Війна
8 тисяч наполегливих одеситів, бої з тінню в ОМР та житлове майбутнє. Інтерв’ю з депутаткою Анастасією Большедворовою
Одеська міська рада об’єднує людей, які за інших умов, однозначно не комунікували між собою. Ось і з цією різнопоглядовістю вони мають домовлятись, приймати рішення і дивитись набагато далі, ніж у завтра. Чи виходить це у них? «Дайджест Одеси» запитав у депутатки Анастасії Большедворової, торкнулись і голосування щодо Катерини, програми збереження культурних об’єктів, розвиток будівництва в місті. Як каже Анастасія: “До ворожки не ходи: буде важко, але має вийти”.
Голосування щодо долі Катерини завершене і взяло участь майже 8 тисяч одеситів. Чи показово це для міста-мільйонника?
Дійсно, хочеться запитати наших людей: ви ж такі незадоволені, то чому не реєструєтесь на сайті? В мене є два пояснення.
Коли я працювала над створенням Таїровського парку, нам було потрібно голосування і, звертаючись до людей, чула купу відмовок. Здебільшого, вони бояться показати свій паспорт, адже хтось візьме якісь там кредити. Це неможливо: ніхто не може взяти кредит на фото паспорта! Проте… І друга причина — складна система реєстрації. Потрібно бути справді наполегливим. Якщо ти живеш в Одесі, але прописаний в області — не підходиш. Але в чомусь є сенс — вирішувати долю міста мають ті, хто в ньому живе. Всі ці одеситки в п’ятому поколінні, що живуть за кордоном вже багато років, не мають розповідати нам, що тут має стояти, а що ні. Дійсно, ми живемо в цьому місті, тож і вирішуватимемо.
Ось ці майже вісім тисяч, які проголосували — дуже наполегливі люди, які переживають за місто. У нас не так багато одеситів, які хочуть щось вирішувати, мають свою думку і яким не все одно, що відбувається у них на подвір’ї. Якщо це вісім тисяч, то добре, що хоча б вони є.
Думаю, що загальна думка людей справді така: треба забирати той пам’ятник. Є люди, які активно не хочуть, щоб він тут був: закидують, розмальовують, то післязавтра вони прийдуть з сокирою і просто зламають. І нащо це нам все? Її треба забирати.
Лише ми, одесити, творимо свою історію. Ми тільки стаємо сучасними, бо ще дихали цим совком. Сьогодні, попри велике горе, в нас є шанс трохи змінитись і йти далі.
Це питання знову винесуть на сесію, адже вирішувати має ОМР: чого ще чекати від 30 листопада?
Сесія є, але питань ще немає. Так, перелік чи якесь офіційне повідомлення від міської ради ще не дійшло. На календарі 8 листопада, тому вони, напевно, ще вирішують. Думаю, що важливі будуть, як завжди, земельні питання, бо під час воєнного стану є обмеження у наданні земель.
Частина комісій не збирається через те, що немає можливості вирішити всі нагальні питання. Коли зібралась архітектурна комісія, то виявила багато проблемних моментів. Здебільшого через те, що міська рада хоче робити все сама, а потім сказати “депутати ж прийняли рішення”.
Це просто якась боротьба, але сьогодні сесійна зала наповнена трошки іншими депутатами. Є колеги з інших фракцій, я справді пишаюсь тим, що вони стали на цей шлях. Вони переживають за місто, але їх чомусь динамлять.
Така ж ситуація із затвердженням міської програми «Збереження об’єктів культурної спадщини» на 2022-2024 роки?
Голова нашої комісії виявила, що було підняте це питання майже випадково. Ця програма мала бути перероблена разом із нами і управлінням з питань охорони об’єктів культурної спадщини. Управління ніби боїться, вони роблять свою роботу зовсім не креативно чи творчо. Просто старий план з підредагованими сумами на поточні роки, але його прийняли. З програми ми побачили, що робиться мало об’єктів. Ледве-ледве за рік реставрується 8 будинків, і виправдовуються тим, що мало компаній в Україні цим займаються. Та халтури там теж вистачає. Насправді маємо зачекати перемоги та завершення війни, щоб якось покращити цей план.
