Події
У Києві вперше покажуть експонати, пов’язані з гетьманом Пилипом Орликом
У Києві з нагоди 315-ї річниці Конституції Пилипа Орлика та до Дня Конституції України 24 червня відкриється виставка «Пилип Орлик. Шлях гетьмана».
Про це повідомляють організатори в пресрелізі, наданому Укрінформу.
У музейному фонді України є лише кілька експонатів, які безпосередньо пов’язані з Пилипом Орликом (бо кілька століть поспіль Росія намагалася винищити все, що свідчило про державність України). Унікальні речі вперше покажуть у столиці на виставці «Пилип Орлик. Шлях гетьмана» у Музеї книги і друкарства України, що знаходиться на території Національного заповідника «Києво-Печерська лавра».
Всього представлять 33 оригінальних експонати: стародруки, книги, мапи, кахлі з родинним гербом Пилипа Орлика (1672 – 1742) та Івана Мазепи (1639-1709), зброю, гравюри та картини з фондових зібрань Національного заповідника «Гетьманська столиця» та Музею книги і друкарства України.
А також покажуть копії документів з архівів Швеції, Польщі та Франції, Центрального державного історичного архіву України (м. Київ) та Інституту рукопису НБУ імені Володимира Вернадського.
«Ми презентуємо археологічні знахідки 2018-2019 років з єдиної відомої і досліджуваної садиби Пилипа Орлика в Батурині, про місцезнаходження якої тривалий час ніхто не знав. Саме знайдені археологами речі були свідками періоду життя родини Орликів в Батурині, народження їхніх дітей, родинних та урядових зустрічей, а також, на жаль, кривавого знищення Батурина московитами у 1708 році», – сказала Укрінформу науковиця з Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» Наталія Дробязко.

Вона додала, що Пилип Орлик — спочатку довірена особа Івана Мазепи, а потім єдиний гетьман, який народився і помер за межами України. Проте саме в Батурині він сформувався як визначний політичний діяч.
Музейниця уточнила, що на виставці у Києві не буде найкраще збереженої кольорової кахлі з гербом Орликів, яку знайшли у 2018 році. Бо її експонують в Музеї шведської армії у Стокгольмі у міжнародній виставці «Перехрестя: Швеція — Україна (1000 років)», яку минулого року у лютому особисто відкривав Його Величність король Швеції Карл XVI Густав у присутності Її Величності королеви Сільвії.

Роль гетьманів Івана Мазепи та Пилипа Орлика в історії українського державотворення є дуже вагомою та в багатьох питаннях визначальною. Результатом їх багаторічної праці стало ухвалення 5 квітня 1710 року в екзилі у Бендерах (Молдова) державотворчого документа під назвою «Договори і постановлення прав і вольностей Війська Запорозького», який часто називають Конституцією Пилипа Орлика.

Того дня Пилипа Орлика було обрано гетьманом України у вигнанні.
Тоді, 315 років тому, було чітко задекларовано: «Україна обох боків Дніпра має бути на вічні часи вільною від чужого панування».
Гетьман Пилип Орлик в екзилі упродовж 1710-1742 років вів активну боротьбу за визволення України з-під московського панування. Він докладав вагомі зусилля для створення сильної міжнародної коаліції держав для підтримки України.
У день відкриття виставки «Пилип Орлик. Шлях гетьмана» відбудеться прем’єрний показ історичного фільму «Incognito – таємна мережа для порятунку України і захисту Європи», створеного компанією «Not Habsburgs» за допомогою штучного інтелекту на основі досліджень, проведених у межах проєкту «Резиденція Орлика. Відновлення України в архівах світу», ініційованого Міністерством закордонних справ України у 2024 році.
Організаторами виставки є Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця», Департамент культури КМДА та Музей книги і друкарства України.
Для постера виставки використана картина Олеся Солов’я «Пилип Орлик. Шлях гетьмана».
Виставка «Пилип Орлик. Шлях гетьмана» у Музеї книги і друкарства в Києві триватиме з 24 червня по 1 грудня 2025 року.
Фото надані НІКЗ “Гетьманська столиця”
Події
Степана Гігу поховають на Личаківському кладовищі у Львові
Співака і композитора, заслуженого та народного артиста України Степана Гігу поховають у Львові на Личаківському кладовищі.
