Connect with us

Війна

8 тисяч наполегливих одеситів, бої з тінню в ОМР та житлове майбутнє. Інтерв’ю з депутаткою Анастасією Большедворовою

Published

on

Одеська міська рада об’єднує людей, які за інших умов, однозначно не комунікували між собою. Ось і з цією різнопоглядовістю вони мають домовлятись, приймати рішення і дивитись набагато далі, ніж у завтра. Чи виходить це у них? «Дайджест Одеси» запитав у депутатки Анастасії Большедворової, торкнулись і голосування щодо Катерини, програми збереження культурних об’єктів, розвиток будівництва в місті. Як каже Анастасія: “До ворожки не ходи: буде важко, але має вийти”. 

Голосування щодо долі Катерини завершене і взяло участь майже 8 тисяч одеситів. Чи показово це для міста-мільйонника? 

Дійсно, хочеться запитати наших людей: ви ж такі незадоволені, то чому не реєструєтесь на сайті? В мене є два пояснення. 

Коли я працювала над створенням Таїровського парку, нам було потрібно голосування і, звертаючись до людей, чула купу відмовок. Здебільшого, вони бояться показати свій паспорт, адже хтось візьме якісь там кредити. Це неможливо: ніхто не може взяти кредит на фото паспорта! Проте… І друга причина — складна система реєстрації. Потрібно бути справді наполегливим. Якщо ти живеш в Одесі, але прописаний в області — не підходиш. Але в чомусь є сенс — вирішувати долю міста мають ті, хто в ньому живе. Всі ці одеситки в п’ятому поколінні, що живуть за кордоном вже багато років, не мають розповідати нам, що тут має стояти, а що ні. Дійсно, ми живемо в цьому місті, тож і вирішуватимемо.  

Ось ці майже вісім тисяч, які проголосували — дуже наполегливі люди, які переживають за місто. У нас не так багато одеситів, які хочуть щось вирішувати, мають свою думку і яким не все одно, що відбувається у них на подвір’ї. Якщо це вісім тисяч, то добре, що хоча б вони є. 

Думаю, що загальна думка людей справді така: треба забирати той пам’ятник. Є люди, які активно не хочуть, щоб він тут був: закидують, розмальовують, то післязавтра вони прийдуть з сокирою і просто зламають. І нащо це нам все? Її треба забирати.  

Лише ми, одесити, творимо свою історію. Ми тільки стаємо сучасними, бо ще дихали цим совком. Сьогодні, попри велике горе, в нас є шанс трохи змінитись і йти далі.  

Це питання знову винесуть на сесію, адже вирішувати має ОМР: чого ще чекати від 30 листопада? 

Сесія є, але питань ще немає. Так, перелік чи якесь офіційне повідомлення від міської ради ще не дійшло. На календарі 8 листопада, тому вони, напевно, ще вирішують. Думаю, що важливі будуть, як завжди, земельні питання, бо під час воєнного стану є обмеження у наданні земель. 

Частина комісій не збирається через те, що немає можливості вирішити всі нагальні питання. Коли зібралась архітектурна комісія, то виявила багато проблемних моментів. Здебільшого через те, що міська рада хоче робити все сама, а потім сказати “депутати ж прийняли рішення”. 

Це просто якась боротьба, але сьогодні сесійна зала наповнена трошки іншими депутатами. Є колеги з інших фракцій, я справді пишаюсь тим, що вони стали на цей шлях. Вони переживають за місто, але їх чомусь динамлять.  

Така ж ситуація із затвердженням міської програми «Збереження об’єктів культурної спадщини» на 2022-2024 роки?  

Голова нашої комісії виявила, що було підняте це питання майже випадково. Ця програма мала бути перероблена разом із нами і управлінням з питань охорони об’єктів культурної спадщини. Управління ніби боїться, вони роблять свою роботу зовсім не креативно чи творчо. Просто старий план з підредагованими сумами на поточні роки, але його прийняли. З програми ми побачили, що робиться мало об’єктів. Ледве-ледве за рік реставрується 8 будинків, і виправдовуються тим, що мало компаній в Україні цим займаються. Та халтури там теж вистачає. Насправді маємо зачекати перемоги та завершення війни, щоб якось покращити цей план. 

Але зараз є багато виходів на європейські компанії, гранти: чи не варто використати це?  

Дійсно, зараз є вихід на Європу, але не всі хочуть вкладати у країну, де йде війна, стосовно реставрації. Тобто вони вкладуть гроші, відреставруємо, а наступного дня щось прилетить. Наприклад, закриття скульптур левів у Міському саду відбулось завдяки виграному гранту за участі міської ради. Щоправда, ми ж не можемо законсервувати все місто.  