Але зараз є багато виходів на європейські компанії, гранти: чи не варто використати це?
Дійсно, зараз є вихід на Європу, але не всі хочуть вкладати у країну, де йде війна, стосовно реставрації. Тобто вони вкладуть гроші, відреставруємо, а наступного дня щось прилетить. Наприклад, закриття скульптур левів у Міському саду відбулось завдяки виграному гранту за участі міської ради. Щоправда, ми ж не можемо законсервувати все місто.
Є кілька крутих проєктів, які ми мали реалізовувати цього року. Серед них реставрація та роботи з дитячого та дорослого майданчика у Таїровському районі. Вже тривав процес виділення коштів — 3 мільйони гривень. Половина запланована на створення Таїровського парку, про який я говорю нескінченно. Ми добиваємось, щоб ті гроші дали, бо вони ніби є. Але і це дуже небагато коштів, щоб зробити дійсно класний парк. Потрібно, щоб туди заходили приватні підприємці, над чим я вже працюю.
Між вулицями Глушко та Небесної сотні є паркова зона без назви та використання. Цього року мало стати сучасним та класним місцем, щоб люди користувались. Можливо, менше б нарікали, що лавка не там стоїть, але хоча б є.
Що нас очікує стосовно житла та будівництва? Наразі прогнозують два варіанти розвитку подій: залучення держави та поступовий рух, або ж банкрутство та недобудови.
Ситуація у будівельній галузі і справді складна, але не думаю, що дійде до банкрутства. Наприклад, «Будова» були у застої, мали складнощі із грошима, але бачу, що вони відновлюють свої проєкти. Отже, шукають шляхи і не хочуть покидати місто.
Є компанії, які продовжують будувати і навіть здавати в експлуатацію. Наприклад, у районі 7 кілометру, забудовник «Zezman». Вони готують квартири вже з ремонтом, а тут скачок долара. І дороблювати довелось вже геть за іншу для них вартість. Думаю, не особливо заробили, але все ж виконали свої обіцянки.
Навіть «Простір» теж трохи рухається. Хоч і у засновника погана репутація і у 2009 році він кинув багато інвесторів.
Кидати зараз свій бізнес не корисно. Як закінчиться війна, житло здорожчає, це однозначно. Все, що почали одеські забудовники, завершать. Їм не вигідно кидати своїх інвесторів, бо вони їх годують. Ситуація кризова, але має виправитись. Якщо добудують хоча б на 90% — це буде плюс, а ще на 10% значить має держава підключатись.
Вже були випадки, коли люди, які вкладали гроші, мали вкласти ще більше. До цього потрібно бути готовим. Ми це проходили під час будівельної кризи у 2014 році. Просто наразі маємо робити це системно, залучати іноземні інвестиції. Це все відбуватиметься після перемоги. Однозначно скажу, якщо сьогодні десь хтось рухається, це добре.
Нові проєкти: чи є сенс планувати зараз?
Саме житлові комплекси немає сенсу робити чи планувати, адже змінюється і формат нашого життя. Але потрібно адаптуватись під воєнні умови. Дивилась нещодавно новий комплекс під офісні приміщення на Таїрова. Там зробили віконниці. І це круто виглядає, ніби у французькому стилі, а ще й практично, закривши їх, можна врятувати життя, житло та саме скло. Таке наше майбутнє: гарно та безпечно.
Говорити про відбудову — класно. Але чи готові, ті хто розмовляє, прийти і витратити тут свої гроші? Мені здається у нас є хороша перспектива. І які б питання ми не мали до нашого президента — він статусний, багато країн орієнтуються саме на нього. Тому, думаю, будуть витрачати свої кошти на відбудову. Україна була якоюсь недоєвпропейською, попри весь біль і втрати зараз, це наш шанс приєднатись до європейської культури, виокремивши свої цінності та українськість.
Війна
У військовослужбовця знайшли майже 550 дронів — ДБР
