Події
Раритет Петра Могили, плащаниця XVII сторіччя і колекційні писанки
У Києві відкрилася масштабна виставка «Дерево життя: Великодній символ єдності»
Уперше за понад три роки повномасштабної російсько-української війни у великій залі першого поверху Національного музею декоративного мистецтва України відкрилася велика виставка «Дерево життя: Великодній символ єдності». Упродовж цього періоду в закладі було представлено чимало проєктів, проте нинішній наймасштабніший, коли залучили багатьох партнерів і зі сховищ дістали унікальні раритети: атрибут для богослужінь – антимінс митрополита Петра Могили (1596-1647) та плащаницю – ікону на полотні, якій понад 220 років – із церкви Сорока Святих міста Конотопа, пов’язаної з нащадками роду гетьмана Івана Самойловича (1630-1690).
Давній символ в українських традиціях та візуальній культурі – дерево життя – дав змогу поєднати у виставковій залі писанки, витинанки, живопис, вишивку і гончарство. Через цей символ відчувається зв’язок поколінь від найдавніших часів і тяглість сенсів, що проходять крізь століття.
Укрінформ побував на відкритті виставки «Дерево життя: Великодній символ єдності» і розповідає про експонати, які укріплюють віру в перемогу світла.
ГЕНЕТИЧНА ПАМ’ЯТЬ УКРАЇНЦІВ: У МИСТЕЦТВІ ВІД ДАВНІХ ЧАСІВ ДО СУЧАСНОСТІ
«Дерево життя, з одного боку, – це образ, який ми дуже часто можемо бачити в різних виставках, різних інтерпретаціях, на рушниках. Утім, він тим і цікавий, що гнучкий, легкий, його можна по-різному використовувати», – каже співкураторка проєкту Анна Гудімова.
Починається виставка з палеоліту – кам’яної доби, найдавнішого періоду людського суспільства; із розповіді про Мізинську стоянку на Сіверщині (Чернігівська область), яка стала відома завдяки виявленим там понад сто років тому, зокрема, мистецьким творам. Один з них – браслет із бивня з орнаментом. Таке занурення в історію може когось здивувати. Утім, саме з такої глибини маємо формування української культури.
«Це диво, генетична пам’ять», – каже керівниця проєкту «Дерево життя: Великодній символ єдності» Людмила Строкова, генеральна директорка Національного музею декоративного мистецтва України. І підкреслює, що головною ідеєю виставки є показ через мистецькі трансформації символу дерева життя минулого української нації, яке сягає давніх часів, сьогодення і майбутнього.
Дерево життя – один із найвідоміших архетипів у візуальній культурі, який уособлює зв’язок між трьома світами – підземним світом, землею та небом, а також між минулим, теперішнім і майбутнім. У нашій традиції ці смисли збережені й продовжують жити в декоративному мистецтві, обрядах і сучасних художніх творах.
«Люди не часто у повсякденному житті задумуються про мистецькі знаки, образи, семантику у святкових обрядах, про які знають і яких багато хто дотримується», – зауважує Людмила Строкова. Тож експонати виставки допоможуть подивитися на оздоблені орнаментами порохівниці, скрині, кахлі, форми для пряників та пасок як на твори мистецтва; а також зчитати закладений культурний код у предметах чи елементах, які пов’язані з богослужінням.
Побудова виставки слідує за логікою дерева: коріння – стовбур – крона. У першому розділі представлені артефакти із символами, що мають давнє походження: меандри, солярні знаки та архаїчні орнаменти.
Ці знаки простежуються як в археологічних знахідках від часів палеоліту, так і в ужиткових предметах XIX століття, якими користувалися українці. В експозиції можна роздивитися орнаментований браслет із бивня мамута (Мізинська стоянка, 19–18 тис. років тому); кубок Трипільської культури, (середина 4 тис. до н. е.), писанки XI-XII століть. А поряд дерев’яні – різьблені 200-літні форми для пряників медяників, які візуально відразу сприймаються як художні вироби.
