Війна
Пам’яті заступника командира взводу полку «Сафарі» Владислава Купіна (позивний «Чумак»)
“Хто, як не я?” – такий шлях відданості Батьківщині обрав поліцейський із Лисичанська
Владислав народився у Лисичанську 1 жовтня 2001 року. Змалку хлопець вирізнявся допитливістю та щирістю, вже в ранньому віці виявляв інтерес до історії України. Навчався у ліцеї №14, де проявив себе як активний та небайдужий учень, завжди готовий допомогти.
“Ця дитина виросла у нас на очах. Він мав активну життєву позицію, завжди був готовий допомогти. Брав участь у всіх виховних заходах, був душею навчального закладу”, – згадує вчителька Владислава Оксана Лапенкова.
Саме в ліцеї хлопець зустрів своє кохання – Юлію. Їхня історія тривала вісім років, шість з яких вони зустрічалися, а потім створили родину.
“Влад був дуже доброю людиною з великим серцем. Чуйним, завжди прийде на допомогу. Був душею компанії, мав багато друзів. Він у мене був навіть ближчою людиною, ніж батьки. Ставився до мене з неймовірною любов’ю та турботою. Досить неочікувано зробив пропозицію руки та серця у мої 19 років. З 2023 року ми офіційно у шлюбі, створили сімʼю, завели песика, про якого я колись мріяла у шкільні роки,” – згадує дівчина.
Владислав завжди мав чітку громадянську позицію, був відданий патріотичним ідеалам. Його цікавість до історії країни та відчуття обов’язку яскраво проявлялися вже в молоді роки. “Владислав зі шкільної парти був активістом, мріяв потрапити до Азову. У 2016 році він долучився до угрупування «Національний корпус» у нашому рідному Лисичанську — це був громадський рух «Чесні справи». З того моменту він ще більше цікавився історією України, та її минулим”, – розповідає Юлія.
Історія була не просто захопленням, а глибокою пристрастю юнака. За словами дружини, Владислав ще зі шкільних часів регулярно переглядав історичні канали на YouTube, читав книги філософів та істориків, а також захоплювався фільмами про Першу та Другу світові війни.
Після школи він здійснив ще один крок до своєї мрії — захищати Україну. Владислав вступив до Харківського національного університету внутрішніх справ за спеціальністю “Правоохоронна діяльність”. Після навчання молодий офіцер служив у поліції Луганської області.

Владислав не лише присвячував себе службі — однією з мрій було багато подорожувати.
“Ми мали надію відвідати різні куточки України та світу. Влад цікавився історією, тому побачити нові місця було у наших планах. Особливо він мріяв побувати у Сполучених Штатах — це була його мрія з дитинства,” – розповідає дружина.
З початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року Владислав та Юлія були змушені залишити рідну Луганщину й переїхати до Дніпра. Водночас Владислав ухвалив рішення, до якого йшов усе життя.
“Через повномасштабне вторгнення Влад сильно хотів добровільно доєднатися до бойового підрозділу. Він обрав «Лють», оскільки був поліцейським. Звісно, як будь-яка жінка, я переживала за нього, ми багато розмовляли на цю тему, бо він єдиний, хто був зі мною поруч. Він був моєю опорою, але я прийняла його рішення. Він завжди казав «Хто як не я?». Він мріяв воювати”, – згадує Юлія.
Коли хлопець остаточно приєднався до Окремого штурмового батальйону Національної поліції України “Лють”, сім’я переїхала на Житомирщину.

На фронті старший лейтенант Купін став заступником командира взводу полку управління поліції особливого призначення №1 штурмового полку “Сафарі” Департаменту поліції особливого призначення «ОШБ НПУ «Лють». Воював у найгарячіших точках Донеччини, стикаючись з ворогом віч-на-віч. Не боявся викликів й відмінно виконував бойові завдання.
