Війна
як США перезапускають свою кіберполітику?
Америка змінює підходи до боротьби у кіберпросторі, щоб краще відповідати на виклики сучасності.
Держдепартамент США анонсував масштабну трансформацію: вже цього літа Вашингтон планує розділити єдину структуру, що досі відповідала за всю цифрову політику від кібербезпеки до штучного інтелекту. Здавалося б, США лише нещодавно створили цей «кіберцентр» як відповідь на зростаючі цифрові виклики. Бюро останні роки успішно координувало все від переговорів щодо кібербезпеки до розробки глобальних технологічних стандартів.
Але тепер — навпаки: функції розділяють, вертикаль перезавантажують, а підпорядкування змінюють.
Іннформація яка сколихнула кіберспільноту у США стосується Bureau of Cyberspace and Digital Policy (CDP) — Бюро кіберпростору і цифрової політики. Воно з’явилося у квітні 2022 року і стало головним майданчиком США для глобального кібердіалогу.
Саме тоді вперше всі цифрові включаючи безпек,у дипломатію, штучний інтелект були зведені в одну структуру.
CDP напряму підпорядковувалося першому заступнику держсекретаря, що робило його не просто «ще одним підрозділом», а важливою політичною інституцією.
Як пише Government Accountability Office (GAO) у звіті 2025 року, CDP «посилило дипломатичні зусилля США, зміцнило кіберкоаліції та зробило Штати лідером в розробці міжнародних кібернорм».
CDP було створено як міждисциплінарний орган для трьох основних напрямів:
- Кібербезпека і цифрова свобода — просування міжнародних норм у кіберпросторі, протидія загрозам, захист прав людини в онлайні.
- Міжнародна комунікація та штучний інтелект — участь у багатосторонніх форумах з розробки політик щодо цифрових технологій.
- Цифрова економіка — підтримка глобальних ініціатив щодо безпечного інтернету, прозорості інфраструктури, технологічних стандартів.
Bureau of Cyberspace and Digital Policy (CDP) очолював посол з особливих доручень. На початках це був Нейт Фік (Nate Fick), який до того працював у сфері кібербезпеки приватного сектору й служив у морській піхоті. Його призначення символізувало спробу Держдепу надати CDP не лише дипломатичну, а й стратегічну вагу.
Серед найбільших успіхів CDP експерти називають:
- активну участь у переговорах щодо Глобального пакту про цифрову безпеку при ООН;
- координацію позицій G7 щодо використання ШІ;
- запуск партнерських програм з демократичними державами для захисту критичної інфраструктури від кібератак.
Унікальність бюро також у тому, що у союзників США подібних структур немає. Навіть у Великій Британії або Японії подібна цифрова дипломатія розкидана між кількома міністерствами.
То для чого це робиться? Навіщо реорганізовувати ефективну структури? Найголовніше причина це нові технологічні виклики
Серед чинників, які спонукали до реорганізації — поява нових загроз у сфері кібербезпеки, включаючи стрімкий розвиток штучного інтелекту, автоматизованих атак, deepfake-технологій та гібридних інформаційних операцій. Саме цим пояснюється створення нового підрозділу — Bureau of Emerging Threats.
Як зазначає видання Cybersecurity Dive, нове бюро має зосередитися на “emerging challenges to U.S. security, including AI-enabled threats and cyber capabilities of foreign adversaries”. Іншими словами, Вашингтон офіційно визнає, що інструменти штучного інтелекту можуть нести не меншу загрозу, ніж класичні кібератаки. Адже у новій архітектурі кіберзагроз штучний інтелект і автоматизовані бот-мережі перетворюються на повноцінних учасників конфліктів. Вони здатні атакувати не лише інфраструктуру, а й саму довіру до інституцій, громадську думку і внутрішню стабільність країни. Ось як це працює:
1. Deepfake і фейкові заяви
Ці тенденції відчутні не лише в США. Наприклад, в Україні під час повномасштабного вторгнення РФ активно застосовувалися інструменти автоматизованого фішингу, діпфейків, бот-мереж і хактивізму. Один лише факт масового запуску deepfake-відео, на яких Президент Зеленський нібито закликає до капітуляції, показав, що ШІ вже став елементом гібридної війни.