Державне бюро розслідувань викрило командира відділення взводу однієї з військових частин, дислокованих у Донецькій області, на незаконному збуті озброєння, зокрема переносного зенітно-ракетного комплексу та двох кулеметів.
Чоловік вирішив заробити на продажу зброї та боєприпасів, повідомили у відомстві.
Під час слідства з’ясувалося, що в листопаді 2025 року він через месенджер знайшов “клієнта” і обміняв незаконно придбаний переносний зенітно-ракетний комплекс (ПЗРК) на дрон, який потім мав намір перепродати.
У січні фігурант намагався продати ще два кулемети за 175 тисяч гривень, однак співробітники ДБР затримали його під час спроби збуту і вилучили озброєння. ПЗРК і два кулемети будуть передані до ЗСУ.
Під час обшуків за місцем проживання затриманого детективи ДБР виявили та вилучили 549 дронів, 277 акумуляторів до них та інше спеціальне обладнання, а також понад 80 кг вибухової речовини, приблизно 2,5 тис. електродетонаторів, мобільний телефон, ноутбук і $74 тисячі.
Сотні дронів зберігалися вдома у військовослужбовця
Фото: ДБР
У підозрюваного вилучили $74 тисячі готівкою
Фото: ДБР
Військовослужбовцю повідомили про підозру за ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (носіння, придбання і збут вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу). Санкція статті передбачає до 7 років позбавлення волі.
Підозрюваному загрожує до 7 років в’язниці
Фото: ДБР
Наразі слідство встановлює, де фігурант брав дрони та інше озброєння, перевіряючи, зокрема, й варіант можливого викрадення з військової частини або списання як нібито втраченого під час бойових дій військового майна.
Нагадаємо, НАБУ викрило масштабну аферу в Донецькій області.
Також повідомлялося, що Полтавську ОДА звинуватили в розкраданнях на фортифікаціях.
Війна
Україна вранці отримала «серйозний» пакет ракет до ППО
До сьогоднішнього ранку в Україні було кілька систем протиповітряної оборони без ракет. Однак сьогодні Україна отримала необхідні ракети.
Як передає кореспондент Укрінформу, про це повідомив Президент України Володимир Зеленський під час пресконференції за результатами зустрічі з Президентом Чехії Петром Павелом.
«Іноді хочеться говорити відверто, але не дає такої можливості ситуація. Наприклад, до сьогоднішнього ранку у нас були кілька систем (ППО, – ред.) без ракет. На сьогодні я можу сказати про це відверто, тому що сьогодні в мене є ці ракети», – сказав він.
Зеленський зауважив, що кожний пакет ракет Україна отримує, докладаючи значних зусиль в комунікації з країнами Європи та США.
“Питання ж не тільки в системах Patriot, яких ніколи не буде вистачати. В України дуже багато різних систем, завезених за час війни, різних систем. На це потрібні постійні пакети ракет. Сьогодні, слава Богу, зранку ми отримали серйозний пакет. Зараз це – в Україні, я можу про це говорити. Але це дається такими силами, кров’ю, життям людей тощо”, – сказав він.
Як повідомляв Укрінформ, в Офісі Президента обговорили з представниками посольств США, Франції, Великої Британії, Нідерландів, Італії і ФРН посилення Повітряних сил України.
Фото архіввне: ОП
Війна
Пам’яті сержанта Івана Фесенюка (позивний «Бонус»)
Все життя Іван Фесенюк відстоював Україну – у вболівальницькому русі, спорті, тренерській роботі, на війні від російських загарбників.
Фото: Інстаграм fc_dynamo_kyiv
Він народився 28 березня 1993 року в Києві, був шостою дитиною в сім’і. Як наймолодшому в родині, йому пробачали багато. Навчався у школі №156, а потім – у кулінарному училищі за фахом кулінар-кондитер. Згодом вступив до Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського, де отримав ступінь спеціаліста на приладобудівному факультеті. Пізніше закінчив магістратуру на факультеті фізичної культури, спорту і здоров’я в університеті Григорія Сковороди в Переяславі.

