раннього попередження з надчутливими інфрачервоними датчиками, які фіксують тепловий слід у місцях пуску. Дані передаються до центрів обробки, після чого надходять команди на протидію. Україна отримувала ці дані й могла завчасно сповіщати людей та приводити в бойову готовність системи Patriot й інші компоненти ППО.

Ще один напрямок космічної розвідки — виявлення мобільних пускових установок. У цьому випадку використовують оптичну розвідку, яка виявляє зміни на місцевості шляхом порівняння знімків, та радіолокаційну розвідку, яка дозволяє виявляти об’єкти незалежно від часу доби та хмарності. Також є система радіоелектронної розвідки, яка фіксує сигнали та радіовипромінювання в пасивному режимі — наприклад, коли десь увімкнули РЛС або інші джерела сигналу. Це теж допомагає виявляти мобільні установки.

Після дій США у 2025 році європейці почали активніше розвивати власні спроможності, оскільки раніше покладалися на американців, хоча Британія та Франція, як ядерні держави, і до цього працювали над цим напрямком. Наприклад, Польща отримала власні супутники, а Європейський Союз виділив додаткові кошти, тож частка європейських розвідданих зростає. За словами Колесника, проблема полягає в тому, що європейські системи можуть виявляти пуски зі стаціонарних позицій, але не забезпечують постійного покриття російської території. Тому для спостереження за ОТРК “Іскандер” американські дані залишаються критично важливими.

“Щодо “Іскандерів” ми на сьогодні практично повністю залежні від американських даних. Я не кажу, що французи чи британці зовсім не можуть дати нам дані по “Іскадерах”, але їхні можливості на порядок гірші або менші, ніж американські”, — сказав Колесник.

Експерт додав, що на липневому саміті НАТО оголосили про багатонаціональну космічну програму восьми країн. Вона називається HALO (Hybrid Alliance Layered Operations in Space), і до неї приєдналися Данія, Канада, Фінляндія, Німеччина, Норвегія, Нідерланди, Швеція та Туреччина. Головне завдання програми — покращити зв’язок та інтегрувати військові супутники, які перебувають у власності й під контролем окремих держав, у спільну мережу.

У перші роки повномасштабної війни Україна почала використовувати власний “народний супутник” ICEYE. За словами Колесника, на сьогодні саме цей апарат уже завершив роботу та згорів в атмосфері. Водночас Сили оборони мають доступ до інших супутників цієї компанії, які спостерігають за Землею в радіолокаційному діапазоні. Ці та інші апарати можуть помітити зміну розташування мобільної установки “Іскандер”, але не забезпечують постійного спостереження за нею та раннього попередження про пуск. Для такого попередження США використовують, зокрема, геостаціонарні супутники, які перебувають на висоті близько 36 тис. км.

“За допомогою комерційних супутників можна порівнянням знімків побачити зміни в розташуванні об’єктів (наприклад, якщо “Іскандери” переставили), але зафіксувати сам момент пуску в реальному часі вони не можуть. Самі ракети в неактивному стані зазвичай ховають у схованках чи ангарах, і виявити їх випадково під час виїзду на позицію — це швидше збіг обставин, а не постійне спостереження”, — наголосив Фокусу експерт.

Створення альтернативної системи раннього попередження потребуватиме значних коштів і років роботи. Канада та європейські країни активно нарощують виробництво супутників, а компанії розгортають заводи в різних країнах, щоб налагодити серійний випуск. За оцінкою Колесника, супутник може коштувати сотні мільйонів доларів, а розгортання системи — мільярди чи трильйони. Експерт вважає, що Європа “зможе вийти на достатній рівень безпеки не раніше 2030 року”. Він підсумував, що в разі втрати американських розвідданих Україна “фактично” втратить систему раннього попередження.

“Оптична і радарна розвідка все одно частково працюватимуть — не в тому обсязі, що від США, але Європа дещо дасть. Крім того, у нас є контракти з європейськими та американськими комерційними компаніями, оплачені європейськими країнами (наприклад, Німеччиною). Я не думаю, що США заборонять своїм комерційним компаніям давати дані Німеччині, а Німеччині — нам”, — наголосив він.

Раніше Фокус розбирався, чому президент США стає на бік агресора, чим може примусити Київ до поступок і як Україні відповісти, не втративши американської підтримки.