Події
Український ПЕН оголосив конкурс на здобуття премії Шевельова
Український ПЕН оголосив про початок прийому зголошень на здобуття премії імені Юрія Шевельова за найкращу українську книжку есеїстики 2025 року.
Як передає Укрінформ, про це ПЕН повідомляє на сайті.
Заявки прийматимуться по 15 жовтня.
Зідно з умовами, запропонувати кандидатів можуть українські та іноземні культурні інституції, видавництва, наукові центри і творчі обʼєднання.
До розгляду приймаються художні або наукові есеї українських авторів (нонфікшн), написані українською мовою та опубліковані в паперовому вигляді (книжка, збірка) протягом 2025 року.
У ПЕН наголосили, що кожен твір може брати участь у конкурсі на здобуття премії лише один раз.
Для зголошення на здобуття премії слід заповнити електронну форму, а також надати два паперові примірники книжки. Примірники слід надіслати за адресою: Київ, відділення Нової пошти №308, отримувач – Анна Шевченко (телефона +380968249032).
Премія заснована у 2013 році. Вона присуджується раз на рік українському авторові за художню та наукову есеїстику. Нагорода носить імʼя Шевельова, який започаткував модерну українську есеїстику, та відзначає внесок у невідʼємні для цього жанру цінності: незалежність думки і витонченість стилю.
Лауреатами премії Шевельова минулих років стали Тарас Прохасько (2013 рік, “Одної і тої самої”) та Андрій Портнов (2013, “Історії для домашнього вжитку”), Костянтин Москалець (2014, “Сполохи”), Олександр Бойченко (2015, “Більше/менше”), Вахтанґ Кебуладзе (2016, “Чарунки долі”), Андрій Любка (2017, “Саудаде”), Володимир Єрмоленко (2018, “Плинні ідеології”), Діана Клочко (2019, “65 українських шедеврів. Визнані й неявні”), Тарас Лютий (2020, “Культура принад і спротиву”), Андрій Бондар (2021, “Ласощі для Медора”), Андрій Павлишин (2022, “Нам і далі загрожує вічність”), Олександр Михед (2023, “Позивний для Йова. Хроніки вторгнення”), Мирослав Лаюк (2024, “Бахмут”).
Вручення премії відбувається щороку в Києві 17 грудня – у день народження Шевельова.
Засновниками премії є Український ПЕН, Києво-Могилянська бізнес-школа, видавництво “Дух і Літера”, Центр юдаїки та Український науковий інститут Гарвардського університету.
Як повідомляв Укрінформ, роман “Доця” письменниці, перекладачки та волонтерки Тамари Горіха Зерня увійшов до короткого списку престижної німецької літературної відзнаки Hotlist 2025 року.
Фото: Pixabay
У Сумській обласній філармонії вперше провели концерт пісні з перекладом жестовою мовою.
Про це повідомила у Фейсбуці Сумська ОВА, передає Укрінформ.
“Концертна програма “Spring mood” за участю артистів філармонії стала ще одним кроком до створення безбар’єрного культурного простору на Сумщині – вперше виступи солістів супроводжував переклад жестовою мовою”, – йдеться у повідомленні.
В ОВА зазначили, що завдяки перекладу жестовою мовою глядачі змогли краще відчути емоції виконавців та атмосферу весняної концертної програми.
Колектив філармонії реалізував цей проєкт спільно із громадською організацією “Спеціально для тебе”. Переклад жестовою мовою здійснювала представниця Сумської обласної організації УТОГ Оксана Івченко.
Філармонія підписала з ГО “Спеціально для тебе” меморандум про співпрацю, щоб і надалі розвивати інклюзивний культурний простір.
За словами директорки Сумської філармонії Тетяни Ластовецької, заклад прагне, щоб культура була відкритою та доступною для кожного, тому що справжнє мистецтво здатне об’єднувати людей і руйнувати будь-які бар’єри.
В ОВА наголосили, що безбар’єрність – це не лише про архітектурну доступність, а й про можливість кожної людини повноцінно долучатися до культурного життя та відчувати силу мистецтва.
Як повідомляв Укрінформ, у Кам’янці-Подільському на Хмельниччині затвердили пілотний безбар’єрний маршрут.
Фото: Сумська ОВА
Українська культура під час повномасштабної війни переживає докорінні трансформації. Зокрема разючими є зміни у маскультурі, яка почала виконувати роль «неофольклору», формуючи нові наративи та символи української ідентичності.