2. Боти, що формують «громадську думку»
Сучасні бот-мережі не просто поширюють спам — вони ведуть діалоги, створюють відчуття масової підтримки певних наративів або паніки. Вони імітують громадян, маніпулюють хештегами, впливають на обговорення. Як зазначає дослідниця Brookings Institution Дар’ялін Пейн: «Боти більше не просто спамлять — вони навчилися імітувати людей, брати участь у політичних дискусіях і зсувати суспільну норму».
3. Атаки через адаптивний ШІ
Нові моделі штучного інтелекту можуть навчатись у реальному часі, обходити фаєрволи, експлуатувати слабкості в ланцюгах постачання, а головне — залишатися непоміченими. Вони здатні автоматично модифікувати код шкідливих програм, залежно від системи, яку атакують. Це означає, що традиційна антивірусна або фаєрвол-захист уже неефективна без систем машинного аналізу та поведінкового моніторингу.
4. Персоналізовані фішингові атаки
Інструменти ШІ здатні створювати гіперреалістичні листи від імені ваших колег, банків або держустанов. Такі повідомлення враховують стиль, мову, тематику ваших контактів — і злам стає справою часу. «AI has moved us from phishing to precision strikes on trust infrastructure,» — йдеться у звіті RAND Corporation за 2024 рік.
5. Масштабність і автоматизація
Один бот може керувати сотнями фейкових акаунтів, а один злам заразити тисячі систем у ланцюгу постачання. Саме це стало можливим під час атаки на SolarWinds, яку досі розглядають як приклад складного, але системного втручання в критичні системи США.
6. Війна у хмарі
Чимало атак відбуваються не через «традиційний» шкідливий софт, а через злам API, підміни в хмарних обліковках або інтеграції в ланцюги CI/CD у розробці. Це не лише питання захисту серверів — це питання безпеки архітектури держави.
Тож як бачимо ШІ, масове використання бот-мереж, автономні інструменти соціальної інженерії, атаки через генеративні моделі це все нова масова зброя впливу проти яких з кожним днем все важче боротися.
Схожі виклики відчули в Ізраїлі під час кібератак іранських угруповань у 2023 році, коли через зломи CCTV і генеративні моделі ворог намагався впливати на наративи всередині країни. А у Великій Британії ще у 2022 році GCHQ попереджувало про використання штучного інтелекту з боку державних суперників для маніпулювання громадською думкою через соцмережі та згенеровані відео.
Ці виклики вимагають окремої оперативної аналітики та технічної експертизи, що і стало одним з головних аргументів на користь нової організаційної моделі. Адже якщо держави хочуть навчитися діяти в цих умовах то їм треба адаптуватися до нової організаційної моделі. “We are no longer dealing with isolated cyber incidents — we are in a permanent state of digital contest,” — йдеться у супровідному меморандумі Держдепу, оприлюдненому 21 квітня 2025 року.
Тож рішення виділити окрему структуру для таких загроз це спроба не лише підвищити швидкість реагування, а й адаптувати політику США до реальності 2025 року, де алгоритми, дані й мережеві атаки стають учасниками міжнародних конфліктів на рівні з арміями.
Тож вже з літа CDP розділять на три окремі частини:
- саме бюро CDP залишиться, але тепер підпорядковуватиметься економічному заступнику держсекретаря (а не першому);
- створюється Bureau of Emerging Threats — новий центр для кіберзагроз, штучного інтелекту та сучасних викликів безпеці;
- можливе створення третьої одиниці для координації технічних підрозділів.
У самому Держдепі пояснюють це потребою у «функціональній ефективності»: «We need to align cyberspace policy more closely with our economic and national security interests, and streamline oversight» — йдеться у внутрішньому документі від 21 квітня 2025 року.
