4 вересня у Парижі відбувся саміт «Коаліції охочих». Представники близько трьох десятків країн зібралися, аби від розмов про підтримку перейти до формування конкретної архітектури безпеки для України на роки вперед. Головний підсумок зустрічі, який вже можна вважати історичним, –гарантії безпеки для України отримали політичне схвалення. Вперше ідея про можливу присутність іноземних військ на українській території набула реальних обрисів, перетворившись на політичне рішення 26 держав. Проте за цим проривом стоїть безліч питань: на яких умовах, в якому форматі та за якої участі Сполучених Штатів діятиме цей механізм? Паризька зустріч дала рамкові відповіді, але фінальна конфігурація ще допрацьовується.

Контури майбутньої безпеки: війська, зброя та санкції

Отже, ключовим рішенням саміту стала формальна згода 26 країн-учасниць надати Україні гарантії безпеки, які можуть включати направлення військового контингенту або надання засобів для підтримки безпеки. Президент Франції Еммануель Макрон, який виступив ініціатором зустрічі, наголосив, що союзні сили можуть бути присутніми в Україні «на землі, на морі або в повітрі».

Однак є важливий нюанс: розгортання цих сил планується лише після припинення вогню або укладення мирної угоди. Війська не будуть розміщені на лінії фронту, їхня мета – запобігти повторній агресії з боку Росії та продемонструвати довгострокові безпекові зобов’язання перед Україною. За попередніми оцінками, чисельність європейської місії може становити від 25 до 30 тисяч солдатів.

Водночас внесок кожної країни буде різним. Відомо, що Туреччина може відігравати провідну роль у гарантуванні безпеки на морі, а Велика Британія та Франція – на суші. До країн, готових відправити своїх солдатів, належать також нордичні країни, держави Балтії, Нідерланди та Австралія. Інші ж, як-от Польща, можуть стати логістичним хабом для західних сил стримування. Втім, є й ті, хто зайняв обережну позицію: Німеччина ще розмірковує, а Італія відмовилася від прямого розгортання військ.

Роль Сполучених Штатів у цій конструкції залишається визначальною, але поки що не до кінця окресленою. Внесок Вашингтона у гарантії безпеки має бути визначений протягом кількох тижнів. Президент Дональд Трамп, який долучився до зустрічі по відеозв’язку, підтвердив, що не відправлятиме американських військових в Україну, але висловив готовність надати повітряну підтримку. Американські посадовці повідомили європейським колегам, що Вашингтон може надати додаткові засоби протиповітряної оборони, допомогу у створенні безполітної зони, а також розвідувальні та спостережні засоби.

Окрім військового компонента, союзники погодилися посилювати тиск на Росію. Учасники коаліції заявили про готовність поставляти Україні ракети великої дальності для зміцнення її оборонних можливостей. Президент Трамп у розмові з європейськими лідерами наполягав на необхідності припинити закупівлю російської нафти, яка фінансує війну, та чинити економічний тиск на Китай за його підтримку російських військ. Ці заходи мають доповнити 19-й пакет санкцій, який готує Євросоюз, а також санкційні кроки з боку Японії.

Київський погляд: сильна армія та юридичні запобіжники

Українська сторона вітає рішення союзників, проте наголошує на кількох принципових моментах. Президент Володимир Зеленський неодноразово підкреслював, що центральним елементом гарантій безпеки є і буде сильна українська армія. Відповідно, будь-які домовленості мають включати подальше посилення ЗСУ через постачання зброї, фінансування, тренування та розвиток спільного виробництва озброєнь.

Ключова вимога Києва –уникнення повторення помилок минулого, зокрема Будапештського меморандуму та Мінських угод. Тому Україна наполягає на юридично зобов’язувальних гарантіях безпеки, які мають бути ратифіковані парламентами країн-учасниць. «Всі партнери розуміють, що повторення Будапештського меморандуму ми не хочемо і не сприймаємо», – заявив Зеленський, пояснюючи необхідність парламентського голосування.

Щодо конкретних безпекових компонентів, президент розповів, що Коаліція визначає, які країни братимуть участь у тому чи іншому напрямку: «Хто на землі, хто може допомогти в небі, хто у морському просторі, хто в кіберпросторі, хто не має власних сил, але може долучитись фінансово». Окремо він повідомив про пропозицію, зроблену Дональду Трампу, щодо захисту українського неба у «новому форматі». Деталі цієї ініціативи не розголошуються, оскільки вона технічно залежить від США і потребує їхнього позитивного сигналу.

Важливим елементом гарантій, на думку української сторони, є також членство в Європейському Союзі, яке винесене в окремий пункт як обов’язкова економічна, політична та геополітична гарантія. Водночас Зеленський скептично прокоментував нещодавнє «запрошення» від Володимира Путіна до Москви, яке, за його словами, передали американські партнери. Український лідер вважає це спробою затягнути час і свідченням небажання Кремля закінчувати війну.

