Війна
Чому молодь іде у військо і як витрачає мільйон
Чи тільки за гроші «діти ТікТоку та асфальту» йдуть у військо? Відверті історії молодих контрактників
Кореспондентка Ukrainian Witness Ніна Грушецька зняла ексклюзивний сюжет про молодих військовослужбовців віком 18-24 роки, які отримують мільйон гривень за підписання контракту із ЗСУ. Журналістка поспілкувалася з новобранцями на полігоні та з тими, хто вже має досвід бойових дій.
Знімальна група записала історії пʼяти бійців. Ті, хто щойно прийшов у ЗСУ: рекрут “Чорт” займався будівництвом, “Негр” був флористом та прикрашав весілля, а “Адісіт” працював на шахті – усі троє підписали контракт півтора місяця тому і зараз проходять вишкіл перед відправкою в зону бойових дій.
Виявилося, що гроші не завжди були головним мотивом. “Негр” каже, що дізнався про мільйон уже після дзвінка в Міноборони. “Адісіт” зазначає: “Коли ти молодий, то тебе так мотивують. Для мене це мотивацією не було. І підписувати якийсь простий контракт, коли є 18-24 і ти там можеш отримати мільйон – це плюс”.
Гроші виплачують частинами: 200 тисяч при підписанні, 300 тисяч при відправці на бойові, решта – після закінчення контракту. “Чорт” уже купив собі екіпірування, відправив гроші батькам, а дружині купив телефон. “Адісіт” мріє про машину та подорожі за кордон після служби, він ще ніколи не бачив світу поза межами України.
18-річний “Чорт” одружився за місяць до армії з 26-річною дівчиною, з якою зустрічався лише тиждень – каже, хотів встигнути відчути, що таке сім’я та батьківство, поки є така можливість.
Зовсім інші історії – у тих, хто вже побував на передовій. “Шеф” і “Злюка” підписали контракт півроку тому і встигли здійснити по 2-3 бойових виходи. “Шеф” почав свій шлях з ТРО під Києвом на початку повномасштабного вторгнення. Каже, що 70% його знайомих служать. На цей крок його мотивувало те, що “хлопці приїжджають, а мені соромно їм дивитися в очі”.
Перший бій залишив сильні враження. “Шеф” згадує, що найстрашніше відчуття – сісти в БТР і безпосередньо вирушити в зону бойових дій.
“Після того моменту, ще й коли контакт був, я взагалі не спав, я під деревом сидів з автоматом до вечора, поки хлопці копали, а потім від автомата руку я не прибирав. Я так у броні сидів і просто передивлявся свій сектор”, – розповідає він про пережите після першого бою.
Попри страхи, молоді військові демонструють хороші результати на передовій. У “Шефа” вже три контузії та уламкове поранення. Каже, що навіть одружувався через додаток “Дія” прямо в окопі: “… і в цей час над нами шахед збивали”.
Найбільший страх хлопців – загинути в нечесному бою та залишитися на полі без можливості, щоб тіло забрали.
Інструктор 92-ї ОШБр Олексій пояснює різницю між молодими та старшими солдатами: старші – не завжди йдуть за власним вибором, а молодь іде добровільно. Молодий розум, мовляв, більш гнучкий – вони легше навчаються. Крім того, з його слів, молодь більш фізично витривала. Водночас він називає їх “дітьми ТікТоку та асфальту” і зазначає: “Вони молоді і в них недостатньо до кінця сформована особистість”, а також каже, що молодь психологічно більш вразлива.
Російські війська завдали авіаудару по селищу Козача Лопань на Харківщині, внаслідок чого зазнали пошкоджень житлові будинки та господарчі будівлі.
Бійці 17 армійського корпусу Збройних сил України взяли в полон 11 російських військових поблизу населеного пункту Павлівка на Запорізькому напрямку.
Як передає Укрінформ, про це пресслужба корпусу повідомила в Телеграмі.
«Одинадцять російських полонених за тиждень – саме такий результат роботи бійців 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, що перебуває у складі 17 армійського корпусу разом із побратимами з одним із підрозділів 253-го штурмового полку», – йдеться у повідомленні.
Ворог і далі намагається створювати «переможний» контент, але реальність щоразу руйнує їхні плани.
Черговий ролик, який загарбники прагнули зняти для пропаганди, закінчився для них передбачувано – полоном.