Марк Рубіо, який підтримує реорганізацію, каже, що це зробить керування простішим: «Надто багато центрів прийняття рішень — це завжди ризик. Час об’єднувати зусилля там, де це справді потрібно, і розділяти, де є перевантаження».
Але не всі в захваті. Критики наголошують, що поділ CDP може послабити глобальну координацію США у сфері кібербезпеки.
«Це рішення може підірвати здатність Америки діяти єдиним дипломатичним фронтом у кіберпросторі», — попереджає Джессіка Вейт, експертка з Atlantic Council.
Також, як нагадують у Politico, Конгрес лише нещодавно — у 2023 році — офіційно закріпив повноваження CDP у законодавстві. Теперішня реорганізація, по суті, йде врозріз із цим підходом.
А ще — 3,400 посад під скорочення, 132 офіси під закриття, зокрема ті, що займалися демократією та правами людини. Деякі дипломати вже жартують: «Ми вже встигли розпрощатися із колегами, які щойно вийшли на роботу після пандемії».
Також це рішення несе загрози для світу. Найперше це втрата єдиної координації. Коли мова заходить про те, хто в США представляє позицію щодо штучного інтелекту або кібербезпеки на глобальному рівні, теперішня структура вже не дозволяє дати чітку відповідь. Відтепер замість одного єдиного центру, як це було з CDP, партнери США матимуть справу з кількома підрозділами, які можуть діяти паралельно або навіть конкурувати між собою.
GAO (Government Accountability Office Рахункова палата США), вже застерігає: «Політичні сигнали відтепер надходитимуть із різних джерел, не завжди узгоджених між собою».
По-друге — втрата впливу. Коли CDP був під першим заступником держсекретаря, це означало пріоритет. Тепер — це одна з економічних тем. Для союзників у НАТО, G7 чи ЄС — це теж сигнал.
Хоча, звісно, є і плюси: нове бюро загроз потенційно зможе реагувати швидше — наприклад, на атаки проти енергетики чи кампанії через deepfake в TikTok.
Тож як бачимо Америка змінює підходи до боротьби у кіберпросторі, щоб краще відповідати на виклики сучасності. І незважаючи на суперечливість рішення це у будь-якому разі крок вперед у порівнянні з іншими країнами. Україні у свою чергу варто подивитися і проаналізувати цю модель та подумати як її адаптувати до потреб сучасності. Адже у нас і далі триває війни з росією, що вимагає від нас бути сильними, адаптивним та впроваджувати інноваційні практики, які дозволять посилити обороноздатність країни.
Віктор Таран, український політолог, публіцист, громадський діяч, голова Центру “Ейдос” (до 2016 року – Центр політичних студій та аналітики).
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Міністерство фінансів США оголосило про запровадження санкцій проти організації Bhardwaj HSO, її керівництва, а також понад півтора десятка інших компаній, які забезпечують трафік нелегальних мігрантів та наркотиків через Мексику до США.
Про це йдеться в офіційному повідомленні Офісу контролю за іноземними активами (OFAC) Міністерства фінансів США, оприлюдненому в четвер, передає Укрінформ.
«Сьогодні OFAC запровадив санкції проти організації Bhardwaj HSO, яка займається контрабандою людей та базується в Канкуні, Мексика, а також проти її лідера Вікранта Бхардваджа, трьох інших осіб та 16 компаній, які сприяють злочинній діяльності Bhardwaj HSO та отримують прибуток від цього», – зазначається у повідомленні.
При цьому наголошується, що Bhardwaj HSO перевезла тисячі нелегальних іноземців з Європи, Близького Сходу, Південної Америки та Азії до Сполучених Штатів. Крім нелегального трафіку людей Bhardwaj HSO також займається торгівлею наркотиками, хабарництвом та відмиванням грошей.
Як повідомлялося, Bhardwaj HSO поєднує різні методи нелегального трафіку, в тому числі з використанням повітряних, наземних та морських шляхів.
