Росіяни в окупованому Криму мілітаризують молодь, долучаючи її робити аптечки для військових ЗС РФ. Крім того, студентів змушують малювати пропагандистські малюнки та портрети Путіна.

Про це повідомляє Центр національного спротиву.

Реклама

Тактична медицина

Понад 1000 студентів в окупованому Криму пройдуть “навчання з тактичної медицини”. У Центрі національного спротиву впевнені: насправді молодь комплектуватиме аптечки на фронт для російських загарбників. Учбові заходи проводитимусть під наглядом військових, які воювали проти України.

Пропагандистські малюнки

Крім того, ще 800 кримських студентів змушують малювати “патріотичні сцени” в дитсадках Симферополя. Зокрема, молодь змушують створювати портрети Путіна, армійські герби та епізоди російсько-української війни.

“Під прикриттям “волонтерства” ховається пряма пропаганда і підготовка до війни з дитинства. ЦНС застерігає: окупанти виховують “гарматне м’ясо” з наших дітей. Зупинити ці злочини можна тільки після повної деокупації України”, — йдеться у повідомленні Центру національного спротиву.

Нагадаємо, нещодавно ми писали про те, чому США не мають визнавати Крим за Росією. А також про вербовку школярів окупованого півострову у армію.

Протягом останніх чотирьох років, коли в Україні триває повномасштабна війна, питання про раціональність рішення віддати ядерну зброю обговорюється постійно. Адже, по суті, наша країна на початку 90-х була у трійці лідерів за кількістю боєголовок. Багато експертів впевнені — збережи ми за собою цей статус, Росія не зважилася б оголошувати так зване СВО. Але є й інший бік медалі — відповідальність та безпечний зміст цього арсеналу на тлі міжнародного тиску.

Чи потрібно Україні повертати статус ядерної держави? Журналісти Новини.LIVE вийшли на вулиці міста, щоб дізнатися думки звичайних одеситів.

Реклама

Повернути ядерну зброю

Кирило переконаний, що повернення Україні ядерного статусу необхідно. Його позиція сформувалася не лише під впливом війни, а й на основі історичних фактів, які, за його словами, показують, що ядерна зброя реально працює як стримувальний фактор. 

“Так, я підтримав би це рішення, бо в будь-якому випадку історія нам стверджує про те, що це завжди спрацьовувало як такий запобіжний захід. Попри те, що у світі був прецедент з використанням ядерної зброї — проти Японії, яка її не мала. Після цього не було ніяких ексцесів. Через тиск і страх міжнародної ізоляції ми відмовились. А зараз необхідно повертати те, що нам належить”, — каже Кирило. 

Дана також підтримує повернення ядерного статусу. Для неї це не політичне чи історичне питання, а гарантія того, що більше ніхто не наважиться напасти. Зброя масового ураження могла б убезпечити країну — і це головне. 

“Так, безумовно, я б підтримала. Як на мене, це б допомогло більше убезпечити нашу країну від агресії з боку як Росії, так і з боку будь-якої іншої країни”, — зазначила Дана.

Ще одна респондентка Катерина говорить просто. Адже це питання особистої безпеки, а не лише геополітики. У країні, де повітряні тривоги стали буденністю, думка про потужну зброю, яка могла б відвернути ворога, здається логічною. 

“Так, безумовно, підтримала. Мені було б спокійніше спати”, — зауважила Катерина.

Ядерна зброя не потрібна

А ось одеситка Тетяна має більш стриману позицію, хоча визнає: ядерна зброя змінила б розклад сил у регіоні. Це більше про моральні межі та репутацію країни, яка прагне бути частиною цивілізованого світу. Сила — це не лише про арсенали, а й про здатність стримувати себе у найскладніші моменти. 

“Я гадаю, що це багато б чого змінило, але все-таки ми маємо залишатись неядерною державою. І, гадаю, так було б краще для всіх”, — зазначає Тетяна.

Ядерна зброя — не загроза

Хтось вбачає у ядерній зброї радше психологічну гарантію, ніж реальний засіб впливу. Україна не має використовувати цю зброю як інструмент агресії, але у світі, де силу поважають більше, ніж права, такий символ може рятувати.

“Якщо це зброя не буде використовуватися, а просто буде стояти у нас, знаєте, для підтримки — можна було б. Але якщо ми будемо комусь цим загрожувати, іншим країнам — звісно, ні”, — каже Анастасія.

Повернення ядерного статусу — це питання не лише технічне чи стратегічне. Це питання ідентичності, пам’яті, довіри до світу й здатності захищати себе. Одні одесити бачать у цьому справедливість, інші — загрозу для майбутніх поколінь. Комусь ядерна зброя — це гарантія миру, а комусь — небезпечна межа, яку не варто переступати. Але одне зрозуміло: українське суспільство доросло до того, щоб вести цю розмову серйозно — без ілюзій, але з відповідальністю.

Раніше ми писали, чи є загроза для Одеси з кораблів, що знаходяться в Чорному морі. А також про те, як миколаївські морпіхи знищують ворога.

У квітні 2025 року в Україні було зафіксовано п’ять випадків укусів зміями. Серед постраждалих — двоє осіб віком до 17 років. Чимало цих плазунів мешкають на Одещині, тому треба знати, що робити у випадку зустрічі з ними.

Про це повідомляє Одеський обласний центр контролю та профiлактики хвороб.

Реклама

Сезон змій

Змії на Одещині ведуть активний спосіб життя лише в теплу пору року — з перших чисел квітня і до осені, а взимку вони впадають у сплячку. Місцями їх проживання є узлісся лісів, лісові галявини, яри та балки, степові схили з чагарниками. У сонячний день ці плазуни люблять вигріватися під сонячним промінням.

Що робити у разі укусу

Якщо стався укус змії, необхідно зробити наступне:

• зафіксуйте кінцівку та обмежте рухи;
• обробіть рану антисептиком;
• зніміть одяг, взуття, прикраси з місця укусу;
• накладіть легку пов’язку;
• дайте антигістамінні таблетки;
• якомога швидше зверніться до лікаря.

Якщо вас вкусила змія, не можна робити наступне:

• висмоктувати отруту;
• накладати джгут;
• припікати рану;
• вживати алкоголь — це тільки погіршить ситуацію. 

“Змії часто з’являються там, де є побутове сміття, звалище будівельних чи інших матеріалів. При зустрічі з плазуном варто пам’ятати, що змія ніколи не нападає на людину першою і кусається тільки захищаючись”, — йдеться у повідомленні Одеського обласного центру контролю та профiлактики хвороб.

Нагадаємо, нещодавно ми писали про гігантських сколопендр, які стали зустрічатися на Одещині. А також про диких бджіл у Тузлівських лиманах.