Connect with us

Війна

8 тисяч наполегливих одеситів, бої з тінню в ОМР та житлове майбутнє. Інтерв’ю з депутаткою Анастасією Большедворовою

Published

on

Одеська міська рада об’єднує людей, які за інших умов, однозначно не комунікували між собою. Ось і з цією різнопоглядовістю вони мають домовлятись, приймати рішення і дивитись набагато далі, ніж у завтра. Чи виходить це у них? «Дайджест Одеси» запитав у депутатки Анастасії Большедворової, торкнулись і голосування щодо Катерини, програми збереження культурних об’єктів, розвиток будівництва в місті. Як каже Анастасія: “До ворожки не ходи: буде важко, але має вийти”. 

Голосування щодо долі Катерини завершене і взяло участь майже 8 тисяч одеситів. Чи показово це для міста-мільйонника? 

Дійсно, хочеться запитати наших людей: ви ж такі незадоволені, то чому не реєструєтесь на сайті? В мене є два пояснення. 

Коли я працювала над створенням Таїровського парку, нам було потрібно голосування і, звертаючись до людей, чула купу відмовок. Здебільшого, вони бояться показати свій паспорт, адже хтось візьме якісь там кредити. Це неможливо: ніхто не може взяти кредит на фото паспорта! Проте… І друга причина — складна система реєстрації. Потрібно бути справді наполегливим. Якщо ти живеш в Одесі, але прописаний в області — не підходиш. Але в чомусь є сенс — вирішувати долю міста мають ті, хто в ньому живе. Всі ці одеситки в п’ятому поколінні, що живуть за кордоном вже багато років, не мають розповідати нам, що тут має стояти, а що ні. Дійсно, ми живемо в цьому місті, тож і вирішуватимемо.  

Ось ці майже вісім тисяч, які проголосували — дуже наполегливі люди, які переживають за місто. У нас не так багато одеситів, які хочуть щось вирішувати, мають свою думку і яким не все одно, що відбувається у них на подвір’ї. Якщо це вісім тисяч, то добре, що хоча б вони є. 

Думаю, що загальна думка людей справді така: треба забирати той пам’ятник. Є люди, які активно не хочуть, щоб він тут був: закидують, розмальовують, то післязавтра вони прийдуть з сокирою і просто зламають. І нащо це нам все? Її треба забирати.  

Лише ми, одесити, творимо свою історію. Ми тільки стаємо сучасними, бо ще дихали цим совком. Сьогодні, попри велике горе, в нас є шанс трохи змінитись і йти далі.  

Це питання знову винесуть на сесію, адже вирішувати має ОМР: чого ще чекати від 30 листопада? 

Сесія є, але питань ще немає. Так, перелік чи якесь офіційне повідомлення від міської ради ще не дійшло. На календарі 8 листопада, тому вони, напевно, ще вирішують. Думаю, що важливі будуть, як завжди, земельні питання, бо під час воєнного стану є обмеження у наданні земель. 

Частина комісій не збирається через те, що немає можливості вирішити всі нагальні питання. Коли зібралась архітектурна комісія, то виявила багато проблемних моментів. Здебільшого через те, що міська рада хоче робити все сама, а потім сказати “депутати ж прийняли рішення”. 

Це просто якась боротьба, але сьогодні сесійна зала наповнена трошки іншими депутатами. Є колеги з інших фракцій, я справді пишаюсь тим, що вони стали на цей шлях. Вони переживають за місто, але їх чомусь динамлять.  

Така ж ситуація із затвердженням міської програми «Збереження об’єктів культурної спадщини» на 2022-2024 роки?  

Голова нашої комісії виявила, що було підняте це питання майже випадково. Ця програма мала бути перероблена разом із нами і управлінням з питань охорони об’єктів культурної спадщини. Управління ніби боїться, вони роблять свою роботу зовсім не креативно чи творчо. Просто старий план з підредагованими сумами на поточні роки, але його прийняли. З програми ми побачили, що робиться мало об’єктів. Ледве-ледве за рік реставрується 8 будинків, і виправдовуються тим, що мало компаній в Україні цим займаються. Та халтури там теж вистачає. Насправді маємо зачекати перемоги та завершення війни, щоб якось покращити цей план. 

Але зараз є багато виходів на європейські компанії, гранти: чи не варто використати це?  

Дійсно, зараз є вихід на Європу, але не всі хочуть вкладати у країну, де йде війна, стосовно реставрації. Тобто вони вкладуть гроші, відреставруємо, а наступного дня щось прилетить. Наприклад, закриття скульптур левів у Міському саду відбулось завдяки виграному гранту за участі міської ради. Щоправда, ми ж не можемо законсервувати все місто.  