Голоси з-за лаштунків: «губернатор Техасу» та реальне стримування

На полях саміту прозвучало кілька важливих заяв, які доповнюють загальну картину. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте жорстко відреагував на можливі заперечення з боку Кремля щодо присутності іноземних військ в Україні. Він наголосив, що Росія не має права втручатися в рішення суверенної держави. «Чому нас має хвилювати, що Росія думає про війська в Україні? Це суверенна країна. Це не їм (Росії, – ред.) вирішувати», – заявив Рютте. Він також закликав Захід не перебільшувати вплив російського диктатора: «Ми справді повинні припинити робити Путіна занадто могутнім. Він –губернатор Техасу, не більше. Тому давайте не будемо ставитися до цього занадто серйозно».

Цю думку поділяють і лідери країн, що межують з Росією. Прем’єр-міністр Естонії Крістен Міхал зауважив, що «Росія не має права голосу в питанні майбутнього України – або майбутнього Європи і НАТО». А президент Литви Гітанас Науседа підкреслив, що «гарантії повинні забезпечувати реальне стримування, а не бути черговим Будапештським меморандумом».

Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер також закликав посилити тиск на Путіна, якому, за його словами, «не можна довіряти», і привітав готовність партнерів поставляти Україні ракети великої дальності.

Оцінки аналітиків: від стриманого оптимізму до плану «Б»

Експертне середовище оцінює результати саміту переважно позитивно, хоча й з певною обережністю. Аналітики відзначають перехід від хаотичних заяв до структурованого планування.

Експерт-міжнародник аналітичного центру «Українська призма» Олександр Краєв вважає результати саміту значно кращими, ніж те, що було раніше.

«Бо раніше ми бачили абсолютно не зорганізованих французів, які, хоч разом з британцями висунули цю ініціативу з контингентом, потім просто постійно відходили від питання. Ми бачили британців, які постійно нерішуче себе почувають. Бачили німців, які відразу сказали, що нічого не готові робити… А тут ми нарешті чуємо про якісь результати».

На його думку, Коаліція нарешті перейшла від розмов до чіткого плану, з яким можна працювати. Краєв також зауважує, що поточна конфігурація цілком вписується в концепцію, яку пропонував Дональд Трамп: мінімальна військова залученість США, але максимальна дипломатична роль як людини, що «всіх звів воєдино». Це, з легкою іронією зазначає експерт, ідеальний варіант «для його Нобелівської премії миру». Водночас Краєв застерігає європейців від спроб «розв’язати рівняння, яке не має розв’язки: Україна має перемогти, але Росія не має програти», оскільки це шлях до нового «Мінська» на набагато гірших умовах.

Експерт з міжнародної безпеки фонду «Демократичні ініціативи» Тарас Жовтенко, зі свого боку, зазначає, що на саміті були формалізовані рішення, які стали логічним продовженням попередніх кроків.

«Тепер же прийнято остаточне політичне рішення: скільки країн реально братиме участь у розгортанні сил стримування, які ролі та зобов’язання кожна з них візьме на себе».

За його словами, тепер почнеться практична робота на рівні начальників генштабів для визначення технічних деталей: які підрозділи будуть залучені, як буде організована логістика та командування, яке, ймовірно, спиратиметься на командну структуру НАТО. Проте Жовтенко вказує на ключову проблему: поточний план передбачає розгортання сил лише після припинення вогню, чого наразі не передбачається.

«Тому Коаліції необхідно мати запасний план «Б»: можливість розгорнути сили стримування ще до досягнення припинення вогню або початку мирних переговорів… Потрібно заздалегідь передбачити максимум сценаріїв: від відновлення активних бойових дій до їхнього розширення. Важливо чітко проговорити, що повинен робити міжнародний контингент у разі загострення ситуації».

Висновок

Саміт «Коаліції охочих» у Парижі безперечно став кроком уперед. Він ознаменував перехід від декларацій до формування конкретного плану гарантування безпеки України. Рішення 26 країн про готовність надати військову підтримку, включно з можливим розгортанням контингенту, є потужним сигналом Кремлю про довгострокову рішучість Заходу. Проте попереду ще складний шлях узгодження деталей: визначення ролі США, розробка юридичної бази та військово-технічне планування. І головне –союзникам доведеться знайти відповідь на питання, що робити, якщо Росія й надалі ігноруватиме дипломатію, адже безпека потрібна Україні не колись у майбутньому, а вже сьогодні.

Мирослав Ліскович. Київ

Фото: Офіс Президента

До складу Сил безпілотних систем Збройних сил України увійшов 429-й окремий полк безпілотних систем «АХІЛЛЕС».

У Сумській області російський FPV-дрон влучив в автомобіль Державної прикордонної служби України і не вибухнув.