Суспільство
Як виглядали великодні писанки у Бессарабії: дослідження традиції
Розпис яєць до Великодня — давня традиція, що зберігається у багатьох регіонах України. У кожній місцевості вона має свої характерні риси, що формувалися під впливом багатьох чинників. На теренах Бессарабії також існували власні форми писанок із притаманною їм символікою та техніками. Проте з часом ця традиція поступово зникла з повсякденного вжитку, залишившись переважно у спогадах старших поколінь.
Журналіст інтернет-видання «Махала» поспілкувався зі збирачем та дослідником місцевих традицій Бессарабії Олександром Полібзою. Протягом багатьох років він досліджував особливості великоднього розпису яєць у регіоні, намагаючись віднайти автентичні візерунки, орнаменти та символіку, притаманні саме бессарабським писанкам.
«За останні 50 років традиція розпису яєць до Великодня зникла в нашому регіоні. Люди переважно просто фарбували яйця в один колір — використовували природні барвники, як-от лушпиння цибулі, або готові фабричні фарби. Але мене зацікавило, чи були в нас колись справжні писанки, які орнаменти наносили на них та чому ця традиція зникла», – розповів на початку розмови Олександр.
Цікавитися темою великоднього розпису Олександр Полібза почав ще понад десять років тому, коли, не маючи доступу до архівів, збирав інформацію самостійно — розпитував старожилів, переглядав родинні альбоми, фіксував спогади. Перші зразки орнаментів знайшов у книжці, присвяченій традиційному розпису яєць у Республіці Болгарія, й спробував відтворити їх на практиці.
«Я придбав писачок і спробував відтворити орнаменти з книги, але вони стосувалися переважно традиції Болгарії, тому не повністю відповідали моїм очікуванням. Хотілося знайти щось справді локальне, наше — те, що побутувало саме в селах Бессарабії. Було важливо з’ясувати, чи існувала в нашому регіоні власна традиція розпису великодніх яєць», – зазначив Олександр Полібза.
У 2015 році він відвідав Національний гагаузький історико-етнографічний музей у гагаузькому селі Бешалма Республіки Молдова. Саме там він уперше натрапив на зразки розписаних яєць, які, за всіма ознаками, можна вважати бессарабськими писанками. Ці експонати стали для нього важливим відкриттям — адже до цього моменту він не мав жодного візуального підтвердження існування такої традиції в регіоні.
«Існування бессарабських писанок тоді підтвердили й старожили села Бешалма. Вони згадували, що розпис яєць у традиційний спосіб не був масовим явищем, проте деякі майстрині все ж прикрашали великодні яйця орнаментами. Це стало для мене важливим підтвердженням того, що така традиція справді існувала. Згодом я також дізнався про орнаменти, характерні для регіону Добруджа (ред. історична область у складі сучасної Болгарії), звідки до нашого краю переселилася велика кількість людей», – розповів дослідник.
Цього року Олександру вдалося отримати доступ до оцифрованої колекції вченого-етнографа Валентина Мошкова, який наприкінці XIX — на початку XX століття досліджував побут і культуру народів Бессарабії. В цьому архіві збереглися етнографічні описи, зразки традиційного побуту, музичні інструменти, а також кілька зразків писанок, які дозволили побачити характерні риси великоднього оздоблення яєць у регіоні. Ці матеріали стали новим джерелом для досліджень Олександра. Він продовжив вивчати візерунки та спробував самостійно відтворити знайдені мотиви на яйцях.
«Завдяки цьому архіву вдалось віднайти ще 8 зразків бессарабських писанок. Вони походять із гагаузького села Бешалма та сусіднього Кірсова, де мешкають як болгари, так і гагаузи. Основними візерунками писанок із села Бешалма є рослинні мотиви, тоді як у зразках із села Кірсове трапляється антропоморфне зображення жінки. Пошук цих експонатів був складним і тривалим процесом: доводилося переглядати сотні документів, звіряти описане з реальними традиціями, спілкуватися з місцевими. Але головне, що нам вдалося довести, що писанкарство в Бессарабії справді існувало», — зазначає Олександр Полібза.
Також цього року вдалося отримати нові підтвердження існування традиції розпису святкових яєць в Бессарабії. У селі Нові Трояни Городненської громади вдалося поспілкуватися з місцевою мешканкою Анною Карабецькою (1958 року народження), а в селі Рівне Тарутинської селищної громади — з Федорою Писарогло (1928 року народження). Обидві жінки пригадали, що в дитинстві бачили, як місцеві жінки вручну розписували великодні яйця, використовуючи віск та підручні інструменти.
«Я пам’ятаю, як моя мама наносила воском візерунки на яйця перед Великоднем. Я також робила це в дитинстві — це був доволі складний процес, і не кожному він вдавався. Зазвичай малювали рослини, гілочки, квіти, іноді — геометричні лінії чи цифри. На жаль, жоден із тих зразків не зберігся, і на фотографіях вони теж чомусь не потрапили», — згадує мешканка села Нові Трояни Анна Карабецька.