Служба на передовій не оминула Владислава випробуваннями. Під час першого бойового виїзду він зазнав контузії. За словами дружини, попри переляк, серйозних травм тоді не було — кілька днів ротації допомогли йому відновитися та стабілізувати стан. Друге поранення, отримане в липні 2024 року, виявилося значно серйознішим та потребувало тривалішого лікування. Юлія та друзі були поруч із Владиславом у цей складний період. Попри виснаження, він наполягав на поверненні до служби, вважав, що мусить завершити розпочату справу. Навіть під час реабілітації юнак не полишав військової справи — опановував безпілотники та придбав власний дрон.

Попри молодий вік, Владислав швидко здобув повагу серед побратимів та командирів. У вільний від бойових завдань час він часто спілкувався з дружиною.
“Ми з ним постійно були на зв’язку, він завжди ділився ситуацією, розповідав, що відбувається, щоб він хотів змінити. Я приїздила до нього у Донецьку область декілька разів. Гуляли, часто розповідав про свої бойові задачі. У нас не було секретів одне від одного, він завжди ділився своїми переживаннями”, – розповідає дружина.
13 січня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу Торецька Бахмутського району Донецької області Владислав загинув. Йому було лише 23 роки…
“Ми неймовірно пишаємося ним – нашим чоловіком, сином, близьким другом. Владислав заплатив найдорожчу ціну за вільну Україну, за нас з вами – своє життя за територіальні кордони, державний суверенітет та народ України”, – написали його близькі у петиції до Президента про присвоєння Владиславу почесного звання «Героя України».

“Мій чоловік був не лише військовим, а людиною з великою душею. Уважний, чуйний, справжній. Завжди допомагав іншим — і на фронті, і в житті. Завжди буду пам’ятати його усмішку. Його втрату важко описати словами, але я знаю, що його добро та любов залишилися з нами. І я завжди нестиму це в собі”, – ділиться Юлія.
У Владислава залишились дружина, рідні, близькі, друзі та бойові побратими.
Герої навіки в наших серцях!
Фото з відкритих джерел
Війна
Розвідка підтвердила створення у Росії батальйонів з українських полонених
Українська розвідка володіє інформацією про створення ворогом батальйонів з українських військовополонених.
Про це сказав на пресконференції в Укрінформі керівник Об’єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України Андрій Пастернак.
«Нам відомо про такі батальйони. Зі своїми колегами з управління зовнішньої розвідки, воєнної розвідки ми це відслідковуємо, фіксуємо. Такі факти є», – сказав Пастернак.
Як повідомляли ЗМІ, Росія використовує українських військовополонених для формування бойових підрозділів.
Війна
Союзники ще мають запаси ракет Patriot, які можна передати Україні
Окремі європейські країни, зокрема Іспанія та Греція, все ще мають запаси ракет Patriot, які могли б бути передані Україні як короткострокове рішення на тлі дефіциту перехоплювачів.
Про це заявив в інтерв’ю Укрінформу бригадний генерал Бундесверу у відставці, викладач новітньої історії Університету Потсдама Клаус Віттманн.
“Низка європейських країн, зокрема Іспанія та Греція, усе ще мають запаси ракет Patriot“, – зазначив Віттманн.
За його словами, Німеччина вже раніше намагалася переконати союзників передати Україні наявні у них запаси. “Уже минулого або позаминулого року Німеччина намагалася – і це треба визнати, – зокрема через Пісторіуса та міністра закордонних справ, переконати країни, у яких є ще ці запаси, що Україна тепер – передова лінія”, – підкреслив генерал Бундесверу у відставці.
Він навів приклад Данії, яка передала Україні значну частину своїх військових ресурсів.
“Данія, наприклад, передала Україні свої військові засоби значною мірою завдяки тому, що прем’єр-міністерка заявила: якщо фронт в Україні не втримається, наступними будемо ми”, – наголосив Віттманн.
На його думку, саме з цієї логіки мають виходити і країни, які досі зберігають запаси ракет Patriot. “Україна – це передова лінія фронту, і вона виграє для нас час. Дещо пафосно я завжди кажу: Україна веде війну, яку нам – поки що! – не доводиться вести самим”, – наголосив він.
Як додав генерал, “короткостроковою можливістю було б передавання цими країнами ракет Patriot”.