Фото: ОП
Війна
Василь Горошко, доктор медичних наук, президент ГО «Українська асоціація Медицина Сил оборони», полковник медичної служби
В Україні, на відміну від більшості європейських держав, ніколи не існувало громадської професійної асоціації, яка б об’єднувала військових медиків. Такий проєкт реалізували лише кілька місяців тому – з утворенням Громадської організаціії «Українська асоціація Медицина Сил оборони» (УАМСО). Ініціатива охопила медичних фахівців не лише Збройних сил, а й усіх Сил оборони: прикордонної служби, МВС, СБУ, ГУР, а також цивільних лікарів, які лікують поранених.
Про діяльність Асоціації, її взаємодію з цивільним сектором охорони здоров’я й іноземними колегами, а також про формування в Україні нової школи військової медицини, Укрінформ поспілкувався із президентом УАМСО – доктором медичних наук, лауреатом Національної премії України імені Бориса Патона, начальником відділення реанімації та інтенсивної терапії для медичної евакуації та лікування болю НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» полковником медичної служби Василем Горошком.
– Українська асоціація Медицина Сил оборони. Про що ця історія?
– Насамперед, УАМСО – це спільнота, яка об’єднує військових медиків сектору безпеки й оборони, а також цивільних лікарів, які щодня дбають про життя та здоров’я захисників України. Головний сенс нашої роботи – обмін фаховими знаннями, поширення ефективних методик лікування поранених, допомога в опануванні суміжними спеціальностями, підвищення кваліфікації.
Ми прагнемо залучити до своєї спільноти якомога більше фахівців, які працюють із пораненими на всіх етапах – від евакуації з поля бою до реабілітації.
Асоціація покликана стати майданчиком, де військові й цивільні медики координують свої зусилля, проводять конференції, тренінги, обговорюють складні клінічні випадки. Усе спрямовано на головну мету – поліпшення якості лікування та реабілітації поранених захисників України.
Усе спрямовано на головну мету – поліпшення якості лікування.
– Як це відбувається на практиці?
– Ми регулярно проводимо освітні заходи, на яких медики, зокрема ті, які працюють на передовій, діляться власним професійним досвідом. Обговорюємо новітні методики, створюємо освітні модулі. Звісно, через питання безпеки більшість заходів відбувається онлайн, але проводимо й офлайн-тренінги.
– А яким питанням під час цих тренінгів приділяється найбільше уваги?
– Намагаємося охопити всі важливі моменти, з якими стикаємося на практиці. Наприклад, як анестезіолог, можу сказати, що у нашому шпиталі особлива увага зосереджується на одному з найвідповідальніших моментів – коли надходять нові поранені. Це той етап, коли медичний персонал має бути завжди готовим до проведення невідкладних утручань, наприклад, виконання серцево-легеневої реанімації (СЛР). Й оскільки в більшості стаціонарних відділень немає чергового анестезіолога, який одразу міг би розпочати базову чи розширену реанімацію, саме медичні сестри й лікарі мають володіти необхідними навичками самостійного проведення компресій грудної клітки, вентиляції легень, дефібриляції чи введення медикаментів під час реанімаційних заходів.
Медичний персонал має бути завжди готовим до проведення невідкладних утручань.
Тож ми періодично проводимо тренінги, що забезпечують постійну клінічну готовність персоналу до дій у ситуаціях зупинки кровообігу або дихання. Крім того, практикуємо систематичне оновлення технічних навичок – відпрацювання алгоритмів катетеризації периферичних вен, уведення назогастрального зонда, внутрішньом’язових і внутрішньовенних ін’єкцій, а також догляду за судинним доступом.
Регулярні симуляційні заняття проводять як для середнього, так і для лікарського складу. Медичні сестри відпрацьовують усі базові маніпуляції відповідно до сучасних стандартів, а лікарі постійно оновлюють знання з клінічних протоколів лікування гострих патологічних станів – від травматичного шоку до гострої дихальної недостатності.