Фото з сімейного архіву
Світогляд Івана формувався навколо національної ідеї та цінностей. Разом із батьком, учасником хору «Дніпро», він щороку на день народження Тараса Шевченка вшановував пам’ять поета біля монумента в Києві, завжди брав участь у відзначенні дат українського визвольного руху – ОУН, УПА… Хлопець захоплювався своїм рідним дядьком, дисидентом, автором самвидаву та Героєм України Євгеном Пронюком.

Фото з сімейного архіву
Ще одним захопленням хлопця у шкільні роки став спорт, особливо футбол. Грав у дитячій команді, мріяв виступати за «Динамо». Разом із батьком дивився матчі по телебаченню. А у 12 років Іван вперше зі старшим братом пішов вболівати на стадіон. Він занурився у фанатський рух клубу «Динамо» – надихав інших, приводив нових людей. Іван стояв на початку руху «Kids of Capitals», учасники якого також були футбольними фанатами, серед них було багато спортсменів та патріотично налаштованої молоді. За спогадами близьких, хлопець примудрявся їздити на матчі улюбленої команди безкоштовно. Говорив, що «їздив у бонус». І друзі почали називати його «Бонусом».

Фото з архіву Тетяни Фесенюк
«У житті кожного чоловіка є ті, хто формують тебе як особистість. Для мене такою людиною став Ваня Бонус – не просто друг, а справжній брат по духу, якому я завдячую за багато що у своєму житті. Саме він колись привів мене до “Capitals”, де я не просто знайшов своє середовище, а відчув справжню школу характеру, дисципліни й братерства», – поділився друг Роджер.

Фото з сімейного архіву
У 15 років Іван почав займатися кікбоксингом у тренера Олександра Попова. Саме цей вид спорту відіграв одну з ключових ролей у його формуванні.
«Мені, як молодому тренеру, виділили зал у не надто хорошому стані. Але я вирішив, що хочу проводити безоплатні заняття для молоді із багатодітних, малозабезпечених родин, аби вони ставали на правильних шлях у житті. Так до мене потрапив Ваня, але не сам, за собою він привів компанію друзів. Серед інших він вирізнявся лідерськими якостями, гуртував навколо себе хлопців. Якщо потрібно було щось поремонтувати у залі, завжди долучався і заохочував інших», – розповідає пан Олександр.

Фото з сімейного архіву
У студентські роки Іван почав виступати на змаганнях за збірну Київського політехнічного інституту, став чемпіоном свого навчального закладу, а згодом і чемпіоном Києва з кікбоксингу серед студентів.
У 2017 році він заснував тренерський клуб Bonus Team. Спершу Іван тренував тільки друзів, для яких став справжнім братом по духу. Хлопець доєднався і до громадського об’єднання «Центурія» – теж як тренер з кікбоксингу. Попри молодість, він уособлював ідеал справжнього чоловіка: мужній, сильний, ідейний, рішучий, завзятий.

Фото з сімейного архіву
Упродовж 2016-2019 років Іван Фесенюк став призером численних змагань з кікбоксингу, виступав на міжнародній арені, отримав звання майстра спорту з кікбоксингу міжнародного класу. Переміг у World Cup WCFF 2021, присвятивши свою перемогу Україні. Серед особистих спортивних досягнень Бонуса: перемога на WKA Kickboxing World Championship 2019 в польській Свідниці; перше місце на Відкритому чемпіонаті Київської області з кікбоксингу WAKO; другі та треті місця на чемпіонаті України та всеукраїнських змаганнях з кікбоксингу серед дорослих, а також серед усіх вікових категорій.
Іван був активним учасником Майдану. За спогадами рідних, завжди вітався з ними «Слава Україні». Це сприймалося ними спочатку дещо незвично, але Іван тримав свою позицію стійко. З 2014 року служив у лавах «Азову».
«Коли “Азов” створили, він одразу до нього приєднався. Також він був учасником патріотичної організації “Центурія”, очолював “Чорну сотню”. Працював у “Азові” весь час до повномасштабного вторгнення як тренер», – пригадує сестра Тетяна.