Як передає Укрінформ, про це міський голова Львова Андрій Садовий повідомив у Фейсбуці.
“Степан Гіга заповів бути похованим у Львові, на Личаківському кладовищі. Виконуємо його останню волю і повідомляємо про чин прощання з народним артистом України”, – зазначив Садовий.
Прощання розпочнеться у неділю, 14 грудня, о 16:00 у Гарнізонному храмі Святих апостолів Петра і Павла (Львів, вул. Театральна, 11).
О 19:00 буде звершений чин парастасу.
Триватиме прощання до 23:00.
Чин похорону відбудеться у понеділок, 15 грудня, о 14:00 у Гарнізонному храмі Святих апостолів Петра і Павла.
Орієнтовно о 15:00 відбудеться загальноміське прощання на площі Ринок.
Поховають Степана Гігу на 75-му полі Личаківського кладовища.
Як зазначив мер Львова, місто займається організацією прощання та поховання.
Як повідомляв Укрінформ, Степан Гіга пішов з життя 12 грудня внаслідок важкої хвороби.
Фото: Фейсбук / Степан Гіга
Події
На Вінниччині оголосили лауреатів Всеукраїнської премії імені Миколи Леонтовича
У Вінницькій області оголошено лауреатів Всеукраїнської премії ім. М. Д. Леонтовича, яка присуджується щороку за визначні заслуги в розвитку музичного і хорового мистецтва, а також популяризацію творчості композитора.
Про це у Фейсбуці повідомила перша заступниця начальника Вінницької ОВА Наталя Заболотна, передає Укрінформ.
«Визначено лауреатів щорічної Всеукраїнської мистецької премії імені Миколи Леонтовича. Премія імені Миколи Леонтовича об’єднує митців і колективи, які своєю працею зберігають традицію та формують сучасну українську музичну культуру. Вони навчають дітей, розвивають колективи, досліджують і осмислюють музичну спадщину», – написала Заболотна.
За її словами, цьогоріч на здобуття премії надійшло 11 заявок у семи номінаціях. 12 грудня журі премії назвало переможців.
Так, лауреатом Всеукраїнської премії ім. М.Леонтовича у номінації «Професійні композитори» став викладач музично-теоретичних дисциплін Київської дитячої музичної школи №22, аспірант Національної музичної академії України імені Петра Чайковського Юрій Пікуш.
Переможцем у номінації «Професійні хорові колективи» визначено Академічний подільський камерний хор «Леонтович-капела» Вінницької обласної філармонії імені Миколи Леонтовича.
Першість у номінації «Навчальні хорові колективи закладів вищої мистецької освіти» здобув студентський хор Харківського національного університету мистецтв імені Івана Котляревського, а серед колективів закладів фахової передвищої мистецької освіти – хор «Відродження» Криворізького обласного фахового музичного коледжу.
Зразковий дитячий камерний хор «Кредо» Рівненської дитячої музичної школи №2. Став лауреатом у номінації «Навчальні хорові колективи закладів спеціалізованої мистецької освіти», а серед аматорських хорових колективів звання лауреата здобув Народний аматорський камерний хор «Євшан» Навчально-методичного центру культури і мистецтв Львівщини.
Також визначено переможця у номінації «Дослідники». Ним став член Національної спілки краєзнавців України та Національної спілки письменників України Володимир Прибила.
Як повідомлялось, Всеукраїнська премія ім. М. Д. Леонтовича заснована Вінницькою обласною радою 2017 року з нагоди 140-річчя від дня народження Миколи Дмитровича Леонтовича (1877-1921) – композитора, збирача музичного фольклору, громадського діяча.
Фото: Вінницька ОВА
Події
Публіка полюбила українське кіно
Фаворити кінозалів та вищий пілотаж II Національного рейтингу Укрінформу «Інфобум-кіно 2025»
Оголошено переможців II Національного рейтингу Укрінформу «Інфобум-кіно 2025». Минулого року найкращих визначали лише у двох категоріях: найкращий ігровий та неігровий фільм. Тепер експерти оцінювали претендентів ще за чотирма номінаціями: «Найкращий режисер», «Найкращий актор», «Найкраща акторка» і «Найкращий короткометражний фільм». У всіх шести категоріях Національне інформагентство назвало своїх фаворитів – «Вибір Укрінформу».