Це надзвичайно важливі питання, адже ми постійно набуваємо нового практичного досвіду й відповідно оновлюємо протоколи лікування. Кожен учасник таких заходів отримує бали безперервного професійного розвитку, але головне – впевненість, що у критичний момент діятиме правильно.
– Як часто Асоціація проводить подібні заходи?
– Незважаючи на те, що наша організація досить молода, графік роботи маємо насичений. Наприклад, нещодавно на базі Національного медичного університету імені Богомольця було проведено п’ятиденний тренінг для анестезіологів «Хірургічна підготовка в небезпечному середовищі. Анестезіологія» (Hostile Environment Surgical Training. Anaesthetics (HEST-A).
Захід відбувся за участю медичної гуманітарної організації «Фонд Девіда Нотта» (The David Nott Foundation) у співпраці з Міністерством охорони здоров’я України. Його учасниками стали 29 анестезіологів із різних регіонів нашої держави та лікарі-інтерни Української військово-медичної академії.
Цей освітній курс охопив навчання з надання анестезіологічної допомоги у разі ліквідації наслідків аварій, під час застосування хімічної зброї, у випадках масових жертв, трав дихальних шляхів, опіків, виявлення акушерської та дитячої травми, а також польової анестезії.
Асоціація планує провести перший з’їзд військових молодших медичних спеціалістів України.
Наприкінці листопада Асоціація планує провести перший з’їзд військових молодших медичних спеціалістів України. Подія, сподіваємося, стане знаковою, оскільки буде присвячена об’єднанню та професійному зростанню бойових медиків, фельдшерів, медичних сестер і братів, інших медичних працівників Сил оборони України. Задум з’їзду полягає у проведені фахового діалогу, який стане додатковим поштовхом у розвитку професійних стандартів і формуванні сучасної школи військової медицини України.
Також ітиметься про консолідацію передового досвіду, підвищення рівня фахової підготовки та впровадження найкращих практик медичного забезпечення в умовах бойових дій. Маємо надію, що результати роботи форуму сприятимуть підвищенню ефективності лікування поранених захисників України.
– Чи цікавляться вашим досвідом іноземні колеги?
– Дуже. Адже ми не теоретики, працюємо в умовах справжньої війни XXI століття. Наші закордонні колеги (до речі, асоціації військових медиків давно діють у багатьох європейських країнах) вивчають наші протоколи, особливо щодо евакуації з «червоної зони», контролю кровотеч і стабілізації поранених.
Наші представники беруть участь у міжнародних конференціях, де презентують український досвід. Іноземним колегам він надзвичайно цікавий, адже вони не мають справи з реальними бойовими травмами, тож наші знання і досвід для них щось нереальне і замежове, вони їх ретельно вивчають.
– А що саме їх цікавить найбільше?
– Наприклад, наш підхід до лікування болю. У багатьох країнах цей напрям лише розвивається, а ми створили цілісну систему лікування болю – від моменту поранення до реабілітації. У нашому госпіталі, наприклад, уже майже десять років діє відповідна служба.
Ми створили цілісну систему лікування болю – від моменту поранення до реабілітації.
Із 2015 року ми почали впроваджувати регіональні блокади, інфузійні насоси, комбіновані схеми знеболення, щоб мінімізувати використання наркотичних препаратів. Спочатку значна частина колег ставилася до цього досить скептично, але коли побачили, що поранені швидше відновлюються, цей досвід почали переймати.
– Найважче, мабуть, працювати з фантомними болями?
– Так, це справжнє випробування. Людина відчуває біль у тій частині тіла, якої вже немає. Ми застосовуємо медикаментозні комбінації, нейростимуляцію, дзеркальну терапію. Головне – не залишати людину наодинці з собою. Бо фантомний біль – це не лише сигнал нервів, це біль пам’яті.
