Connect with us

Війна

8 тисяч наполегливих одеситів, бої з тінню в ОМР та житлове майбутнє. Інтерв’ю з депутаткою Анастасією Большедворовою

Published

on

Одеська міська рада об’єднує людей, які за інших умов, однозначно не комунікували між собою. Ось і з цією різнопоглядовістю вони мають домовлятись, приймати рішення і дивитись набагато далі, ніж у завтра. Чи виходить це у них? «Дайджест Одеси» запитав у депутатки Анастасії Большедворової, торкнулись і голосування щодо Катерини, програми збереження культурних об’єктів, розвиток будівництва в місті. Як каже Анастасія: “До ворожки не ходи: буде важко, але має вийти”. 

Голосування щодо долі Катерини завершене і взяло участь майже 8 тисяч одеситів. Чи показово це для міста-мільйонника? 

Дійсно, хочеться запитати наших людей: ви ж такі незадоволені, то чому не реєструєтесь на сайті? В мене є два пояснення. 

Коли я працювала над створенням Таїровського парку, нам було потрібно голосування і, звертаючись до людей, чула купу відмовок. Здебільшого, вони бояться показати свій паспорт, адже хтось візьме якісь там кредити. Це неможливо: ніхто не може взяти кредит на фото паспорта! Проте… І друга причина — складна система реєстрації. Потрібно бути справді наполегливим. Якщо ти живеш в Одесі, але прописаний в області — не підходиш. Але в чомусь є сенс — вирішувати долю міста мають ті, хто в ньому живе. Всі ці одеситки в п’ятому поколінні, що живуть за кордоном вже багато років, не мають розповідати нам, що тут має стояти, а що ні. Дійсно, ми живемо в цьому місті, тож і вирішуватимемо.  

Ось ці майже вісім тисяч, які проголосували — дуже наполегливі люди, які переживають за місто. У нас не так багато одеситів, які хочуть щось вирішувати, мають свою думку і яким не все одно, що відбувається у них на подвір’ї. Якщо це вісім тисяч, то добре, що хоча б вони є. 

Думаю, що загальна думка людей справді така: треба забирати той пам’ятник. Є люди, які активно не хочуть, щоб він тут був: закидують, розмальовують, то післязавтра вони прийдуть з сокирою і просто зламають. І нащо це нам все? Її треба забирати.  

Лише ми, одесити, творимо свою історію. Ми тільки стаємо сучасними, бо ще дихали цим совком. Сьогодні, попри велике горе, в нас є шанс трохи змінитись і йти далі.  

Це питання знову винесуть на сесію, адже вирішувати має ОМР: чого ще чекати від 30 листопада? 

Сесія є, але питань ще немає. Так, перелік чи якесь офіційне повідомлення від міської ради ще не дійшло. На календарі 8 листопада, тому вони, напевно, ще вирішують. Думаю, що важливі будуть, як завжди, земельні питання, бо під час воєнного стану є обмеження у наданні земель. 

Частина комісій не збирається через те, що немає можливості вирішити всі нагальні питання. Коли зібралась архітектурна комісія, то виявила багато проблемних моментів. Здебільшого через те, що міська рада хоче робити все сама, а потім сказати “депутати ж прийняли рішення”. 

Це просто якась боротьба, але сьогодні сесійна зала наповнена трошки іншими депутатами. Є колеги з інших фракцій, я справді пишаюсь тим, що вони стали на цей шлях. Вони переживають за місто, але їх чомусь динамлять.  

Така ж ситуація із затвердженням міської програми «Збереження об’єктів культурної спадщини» на 2022-2024 роки?  

Голова нашої комісії виявила, що було підняте це питання майже випадково. Ця програма мала бути перероблена разом із нами і управлінням з питань охорони об’єктів культурної спадщини. Управління ніби боїться, вони роблять свою роботу зовсім не креативно чи творчо. Просто старий план з підредагованими сумами на поточні роки, але його прийняли. З програми ми побачили, що робиться мало об’єктів. Ледве-ледве за рік реставрується 8 будинків, і виправдовуються тим, що мало компаній в Україні цим займаються. Та халтури там теж вистачає. Насправді маємо зачекати перемоги та завершення війни, щоб якось покращити цей план. 

Але зараз є багато виходів на європейські компанії, гранти: чи не варто використати це?  

Дійсно, зараз є вихід на Європу, але не всі хочуть вкладати у країну, де йде війна, стосовно реставрації. Тобто вони вкладуть гроші, відреставруємо, а наступного дня щось прилетить. Наприклад, закриття скульптур левів у Міському саду відбулось завдяки виграному гранту за участі міської ради. Щоправда, ми ж не можемо законсервувати все місто.  