У четвертий рік повномасштабної війни маємо немалий список добротних кіноробіт. До лонгліста рейтингу Укрінформу «Інфобум-кіно 2025» увійшли 24 ігрові повнометражні фільми (всі вони вийшли в український прокат нинішнього року), 36 неігрових повнометражних і 43 короткометражні фільми (у 2025-му або були у вітчизняному прокаті, або прем’єри відбулися в межах основної програми українських та міжнародних кінофестивалів). Більшість із них торкається теми війни.
«Це наша принципова позиція як Національного інформаційного агентства, підтримувати все українське мистецтво, зокрема кіно», – сказав генеральний директор Укрінформу Сергій Череватий.
АНДРІЙ ХАЛПАХЧІ: УКРАЇНСЬКЕ КІНО ЗАКЛАДАЄ НАШЕ МАЙБУТНЄ І ДОДАЄ НАСНАГИ
Обирали переможців одинадцять авторитетних кінокритиків і кінознавців. Серед них, зокрема Сергій Тримбач – дослідник кіно, голова Національної спілки кінематографістів 2009–2017 років, лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка, заслужений діяч мистецтв України; Андрій Халпахчі – кінознавець, генеральний директор Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість», який єдиний акредитований із 1993 року в FIAPF (Міжнародній федерації асоціації кінопродюсерів); Володимир Войтенко – головний редактор сайтів «Кіно-Коло» та «Сценарна майстерня».

Національний рейтинг Укрінформу «Інфобум-кіно» минулого року започаткували задля підтримки та максимальної популяризації українського кінематографа, наголосила голова оргкомітету журналістка Любов Базів. І цей процес триває та розширюється. Бо українське кіно, попри всі труднощі, розвивається та йде вперед.
Найпомітніший поступ за роки повномасштабної російсько-української війни відбувається в сегменті неігрового кіно. Першого переможця назвав експерт рейтингу Андрій Халпахчі.

У промові багаторічний очільник легендарного КМКФ «Молодість» відзначив важливість того, що в Україні з’явилося більше нагород і премій для кіноіндустрії. «Вони існують скрізь, у багатьох країнах. І те, що є премія від Укрінформу – це теж дуже важливо. Сьогодні ця підтримка потрібна для українського кіно», – сказав він.
Андрій Халпахчі переконаний, що створення фільмів у період повномасштабної російсько-української війни є демонстрація нашої стійкості і того, що ми віримо в наше майбутнє. Він підкреслив: «Це кіно, яке закладає наше майбутнє і додає нам справді якоїсь наснаги існувати сьогодні, працювати сьогодні».
Серед кількох десятків дуже достойних неігрових робіт експерти II Національного рейтингу Укрінформу «Інфобум-кіно 2025» найкращим обрали «2000 метрів до Андріївки» режисера Мстислава Чернова, чий попередній документальний фільм «20 днів у Маріуполі» минулого року отримав «Оскара».
Мстислав, за рішенням експертів рейтингу Укрінформу, отримав також визнання як найкращий режисер за свій другий документальний фільм, де знято бійців Третьої окремої штурмової бригади, що здолали 2000 метрів до Андріївки на Донеччині.
Про переможця в номінації експерт Володимир Войтенко сказав: «Закономірно, що це людина, яка вміє так дивитися на те, що з нами відбувається, як мало кому вдається, як і в попередньому своєму фільмі. І, власне, не має спеціальної кінематографічної освіти. Тому що якщо тобі Бог, батьки, життя дало смак, розуміння, бажання, то ти можеш це зробити».
Ці дві нагороди та дипломи рейтингу Укрінформу «Інфобум-кіно 2025» отримав оператор і співпродюсер фільму «2000 метрів до Андріївки» Алекс Бабенко. Він сказав: «Усі аплодисменти мають іти військовим».
Тим часом стрічка про контрнаступ українських військових увійшла до списків претендентів на нагороди 98-ї кінопремії Американської академії кінематографічних мистецтв і наук у двох категоріях: кращий міжнародний та документальний фільм.
У номінації «Найкращий неігровий фільм. Вибір Укрінформу» перемогла стрічка «Пісні землі, що повільно горить» режисерки Ольги Журби. В ній показано два роки великої війни: від масової евакуації на початку вторгнення до поступового занурення в буденну воєнну реальність.