ПИСАНКИ, «СОЛДАТКА» ЗАРЕЦЬКОГО І РАРИТЕТ МИТРОПОЛИТА ПЕТРА МОГИЛИ
В експозицію вкраплено живопис. Поряд із бароковою вишивкою священицьких підризників XVII століття, від яких не відірвати очей, розміщені такі ж різнокольорові квіти на картинах Ганни Собачко-Шостак (1883-1965). Просторово поєднані пасхальна «Солдатка» Віктора Зарецького, чиє 100-ліття від дня народження відзначаємо нині, та «Великодня заутреня» Микола Пимоненко – на жаль, фотокопія, бо Херсонський обласний художній музей імені Олексія Шовкуненка у період кількамісячної тимчасової російської окупації міста у 2022 році ворог пограбував.
Які ще експонати з кількох сотень представлених на виставці не варто пропустити? Радить Ксенія Башуцька, завідувачка виставково-експозиційного відділу НМДМУ, співкураторка проєкту «Дерево життя: Великодній символ єдності». Кілька – відгороджені у глибині зали ліворуч. Там справжні раритети колекції Національного музею декоративного мистецтва України, які не часто показували навіть у період до повномасштабної війни.
Представлені два антимінси – унікальні атрибути для богослужінь: порівняно невеликого розміру зображення на тканинній основі, куди зашиті мощі святих. Один (орієнтовно 1633 р.) належав митрополиту Петру Могилі. Про інший відомо лише те, що походить з першої половини XVII століття. Загалом антимінси (у перекладі «замість престолу») з’явився тоді, коли стало потрібно правити Літургію поза храмом, у походних умовах.
Ще один раритет, представлений на виставці, – унікальна плащаниця з церкви Сорока Святих міста Конотопа, пов’язана з нащадками роду гетьмана Івана Самойловича (1630-1690). По суті, це ікона на полотні, якій понад 220 років.
Плащаниця тривалий час була на реставрації, з 2014 по 2021 рік. І виставлялася після цього лише раз упродовж тижня, до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, уточняє Ксенія Башуцька.
Центральна частина виставки присвячена великоднім святковим традиціям, у яких Дерево життя є символом оновлення, родинної єдності та тяглості мистецьких традицій. Можна уявляти, як сирну паску робили у родині Михайла Грушевського, роздивляючись родинну відтворену дерев’яну різблену копію форми для її приготування. Поряд – фрагменти автентичної такої форми позаминулого століття з Полтавщини.
Представлені також десятки писанок з однієї з найбільших в Україні колекцій – Національного музею декоративного мистецтва України. Всього в ній майже 5 тисяч одиниць зберігання – писанки, зокрема Курщини й Кубанщини. Історія створення цієї музейної колекції розпочалася понад 100 років тому.
ПАМ’ЯТЬ ПРО ЗАХИСНИКІВ ІЗ ВИТИНАНКАМИ ДАРІЇ АЛЬОШКІНОЇ
Центром експозиції є «Дерево пам’яті» – інсталяція, створена на основі трьох витинанок Дарії Альошкіної: «Дерево життя», «Насіння» і «Молитви». Четверта сторона обрамленого білосніжними витворами простору – це стрічки, на які кожен відвідувач може повісити білосніжну пташку як подяку захисникам, які загинули в борні за Україну. Це простір тиші, вдячності всім, хто боронить країну, й глибокої спільної пам’яті про тих, хто поклав своє життя за майбутнє, підкреслюють куратори.
Дарія Альошкіна, яка не змогла приїхати у Київ на відкриття виставки «Дерево життя: Великодній символ єдності», розповідає Укрінформу: «Дерево життя – мій улюблений мотив! Це не просто красивий елемент мистецтва, а глибокий символ, що несе в собі віковічну мудрість та зв’язок поколінь. Його можна знайти майже в кожній культурі світу, адже воно уособлює безперервність життя, єдність минулого, теперішнього і майбутнього, а також гармонію між людиною та природою».
Центром витинанки «Насіння» є образ жінки – берегині, яка є основним носієм інформації, її збереження та передачі новому поколінню. Образ жінки обплетений мереживом із символами – кодами, які ми зустрічаємо на традиційних рушниках, килимах, писанках… Це витинанка про близькість природи до людини; про ресурс який допомагає і відновлює.
«У витинанці «Молитва» зображено два скорботних ангели, що стоять біля вікна, сповнені жалю та співчуття. Їхні схилені голови й опущені крила передають глибокий смуток та біль, адже в кожний дім прийшла біда, – розповідає художниця Дарія Альошкіна. – Ці небесні істоти ніби охороняють оселю, несучи світлу молитву за тих, хто страждає, за тих, хто втратив рідних або переживає важкі часи.