Українські дрони та розвідка уважно стежать за кожним їхнім рухом, тому будь-яка спроба «просунутися» або записати красиве відео завершується однаково: хтось біжить, хтось здається, а хтось просто зникає з поля бою, зазначили військові.
Як повідомляв Укрінформ, бійці 37-ї окремої бригади морської піхоти за допомогою безпілотника взяли в полон російського військового на східних околицях селища Іванівка.
Фото: скріншот із відео
Боронити Україну для нього було вибором серця, честі й пам’яті
Захищаючи Україну, віддав життя Андрій Волощук з села Сваричів Рожнятівської громади на Івано-Франківщині. Про його загибель брат Богдан повідомив 21 грудня – за два тижні по тому, як з воїном, що захищав Куп’янськ, обірвався зв’язок.
“Війна знову принесла невимовний біль у нашу громаду. Ми втратили захисника України – Волощука Андрія Богдановича. Позивний – ”Мольфар”. Старший кулеметник розвідувального батальйону в складі “Хартії”. Андрій був зовсім молодим – лише нещодавно виповнилося 23 роки. Попереду мало бути життя, мрії, плани, але він обрав інше – стати на захист України”, – написав Богдан.
До лав Сил оборони захисник став у жовтні 2024 року, добровільно підписавши контракт. Андрій залишив роботу на посаді керівника одного з відділень Нової Пошти у Львові, бо відчував потребу продовжити справу старшого брата Олега, який у листопаді 2022 року загинув на Бахмутському напрямку.
“Для Андрія це був вибір серця, честі й пам’яті. Він неодноразово виконував бойові завдання під ворожим артилерійським та мінометним вогнем, виходив із найнебезпечніших ситуацій, збивав ворожі FPV-дрони та до останнього залишався поруч із побратимами”, – пояснив Богдан.
2 грудня ”Мольфар” зустрів на фронті своє 23-річчя, а менш як за тиждень пішов у вічність.
“7 грудня 2025 року, виконуючи бойове завдання, Андрій загинув поблизу міста Куп’янськ Харківської області. Його життя обірвала підступна ворожа сейсмічна міна ПОМ-3… Два брати. Одна любов до України. Одна боротьба – до кінця. Боротьба – ціною власного життя”, – написав про двох братів-Героїв Богдан.
На сторінці Богдана у Фейсбуці люди відгукуються численними співчуттями і скорботою.
«Світла і вічна пам’ять захиснику нашому….Невимовна біль за таке молоде життя …за зруйновані долі…навіки в памʼяті два братики як хоробрі серця…», – написала Аллуся Креховецька.
«Щирі співчуття родині з приводу такої непоправної втрати. Загибель молодого життя – це невимовний біль, а коли горе приходить у дім не вперше, слів стає ще менше», – висловилася Zinoviya Melnyk.
«Світла і вічна пам’ять Андрійкові! Невимовний біль і жаль стискає серце… Ще одне молоде життя віддане за волю і незалежність України,ще одна доля зруйнована клятою війною, ще одне щире серце перестало битися!.. Пішов у засвіти не тільки добрий брат, друг, побратим, товариш, … ,а й мудрий, чуйний і ввічливий юнак, сусід, одним словом – Божа дитина…», – журиться Maria Kanjuk.
Вічна пам’ять і шана Герою!
Фото: Фейсбук-сторінка Bogdan Voloshchuk
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
-
Усі новини1 тиждень agoЙолка вийшла заміж – що відомо
-
Війна1 тиждень agoУдар по Запоріжжю – постраждав пологовий будинок, фото
-
Усі новини1 тиждень agoПокинутий будинок в селі вразив мережу — як він виглядає після ремонту
-
Усі новини1 тиждень agoЗаписка чоловіка до нових мешканців стала вірусною: попрохав доглядати за птахами
-
Події5 днів agoУ прокат виходить перший український еротично-історичний трилер «Всі відтінки спокуси»
-
Усі новини6 днів agoВідпочинок у Буковелі – ціни у 2026 році
-
Усі новини5 днів agoПідліток-“надлюдина” врятував свою родину, пропливши 4 км небезпечними хвилями (відео)
-
Події4 дні agoМЗС Литви попросить заборонити в’їзд грузинському реперу, який виступав у Росії та Криму