Є кілька крутих проєктів, які ми мали реалізовувати цього року. Серед них реставрація та роботи з дитячого та дорослого майданчика у Таїровському районі. Вже тривав процес виділення коштів — 3 мільйони гривень. Половина запланована на створення Таїровського парку, про який я говорю нескінченно. Ми добиваємось, щоб ті гроші дали, бо вони ніби є. Але і це дуже небагато коштів, щоб зробити дійсно класний парк. Потрібно, щоб туди заходили приватні підприємці, над чим я вже працюю. 

Між вулицями Глушко та Небесної сотні є паркова зона без назви та використання. Цього року мало стати сучасним та класним місцем, щоб люди користувались. Можливо, менше б нарікали, що лавка не там стоїть, але хоча б є.  

Що нас очікує стосовно житла та будівництва? Наразі прогнозують два варіанти розвитку подій: залучення держави та поступовий рух, або ж банкрутство та недобудови.  

Ситуація у будівельній галузі і справді складна, але не думаю, що дійде до банкрутства. Наприклад, «Будова» були у застої, мали складнощі із грошима, але бачу, що вони відновлюють свої проєкти. Отже, шукають шляхи і не хочуть покидати місто.  

Є компанії, які продовжують будувати і навіть здавати в експлуатацію. Наприклад, у районі 7 кілометру, забудовник «Zezman». Вони готують квартири вже з ремонтом, а тут скачок долара. І дороблювати довелось вже геть за іншу для них вартість. Думаю, не особливо заробили, але все ж виконали свої обіцянки.  

Навіть «Простір» теж трохи рухається. Хоч і у засновника погана репутація і у 2009 році він кинув багато інвесторів.  

Кидати зараз свій бізнес не корисно. Як закінчиться війна, житло здорожчає, це однозначно. Все, що почали одеські забудовники, завершать. Їм не вигідно кидати своїх інвесторів, бо вони їх годують. Ситуація кризова, але має виправитись. Якщо добудують хоча б на 90% — це буде плюс, а ще на 10% значить має держава підключатись. 

Вже були випадки, коли люди, які вкладали гроші, мали вкласти ще більше. До цього потрібно бути готовим. Ми це проходили під час будівельної кризи у 2014 році.  Просто наразі маємо робити це системно, залучати іноземні інвестиції. Це все відбуватиметься після перемоги. Однозначно скажу, якщо сьогодні десь хтось рухається, це добре. 

Нові проєкти: чи є сенс планувати зараз?  

Саме житлові комплекси немає сенсу робити чи планувати, адже змінюється і формат нашого життя. Але потрібно адаптуватись під воєнні умови. Дивилась нещодавно новий комплекс під офісні приміщення на Таїрова. Там зробили віконниці. І це круто виглядає, ніби у французькому стилі, а ще й практично, закривши їх, можна врятувати життя, житло та саме скло. Таке наше майбутнє: гарно та безпечно.  

Говорити про відбудову — класно. Але чи готові, ті хто розмовляє, прийти і витратити тут свої гроші? Мені здається у нас є хороша перспектива. І які б питання ми не мали до нашого президента — він статусний, багато країн орієнтуються саме на нього. Тому, думаю, будуть витрачати свої кошти на відбудову. Україна була якоюсь недоєвпропейською, попри весь біль і втрати зараз, це наш шанс приєднатись до європейської культури, виокремивши свої цінності та українськість.

Війна

ЗС РФ наступають у районі Гуляйполя — деталі

Published

on


Збройні сили РФ минулої доби продовжували наступ у районі Гуляйполя і зайняли позиції на східних околицях міста. Також було зафіксовано незначне просування противника в Донецькій області.

За інформацією аналітиків ресурсу DeepState, російські війська наступали в Гуляйполі та поблизу Дронівки, Резніковки і Новоекономічного. Згідно з картографічними оновленнями ресурсу, на сході Гуляйполя противник захопив близько 10 квадратних кілометрів території, водночас усередині міста сформувалася велика “сіра зона”.

Характер просування вказує на спробу тиску з двох напрямків — південно-східного та північно-східного, що може свідчити про намір обійти українські позиції та створити загрозу часткового оточення.

У Генеральному штабі ЗСУ повідомили, що на Гуляйпільському напрямку за добу було зафіксовано 17 спроб противника просунутися в районах Варварівки, Зеленого і Гуляйполя.



