Connect with us

Війна

У мережі показали знімок Керченського мосту після трьох ударів

Published

on



У мережі 19 листопада показали знімок Керченського мосту після трьох ударів.

Про це повіломляє Теленрам-канал “Крымский ветер”, передає Укрінформ. 

«Зафіксовано три пошкодження автомобільного полотна та ще два-три залізничного, яке, ймовірно, цієї ночі атакували ракетами «Нептун», – йдеться у повідомлені.

Зазначається, що залізнична частина споруди поки що стоїть.

Читайте також: Росіяни посилюють охорону шляхів постачання до Криму після ударів по мосту

Раніше Укрінформ повідомляв, що у Генеральному штабі Збройних сил України підтвердили пошкодження в ніч проти 19 листопада українськими ракетами «Нептун» залізничного полотна на Керченському мосту.

Перше фото:ASTRA



Джерело

Війна

власникам землі платитимуть компенсацію — деталі

Published

on


Власники далеко не відразу отримають плату за використання агроземель для фортифікацій. Втім, держава може компенсувати втрачений урожай.

Верховна Рада підтримала у другому читанні законопроєкт №14117, який вносить зміни у Земельний кодекс щодо використання агроземель для потреб оборони, розповіли на порталі “Судово-юридичної газети”. В Україні з’явиться можливість тимчасового використання агроземель — таке явище називають сервітутом. Плата за сервітут — 12% від нормативної грошової оцінки. Але кошти виплатять не відразу, а лише після завершення воєнного стану.

У матеріалі СЮГ ідеться про засідання земельного комітету ВР, на якому нардепи рекомендували парламенту підтримати законопроєкт. Мета нового нормативно-правового акту — “забезпечити потреби оборони під час воєнного стану” та захистити власників, які втрачають доступ до агроземель через війну. Завдяки новим нормам армія зможе на законних підставах використовувати агроземлі військові для будівництва інженерно-технічних та фортифікаційних споруд на агроземлях, а власники мають шанс на отримання плати за це.

На порталі Верховної Ради у картці законопроєкту №14117 вказано, що 19 листопада парламент підтримав документ — прийняв за основу у першому читанні. У тексті документа встановлюють правила сервітуту: наприклад, якщо площа більш як 10 га, то тимчасово забирають під потреби СОУ всю земельну ділянку.



Фортифікації ЗСУ — законопроєкт №14117 про земельний сервітут

Фото: Скриншот

Фортифікації ЗСУ — що відомо про компенсації за землі та сервітут

Які агроземлі можуть забрати під фортифікації ЗСУ?

Згідно з законопроєктом №14117, земельні сервітути для оборони можуть зачепити ділянки лише у певних регіонах України:

  • біля кордону з Білоруссю та РФ;
  • біля тимчасово окупованих територій;
  • якщо поруч відбуваються бойові дії або можуть перенестись бойові дії.

Рішення про тимчасове використання агроземель прийматимуть обласні військові адміністрації для потреб Міноборони, розвідки, прикордонників, СБУ, Нацгвардії тощо.

Які правила оплати та компенсації за будівництво фортифікацій на агроземлях:

  • сервітут встановлюється на рік;
  • якщо землю забрали на рік, а воєнний стан не скасували, то сервітут автоматично продовжується ще на рік;
  • власники отримають плату за сервітут у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки (НГО). Ці кошти виплачують не відразу, а через два роки після того, як завершується сервітут.

Зазначимо, Фокус писав про фортифікації ЗСУ, які будують задля зупинки просування ЗС РФ. У січні 2026 року українське командування показало кадри будівництва захисних споруд: ішлося про широку смугу з колючим дротом, ровами, бетонними пірамідами, бліндажами, сітками на шляху можливого просування російської армії. На відео від Генштабу — смуги, які петляли полями у невказаних регіонах України на сході.

Нагадуємо, 9 листопада Фокус зібрав інформацію про можливість встановлення систем РЕБ на дахах цивільних будинків, а експерти пояснили, які можуть бути наслідки та яка мета такого рішення.



Джерело

Continue Reading

Війна

Керченський міст добито

Published

on




19 листопада 2026 року ЗСУ завдали контрольного удару по залізничній частині «гордості Путіна»



Джерело

Continue Reading

Війна

Пам’яті старшого солдата Володимира Витошка

Published

on


Це була людина-радість, великий життєлюб, оптиміст, жартівник. Його любові вистачало на всіх: кохану дружину, батьків, сестричку та всю родину – дорослих та малих. Як згадує його похресник Максимко: «Любив подорожувати, мав відкрите серце до дітей та добре ставлення до тварин».


Фото: Правда ІФ


Володимир народився 9 квітня 1991 року в селі Підгір’я на Івано-Франківщині. У школі був активним, брав участь у різних заходах, вчився грати на гітарі в музичній школі. А ще – займався вільною боротьбою, бойовим гопаком, часто був учасником змагань, де брав призові місця.

Після школи закінчив Богородчанський військово-спортивний ліцей, а потім вступив до Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника на факультет історії та політології, де здобув фах історика. У студентські роки Володимир став постійним вожатим у спортивно-оздоровчому комплексі «Смерічка» від Прикарпатського університету, і пізніше, вже працюючи за кордоном, щоліта повертався у табір. У таборі приятелював з двома іншими вожатими – Тарасом і Степаном. Дружина Христина пригадує, що для дітей хлопці були уособленням трьох козаків з однойменного мультфільму.


Фото: Соломія Хороб


«Не знаю, чи пов’язав би він своє життя з учителюванням у школі, але “Смерічку” він би ніколи не залишив. Володя дуже любив дітей, вкладав у них душу. З ними він сам ставав дитиною. Казав, що діти – найкращі психологи. Вони вірять тобі тоді, коли ти щирий», – говорить мама захисника, пані Наталія.