Є кілька крутих проєктів, які ми мали реалізовувати цього року. Серед них реставрація та роботи з дитячого та дорослого майданчика у Таїровському районі. Вже тривав процес виділення коштів — 3 мільйони гривень. Половина запланована на створення Таїровського парку, про який я говорю нескінченно. Ми добиваємось, щоб ті гроші дали, бо вони ніби є. Але і це дуже небагато коштів, щоб зробити дійсно класний парк. Потрібно, щоб туди заходили приватні підприємці, над чим я вже працюю. 

Між вулицями Глушко та Небесної сотні є паркова зона без назви та використання. Цього року мало стати сучасним та класним місцем, щоб люди користувались. Можливо, менше б нарікали, що лавка не там стоїть, але хоча б є.  

Що нас очікує стосовно житла та будівництва? Наразі прогнозують два варіанти розвитку подій: залучення держави та поступовий рух, або ж банкрутство та недобудови.  

Ситуація у будівельній галузі і справді складна, але не думаю, що дійде до банкрутства. Наприклад, «Будова» були у застої, мали складнощі із грошима, але бачу, що вони відновлюють свої проєкти. Отже, шукають шляхи і не хочуть покидати місто.  

Є компанії, які продовжують будувати і навіть здавати в експлуатацію. Наприклад, у районі 7 кілометру, забудовник «Zezman». Вони готують квартири вже з ремонтом, а тут скачок долара. І дороблювати довелось вже геть за іншу для них вартість. Думаю, не особливо заробили, але все ж виконали свої обіцянки.  

Навіть «Простір» теж трохи рухається. Хоч і у засновника погана репутація і у 2009 році він кинув багато інвесторів.  

Кидати зараз свій бізнес не корисно. Як закінчиться війна, житло здорожчає, це однозначно. Все, що почали одеські забудовники, завершать. Їм не вигідно кидати своїх інвесторів, бо вони їх годують. Ситуація кризова, але має виправитись. Якщо добудують хоча б на 90% — це буде плюс, а ще на 10% значить має держава підключатись. 

Вже були випадки, коли люди, які вкладали гроші, мали вкласти ще більше. До цього потрібно бути готовим. Ми це проходили під час будівельної кризи у 2014 році.  Просто наразі маємо робити це системно, залучати іноземні інвестиції. Це все відбуватиметься після перемоги. Однозначно скажу, якщо сьогодні десь хтось рухається, це добре. 

Нові проєкти: чи є сенс планувати зараз?  

Саме житлові комплекси немає сенсу робити чи планувати, адже змінюється і формат нашого життя. Але потрібно адаптуватись під воєнні умови. Дивилась нещодавно новий комплекс під офісні приміщення на Таїрова. Там зробили віконниці. І це круто виглядає, ніби у французькому стилі, а ще й практично, закривши їх, можна врятувати життя, житло та саме скло. Таке наше майбутнє: гарно та безпечно.  

Говорити про відбудову — класно. Але чи готові, ті хто розмовляє, прийти і витратити тут свої гроші? Мені здається у нас є хороша перспектива. І які б питання ми не мали до нашого президента — він статусний, багато країн орієнтуються саме на нього. Тому, думаю, будуть витрачати свої кошти на відбудову. Україна була якоюсь недоєвпропейською, попри весь біль і втрати зараз, це наш шанс приєднатись до європейської культури, виокремивши свої цінності та українськість.

Війна

у 2026 році БпЛА стануть роєм з різними функціями — деталі

Published

on

Росія модифікує дрони-камікадзе “Шахед”, і умовно прості безпілотники 2022 року перетворяться на багатофункціональні платформи, які працювати як рій, пояснив авіаексперт. Пристрої вже навчились змінювати ціль у польоті та озброїли ракетами. Далі одну БпЛА “захищатимуть рій”, інші — виконуватимуть бойові завдання. Чому російські “Шахеди” стануть більш небезпечними у 2026 році і чим вони схожі на Tomahawk?

Американські крилаті ракети Tomahawk мають “банк цілей” і можуть змінювати точку удару по каналу зв’язку, пояснив авіаексперт та директор з розвитку оборонного підприємства Анатолій Храпчинський в інтерв’ю медіа “24 канал”. Модифіковані “Шахеди” отримали мобільний зв’язок та mesh-мережі й віднедавна також “навчились” змінювати курс та ціль, отримавши команду по каналу зв’язку. У 2026 році росіяни нададуть дронам нові можливості і вони працюватимуть роєм з “поділом праці” між окремими БпЛА та за допомогою ШІ.