Карта бойових дій на Гуляйпільському напрямку. 20 грудня 2025 року

Фото: deepstatemap.live

Бої на Покровському напрямку

Незначно змінилася ситуація на Покровському напрямку. Запеклі бої тривають на підступах до Мирнограда, де російські війська чинять тиск з боку Новоекономічного. За словами українського військовослужбовця з позивним “Мучной”, противник встановив контроль над населеним пунктом Світле на північно-західному фланзі Мирнограда.

фронт Покровськ



Карта бойових дій на Покровському напрямку. 20 грудня 2025 року

За його твердженням, візуальні матеріали свідчать про присутність російських підрозділів, демонстрацію прапорів і початок інженерного облаштування позицій, що вказує на закріплення ворога на цій ділянці.

Крім того, фіксується активність російських сил і на західному фланзі Мирнограда. За наявною інформацією, противник проводить зачистку території, встановлює контроль і підтягує тилові підрозділи. Також повідомляється про евакуацію мирного населення в цьому секторі, що може свідчити про намір використати район як відносно безпечну зону для подальших дій.

“Водночас у самому місті ще залишаються наші бійці, по залишках активно працюють FPV-дрони. Ситуація виглядає так, що все поступово котиться до дуже сумного фіналу, хоч би як хтось намагався це заперечувати”, — написав “Мучной”.

Раніше аналітики DeepState повідомили, що місто Мирноград Покровського району Донецької області перейшло в “сіру зону”, тобто не контролюється ні російською, ні українською стороною.



Джерело

Continue Reading

Війна

Пам’яті пластуна і солдата Андрія Буди

Published

on


Він виховав двох Героїв України, яким це звання держава надала посмертно 

Пластун-сеніор, солдат 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» Андрій Буда загинув 10 грудня 2025 року під час бойового завдання в с. Свято-Покровське Бахмутського району внаслідок атаки ворожого дрону. Він був легендою Пласту, двоє його вихованців є Героями України. 

Як повідомили в Тернопільському Пласті, Андрій доєднався до них на початку 1990-х років: «Був новаком, згодом юнаком гуртка «Сірі Вовки» 29 куреня ім. Ю. Старосольського, відтак перейшов до 51 куреня ім. Святослава Завойовника. Пластову присягу склав 1 грудня 1998. Згодом здобув ступінь розвідувача. Активний учасник пластового життя. Організатор та співорганізатор низки пластових вишколів, таборів, змагань та заходів. Один із сподвижників індіанського пластування та розвитку мандрівництва, зокрема через крайовий табір «Говерля». Періодично був членом станичних старшин Тернопільського Пласту».

Фото пластового виховника Андрія Буди з вихованцями гуртка «Сірі Вовки», двоє з яких, Віталій Дерех та Віктор Гурняк, мають звання Герой України посмертно, облетіло медіа.

Історик, пластун Юрій Юзич написав у Фейсбуці, що на фронті загинув найкращий виховник Національної скаутської організації України Пласт. 





«Найкращий, бо виховав гурток юнаків, із яких двоє відзначені найвищим державним відзначенням – Героя України. Раз склавши пластову присягу вірності Україні, вони виконували її до останнього свого подиху. Були серед тих, які не могли сидіти в хаті, коли вірність Батьківщині потребує тебе на революції чи фронті. Всі троє пройшли обидва Майдани і в 2014 пішли добровольцями», – розповів Юзич. 


Він повідомив, що діти захоплювались Андрієм. 

«Мало хто в наші дні може спокійно пройти десятки кілометрів босим чи в домашніх «шльопках». Андрій був мінімалістом. Від пластового однострою починаючи. До наплічника – любив звичайного «колобка». А ще легко ходив горами без карти та компаса, відставав (о, які в нього були чудові гриби, що сам збирав) і доганяв свою групу, вибираючись із якихось дебрів. У 2014 році Андрій був серед тих, хто в числі перших пішли боронити рідний край. З гумором розповідав, як потрапив у розвідку. Як його хлопці скидались на спорядження, бо вони тепер «розвідники» і треба виділятись відповідно. Андрій сміявся з них, бо знав, що справжній розвідник не в спорядженні. Співчуття родині і близьким. Вічна пам’ять, Другові! СКОБ! (пластове вітання – ред.),» – написав Юзич. 




Один із вихованців Андрія, Тарас Волянюк, який також серед п’ятьох на знаменитому фото і також служить у війську, дізнавшись про його загибель, написав: ми просто закінчуємося… 

«Загинув Андрій Буда, мій пластовий виховник з 12-ти років. Це в нього на коліні я сиджу на цій світлині.  