Володимир дуже любив співати, знав багато стрілецьких пісень, чого навчав і дітей. Він був переконаний, що українське – найкраще. Умів гуртувати навколо себе рідних та друзів, часто збирав їх за великим столом.


Фото: Фейсбук-сторінка Катя Ослопова


У 2013 році, після закінчення університету, пройшов строкову службу. Сестра Марія пригадує, що за Україну йому боліло завжди, а після початку повзучої інтервенції на Донбасі у 2014 році – він рвався у бій. «Вони мали вже вирушати на передову, коли вийшов закон про заборону залучати до бойових дій строковиків. Це його засмутило. Якби він не був строковиком, то точно воював би», – розповіла вона.


Фото з сімейного архіву


Володимир дуже любив ходити в гори. Його дядько Іван Мартинюк, один із засновників професійного альпінізму на Прикарпатті, змалку заохочував племінника до таких походів і Карпати залишилися його пристрастю на все життя. В горах під час походу він зробив пропозицію коханій Христині, з якою познайомився у 2018 році в соцмережах.

«Ми з друзями піднялися пофотографуватися на вершині – позували, дуріли й жартували. Я задивилася на захід сонця, а повернувшись, побачила, що Вовчик стоїть на коліні з обручкою», – поділилася Христина.


Фото з сімейного архіву


Закохані одружилися у травні 2021 року. Христина пригадує: «Усі його сюрпризи, приємності і подарунки були такими ж неординарними, як він сам. Ми знали, що будемо чоловіком та дружиною. Я усвідомила це трошки пізніше. А він казав, що знав це з першого дня, як тільки мене побачив».


Фото з сімейного архіву


З початком повномасштабної війни Володимир повернувся з-за кордону, де недовго працював після одруження, і, попри вмовляння рідних, 4 березня пішов до військкомату, добровольцем приєднався до лав 109-го батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» ЗСУ й вирушив на передову. Разом із побратимами брав участь в обороні Київщини. Після звільнення Київської області бійців «десятки» ненадовго відпустили додому. «15 травня, перед річницею нашого одруження, він зателефонував і попросив зустріти друга, який мав передати мені квіти. Я відчинила двері і побачила Вову з букетом бузку. Він сказав: “Вибач, то вже пізно, ніде не міг купити квіти”», – пригадала Христина.


Фото: Фейсбук-сторінка Valeriia Kovalchuk


Після триденної відпустки Володимир поїхав воювати на Донеччину, постійно перебував «на нулі». Бойовий медик роти згадує, що Володимир відрізнявся допитливістю під час занять з медицини: «Найбільше приємно – це коли ти навчив людину і вона з цими знаннями рятує життя. Під час бойового завдання наш побратим отримав поранення і Вовчик не розгубився. Згадав, чого я його навчав, і врятував життя». За словами побратимів, він мав добру вдачу та жартівливу натуру. У червні Володимир отримав поранення, після лікування місяць перебував на реабілітації, а у вересні повернувся до побратимів і продовжив службу на Бахмутському напрямку.

«Тоді ми розмовляли про те, йти йому чи не йти. Хоча у нього завжди було «йти». Він сказав, що поранення не завадить йому виконувати свій обов’язок. Він був упертим. Його неможливо було переконати, тим паче в такому питанні», – ділиться спогадами Христина.


Фото з сімейного архіву


22 жовтня, у річницю весілля батьків, син привітав їх. Мама Володимира згадує: «Він, як завжди, сказав, що у нього все добре: “Мамо, все є. Нічого не треба. Мені тепло. Подивіться, яка в мене борода вже!” Щоб підбадьорити, сказав: “Я повернуся. Думаю, до квітня все закінчиться і буде День перемоги на мій день народження”».

Остання телефонна розмова між Володимиром та Христиною відбулася напередодні загибелі захисника. «Ми трішки довше говорили, як зазвичай. В його голосі відчувалося, що йому важко. Вовчик сказав, що багато його побратимів загинули і ситуація складна, тому він не знав, як все складеться. Він сказав, що дуже мене любить, і завершив словами: “Якщо щось, не плач”», – ділиться Христина.

5 листопада 2022 року старший солдат Володимир Витошко загинув у бою з росіянами біля села Яковлівка під Соледаром на Донеччині. Життя 31-річного захисника обірвав ворожий мінометний снаряд.

10 листопада воїна поховали в рідному селі Підгір’я. У нього залишилися дружина, батьки, сестра, племінники, рідні.

«Володимир був гідною людиною, справжнім захисником. Завжди казав, що це обов’язок кожного справжнього чоловіка: “Хто, якщо не я!” Володимир був надзвичайно добрим, відданим, справжнім. Дуже любив життя, свободу, дітей і гори», – розповіла Христина.

«Володимир Петрович – це людина з великої букви, яка любила Україну. Він завжди казав: “Життя цікаве, хоча й несправедливе”. І ми всі, як ніколи, зрозуміли цю фразу”», – ділиться спогадами Валерія Ковальчук, колишня вихованка Володимира Витошка у таборі «Смерічка».


Фото: ПІК


Посмертно Володимир Витошко удостоєний ордена «За мужність» ІІІ ступеня та медалі «За заслуги перед Прикарпаттям».

У травні 2023 року на горі Ягідній у Карпатах встановили меморіал на його честь. Того ж року в селі Підгірʼя Богородчанської громади перейменували вулицю на честь Володимира Витошка.


Фото: Суспільне Івано-Франківськ


Вічна пам’ять і шана Герою!

Тетяна Тиндик

За матеріалами: Суспільне Івано-Франківськ 1, 2; Меморіал. Платформа пам’яті, Богородчанська селищна рада, Правда.іф, Громадське

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.