Винахідника звали Герон Олександрійський, він жив у І столітті н. е. в одному із найбільших наукових центрів античного світу. У своїх працях він описав десятки механізмів — деякі з них видаються винаходами швидше за XIX століття, ніж епохи імператора Нерона, пише Фокус.

Найвідомішим з них був еоліпіл або Геронова куля — порожня металева куля, встановлена на осі над герметичною посудиною з водою. При нагріванні вода закипала, пара трубками надходила всередину кулі і з силою виривалася назовні через два вигнутих сопла, змушуючи кулю обертатися. По суті, це була найпростіша парова турбіна — вона з’явилася більш ніж за 1600 років до того, як в 1712 в Англії Томас Ньюкомен створив першу практично застосовну парову машину.

Але на цьому Герон не зупинився.

Він спроектував пристрій, який можна вважати першим у світі торговим автоматом. У храмі людина опускала монету у спеціальний проріз. Вона падала на невелику чашу, прикріплену до важеля. Під вагою монети важіль нахилявся, відкриваючи клапан, крізь який витікала “свята вода”. Коли монета сковзала з чаші, важіль повертався у вихідне положення, і подача води припинялася. Подібні автомати, що працюють від монет, знову з’явилися лише у 1880-х роках.

Герон також описав храмові двері, які відчинялися самі собою. Жрець розпалював вогонь на вівтарі, жар нагрівав повітря у прихованій камері під ним, і той витісняв воду у підвішену ємність. Стаючи важчим, ємність натягувала троси, які відчиняли двері. Для людей, що зібралися, це виглядало так, ніби боги почули їхні молитви.

Чому ж у Стародавньому Римі не відбулася промислова революція? Історики досі сперечаються про це. Одні вказують на широке поширення рабства, через що людська праця коштувала дуже дешево. Інші говорять про брак технологій для точної металообробки та відсутність дешевого палива — умов, необхідних для масштабного впровадження таких механізмів. Як би там не було, винаходи Герона здебільшого залишилися лише храмовими дивовижками та цікавими штучками.

Інші новини науки

Історія розпочалася у 1972 році, коли оператор екскаватора на ім’я Райчо Марінов натрапив на стародавні предмети під час будівельних робіт у промисловому районі Варни. Згодом археологи виявили величезне поховання мідної доби, що датується приблизно 4600–4350 роками до н. е., пише Arkeonews.

У Варненському некрополі археологи знайшли понад 3 000 золотих артефактів, загальна вага яких перевищувала шість кілограмів. Колекція включала браслети, намистини, підвіски, декоративні аплікації та інші прикраси. Археологи також виявили мідні знаряддя праці, кераміку, крем’яні леза та предмети, виготовлені з морських мушель.

Однак розподіл золота був далеко не рівномірним. За даними Варненського краєзнавчого музею, золото містили лише 62 похоронні комплекси. Чотири могили — під номерами 1, 4, 36 та 43 — містили понад п’ять кілограмів усієї колекції.

Найвизначнішою могилою, що містила людські останки, була могила № 43. Усередині археологи виявили скелет дорослого чоловіка, поруч із яким було приблизно 1,5 кілограма золотих предметів. Його могила містила вишукані прикраси та обрядові предмети, що свідчили про виняткове становище цього чоловіка в суспільстві.

Особа чоловіка залишається невідомою. Дослідники розглядають гіпотези про те, чи мав він політичну владу, виконував релігійні обов’язки чи обіймав іншу впливову посаду. Якою б не була його роль, кількість дорогоцінних предметів, покладених у його могилу, свідчить про те, що соціальні відмінності вже чітко виражалися через похоронні звичаї.

Ще одна загадка пов’язана з могилами, в яких не було людських останків. Замість скелетів археологи виявили ретельно розкладені жертвоприношення, зокрема золоті прикраси та предмети, що символічно зображували частини людського тіла.

Їхнє точне призначення залишається невідомим. Можливо, вони виконували релігійні чи обрядові функції або вшановували пам’ять людей, чиє справжнє поховання відбулося деінде. Незалежно від їхнього первісного значення, ці могили продемонстрували, що золото відігравало роль, яка виходила за межі особистого прикрашення.

Ці відкриття також показали, що мешканці Варни підтримували зв’язки з громадами за межами Чорноморського регіону. Знайдені на кладовищі середземноморські мушлі роду Spondylus свідчать про доступ до матеріалів, що транспортувалися на значні відстані. Мідні артефакти стали ще одним доказом розвинених навичок металообробки.

Ці знахідки свідчать про те, що Варна входила до розгалуженої мережі торгівлі та культурного обміну за століття до спорудження найдавніших єгипетських пірамід. Ця громада вже виготовляла вишукані золоті предмети та накопичувала багатство в масштабах, рідко зустрічаних у доісторичній Європі.

Інші новини науки

Дослідники з Університету штату Нью-Мексико за допомогою прихованих камер протягом кількох місяців вивчали дику природу в лісовому масиві Carson National Forest на півночі штату Нью-Мексико (США). Мета дослідження полягає в тому, щоб зрозуміти, як структура лісу впливає на біорізноманіття в південній частині Скелястих гір. Переглядаючи знімки, вчені виявили щось несподіване: вони побачили тварину, яку люди бачать дуже рідко, пише Phys.

Серед знімків багатьох тварин, що мешкають на території гірського хребта Сан-Хуан (який є частиною Скелястих гір), що простягається вздовж кордону штатів Нью-Мексико та Колорадо, вчені виявили докази присутності канадської рисі. Цей вид диких котів, пристосованих до життя в снігових умовах, востаннє бачили у штаті Нью-Мексико приблизно 25 років тому.

За словами вчених, канадські рисі зазвичай мешкають у густих бореальних і субальпійських лісах на більшій частині території Канади та Аляски. Зовні вони нагадують руду рись, важать до 9 кілограмів, а їхній зріст становить до 60 см. На відміну від рудої рисі канадська рись має сіре або жовтувато-коричневе забарвлення, а їхні широкі лапи довгих ніг вкриті густою шерстю. Такі особливості дозволяють тваринам легко пересуватися по глибокому снігу та полювати на американських біляків (різновид зайця).

Незважаючи на спроби реінтродукції канадської рисі в штатах Нью-Мексико та Колорадо у період з 1999 по 2006 рік, її чисельність на території США, за винятком Аляски, залишається вкрай низькою. Цей вид перебуває під загрозою зникнення.

За словами вчених, ці тварини вкрай рідко трапляються на очі людям, а тому це відкриття є великою удачею.

Докази присутності щонайменше однієї канадської рисі на півночі штату Нью-Мексико можуть змусити переглянути підходи, які державні органи застосовують до управління популяцією цього виду та його середовищем існування, зазначають вчені.

Однією з цілей цього дослідження є надання фахівцям у галузі лісового господарства науково обґрунтованих рекомендацій. У них розглядатиметься вплив заходів щодо зниження пожежної небезпеки та заготівлі деревини на диких тварин, що мешкають у лісах південної частини Скелястих гір.

Дослідження присвячене тому, як управляти лісовими територіями так, щоб канадська рись та інші види тварин мали майбутнє на цій території.

Інші новини науки