Продюсерка фільму Дар’я Бассель, отримуючи диплом, повідомила, що Ольга Журба перебуває в Лос-Анджелесі на церемонії нагородження IDA – International Documentary Association . Як у минулому програмерка Міжнародного фестивалю про права людини Docudays UA Дар’я з власного досвіду знає, наскільки клопітка робота експертів: передивитися багато фільмів, щоби зробити вибір – це завжди великий труд.
«Я дуже щаслива бачити, що було так багато документальних фільмів, – сказала Дар’я Бассель. – Ми зараз живемо у страшній ситуації війни, але є певні речі, які дають нам надію, дають світло». Продюсерка відзначила, що, попри все, це круто, бо розвивається документальне кіно і багато талановитих людей працюють в цьому жанрі.
УКРАЇНСЬКІ ФІЛЬМИ ДИВЛЯТЬСЯ СОТНІ ТИСЯЧ ГЛЯДАЧІВ У КІНОЗАЛАХ
У списку претендентів – 24 ігрові повнометражні фільми, тобто у прокат щомісяця в Україні виходили в середньому щонайменше два українські фільми. Немало з них розповідають про російсько-українську війну і мають помітну фестивальну історію.
Скажімо, «Медовий місяць» режисерки Жанни Озірної із Романом Луцьким у головній ролі – камерна драма про молоду пару, Тараса і Олю, яка в’їжджає в нову квартиру в київському передмісті, проте застрягає в чотирьох стінах на п’ять діб через російську окупацію, без електрики, без води та зв’язку. Фільм узяв участь у фестивалях у 15 країнах, отримав три гран-прі.
Про події в Бучі під час російської окупації – фільм режисера Єгора Олесова «Донька». Його світова прем’єра відбулася на Варшавському кінофестивалі. «Дві сестри» режисера Лукаша Карвовського – про непросту подорож в Україну, де почалася війна, у Харків, двох польок.
Інша тематика ігрових повнометражних фільмів-претендентів на звання найкращого – постаті української історії. Про колишнього бійця УПА, який намагається знайти себе у світі після звільнення з радянського табору, розповідають режисери Станіслав Гуренко та Андрій Алфьоров у фільмі «Дисидент». Найпомітнішими стрічками в цьому сегменті стали «Малевич» Дар’ї Онищенко, де головну роль виконує Віталій Ажнов, та «МУР. Ти (Романтика) в кіно» режисера Олександра Хоменка.

До топ-10 повнометражних ігрових фільмів увійшли, окрім названих, «Війна очима тварин», «Наш дім в огні», «Киснева станція», «Сірі бджоли». Переможцем стала стрічка «Ти – космос».
«Маю честь представити переможця в цій номінації, тому що це кіно, яке, я думаю, може й мусить стати прикладом, як треба робити кіно; яким воно має бути, і як його любить глядач, – сказав експерт Ярослав Підгора-Гвяздовський, член Спілки кінокритиків України та Української кіноакадемії. – Це особливо актуально, зважаючи на ті рейтинги, на кількість глядачів, які прийшли на цей фільм».
Кіноісторію «Ти – космос» режисера Павла Острікова про Андрія Мельника з Хмельницького, який перевозив радіоактивні ядерні відходи на безлюдний супутник Юпітера Каллісто, протягом трьох тижнів у вітчизняних кінотеатрах подивилися 208 683 глядача. Фільм за цей період заробив 37,7 млн гривень.
Рік, який завершується, був щасливим для українського кінопрокату, констатувала експертка рейтингу кінознавиця Людмила Горделадзе, ексдиректорка (2000– 2018) культового столичного кінотеатру «Жовтень». Глядачі підтримують у прокаті і ігрові, і документальні стрічки.
«Зараз за українським кіно ганяються і директори кінотеатрів, і глядачі. І ми маємо оці дві вершини цього року: це документальна картина «Антарктида», яка взяла касу 70 млн грн – це дуже велика каса для українського кіно, тим більше для документального, – прокоментувала експертка. – Та ігрова художня картина «Ти – космос», яка показує якісь дивовижні результати. Тому зали повні, публіка полюбила українське кіно. І тому я дивлюся на перспективу позитивно, з оптимізмом».
Виконавець головної ролі Володимир Кравчук розповів, що фантастичний фільм «Ти – космос» почали знімати ще до повномасштабного вторгнення. «Саме війна показала, якими можуть бути українці, в яких ситуаціях вони можуть діяти абсолютно безкорисливо, стрімко, із запалом. І цей фільм знову довів, що навіть останній українець може робити вчинки більші, ніж можливо», – сказав він.