Є кілька крутих проєктів, які ми мали реалізовувати цього року. Серед них реставрація та роботи з дитячого та дорослого майданчика у Таїровському районі. Вже тривав процес виділення коштів — 3 мільйони гривень. Половина запланована на створення Таїровського парку, про який я говорю нескінченно. Ми добиваємось, щоб ті гроші дали, бо вони ніби є. Але і це дуже небагато коштів, щоб зробити дійсно класний парк. Потрібно, щоб туди заходили приватні підприємці, над чим я вже працюю. 

Між вулицями Глушко та Небесної сотні є паркова зона без назви та використання. Цього року мало стати сучасним та класним місцем, щоб люди користувались. Можливо, менше б нарікали, що лавка не там стоїть, але хоча б є.  

Що нас очікує стосовно житла та будівництва? Наразі прогнозують два варіанти розвитку подій: залучення держави та поступовий рух, або ж банкрутство та недобудови.  

Ситуація у будівельній галузі і справді складна, але не думаю, що дійде до банкрутства. Наприклад, «Будова» були у застої, мали складнощі із грошима, але бачу, що вони відновлюють свої проєкти. Отже, шукають шляхи і не хочуть покидати місто.  

Є компанії, які продовжують будувати і навіть здавати в експлуатацію. Наприклад, у районі 7 кілометру, забудовник «Zezman». Вони готують квартири вже з ремонтом, а тут скачок долара. І дороблювати довелось вже геть за іншу для них вартість. Думаю, не особливо заробили, але все ж виконали свої обіцянки.  

Навіть «Простір» теж трохи рухається. Хоч і у засновника погана репутація і у 2009 році він кинув багато інвесторів.  

Кидати зараз свій бізнес не корисно. Як закінчиться війна, житло здорожчає, це однозначно. Все, що почали одеські забудовники, завершать. Їм не вигідно кидати своїх інвесторів, бо вони їх годують. Ситуація кризова, але має виправитись. Якщо добудують хоча б на 90% — це буде плюс, а ще на 10% значить має держава підключатись. 

Вже були випадки, коли люди, які вкладали гроші, мали вкласти ще більше. До цього потрібно бути готовим. Ми це проходили під час будівельної кризи у 2014 році.  Просто наразі маємо робити це системно, залучати іноземні інвестиції. Це все відбуватиметься після перемоги. Однозначно скажу, якщо сьогодні десь хтось рухається, це добре. 

Нові проєкти: чи є сенс планувати зараз?  

Саме житлові комплекси немає сенсу робити чи планувати, адже змінюється і формат нашого життя. Але потрібно адаптуватись під воєнні умови. Дивилась нещодавно новий комплекс під офісні приміщення на Таїрова. Там зробили віконниці. І це круто виглядає, ніби у французькому стилі, а ще й практично, закривши їх, можна врятувати життя, житло та саме скло. Таке наше майбутнє: гарно та безпечно.  

Говорити про відбудову — класно. Але чи готові, ті хто розмовляє, прийти і витратити тут свої гроші? Мені здається у нас є хороша перспектива. І які б питання ми не мали до нашого президента — він статусний, багато країн орієнтуються саме на нього. Тому, думаю, будуть витрачати свої кошти на відбудову. Україна була якоюсь недоєвпропейською, попри весь біль і втрати зараз, це наш шанс приєднатись до європейської культури, виокремивши свої цінності та українськість.

Війна

Радник міністра оборони «Флеш» закликає не публікувати роботи із закриття доріг антидроновими сітками

Published

on

У Міністерстві оборони України закликають журналістів, цивільних і військових не знімати і не публікувати в реальному часі роботу груп, які закривають важливі ділянки трас захисними антидроновими сітками.

Як передає Укрінформ, про це радник міністра оборони України Сергій “Флеш” Бескрестнов зазначив у Телеграмі.

“Міністерство оборони швидко реагує на сигнали з фронтів, і військові колеги також швидко закривають критичні та важливі ділянки трас захисними сітками”, – заявив Бескрестнов.

Водночас він звернувся до журналістів, цивільних і військових не знімати і не публікувати в реальному часі роботу груп, які монтують ці коридори.

“Ви просто тим самим підставляєте людей під удар. Я розумію, що захист доріг – це хороша новина, якою хочеться відразу поділитися, але не варто”, – наголосив радник міністра оборони.

Читайте також: Сирський – про знищення «Шахедів»: Українські дрони-перехоплювачі дають високі результати

Як повідомлялось, Державна служба спеціального транспорту за підсумками 2025 року облаштувала 534 км антидронового захисту – сітки вздовж доріг в 7 областях України.