Андрій брав участь в АТО, з 22 року – у повномасштабці. Щирий, добрий і життєрадісний чоловік. Він так багато зробив для нас, дітей та юнаків, коли нам потрібна була ця підтримка та рольові моделі в період формування особистості…  

З цього фото нас залишилося живими лише двоє, інші троє загинули у війні: Андрій, Віталій Дерех та Віктор Гурняк. Ми просто закінчуємося…», – написав Волянюк.  

Поза Пластом та війною Андрій був знаним мандрівником та дослідником історії.  

Як розповіли в Тернопільському Пласті, він працював вчителем історії в школі №12 міста Тернополя, менеджером з продажів, менеджером в книгарні «Є». 

«З початком так званої антитерористичної операції в травні 2014 року зголосився до сил оборони України. Став бійцем 6-го батальйону ТрО Тернопільської області («Збруч»). Брав участь у військових діях з оборони Маріуполя та служив на Херсонщині, прикриваючи дороги з Криму. У 2017 році підписав контракт з 10-ю окремою гірсько-штурмовою бригадою, після чого був задіяний у виконанні завдань в районі міста Попасна на Луганщині. 

З повномасштабним російським вторгненням мобілізувався до 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Брав участь в обороні Лисичанська та Слов’янська на Донеччині. За період участі в АТО і повномасштабному вторгненні отримав сім відзнак та медалей. Проте у війську був солдатом – принципово відмовлявся від сержантських звань».  

«Формально служив водієм кулеметного взводу. Насправді три роки у роті вогневої підтримки – протитанковий взвод, де використовував корсари, фаготи, джавеліни», – написав про побратима Юзич. 

Іще додав, що Андрій був із тих військових пластунів, котрі беруть відпустки із війська для того, аби поїхати на пластовий табір «Говерля».  

«Не десь в Європу, а в Карпати, до дітей, які потребують підтримки та ціннісних орієнтирів. До вихованців Пласту, які готуються до чи для фронту», – написав Юзич. 


Портрет Андрія Буди авторства Юрія Журавля


Друг військового, мандрівник Володимир Горон, написав, що про загибель Андрія стало відомо 11 грудня – в День гір.  

«Сьогодні День Гір. І сьогодні я дізнався, що десь в горах Донеччини загинув пластун Андрій Буда. Колись давно – в часи турклубу Кристал ходили з ним разом в гори. Я не знав Сковороду, але Андрій чимось нагадував його: завжди здавався філософом. Честь», – поділився Горон. 

Волонтерка Дарця Веретюк на спомин про Андрія Буду написала

«10 грудня Андрій Буда загріб веслом і відчалив звідси на своєму надувному каное у якийсь гарний простір, сподіваюсь. Про його героїчний чин і шлях воїна буде де прочитати, бо він дійсно такий і був. Як і у інших пілігримів такого високого гатунку, мав вправний аналітичний розум, загострене відчуття справедливості та завжди пряму відвертість мови — рідкісні чесноти, важкі. Дуже цінні. Завжди прямий і простий. Тим і складний багатьом. Зате йому можна було вірити. Хай твій шлях далі буде легкий і цікавий, а ватра яскравою і теплою», – написала Веретюк. 

Чин похорону Андрія Буди відбувся 14 грудня 2025 року на Пантеоні Героїв Микулинецького цвинтаря у Тернополі.

Честь Герою!

Фото: Фейсбук-сторінка Андрій Буда, Фейсбук-сторінка Iryna Myronova, Тернопільський Пласт



Джерело

Continue Reading

Війна

Шмигаль ознайомився із ситуацією на полі бою в районі Гуляйполя

Published

on


Міністр оборони Денис Шмигаль відвідав розташування 1-го окремого штурмового полку та нагородив воїнів, які щодня відбивають атаки ворога поблизу Гуляйполя Запорізької області.

Як передає Укрінформ, про це він повідомив у Фейсбуці.

«Разом із командиром полку, капітаном Дмитром Філатовим, проаналізували бойову обстановку на цій ділянці фронту. Окремо зупинилися на проблемних питаннях, що потребують оперативного вирішення», – зазначив Шмигаль.

Також, за його словами, відбулось обговорення посилення спроможностей підрозділу.

Читайте також: Шмигаль перевірив фортифікації та відвідав командний пункт ППО на Запорізькому напрямку

Очільник Міноборони нагородив воїнів полку відзнаками, а також подякував їм за героїзм, мужність і стійкість у боях за Україну.

Як повідомляв Укрінформ, Денис Шмигаль відвідав командний пункт батальйону «Шквал» 225-го окремого штурмового полку і заслухав доповідь про ситуацію на Запорізькому напрямку.

Фото: Денис Шмигаль/Фб



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.