Тому в цьому питанні ми тісно співпрацюємо із психіатрами і психологами – біль має і психологічну природу. Якщо його не контролювати, людина знову і знову переживає поранення, і це підживлює ПТСР. А коли вдається зняти біль, пацієнт починає спати, їсти, намагається налагодити максимально можливе повноцінне життя. Іноді достатньо навіть не повного усунення болю, а лише відчуття, що він під контролем – і це повертає сили, сприяє прагненню рухатися далі. Саме цей комплексний підхід – фізичний і психологічний – сьогодні найбільше цікавить наших партнерів.
– Ви згадали про 2015 рік, про початок російської агресії. З часів АТО та ООС які зміни відбулися в нашій військово-медичній сфері?
– У 2014-му ми починали з ентузіазму й нульового забезпечення. Бракувало всього – обладнання, аптечок, евакуаційних засобів, навіть базових знань із тактичної медицини. Ми вчилися на власних помилках. Потім з’явилися натовські медичні стандарти, їх переклали українською, адаптували до реалій, почали масово навчати бійців і медиків. І вже після 2022 року наша військова медична система таки стала багаторівневою: від поранення – до стабілізаційного пункту, евакуаційної бригади, госпіталю, реабілітаційного центру – кожен етап працює як частина єдиного механізму.
Сьогодні ми маємо покоління медиків з унікальним бойовим досвідом.
Сьогодні ми маємо покоління медиків з унікальним бойовим досвідом. Наприклад, на рівні такмеду, якщо раніше турнікети накладали майже всім, то тепер є розуміння, що важливо оцінити ситуацію, і в багатьох випадках, по змозі, ліпше провести тампонування, відновити кровопостачання. Це означає, що якість навченості зросла. Результат – кількість смертей від крововтрати зменшилася, суттєво зменшилася кількість випадків, коли через неправильне застосування турнікетів поранені втрачають кінцівки.
– Ви говорили, що УАМСО відкрита і для цивільних лікарів. Військова та цивільна медицина вже працюють у спільному полі?
– Війна фактично зруйнувала старі бар’єри. Нині цивільні клініки також приймають поранених, допомагають у реабілітації, а військові лікарі передають свій досвід, якого раніше не було в цивільній практиці. По суті, в Україні з’явилася єдина професійна спільнота – медики сил оборони та цивільної системи охорони здоров’я. Ми навіть розробляємо спільні протоколи лікування, знеболення, ведення післяопераційних пацієнтів.
І саме тут, як на мене, важливу комунікаційну роль має взяти на себе Українська асоціація Медицина Сил оборони. Вона має бути тією платформою, яка об’єднує лікарів усіх відомств і профілів. Бо лише коли військова і цивільна медицина діятимуть як одне ціле, зможемо говорити про справжню медичну обороноздатність країни.
Іван Ступак, місто Київ.
Фото Павла Багмута
Він мріяв долати стіни між народами, зведені на багатовікових стереотипах
Костянтин Пономаренко був одним із тих, хто пішов боронити Україну в перші ж дні повномасштабного вторгнення. Він був непересічною, успішною людиною, мріяв не воювати, а долати стіни непорозумінь між народами. Та всі його плани і прагнення зруйнувала війна.
Усе його життя було шляхом усвідомлення і осмислення себе, як українця. Костянтин народився на зламі епох – 1991 року в Запоріжжі, на тоді майже повністю зросійщеному місті. До 13 років він ріс у російськомовному середовищі. Потім родина переїхала до Вінниці. І тут хлопець захотів досконало вивчити українську. Закінчив школу, а по тому вступив до Києво-Могилянської академії. Він навчався на кафедрі історії за спеціалізацією «Юдаїка» і навіть стажувався в Єрусалимському університеті.
Однокурсники, викладачі та колеги Костянтина згадують про нього, як про дуже активну, рішучу і спраглу до нового людину. Він також вирізнявся активністю й поза «Могилянкою» – був членом Демальянсу, брав участь у Революції Гідності.
Костянтин Пономаренко був відкритим і щирим. Він любив пізнавати світ, історію та культуру інших народів. Особливо цікавився тими, які мали давні зв’язки з Україною та безпосередньо чи опосередковано впливали на її становлення та розвиток. Знав до десятка іноземних мов, з яких шістьма володів майстерно.