Таку думку в коментарі Укрінформу висловив народний артист України, композитор, кобзар, бандурист і лідер гурту «Хорея козацька» Тарас Компаніченко.
«Нарешті маскульт почав працювати повною мірою і став проукраїнським. Він став виробляти продукт, актуальний як з точки зору стилістики, так і з точки зору наративів. Можна сказати, що ми живемо в епоху смерті фольклору. І український маскульт нині виконує роль неофольклору – означує культурні межі існування нашого українського простору, транслює символи української ідентичності», – зазначив Компаніченко.
За словами митця, раніше масова культура, за деякими винятками, знецінювала і висміювала все українське (на відміну від глибоко українського елітарного мистецтва). Нині ж, коли припинилася робота у спільному з російським маскульт-просторі, відбулося стрімке дорослішання та потужні метафоричні зміни, розрив із “русскім міром”. Окрім того, помітною є мілітаризація українського мистецтва, де військові стають носіями нового культурного досвіду.
“Ми бачимо сильну мілітарну поезію, потужну документалістику, розвиток кіно, музики. Митці пішли у військо не за емоціями, а за покликом серця. Правду про війну не напишеш у кабінеті – вона народжується в окопах, під дронами. Це вже не декоративна культура, а живий пульс суспільства, який звучить в умовах боротьби і війни. Не побоюся це сказати, що нині українська культура стала “живим серцем” світового мистецтва”, – вважає Компаніченко.
Митець переконаний, що люди, які пройшли війну, є важливими моральними орієнтирами для українського суспільства.
“Війна – це зло, страшний молох. Але військо – це поводирі, це реальні лідери українського суспільства. Ті, хто пройшли через пекло війни, ховали побратимів, бачили багато смерті, вони пережили дуже великі внутрішні трансформації, відкинули усе фальшиве й неважливе. Їхня суть – це суть філософів сучасності”, – переконаний митець.
Тарас Компаніченко, родина якого має козацьке походження, став до лав українського війська у перші дні повномасштабного вторгнення. Почав службу в 241-й бригаді Територіальної оборони Києва, нині – у Третьому армійському корпусі, очолює капеланську службу.
Фото: Ольга Будник/Укрінформ
Більше наших фото можна купити тут
На фронті загинув артист оркестру та саксофоніст чернігівського Міського палацу культури Дмитро Гладіренко.
Про це на своїй сторінці у Фейсбуці повідомляє чернігівський Міський палац культури, передає Укрінформ.
“12 березня під час виконання бойового завдання загинув наш колега — артист оркестру, саксофоніст Дмитро Гладіренко. Він був не лише талановитим музикантом, а й щирою, світлою людиною, відданою своїй справі та Україні”, – йдеться у повідомленні.
Дмитро мріяв після війни повернутися до музики, взяти до рук саксофон і знову вийти на сцену, щоб зіграти для глядачів.
“Навіть під час відпустки після поранення він не втримався — прийшов до оркестрової і заграв. Того дня його музика знову наповнила зал життям, теплом і надією… Колектив підприємства висловлює щирі співчуття рідним, близьким і всім, хто знав Дмитра. Розділяємо ваш біль і схиляємо голови у скорботі. Світла пам’ять Герою”, – зазначили у палаці культури.
Як повідомляв Укрінформ, на війні загинув артист Ансамблю пісні і танцю ЗСУ Ігор Любименко.
-
Усі новини6 днів agoАнна Трінчер впала на сцені в сміливому міні та декольте — відео
-
Війна5 днів agoВтрати ЗС РФ — Міноборони заявило про ліквідацію 1710 окупантів за добу
-
Усі новини1 тиждень ago“Всинови мене”: олень побіг за чоловіком у парку і розсмішив мережу (відео)
-
Усі новини1 тиждень agoШон Пен замість «Оскара» зустрівся з Зеленським (фото)
-
Війна7 днів agoНе час купувати квиток на “Титанік”: у Франції пояснили, чому війна Трампа в Ірані — це провал
-
Війна1 тиждень agoдепутатам: Доведеться служити народу або у парламенті, або на фронті
-
Політика6 днів agoЗеленський закликав Трампа і Стармера зустрітися та знайти спільну мову
-
Суспільство5 днів agoВідбудова житла після обстрілів в Одесі: витрати лягають на мешканців