Храпчинський у розмові з журналістами розповів, як можуть змінитись засоби ураження ЗС РФ і, серед іншого, у якому напрямку відбуватиметься еволюція “Шахедів”. Сьогоднішні російські ударні дрони стійкі до РЕБ, збирають інформацію, передають відео, координати (GPS, SIM-карти) і дані про роботу ППО, коли з мережі “випадають” пристрої у тій чи іншій точці. На думку експерта, у новому році ударні дрони-камікадзе стануть “керованими, мережевими й багатофункціональними”.

“Шахеди” РФ — нові можливості 2026 року

Авіаексперт описав можливу еволюцію “Шахеда” у 2026 році.

  1. Росіяни допрацюють ідею про озброєння дрона ракетою “повітря-повітря” і таким чином деякі БпЛА зможуть охороняти інших. Ракета стане додатковою зброєю, захищатиме від вертольотів та дронів-перехоплювачів, атакуватиме мобільні вогневі групи.
  2. Група “Шахедів” перетвориться у рій, який розпізнаватиме загрози (“бачитимуть”, чи це літак, чи вертоліт, чи перехоплювач), маневруватимуть залежно від загрози або атакуватимуть її.
  3. “Шахеди” можуть стати платформами, з яких злітатимуть FPV-дрони. На думку Храпчинського, це “вже реалістичний сценарій”.

Храпчинський підсумував, чого очікувати у новому році: росіяни запускатимуть у серію “Шахеди” з “комбінованими рішеннями”. Щоб впоратись з такою загрозою, Україні слід запровадити системи боротьби з mesh-мережами, “відсікати” роботу підозрілих SIM-карток (якщо вони за певних умов раптом несуться на швидкості 100 км/год), шукати разом з європейцями цілісне та дешеве рішення ППО.

Зазначимо, у серпні фахівці пояснили, чому небезпечні реактивні “Шахеди”, які з’явились в небі України. Під час однієї з атаки безпілотники цього типу атакували, наприклад, Київ, підлітаючи відразу з кількох напрямків. Військово-політичний огляда Олександр Коваленко зауважив, що такого типу безпілотники можуть рухатись зі швидкістю 500 км/год, і росіяни намагаються зрозуміти, чи впораються з ними українські дрони-перехоплювачі.

Нагадуємо, 18 грудня український військовий повідомив про додаткові загрози від “Шахедів”, скільки росіяни почали їх наповнювати “начинкою”, яка смертельно небезпечна для цивільних.



Джерело

Continue Reading

Війна

Пам’яті добровольця Артема Азарова (позивний «Художник»)

Published

on


На ротації в АТО/ООС талановитий живописець їздив із 2017 року  

Артем народився 2 листопада 1995 року в Харкові. Навчався у Мереф’янській школі, а потім у ліцеї. Підлітком почав займатися боксом. Мав другий юнацький розряд з цього виду спорту. Планував стати кандидатом в майстри спорту. Отримував призи чемпіонатів Харківщини і здобував перемоги у регіональних турнірах. 

Проте на першому місці в Артема завжди було мистецтво. У 2014-2018 роках він навчався у Харківському державному художньому училищі за спеціальністю «Живопис». Відразу вступив у Харківську державну академію дизайну та мистецтв. Коли розпочалося повномасштабне  вторгнення РФ, навчався на 4 курсі. 

Із 2013 року юнак активно долучався до патріотичних заходів. Вже наступного року разом із побратимами протистояв «руській весні» в рідному місті. 

У 2017 році Артем стає одним із засновників організації та добровольчого підрозділу «Фрайкор». До широкомасштабного вторгнення російських військ в Україну він мав шість ротацій в АТО/ООС, під час останньої — як командир взводу в зоні проведення бойових дій на сході країни.  

Зокрема, Артем відповідав за фізичну підготовку особового складу підрозділу. Разом з побратимами обороняв території в напрямку Донецька. 

«Ти маєш розуміти, що я військовий, що я їжджу на ротації, я можу загинути, ти маєш це розуміти. Якщо ти це приймаєш, то я хочу бути з тобою разом», – так відповідально запропонував зустрічатися Артем своїй дівчині Ользі.

Вони разом навчалися в Академії дизайну та мистецтв. Про Артема Ольга розповідає: «Коли він знаходив свою тему, то ставав наче одержимий: день і ніч він малював, малював. Щось не виходило – починав спочатку, багато переробляв, поки не буде той результат, який йому хоча б трішки сподобається».   