Володимир Кравчук став, за оцінками експертів, найкращим актором рейтингу «Інфобум-кіно 2025» за роль у фільмі «Ти – космос». І не приховував радощів: «Усім приємно отримувати нагороди, випадково навіть. А можливо, невипадково я потрапив у акторство, не маючи професійної освіти. Тому відзнака від людей, які в цьому розбираються, експертів – це дуже приємно», – зізнався виконавець після церемонії.
І поділився, якими б хотів бачити кіногероїв у майбутніх фільмах: «Мені б дуже хотілося, щоб українське кіно й надалі розвивалося, децентралізувалося в героях. Щоб наші герої були чітко зрозумілі. Якщо вони із Закарпаття, то щоб говорили закарпатською говіркою. Щоб герої набували рис того регіону, де вони виросли або проживають».
ВІРУ В ПЕРЕМОГУ ДОПОМАГАЄ ТРИМАТИ УКРАЇНСЬКЕ КІНО
Потрійний «Вибір Укрінформ» дістався творцям фільму «Сірі бджоли», за твором Андрія Куркова: власне звання «Найкращий ігровий фільм. Вибір Укрінформ»; «Найкращий режисер. Вибір Укрінформу» – Дмитро Мойсеєв та «Найкращий актор. Вибір Укрінформу» – Володимир Ямненко за роль у фільмі про життя двох друзів у зоні проведення АТО на Донеччині. Людмила Горделадзе вважає, що цей фільм, як і багато інших, не добрав глядачів із тієї причини, що в Україні мало кінотеатрів.
Від команди фільму виконавчий продюсер Василь Білоус зауважив: «Володимир Ямненко не ходить ні на прем’єри, ні на нагородження, але він завжди вчасно приходить на знімальний майданчик».
У номінації «Найкраща акторка» першість виборола Марина Кошкіна за фільм «Війна очима тварин». «Вибір Укрінформу» – Ірма Вітовська за фільми «Малевич» та «Безвихідь».
Титул «Найкращий короткометражний фільм» у рейтингу дістався стрічці «Як пройшли мої літні канікули?» режисера Антоніо Лукіча. А інформагентство-організатор виокремило як «Найкращий короткометражний фільм. Вибір Укрінформу» – «Життя починається» режисера Олексія Тараненка. Стрічка розповідає історію ветерана, який після фронту намагається повернутися до мирного життя, але спогади та травми війни не відпускають його навіть удома. Головну роль виконує Володимир Кравчук. Команда вже наступного року має намір зняти повнометражний фільм за цим сюжетом.
«Ми привітні до кіно, ми фанати кіно, ми любимо кіно», – сказав на завершення церемонії генеральний директор Укрінформу Володимир Череватий, запевнивши спільноту, що інформагентство готове в будь-яких форматах координуватися з митцями. І додав: «Зараз наша країна переживає тяжкий момент, у багатьох опускаються руки, десь є зневіра. Я б хотів, щоб ми всі своєю діяльністю, журналісти і творці кіно, не давали згаснути нашій надії і вірі в нашу Перемогу».
Валентина Самченко, м. Київ
Фото Володимира Тарасова та Валентини Самченко, інфографіка – Ігор Любшин
-
Суспільство1 тиждень agoВіце-мер Одеси Позднякова звільнилася і пішла в енергетику
-
Суспільство1 тиждень agoВбивцями сина харківського посадовця виявились ексмитник з Одеси та син бізнесмена з Буковини Анонси
-
Одеса5 днів agoНовий директор Департаменту ветеранів Одеси — хто такий Єрмаков
-
Війна1 тиждень agoОборона Куп’янська стабільна, росіяни переоцінили сили і зазнають там втрат
-
Усі новини6 днів agoЕндрю Маунтбеттен-Віндзор уперше з’явиться на публіці не в статусі принца
-
Політика5 днів agoУряд вніс до Ради законопроєкт про мотиваційні контракти для військових
-
Війна5 днів agoТаїланд наступає на Камбоджу та зайняв село на чужій території — фото
-
Політика1 тиждень agoУ Раді готують проєкт постанови про звільнення міністра освіти Лісового