Фото архівне



Джерело

Continue Reading

Війна

Пам’яті нацгвардійця Руслана Сисюка

Published

on


Тихий, щирий, справедливий – він завжди приходив на допомогу

Руслан народився 6 липня 1999 року в селі Копіювата Уманського району Черкаської області. Тут пройшли його дитячі та шкільні роки. Земляки згадують про Руслана як про тихого, щирого, справедливого хлопця, який завжди приходив на допомогу тим, хто цього потребував.




Після навчання у Монастирищенському професійному ліцеї він обрав шлях служіння державі. У 2018 році Руслан став військовослужбовцем 25-ї окремої бригади охорони громадського порядку Національної гвардії України імені князя Аскольда, а згодом підписав контракт і залишився на службі. 

Із початком повномасштабного вторгнення РФ Руслан обороняв Київську область, брав участь у боях за Київ, Ірпінь, Бучу. У 2024 році був направлений до складу 15-ї бригади НГУ «Кара-Даг». 26 жовтня того ж року підрозділ вирушив на схід.  

«Уже через два дні зв’язок із Русланом обірвався. Майже рік родина чекала на звістку, сподіваючись, що він живий. Але ДНК-експертиза підтвердила найстрашніше: Герой загинув під час виконання бойового завдання поблизу міста Селидове Донецької області», – розповіли у Монастирищенській міській раді. 

23 жовтня 2025 року з Русланом Сисюком попрощалися у Києві. Похований воїн на Берковецькому кладовищі — поруч із побратимами, які, як і він, віддали життя за Україну. 

«Дякую Герою за відвагу, мужність і жертовність! Царство Небесне та вічний спокій його безсмертній душі», – йдеться у зверненні громади. – У цей скорботний час Монастирище висловлює глибокі співчуття рідним, друзям і побратимам полеглого воїна, розділяючи їхній біль та втрату. Пам’ять про Руслана Сисюка житиме в серцях земляків, а його подвиг — у вільній Україні, за яку він віддав життя». 

На офіційному сайті Президента України зареєстрована петиція про присвоєння звання Героя України (посмертно) старшому сержанту, старшому кулеметнику військової частини 3030 Національної гвардії України Руслану Сисюку.

У військового залишилася дружина та маленький син.

Слава Герою! 

Фото: Фейсбук-сторінка Руслан Сисюк

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform



Джерело

Continue Reading

Війна

Експерт назвав регіони України, які нині є найбільш уразливими для атак РФ по енергетиці

Published

on

Найбільш уразливі для російських ударів регіони України постійно змінюються, оскільки РФ діє концентровано, обираючи конкретні напрямки для масованих комбінованих атак.

Про це в інтерв’ю Укрінформу заявив президент Центру глобалістики Стратегія ХХІ Михайло Гончар, коментуючи ситуацію в енергетичному секторі.

«Немає одного регіону, який залишався б найбільш проблемним постійно. Десь вдається щось відновити, десь – встановити додаткове генеруюче обладнання або підсилити мережі», – зазначив експерт.

За його словами, упродовж тривалого часу найбільш уразливою залишалася Одещина. «Зараз ми бачимо серйозні проблеми на Харківщині. Ще кілька місяців тому в аналогічному становищі була Чернігівщина», – розповів Гончар.

Він наголосив, що така динаміка є наслідком цілеспрямованої тактики РФ. «Росіяни обирають конкретні напрямки й завдають по них масованих комбінованих ударів», – пояснив експерт.

Окремо Гончар згадав столицю, яка залишається стратегічною ціллю Кремля. «З енергетичної точки зору Київ – найбільш енергоємний мегаполіс країни. Ще у 2022 році вони намагалися енергетично ізолювати столицю», – зазначив він.

За словами експерта, спроби реалізувати план «Київ за три дні» зазнали краху, але логіка дій РФ не змінилася. «У Москві й досі вважають, що вони “близько до мети”. Це те саме “ось-ось”, яке ми чуємо вже не перший рік», – наголосив Гончар.

Причину останніх відчутних уражень енергоінфраструктури Києва та області він пояснив дефіцитом засобів протиповітряної оборони. «Коли немає чим збивати – результат відповідний. Атака 9 січня це яскраво продемонструвала», – підсумував експерт.

Читайте також: Пряма загроза ядерній безпеці та вбивства холодом: Україна в ОБСЄ розповіла удари Росії по енергетиці

Як повідомляв Укрінформ, енергетичний терор, який Росія застосовує проти України на завершенні четвертого року повномасштабної війни, не є альтернативою успіхам на фронті, а лише доповнює загальну воєнну стратегію Кремля.

Фото Укрінформу можна купити тут



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.