Одеса, як і кожне місто, має свій День народження. Традиційно його відзначають 2 вересня — дата, яка для багатьох одеситів давно стала невід’ємною частиною міської культури. Та чи є саме ця дата справжньою? Історики стверджують: підстави для цього свята значно умовніші, ніж може здатися, на перший погляд. Тож постає питання — чому саме вересень і чи не є святкування радше міфом, ніж історичним фактом?

Про це журналісти Новини.LIVE поспілкувалися з одеським істориком Ігорем Мозговим.

Реклама

День міста Одеси

Цікаво, що сама дата 2 вересня не виникла одразу після заснування міста. Ба більше — вона з’явилася лише через три десятиліття. Її автором вважають історика та чиновника Аполлона Скальковського, якого сучасники називали “Геродотом Новоросійського краю”. Саме він за часів губернатора Михайла Воронцова вирішив навести лад в історичній хронології нашого міста.

“Скальковський нічого кращого не вигадав, як взяти 2 вересня й підкріпити цю дату документом про фінансування будівництва порту. Насправді ж указу про заснування Одеси не існує. Є лише рескрипт про початок робіт у вже захопленому російською імперією Хаджибеї”, — пояснив історик Ігор Мозговий.

Фактично день міста було “прив’язано” до імперської символіки. Дату співвіднесли з днем коронації імператора Миколи І, і саме так вона закріпилася як офіційна.

Чому саме 2 вересня

Після проголошення незалежності Україна автоматично успадкувала радянсько-імперську традицію. Переглядати її ніхто не став, тож святкування залишилося незмінним. Подібна ситуація, як наголошують дослідники, характерна і для багатьох інших міст світу, де умовні дати з часом стають частиною народної традиції.

“Навіть якщо дата була обрана штучно, суспільство поступово звикає й починає сприймати її як рідну. Для більшості одеситів 2 вересня давно стало частиною міської ідентичності — незалежно від історичної точності”, — зазначив експерт.

Втім, останніми роками в Одесі дедалі активніше лунають голоси прихильників іншої версії. Вони переконані: справжнім “днем народження” слід вважати 19 травня 1415 року. Саме тоді, за свідченням польського хроніста Яна Длугоша, з порту Коцюбіїв вирушили кораблі з зерном до Константинополя. На місці сучасної Одеси існувало розвинене поселення ще за три століття до появи турецького Хаджибея.

“Археологічні знахідки підтверджують, що тут було міське життя ще в XIV столітті. Проблема лише в тому, що між литовським Коцюбієвом і турецьким Хаджибеєм лишається значний хронологічний розрив”, — визнає історик Ігор Мозговий.

Тож версія про “середньовічну Одесу” має як переконливі аргументи, так і слабкі місця. Прибічники імперської хронології наголошують: близько трьохсот років ця територія була фактично пусткою. Саме тому суперечка між прихильниками “200+ років” і “600+ років” триває вже не одне десятиліття.

Розкопки на Приморському бульварі

Ще одна загадка одеської історії — місце розташування фортеці Хаджибей. Саме її вважають безпосередньою попередницею сучасного міста. Перші спроби розкрити таємницю були зроблені ще у 1996 році неподалік Воронцовського палацу під керівництвом професора Добролюбського.

“Єдине, чим усе тоді закінчилось, — ми бачимо за спиною купол. Це грецькі розкопки, які відкрили поселення колонії Гаваністріан. Їх було лише дванадцять, і саме тут, на Приморському бульварі, розташовувалося одне з них”, — зазначає експерт.

З того часу пошуки продовжувалися неодноразово, востаннє — зовсім нещодавно. Ці розкопки дали нові свідчення: нібито тут був військовий бастіон фортеці Хаджибей. Але слід розуміти: ні в радянський час, ні в царський, ні в історіографії офіційного підтвердження цьому ніхто поки не надавав. 

Ідентичність Одеси

Проте питання розкопок веде не лише до археології, а й до культурної самоідентифікації. Адже навіть якби залишки фортеці були знайдені, це не означало б, що тодішні мешканці вважали себе “одеситами”.

“Якщо зробити машину часу й повернутися у 1415 рік, люди тоді дуже здивувалися б, якби ми назвали їх одеситами. Вони ідентифікували себе як хаджибейців чи коцюбієвців. Назва Одеса з’явилася значно пізніше”, — пояснює історик.

Не виключено, що місто може змінити назву і в майбутньому. Ніякого здивування не виникне якщо через 50 чи 100 років Одесу перейменують. Це може статися природно, адже покоління, яке не асоціює себе з імперським наративом, уже виросло. Можливо, місто знову називатиметься Хаджибей чи Коцюбіїв.

Відкриті питання історії

На відміну від Києва, де дату заснування офіційно “призначили” — 1500 років, в Одесі так зробити не виходить. Тут історія надто багатошарова, і домовитися про спільну точку відліку поки що не вдалося.

“Ми не можемо в наказовому порядку встановити дату, як це зробили з Києвом. Той же Рибаков і Толочко самі визнавали, що ця цифра була радше символічною”, — підкреслює історик Ігор Мозговий.

Тож сьогодні місто живе одразу з кількома версіями власного минулого. У цьому й полягає унікальність Одеси: її історія переплітає міфи, археологічні факти та культурні дискусії, залишаючи простір для нових відкриттів.

