У ніч проти 2 вересня РФ завдала дронового удару по припортовій інфраструктурі Ізмаїльського району Одеської області. Значних руйнувань вдалося уникнути. Загиблих немає. 

Про це повідомили в Ізмаїльській РВА.

Реклама

Наслідки обстрілу Одещини вночі 2 вересня 

Обійшлося без жертв. Після обстрілу спалахнули пожежі. Станом на 02:17 їх уже загасили.

Нагадаємо, уночі 2 вересня на Одещині лунали вибухи. Ізмаїльський район опинився під атакою ударних безпілотників.

Також ми повідомляли, що в Сумах унаслідок дронової атаки є постраждалі. Серед травмованих дитина.

Одеса, як і кожне місто, має свій День народження. Традиційно його відзначають 2 вересня — дата, яка для багатьох одеситів давно стала невід’ємною частиною міської культури. Та чи є саме ця дата справжньою? Історики стверджують: підстави для цього свята значно умовніші, ніж може здатися, на перший погляд. Тож постає питання — чому саме вересень і чи не є святкування радше міфом, ніж історичним фактом?

Про це журналісти Новини.LIVE поспілкувалися з одеським істориком Ігорем Мозговим.

Реклама

День міста Одеси

Цікаво, що сама дата 2 вересня не виникла одразу після заснування міста. Ба більше — вона з’явилася лише через три десятиліття. Її автором вважають історика та чиновника Аполлона Скальковського, якого сучасники називали “Геродотом Новоросійського краю”. Саме він за часів губернатора Михайла Воронцова вирішив навести лад в історичній хронології нашого міста.

“Скальковський нічого кращого не вигадав, як взяти 2 вересня й підкріпити цю дату документом про фінансування будівництва порту. Насправді ж указу про заснування Одеси не існує. Є лише рескрипт про початок робіт у вже захопленому російською імперією Хаджибеї”, — пояснив історик Ігор Мозговий.

Фактично день міста було “прив’язано” до імперської символіки. Дату співвіднесли з днем коронації імператора Миколи І, і саме так вона закріпилася як офіційна.

Чому саме 2 вересня

Після проголошення незалежності Україна автоматично успадкувала радянсько-імперську традицію. Переглядати її ніхто не став, тож святкування залишилося незмінним. Подібна ситуація, як наголошують дослідники, характерна і для багатьох інших міст світу, де умовні дати з часом стають частиною народної традиції.

“Навіть якщо дата була обрана штучно, суспільство поступово звикає й починає сприймати її як рідну. Для більшості одеситів 2 вересня давно стало частиною міської ідентичності — незалежно від історичної точності”, — зазначив експерт.

Втім, останніми роками в Одесі дедалі активніше лунають голоси прихильників іншої версії. Вони переконані: справжнім “днем народження” слід вважати 19 травня 1415 року. Саме тоді, за свідченням польського хроніста Яна Длугоша, з порту Коцюбіїв вирушили кораблі з зерном до Константинополя. На місці сучасної Одеси існувало розвинене поселення ще за три століття до появи турецького Хаджибея.

“Археологічні знахідки підтверджують, що тут було міське життя ще в XIV столітті. Проблема лише в тому, що між литовським Коцюбієвом і турецьким Хаджибеєм лишається значний хронологічний розрив”, — визнає історик Ігор Мозговий.

Тож версія про “середньовічну Одесу” має як переконливі аргументи, так і слабкі місця. Прибічники імперської хронології наголошують: близько трьохсот років ця територія була фактично пусткою. Саме тому суперечка між прихильниками “200+ років” і “600+ років” триває вже не одне десятиліття.

Розкопки на Приморському бульварі

Ще одна загадка одеської історії — місце розташування фортеці Хаджибей. Саме її вважають безпосередньою попередницею сучасного міста. Перші спроби розкрити таємницю були зроблені ще у 1996 році неподалік Воронцовського палацу під керівництвом професора Добролюбського.

“Єдине, чим усе тоді закінчилось, — ми бачимо за спиною купол. Це грецькі розкопки, які відкрили поселення колонії Гаваністріан. Їх було лише дванадцять, і саме тут, на Приморському бульварі, розташовувалося одне з них”, — зазначає експерт.

З того часу пошуки продовжувалися неодноразово, востаннє — зовсім нещодавно. Ці розкопки дали нові свідчення: нібито тут був військовий бастіон фортеці Хаджибей. Але слід розуміти: ні в радянський час, ні в царський, ні в історіографії офіційного підтвердження цьому ніхто поки не надавав. 

Ідентичність Одеси

Проте питання розкопок веде не лише до археології, а й до культурної самоідентифікації. Адже навіть якби залишки фортеці були знайдені, це не означало б, що тодішні мешканці вважали себе “одеситами”.

“Якщо зробити машину часу й повернутися у 1415 рік, люди тоді дуже здивувалися б, якби ми назвали їх одеситами. Вони ідентифікували себе як хаджибейців чи коцюбієвців. Назва Одеса з’явилася значно пізніше”, — пояснює історик.