Темою дипломної роботи хлопця стали події 1674 року, коли поблизу річки Інгул пролягав шлях Івана Мазепи, який прямував з дипломатичною місією від гетьмана Дорошенка до Криму й Османської імперії. Картина має назву «Вирішальна розмова». 

Артем розумів неминучість великої війни. З перших годин великої російської навали разом із побратимами він обороняв рідний Харків, допомагав евакуювати мирне населення.  

Артем Азаров на псевдо «Художник» загинув у бою з окупантами 5 березня 2022 року. Це сталося на околиці Харкова з боку селища Кулиничі. 

«Він був людиною надзвичайно відповідальною у всіх проявах. Тобто, поставивши будь-яке завдання, можна було бути впевненим, що він виконає його на всі сто», - так характеризує захисника побратим Богдан Войцеховський. 

Про побратима розповів: «…Він мав великі претензії на аристократичність. Від інших його відрізняла манерна поведінка, правильність в судженнях — він ніколи не допускав в своєму оточенні низьких жартів. Він був людиною, яка не любила гаяти часу. Нібито відчував, що на цьому світі йому відведено не так багато — у вільний від служби час багато читав та вчив, займався спортом або малював». 

Артем весь час був на зв’язку із коханою: листувався, надсилав голосові повідомлення та фото. «А 5 березня 2022 року мені подзвонив його командир. Повідомив, що Артема більше немає. Я пам’ятаю, що я просто… Я стояла – і я просто впала», – розповіла Ольга.

Талановитий художник, справжній аристократ духу, що вмів мріяти та творити, він одночасно був хоробрим воїном, який до останнього захищав свою країну та вірив у перемогу. У вересні 2022 року планував презентувати персональну виставку, працював над дипломним проєктом —  створив картину із зображенням канатохідця. Але так і не встиг захистити свою мистецьку роботу, бо захищав усіх українців від країни-агресора. 

Артема Азарова поховали на Шевченківському цвинтарі в місті Мерефа на Харківщині. 

Після загибелі захисника відбулося багато показів його картин. У 2023 році, зокрема,  в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого пройшла відкрита виставка картин загиблого героя.  

Роботи Артема експонувалися в Падуї на виставці «Українське мистецтво в Італії», в Утені в Литві та у Вільнюсі в Латвії. Відбулася персональна виставка в Мюнхені (Німеччина).  


Автопортрет, 2020



STILL – LIFE, 2020



На Дарвіна, 2020


Про художника-добровольця Артема Азарова створили документальний фільм «Небезпека як ремесло».

Вічна слава Захисникові! 

Фото з сайту arteme.art, Фейсбук-сторінка Артем Азаров

За матеріалами АрміяInform, Платформа пам’яті Меморіал



Джерело

Continue Reading

Війна

PURL відстає від потреб України у фінансуванні військової допомоги

Published

on

Темпи акумулювання коштів через механізм PURL відстають від реальних фінансових потреб України для системних закупівель озброєння.

Про це заявив головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень України Микола Бєлєсков під час онлайн-дискусії «Допомога, яку потрібно купувати: що ми отримуємо від США і чого чекати далі», повідомляє кореспондент Укрінформу.

Експерт зазначив, що за програмою PURL, представленою в липні цього року, загалом було акумульовано 5 мільярдів доларів.

«Але, за попередніми оцінками, необхідно акумулювати за квартал щонайменше 3–4 мільярди доларів, щоб мати 12–16 мільярдів це за рік. Це той мінімум, який необхідний для забезпечення наших потреб. Відповідно, оскільки ми поки що акумулювали 5 млрд за п’ять місяців, PURL по здатності генерувати необхідні гроші для системних закупівель відстає, і це не дуже добре», – сказав Бєлєсков.

Як повідомляв Укрінформ, Україна до кінця року отримає через механізм швидкої допомоги PURL військове обладнання зі складів США на суму близько 5 мільярдів доларів. Йдеться про системи ППО, боєприпаси та критичні запчастини.

Читайте також: Наступного року Україна може розраховувати на пакети у $15-16 мільярдів у межах PURL – Зеленський

PURL – це спільна програма США та НАТО, започаткована у 2025 році для прискореного постачання Україні критично важливого озброєння та обладнання американського виробництва, де країни-партнери фінансують закупівлі згідно з пріоритетним списком потреб України, координуючи внески через спеціальний фонд НАТО. Це дозволяє швидко отримати необхідні системи, як-от ракети для Patriot та HIMARS, безпосередньо зі складів США, зміцнюючи оборону України.



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.