Одеса вже майже два роки має статус об’єкта всесвітньої спадщини UNESCO. З одного боку, це престиж і визнання, а з іншого — зобов’язання. Адже місто щодня перебуває під обстрілами, а його архітектурна спадщина зазнає пошкоджень і руйнувань. Чи рятує статус UNESCO від війни? Чи допомагає він у відновленні будівель? І чи є шанс для Одеси зберегти свій історичний центр у майбутньому?

Відповіді на ці питання журналісти Новини.LIVE шукали разом з одеським архітектором Миколою Чепелєвим.

Реклама

Статус UNESCO

Включення центру Одеси до списку всесвітньої спадщини стало однією з найгучніших подій 2023 року. Для багатьох містян це означало символічний захист, адже світ визнав: Одеса — не лише порт і курорт, а й унікальний культурний центр. Та одночасно це поклало на місто нові обов’язки — дбати про стан історичних будівель, навіть попри воєнні виклики. 

“Одеса має, скажімо так, підвищений інтерес світової спільноти. Але, з іншого боку, це відповідальність і держави, і міста. Необхідність відповідати цьому статусу, відповідати вимогам до об’єкта всесвітньої спадщини”, — пояснює архітектор Микола Чепелєв.

Багато хто в Одесі сподівався, що внесення до списку автоматично відкриє шлях до фінансування реставраційних робіт. Уявлялося, що світові фонди й сам UNESCO спрямовуватимуть кошти на збереження будівель. Проте реальність виявилася набагато складнішою. Організація здатна надавати експертну підтримку й координувати допомогу, але не виступає основним джерелом фінансування. 

“У самій структурі UNESCO є окремий список об’єктів під загрозою. Одеса туди також внесена. Організація може надати методичну чи експертну допомогу. Але розраховувати на те, що саме даватиме гроші на відновлення, не варто. Так не працює”, — каже експерт.

Механізми фінансування значно складніші. Найчастіше країни-донори співпрацюють напряму з Україною, минаючи UNESCO як проміжну ланку. Приклад Італії це підтверджує: уряд виділив десятки мільйонів євро саме на реставрацію одеських будівель, і кошти одразу передаються державі, яка розподіляє їх далі. 

Відновлення архітектури Одеси

Найперше завдання — це не ремонт чи реставрація, а створення повної картини стану історичного центру. Без цього неможливо планувати жодні роботи. Йдеться не лише про найвідоміші пам’ятки, а й про звичайні будинки, які формують обличчя міста. Адже архітектура Одеси — це цілі квартали, де кожна кам’яниця є частиною великої історії. І зберегти треба не тільки окремі шедеври, а й цілісний ансамбль.

“Перший крок — це проведення інвентаризації всього історичного центру. У нас тисяча пам’яток у центрі, але є ще близько шести тисяч історичних будівель. Всі вони потребують уваги. Потрібно обійти кожен квартал і зафіксувати стан кожної будівлі”, — зазначає архітектор Микола Чепелєв.

Ця робота вимагатиме років. За найкращих умов інвентаризацію можна завершити за два-три роки. Масштаб вражає: близько 180 кварталів, сотні будинків, кожен зі своїм ступенем зношеності й пошкоджень від війни. Та попри складність, без цього кроку реставрація буде хаотичною і не принесе бажаного результату.

Навчання архітекторів

Проблема збереження архітектури Одеси полягає не лише у фінансах чи документах. У місті бракує спеціалістів, здатних працювати саме з історичними будівлями. Реставрація потребує особливих знань і практики, якої часто немає у молодих архітекторів. І хоча міжнародні партнери проводили семінари та консультації, цього недостатньо. Потрібні повноцінні програми, які готуватимуть фахівців нового покоління.

“Фактично, як таких освітніх програм від UNESCO у нас не було. Були семінари, конференції, я сам у них брав участь. Але це радше інформаційна підтримка, ніж системна освіта. Нині завдяки італійському фінансуванню передбачені кошти й на програми з реставрації, і на навчання спеціалістів на найближчі три роки”, — каже експерт.

Це може стати справжнім проривом для Одеси. Молоді спеціалісти отримають змогу навчатися за європейськими стандартами й застосовувати їх у рідному місті. Водночас така співпраця допоможе сформувати в Одесі школу реставраторів, яка зможе працювати не лише з локальними пам’ятками, а й долучатися до міжнародних проєктів. Це інвестиція не в одну будівлю, а в майбутнє міста.

Відбудова історичної Одеси

Попри всі труднощі, Одеса має унікальний шанс перетворити статус UNESCO на інструмент розвитку. Це вікно можливостей для міжнародної співпраці, промоції та залучення нових ресурсів. Адже історія Одеси — це історія багатьох народів, і саме ця мультикультурність може стати основою для діалогу з Європою. Місто потребує голосу світу, і статус ЮНЕСКО дає можливість його почути.

“Потрібно працювати з UNESCO, але також із різними країнами. Те, що вже зроблено з Італією, треба робити й з іншими державами. Одеса завжди була мультикультурним містом, її розбудовували греки, французи, євреї. Це треба показувати й використовувати для міжнародної співпраці”, — підсумовує архітектор.

Одеса може стати прикладом для всього світу: містом, яке попри війну зберігає своє обличчя і спадщину. Але для цього потрібна не лише міжнародна підтримка, а й системна робота всередині країни. Лише тоді історичний центр міста збереже свій неповторний характер для наступних поколінь.

Раніше ми писали, що в Одесі виділять 663 мільйони на пам’ятники архітектури. А також стало відомо, яку будівлю планують звести на місці відомого “Золотого Дюка”.