Водночас Віттманн вказав на те, що нові системи протиракетної оборони не можуть дати негайного результату. “Є також нові українські розробки і програма FREYJA для протидії балістичним ракетам, яку Україна просуває спільно з європейськими партнерами. Але все це потребує часу і не є рішенням на сьогодні чи завтра”, – додав він.
За його словами, американські запаси перехоплювачів також, імовірно, суттєво скоротилися. “Американські запаси Patriot також, вочевидь, серйозно виснажені. Під час війни з Іраном було витрачено багато ракет, а виробництво нових потребує часу”, – зазначив Віттманн.
На цьому тлі він знову наголосив на необхідності не лише перехоплювати російські ракети, а й запобігати самим пускам.
“Тому я повертаюся до думки, що треба робити все можливе, аби запобігати самим запускам, а не лише реагувати, коли ракети вже летять”, – сказав генерал.
Він також закликав посилювати міжнародний тиск на Росію. “Крім того, треба значно активніше викривати і засуджувати агресора, суттєво посилити публічний тиск на Росію через цей злочинний спосіб ведення війни”, – зазначив Віттманн.
Окремо він висловився щодо ролі президента США. “Якщо Трамп вважає і постійно каже, що має вплив на Путіна, нехай нарешті продемонструє це і скаже: припиніть! Він уже так сказав, але потім одразу ж узяв свої слова назад”, – зазначив генерал.
Як повідомляв Укрінформ, після нічної повітряної атаки ворога Президент Володимир Зеленський заявив, що ракети-перехоплювачі до Patriot та інші системи ППО допомагають захищати людей, коли вони в Україні, «а не десь на складах».
Фото: NATO
Війна
Командувач Нацгвардії обговорив із німецьким генералом розширення допомоги Україні
Командувач Нацгвардії Олександр Півненко обговорив із керівником Спецштабу з питань України Міноборони Німеччини, бригадним генералом Йоахімом Кашке подальше розширення міжнародної технічної допомоги.
Як передає Укрінформ, про це Півненко повідомив у Фейсбуці.
«Обговорили безпекову ситуацію, пріоритетні потреби Національної гвардії України та подальше розширення міжнародної технічної допомоги», – зазначив Півненко.
Він нагадав, що Німеччина – один із ключових партнерів України. Від початку повномасштабного російського вторгнення ФРН надає Нацгвардії значну й системну підтримку, зокрема озброєнням, боєприпасами, медичним майном та іншим необхідним обладнанням.
Важливу роль у забезпеченні українських підрозділів відіграє також реалізація тристоронніх контрактів, які сприяють стабільному та прогнозованому постачанню необхідного обладнання для захисників.
Півненко подякував Німеччині за послідовну підтримку та готовність і надалі посилювати співпрацю.
«Продовжуємо активну координацію, щоб зміцнювати оборонні спроможності України та ефективно відповідати на логістичні й безпекові виклики», – підкреслив він.
Як повідомляв Укрінформ, екіпажі безпілотних систем Нацгвардії України від початку повномасштабної війни уразили понад 243 тисячі російських цілей.
Фото: Oleksandr Pivnenko
-
Усі новини1 тиждень agoкрасуня з «Міс Всесвіт» виявилась на 4 місяці вагітності (фото)
-
Війна1 тиждень agoОзнак підготовки Росії до наступу на Чернігівщині наразі немає
-
Суспільство1 тиждень agoГеннадій Сульдін, CEO КБ “Технарі”: “Нам треба було вчора й за копійки” Анонси
-
Суспільство1 тиждень agoРФ атакує Одесу з метою помсти, але в руйнуваннях винна українська ППО: суперечливі наративи російської пропаганди
-
Одеса6 днів agoПотужні вибухи пролунали на Одещині: РФ атакує балістикою
-
Відбудова4 дні agoНа Дніпропетровщині відновили водопостачання, яке було відсутнє кілька діб через аварію
-
Усі новини1 тиждень agoВідпочинок біля острова Тенерифе — рибу чорний диявол помітили біля узбережжя
-
Політика1 тиждень agoЗеленський зустрівся з Покладом – погодив нові операції і доручив продовжити очищення СБУ