Вікно символізує межу між світом людей і вищими силами, через нього ангели передають прохання про захист, надію та спокій. Ангели уособлюють не лише сум, а й духовну підтримку, їхня присутність нагадує, що навіть у найтемніші часи молитва залишається незгасним вогником віри».
Ми наближаємося до Великодня – четвертого, який зустрічаємо в умовах повномасштабної війни. Попри втрати й виклики, знаходимо сили глибше осмислювати спадщину та з особливою відповідальністю її зберігати, бо код нації треба передати майбутнім поколінням.
Виставка «Дерево життя: Великодній символ єдності» триватиме до 25 травня.
Самченко Валентина, м.Київ
Фото Олександра Клименка
В Українсько-японському центрі КПІ ім. Ігоря Сікорського відкрилася виставка класичних японських гравюр укійо-е та робіт сучасних українських митців «Воїни та квіти».
Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.
В експозиції представлені оригінальні гравюри укійо-е японських художників ХІХ століття Утаґави Кунійоші, Утаґави Кунісади та Утаґави Тойокуні, графічні роботи українських митців Оксани Стратійчук і Дмитра Кришовського, а також композиції в техніці ошібани майстринь Валентини Процько та Катерини Борисової.
Як зазначалося на відкритті виставки, у багатьох культурах поєднання образів воїна та квітів є символом пам’яті, незламності духу та любові до Батьківщини. У японській традиції воїн і квітка разом уособлюють водночас єдність і дуальність буття, неперервність та вічне оновлення життєвого циклу. Адже квітка, що проростає на полі бою, символізує нерозривність цього циклу та торжество життя над руйнуванням.
“У нашій експозиції все взаємопов’язано. На гравюрах зображено баталії та відомих самураїв середньовічної Японії. Щоб стати воїнами, вони мали пройти тривале навчання, частиною якого було вивчення каліграфії, а також створення композицій ікебани та ошібани», – сказала координаторка проєктів Українсько-японського центру Ганна Омельченко.
Під час екскурсії виставкою вона розповіла про представлені гравюри. Своєю чергою, українська художниця Оксана Стратійчук поділилася історією створення графічної серії «Листи з Японії», а Катерина Борисова розповіла про власні композиції в техніці ошібани – створення картин та аплікацій за допомогою засушених пресованих рослин (квітів, листя, кори, трави та пуху).
Виставка «Воїни та квіти» триватиме до 31 липня. Вхід вільний.
Мистецтво японської гравюри укійо-е («картин плинного світу») сформувалось на тлі економічного піднесення Едо (нині Токіо). Технологія створення гравюр була завезена з Китаю для ілюстрування буддійських текстів, проте в 17 столітті гравюри набули неабиякої популярності і їх почали створювати для масового споживача – дрібних самураїв, торговців, мешканок міст, молоді. Первісні ілюстрації були чорно-білими – використовувалась лише туш, але розвиток технологій дозволив митцям не обмежуватися тільки одним кольором. Японською графікою укійо-е надихалися провідні європейські митці XIX–XX століть, особливо представники течій імпресіонізму та постімпресіонізму (Вінсент ван Гог, Клод Моне, Едгар Дега і т.д.)
Як повідомляв Укрінформ, в Японії на благодійному заході зібрали майже 200 тисяч єн для України.
Про це у Косові розповів журналістам художник-кераміст, засновник студії «Горно» Сергій Дутка, передає кореспондент Укрінформу.
За словами Дутки, так звані сирні коники в кераміці виготовляє його старший син, а сам він керує проєктом і випалює. Фігурки створюють у вигляді стилізованого сирного коника. Цей проєкт вже зайшов у перші чотири магазини однієї із всеукраїнських мереж супермаркетів. Для цієї ж мережі створюють косівські свічники, тарілки та інші вироби.
«Всі речі створюємо вручну. Найбільшим попитом користуються коники», – зазначив Дутка.
За його словами, керамічні вироби він створює із глини зі Слов’янська. Кераміст додав, що через активні бойові дії тепер її складно завозити. «Я взимку закупив п’ять тонн, щоб мені вистачило на певний час. Це був єдиний завод в Україні. Там обіцяють локалізувати виробництво в інших регіонах», – зауважив Дутка.
Тепер із цієї глини він виробляє ще й посуд із зображенням динозаврів. За його словами, це новий спосіб захопити людей красою косівської кераміки, бо батькам подобається керамічний посуд, а їхнім дітям – зображення на ньому.