Не виключено, що місто може змінити назву і в майбутньому. Ніякого здивування не виникне якщо через 50 чи 100 років Одесу перейменують. Це може статися природно, адже покоління, яке не асоціює себе з імперським наративом, уже виросло. Можливо, місто знову називатиметься Хаджибей чи Коцюбіїв.

Відкриті питання історії

На відміну від Києва, де дату заснування офіційно “призначили” — 1500 років, в Одесі так зробити не виходить. Тут історія надто багатошарова, і домовитися про спільну точку відліку поки що не вдалося.

“Ми не можемо в наказовому порядку встановити дату, як це зробили з Києвом. Той же Рибаков і Толочко самі визнавали, що ця цифра була радше символічною”, — підкреслює історик Ігор Мозговий.

Тож сьогодні місто живе одразу з кількома версіями власного минулого. У цьому й полягає унікальність Одеси: її історія переплітає міфи, археологічні факти та культурні дискусії, залишаючи простір для нових відкриттів.

Раніше ми писали, що в Одесі офіційно відкрили нові імена на Алеї героїв в парку Шевченка. А також про те, чому найближчим часом меморіального комплексу на Європейській площі не буде.

День міста для Одеси — це завжди більше, ніж дата в календарі. Це нагода відчути спільність, нагадати про силу й характер міста біля моря. У воєнний час свято набуває нового змісту: теплі слова, вдячність і надії звучать голосніше за будь-які концерти. Для жителів Південної Пальміри це спосіб зберегти традицію й водночас нагадати собі, що навіть у складні часи є речі, які залишаються важливими, — любов до свого міста, єдність і віра у мирне майбутнє.

 Журналісти Новини.LIVE запитали у містян, що б вони побажали одеситам цього дня.

Реклама

Побажання миру і підтримки

Сьогодні головне, що хочуть почути одесити, — це слова про мир і безпеку. Адже від них залежить можливість виходити на вулиці, гуляти біля моря й бачити усміхнених дітей. За цим стоїть колосальна праця й мужність військових, які тримають оборону. Тому побажання до Дня міста неминуче переплітаються з подякою тим, хто захищає країну і дозволяє одеситам жити бодай частково нормальним життям.

“На День міста одеситам бажаю спокою й мирного неба. Нашим захисникам — наснаги, сил і витримки, бо саме вони закривають над нами небо й море. Діти можуть гуляти, місто живе — і за це їм велика вдячність. А одеситам головне — підтримувати своїх захисників”,  — каже Артем.

Окремо звучать побажання про красу, здоров’я і гарний настрій. Люди нагадують: навіть у непрості часи місто залишається таким само мальовничим і завжди варте того, щоб вийти й пройтися його вулицями. 

 “Піти прогулятися, подивитися на наше гарне місто. У нас дуже красиво. Ну і, взагалі, здоров’я, щастя та любові, бажаю всім витримки та наснаги”, — каже Юлія.

Побажання сили та радості

Поруч із теплими словами звучить і гостра емоція — бажання перемоги й того, щоб ворог більше ніколи не міг зруйнувати одеське свято. Тут говорять прямо: ми хочемо не лише спокою, а й справедливості, яка дозволить місту знову святкувати на повну силу. Це побажання звучить голосно й щиро, бо за ним стоїть втома від війни й прагнення якнайшвидшого миру.

 “Одеситам ми бажаємо, перш за все, здоров’я і миру. А тим, хто на нас стріляє, — щоб їхня сила зникла назавжди. А ми святкуватимемо, як уміємо: з танцями, веселощами і добрим настроєм”, — каже Микола.

У побажаннях одеситів також відчувається віра у справедливість і надія на те, що Україна обов’язково переможе. Люди говорять про майбутнє, в якому ракети й дрони залишаться лише у спогадах, а ворог більше ніколи не матиме змоги втручатися в життя мирних міст. Це слова про відновлення, про те, що Одеса знову стане безпечною й вільною.

 “Я хочу, щоб усі ці ракети й дрони, які на нас літають, більше ніколи не долітали. Щоб вони зникли разом із тими, хто їх запускає. І щоб Україна була вільною, а Одеса залишалася нашим прекрасним містом, де можна жити спокійно”, — каже Валентина.

І водночас звучить побажання, яке можна назвати універсальним. Попри все, одесити бажають одне одному жити й насолоджуватися кожним днем, бо життя — це найбільша цінність. 

 “Насолоджуватися життям у першу чергу й просто жити, бо життя — це один момент”, — каже Микита.

Побажання одеситів на День міста різні за формою, але схожі за змістом. Хтось говорить про мир і вдячність захисникам, хтось про перемогу та справедливість, хтось про прості радощі й уміння жити. І все це разом складає картину Одесі, яка залишається сильним, життєлюбним і вірним собі навіть у найважчі часи містом.

Раніше ми писали про те, що у школах Одеси пролунали перші дзвінки, а також про те, які зміни чекають на одеситів у вересні.