Раніше ми писали, що в Одесі офіційно відкрили нові імена на Алеї героїв в парку Шевченка. А також про те, чому найближчим часом меморіального комплексу на Європейській площі не буде.

День міста для Одеси — це завжди більше, ніж дата в календарі. Це нагода відчути спільність, нагадати про силу й характер міста біля моря. У воєнний час свято набуває нового змісту: теплі слова, вдячність і надії звучать голосніше за будь-які концерти. Для жителів Південної Пальміри це спосіб зберегти традицію й водночас нагадати собі, що навіть у складні часи є речі, які залишаються важливими, — любов до свого міста, єдність і віра у мирне майбутнє.

 Журналісти Новини.LIVE запитали у містян, що б вони побажали одеситам цього дня.

Реклама

Побажання миру і підтримки

Сьогодні головне, що хочуть почути одесити, — це слова про мир і безпеку. Адже від них залежить можливість виходити на вулиці, гуляти біля моря й бачити усміхнених дітей. За цим стоїть колосальна праця й мужність військових, які тримають оборону. Тому побажання до Дня міста неминуче переплітаються з подякою тим, хто захищає країну і дозволяє одеситам жити бодай частково нормальним життям.

“На День міста одеситам бажаю спокою й мирного неба. Нашим захисникам — наснаги, сил і витримки, бо саме вони закривають над нами небо й море. Діти можуть гуляти, місто живе — і за це їм велика вдячність. А одеситам головне — підтримувати своїх захисників”,  — каже Артем.

Окремо звучать побажання про красу, здоров’я і гарний настрій. Люди нагадують: навіть у непрості часи місто залишається таким само мальовничим і завжди варте того, щоб вийти й пройтися його вулицями. 

 “Піти прогулятися, подивитися на наше гарне місто. У нас дуже красиво. Ну і, взагалі, здоров’я, щастя та любові, бажаю всім витримки та наснаги”, — каже Юлія.

Побажання сили та радості

Поруч із теплими словами звучить і гостра емоція — бажання перемоги й того, щоб ворог більше ніколи не міг зруйнувати одеське свято. Тут говорять прямо: ми хочемо не лише спокою, а й справедливості, яка дозволить місту знову святкувати на повну силу. Це побажання звучить голосно й щиро, бо за ним стоїть втома від війни й прагнення якнайшвидшого миру.

 “Одеситам ми бажаємо, перш за все, здоров’я і миру. А тим, хто на нас стріляє, — щоб їхня сила зникла назавжди. А ми святкуватимемо, як уміємо: з танцями, веселощами і добрим настроєм”, — каже Микола.

У побажаннях одеситів також відчувається віра у справедливість і надія на те, що Україна обов’язково переможе. Люди говорять про майбутнє, в якому ракети й дрони залишаться лише у спогадах, а ворог більше ніколи не матиме змоги втручатися в життя мирних міст. Це слова про відновлення, про те, що Одеса знову стане безпечною й вільною.

 “Я хочу, щоб усі ці ракети й дрони, які на нас літають, більше ніколи не долітали. Щоб вони зникли разом із тими, хто їх запускає. І щоб Україна була вільною, а Одеса залишалася нашим прекрасним містом, де можна жити спокійно”, — каже Валентина.

І водночас звучить побажання, яке можна назвати універсальним. Попри все, одесити бажають одне одному жити й насолоджуватися кожним днем, бо життя — це найбільша цінність. 

 “Насолоджуватися життям у першу чергу й просто жити, бо життя — це один момент”, — каже Микита.

Побажання одеситів на День міста різні за формою, але схожі за змістом. Хтось говорить про мир і вдячність захисникам, хтось про перемогу та справедливість, хтось про прості радощі й уміння жити. І все це разом складає картину Одесі, яка залишається сильним, життєлюбним і вірним собі навіть у найважчі часи містом.

Раніше ми писали про те, що у школах Одеси пролунали перші дзвінки, а також про те, які зміни чекають на одеситів у вересні.

У Чорному морі зафіксували масштабний витік нафтопродуктів біля Новоросійська. За кілька днів площа забруднення зросла з 40 до 350 квадратних кілометрів. Пляма рухається в бік окупованого Криму та може дістатися узбережжя.

Про це повідомили журналісти видання “Кримський вітер”.

Що відомо

Спершу, за даними супутників, площа плями становила близько 40 квадратних кілометрів. Згодом вона зросла до 75, а нині — до рекордних 350 квадратних кілометрів. Еколог Сергій Станічний, який співпрацює з морською спецслужбою РФ, заявив, що в його практиці такого масштабного забруднення ще не було. За його оцінкою, в море вилилося щонайменше 10 тонн нафтопродуктів.

Пляма зараз локалізується західніше Анапи. Існує ризик, що частина нафтопродуктів винесе на берег північніше цього курортного міста. При цьому основна маса забруднення рухається в напрямку Криму, проходячи південніше Керченської протоки.

Реклама

Нагадаємо, ми писали, що на одному з одеських пляжів встановили МАФ, який перешкоджав доступу до моря. Також ми писали, що ціни на нафту у РФ стрімко падають.