«У нашій родині для розпису яєць використовували папір. Ми вирізали з нього візерунки та приклеювали їх до яйця, а потім опускали яйце у фарбу. Коли папір знімали, залишався світлий малюнок на кольоровому фоні. Це була проста, але цікава техніка, яка не потребувала воску чи спеціального писачка», — розповіла мешканка села Рівне Федора Писарогло.
Поки що конкретної задокументованої інформації про причини зникнення традиції розпису писанок у Бессарабії не виявлено. Проте, за словами дослідника, можна припустити, що цьому сприяли історичні обставини, зокрема процеси колективізації, радянська політика уніфікації культури та системна заборона релігійних свят і обрядів.
«Великдень, як і багато інших традицій, вважався проявом «релігійного марновірства» й не підтримувався владою, що поступово призвело до занепаду обрядових практик у сільському побуті. За інформацією, яку вдалось дізнатись, що навіть на Полтавщині, де писанкарство було розвиненим, у роки Радянського Союзу ця традиція практично зникла, і якщо щось і робилося, то, швидше за все, таємно. Ймовірно, подібна ситуація була й у Бессарабії. Саме це могло стати однією з причин, чому техніка розпису яєць у нашому регіоні майже не збереглася», — припускає дослідник Олександр Полібза.
Суспільство
На закупівлю дронів бригади, полки і батальйони за пів року отримали близько ₴13 мільярдів
Програма, за якою бригади, полки і батальйони отримують кошти на закупівлю дронів, діє вже пів року, на сьогодні на неї виділено близько 13 мільярдів гривень.
Про це у блозі для Укрінформу повідомив заступник керівника Офісу Президента полковник ЗСУ Павло Паліса.
«З грудня 2024 року підрозділи почали отримувати щомісячні кошти: 27 мільйонів гривень для бригад, 14–16 мільйонів гривень для полків і 5–6 мільйонів для окремих батальйонів залежно від інтенсивності бойових дій на їхніх ділянках. Нині до програми залучені також артилерійські бригади, які отримують по 5 мільйонів гривень щомісяця. Всі 100% бойових підрозділів ЗСУ беруть участь у програмі», – поінформував Паліса.
За його словами, за ці кошти можна купити «мавіки», FPV, дрони-«бомбери», системи РЕБ та наземні роботизовані комплекси – все те, що є основним «видатковим» матеріалом технологічної війни.
«Цій програмі вже пів року, і станом на сьогодні на неї виділено вже близько 13 мільярдів гривень», – наголосив заступник керівника ОП.
Він зазначив, що відразу після впровадження програми відчутно зросла ефективність бригад.
«Сумарно за березень загалом по ЗСУ було завдано на 40% більше уражень, аніж у листопаді», – зауважив Паліса.
На його думку, слід продовжувати децентралізацію армійських закупівель, через те, що командири на місцях краще бачать, що потрібно саме зараз, і можуть вирішити це швидко та ефективно.
«Така система дає підрозділам змогу оперативно покривати свої потреби та економити бюджетні кошти. Адже після впровадження програми децентралізації бригади почали вчитися працювати з великими коштами самостійно: освоювати державні закупівлі, тендерні процедури, спеціалізовані електронні майданчики та ін. Це створило конкуренцію між постачальниками та дозволило купувати дрони – ті ж «мавіки» – за дуже вигідними цінами та економити державні кошти», – зазначив Паліса.
Він додав, що унікальним українським підходом уже зацікавилися представники країн ЄС та НАТО.
Як повідомляв Укрінформ, Президент Володимир Зеленський під час представлення внутрішнього Плану стійкості України у Верховній Раді 19 листопада 2024 року заявив, що бригадам треба більше власних коштів на дрони, і спрогнозував зростання прямого фінансування на ці потреби. За його словами, на найбільш гарячих ділянках фронту близько 90% ворожої техніки знищується завдяки дронам, до того ж FPV й інші дрони фактично компенсують дефіцит артилерії.
Волонтери — це люди, які вже понад чотири роки працюють без відпусток, вихідних і можливості перепочити. Однак навіть найстійкіші з них рано чи пізно стикаються з емоційним вигоранням.
Про перезавантаження волонтерів в прямому етері “Iнтент.Iнсайт”, який вийшов 15 липня, говорили ведучій Валерій Болган та журналістка й голова медіапроєкту “Proлюдей” Олена Рабчук-Крилатова.
Нещодавно медіапроєкт “Proлюдей” запустив серії безкоштовних ретритів для волонтерів. Ідея проєкту в Олени Рабчук-Крилатової виникла після спостереження за тим, як сильні волонтерські команди змушені згортати свою діяльність саме через емоційне виснаження. Часто йдеться про жінок, які забувають про себе і свої родини, концентруючись лише на допомозі іншим.
Ретрит (від англ. retreat — затвір, духовне усамітнення, відступ) – період особистого чи групового усамітнення для духовної, чи психологічної роботи над собою. Мета ретриту — глибше зануритися у свою справжню природу і побачити своє щоденне життя як реалізацію цієї природи. У деяких традиційних школах ретрит — це суцільна сидяча медитація з перервами лише на сон та їжу. В інших — фізична й інтелектуальна робота, практики приготування і споживання їжі, прогулянки, а спілкування є такою ж основою, як і медитація.