У 2024 році традиція сирної пластики увійшла до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Косівська мальована кераміка – традиційний народний гуцульський промисел, один з різновидів української кераміки. Вирізняється складною технологією виготовлення та особливими малюнками. 12 грудня 2019 року Косівську мальовану кераміку внесли до Репрезентативного списку ЮНЕСКО нематеріальної культурної спадщини людства.
Як повідомляло агентство, на Прикарпатті з’явиться церква з інтер’єром у стилі Косівської кераміки.
Найбільше заявок на проєкт з підтримки українського культурного продукту “Тисячовесна” подано за напрямком аудіовізуальних шоу та відео для соцмереж.
Про це повідомила віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики України – міністерка культури України Тетяна Бережна під час презентації перших результатів державної ініціативи «Тисячовесна», передає кореспондент Укрінформу.
“2634 заявки – це та кількість заявок, яка прийшла на цей проєкт, та кількість заявок, з якою будуть працювати наші експерти…. Вас особливо, напевно, цікавить, скільки заявок було подано по кожному напрямку. І тут нашим незмінним, найяскравішим чемпіоном є аудіовізуальні шоу та відеоролики на соціальних мережах”, – сказала Бережна.
За її словами, за цим напрямком надійшло 554 заявки.
Міністерка зазначила, що загалом автори проєктів запросили близько 15 млрд грн фінансування, що на 480% перевищує бюджет програми. За її словами, найвищий рівень конкуренції зафіксували у сферах неігрового кіно, анімації та дитячого контенту, де обсяг запитуваного фінансування приблизно вдесятеро перевищує наявні можливості програми.
Бережна зауважила, що близько 20% заявників є дебютантами.
“Це сигнал для тих людей, які зараз за кордоном. Про те, що в Україні можна створювати та можна бути успішним…Це гарний сигнал для українців тут, що варто залишатися, творити і бути відповідальним за свою державу”, – сказала міністерка.
За її словами, понад 60% поданих проєктів містять прямі або метафоричні згадки про повномасштабне вторгнення Росії в Україну.
Вона додала, що найменша заявка програми – 1005 гривень, найбільша – 438 454 697 гривень.
Також від одного апліканта було подано 11 заявок на різні напрямки програми.
Як повідомляв Укрінформ, Міністерство культури та Офіс Президента оголосили про запуск програми підтримки культурних ініціатив «Тисячовесна». Ціль ініціативи – збільшити обсяг виробництва українського культурного контенту, зробити його конкурентним у масовому споживанні, забезпечити доступ до авдиторії, посилити присутність українського контенту.
У бюджеті на 2026 рік на програму закладені 4 мільярди гривень. З них 2,6 мільярда гривень заплановані на кінопродукт – ігрові фільми, анімаційні фільми, серіали, неігрові документальні фільми. Інші види контенту – сучасну музику, перформативне мистецтво, візуальне мистецтво – 1 мільярд гривень, на аудіовізуальні шоу та контент для соціальних мереж – близько 300 мільйонів гривень.
Програма стартувала 3 квітня, прийом заявок тривав до 4 червня, з 10 червня по 21 липня – відбуватиметься експертна оцінка проєктів. На серпень запланована публічна презентація проєктів. Початок фінансування відібраних проєктів передбачений на вересень-грудень 2026 року.
Фото Укрінформу можна купити тут
-
Події3 дні agoКомедія «Блондинками не народжуються» отримала сиквел
-
Усі новини1 тиждень agoОптична ілюзія — люди не можуть домовитися, які цифри заховані на зображенні
-
Відбудова6 днів agoУряд виділив додаткові ₴3,5 мільярда на невідкладний ремонт доріг місцевого значення
-
Усі новини6 днів agoюнак у Таїланді зняв окуляри, та влучив з ноги у голову не того партнера — відео
-
Відбудова1 тиждень agoУ Запоріжжі завершили ремонт ще однієї зруйнованої багатоповерхівки
-
Війна1 тиждень agoІз Білорусі залітають «Шахеди» й «Гербери», але нарощення військ біля кордону немає
-
Усі новини1 тиждень agoЧоловіки Ірини Білик – що відомо про її особисте життя
-
Події1 тиждень agoОголосили претендентів на здобуття премії імені Григорія Кочура