По завершенні магістратури він так писав про свій вибір: «Вчитися на програмі мене спонукало усвідомлення того, що впродовж століть євреї та українці живуть поруч на цих теренах, проте між ними існувала і дотепер існує стіна з байдужості, забобонів, а подекуди і ненависті. Ця ментальна і культурна стіна не подолана й досі: українці майже нічого не знають про євреїв, про їхню історію, побут, культуру, мотивацію в тих чи інших історичних ситуаціях».
Молодий магістр мріяв прислужитися країні, долаючи стіни між народами, зведені на багатовікових стереотипах та російській імперській спадщині, яка культивувала зневагу до різних націй. Вивчав і трагічні сторінки історії України.
«Костя був дуже сильною людиною. Його сила полягала у переконаннях. Він мав широкий світогляд, глибоку віру у свої ідеали та принципи, яких ніколи не зраджував. Цим захоплював усіх довкола. Власне, завдяки сину і я вивчила українську мову та захопилася історією. Саме він відкрив мені невідомі факти про геноцид українського народу, Голокост… Костя ніколи не зупинявся: багато читав, пізнавав, аналізував», – пригадує матір полеглого воїна Анжеліка.
Історія, суспільні процеси завжди були у колі його інтересів і після завершення навчання. Зокрема, коли він став журналістом. Свого часу Костянтин Пономаренко працював у столиці редактором історичного інтернет-видання. Потім – журналістом мультимедійної платформи іномовлення України UATV, КримSOS. А кілька років перед повномасштабним російським вторгненням обіймав посаду редактора у щотижневому соціально-політичному українському журналі «Фокус».
Мама Героя каже, що Костянтин розумів: війни з Росією не уникнути. А коли вона почалась, іншого шляху, аніж стати на захист країни, для себе не бачив.
«Коли йшов до війська, просив, щоб я не плакала та пишалася його вчинком. І щоб вірила, що він повернеться», – ділиться жінка.
Костянтин Пономаренко пішов до українського війська у перші ж дні повномасштабного вторгнення. Він не вважав прийнятним служити у тилових підрозділах. Тому за першої ж нагоди пішов добровольцем до бойової частини.
Костянтин воював у складі 425-го окремого штурмового батальйону «Скала», узявши собі позивний «Ван Гог». Був стрільцем-снайпером штурмового відділення взводу, виконував бойові завдання на Покровському напрямку.
Пономаренко гідно захищав країну більш ніж два роки, аж поки 2 квітня 2024 року із ним не зник зв’язок. Родина і друзі майже півтора року вважали його зниклим безвісти та сподівалися на диво. Утім, восени 2025 року надійшло підтвердження його загибелі.
Земляки-вінничани провели Костянтина Пономаренка останнім земним шляхом 2 жовтня. Поховали захисника у Вінниці на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Костянтин назавжди залишився 32-річним. У нього залишилась дружина та семирічна донечка.
Вічна слава Герою!
Фото: Вінницька міська рада, соцмережі
-
Суспільство6 днів agoНа Одещині хочуть ввести локальні оповіщення про повітряні тривоги – для окремих районів
-
Війна6 днів agoБронювання від мобілізація – з 1 листопада ТЦК не прийматимуть документи
-
Відбудова4 дні agoЗеленський підписав закон про створення Національної установи розвитку
-
Суспільство5 днів agoПапа Лев XIV на зустрічі з українським єпископом пообіцяв робити все для якнайшвидшого закінчення війни
-
Події5 днів agoХолодний мед «Сірих бджіл». Нове українське кіно
-
Політика5 днів agoНайліпшою гарантією безпеки для України є членство в НАТО
-
Війна5 днів agoНа фронті відбулось 71 боєзіткнення від початку доби
-
Суспільство4 дні ago
Ізмаїльщина в скорботі: на Донеччині загинув воїн з Вилківської громади