“Ми вже давно займаємось психоемоційним відновленням жінок — матерів, дружин військових і полонених. Тепер розширюємо роботу й на волонтерів. Бо вигоряння серед них — це проблема, яка скоро стане масштабною на рівні країни”, — зазначила волонтерка.
За словами організаторки, вже найближчим часом стартує реєстрація на участь у перших трьох-чотирьох ретритах, які планують провести на Одещині. Якщо вдасться знайти підтримку, учасників зможуть вивозити й у Карпати.
Реєстрацію відкриють через сторінки медіапроєкту “Proлюдей” у соцмережах. Учасники мають бути волонтерами, які активно працювали під час повномасштабного вторгнення. Участь безкоштовна, всі витрати покриваються організаторами.
“Головне — щоб волонтери не зникали, щоб вони лишалися в строю, але при цьому не втрачали себе. Ретрит — це про внутрішню опору, підтримку й право на відновлення”, — резюмує Рабчук-Крилатова.
Як долучитись до ретритів:
- Стежити за оновленнями на сторінці “ПроЛюдей” у Facebook;
- Заповнити анкету (форма з’явиться найближчими днями);
- Після відбору волонтер отримає запрошення до участі в ретриті.
Крім ретритів Олена радить волонтерам передивитись графік й додати туди вихідні, та не забувати, що волонтери, як і не волонтери мають право на втому й емоції:
“Якщо ви хочете плакати, плачте. Якщо ви відчуваєте в тому, лягайте. Якщо ви дуже знервовані, нервуйте. Це нормально”.
Минулого етеру 8 липня ведуча Марія Литянська поспілкувалася із Вадимом Друмовим, СЕО та співзасновником Hillel IT School. Разом вони шукали відповіді на питання: як повернути айтівців в Україну? Чи є IT-освіта перспективною тут і зараз? Що мають робити сучасні працівники та бізнесмени, щоб йти у ногу з часом?
У червні в Одесі пройшов молодіжний фестиваль Brain Fest: “Літо Ідей”, організований в межах проєкту R&D Hub Південь. Тож попередній етер присвятили результатам фестивалю.
Етер 24 червня вирішили присвятити проблемам з якими стикаються діти в Україні та Одесі, ситуації з сирітством, виклики воєнного часу. В прямому етері ведучий – головний редактор Інтента Валерій Болган поспілкувався з Юлією Нікандровою.
Статистика жахає з кожним днем. Про це пише пресслужба головного управління ДСНС України в Одеській області, передає видання «Південь сьогодні».
Кажуть, що жахає не лише те, що люди, попри усі застереження фахівців, продовжують самостійно ліквідовувати такі пожежі, опиняючись в вогняних пастках, а і те, що наші українці навмисно палять сухостій та провокують ці масштабні пожежі.
Так, в селі Малому Одеського району, в дачному кооперативі «Радісний», виникло загоряння сухої трави та надвірної споруди. Вогнеборці ліквідували пожежу на площі 600 м кв. Під час самостійного гасіння отримала опіки кінцівок рук громадянка, 1949 року народження, яку каретою швидкої медичної допомоги госпіталізовано до медзакладу.
В селі Щербанка Роздільнянського райну виникло загоряння сухої трави. Вогнеборці ліквідували пожежу на площі 1000 м кв. Під час самостійного гасіння легке отруєння продуктами горіння отримали чотири особи: жінки 1988, 1976 та 1992 років народження, а також дівчинка 2012 року народження. Від госпіталізації вони відмовились.
Ввечері за межами села Дігори Подільського району виникло загоряння сухої рослинності. Вогнеборці ліквідували пожежу на площі 0,5 Га. Під час самостійного гасіння отримав опіки верхніх та нижніх кінцівок громадянин, 1982 року народження, якого госпіталізовано до медзакладу.
«Кожен із паліїв думає, що маленький вогник ніяк не зможе перерости у сильне полум’я, але дуже помиляється, саме з такого «маленького» починається велике лихо, яке нищить на своєму шляху все живе!
Вкотре закликаємо не палити суху рослинність, не залишати без нагляду вогонь та обов’язково слідкувати за дітьми!» – звертаються до громадян у ДСНС.
Підготувала Діана ГЕРГІНОВА
-
Усі новини1 тиждень agoастронавт NASA з орбіти зробила знімок дивної червоної блискавки (фото)
-
Війна1 тиждень agoЗСУ застосує першу автономну турель Sky Sentinel для знищення дронів Shahed
-
Політика1 тиждень agoЗеленський зустрівся із Келлогом у Римі
-
Політика1 тиждень agoТрамп заявив, що надає «багато» допомоги Україні
-
Відбудова1 тиждень agoПольщу на конференції з відновлення України представлятимуть шестеро міністрів
-
Одеса1 тиждень agoСкандал із ТЦК в Одесі – чому затримали чоловіка на вулиці Космонавтів
-
Війна1 тиждень agoДесантники взяли в полон російського офіцера
-
Події1 тиждень agoЙого пісні назавжди залишаться з нами