Фото з архіву Тетяни Фесенюк
З перших годин повномасштабного вторгнення Бонус разом із побратимами та вихованцями був на базі «Азову» в Києві. Перший свій бій прийняв на Київщині. Щодня у сімейному чаті писав короткі мотиваційні пости, щоби підтримувати дух та моральний стан рідних.
Згодом Іван приєднався до 3-ї окремої штурмової бригади, воював у мінометному відділенні на Запорізькому напрямку. У вересні 2022 року був призначений командиром взводу. Потім воював у Бахмуті, Авдіївці та інших містах Донеччини. Під час евакуації з Авдіївки, разом зі своїм підрозділом Бонус прикривав відхід та вивів своїх побратимів без втрат особового складу. Отримав контузії, але швидко повернувся до виконання бойових завдань.
У 2023 році Бонус отримав бойові відзнаки – «За незламність духу» та «Золотий хрест».

Фото: Вечірній Київ
Війна принесла Івану не тільки втрати, але й кохання. Чоловік дуже хотів створити власну родину, мріяв про трьох дітей. Він був на постійному зв’язку з рідними. «Бачились ми рідко, він заїжджав буквально на 5 хвилинок. Я завжди намагалася щось йому приготувати, обійняти. Просто було важливо хоча б побачитися, пересвідчитися, що з ним все нормально, він цілий, неушкоджений», – пригадує Тетяна.

Фото з архіву Тетяни Фесенюк
9 березня 2024 року Іван попередив сестру, що не виходитиме на зв’язок кілька днів. А 13 березня 2024 року біля села Орлівка Донецької області на Покровському напрямку Іван загинув, отримавши смертельні поранення, рятуючи пораненого побратима. Захиснику було 30 років.
«Загинув Іван, коли виносив на собі двох – пораненого побратима і загиблого. І почався обстріл. Живі загинули разом. Всіх вдалося повернути майже через рік, коли був обмін», – розповідає Тетяна.
Побратими згадують Бонуса як справедливого й грамотного командира, людину честі й принципів. Завжди з прямою поставою, відкритим поглядом, з тією впевненістю переможця, що не опускає рук ні на ринзі, ні на полі бою. Для багатьох він був символом сили, відданості, гідності.

Фото з архіву Тетяни Фесенюк
Поховали Івана Фесенюка на Алеї Слави Берковецького кладовища в Києві. У нього залишились троє братів, дві сестри, кохана, рідні, друзі.

Фото з архіву Тетяни Фесенюк
«Масштаби його діяльності – те, для скількох людей він був прикладом та наставником, ми осягнули лише після загибелі Вані. Коли я приходжу на різні заходи із вшанування пам’яті, там завжди знайдуться люди, які його знали. А вихованці у спортивному клубі, у молодіжних рухах ставилися до нього як до батька», – говорить про брата Тетяна.
Вічна шана й світла пам’ять Захисникові!
За матеріалами Янголи спорту, Трибуна Героїв, Завдяки, Вечірній Київ
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
-
Усі новини6 днів agoНаречена Клопотенка – що відомо про обраницю відомого шеф-кухаря
-
Війна1 тиждень agoТанкер Марінера — захопленим США судном РФ володіє бізнесмен з Криму
-
Війна1 тиждень agoАтака на Одеську область — ЗС РФ вдарили по портах, є загиблий — фото
-
Події1 тиждень agoNetflix анонсував шостий сезон серіалу «Емілі в Парижі»
-
Суспільство1 тиждень agoВ мерії Одеси запропонували переосмислити культурну ідентичність міста Анонси
-
Суспільство4 дні agoПонад 30 тисяч родин в Одеському районі залишились без світла через нічний обстріл
-
Україна1 тиждень agoіноземцю Рокко заборонили в’їзд в Україну, подробиці (фото)
-
Політика1 тиждень agoФон дер Ляєн окреслила елементи гарантій безпеки для України