Connect with us

Війна

8 тисяч наполегливих одеситів, бої з тінню в ОМР та житлове майбутнє. Інтерв’ю з депутаткою Анастасією Большедворовою

Published

on

Одеська міська рада об’єднує людей, які за інших умов, однозначно не комунікували між собою. Ось і з цією різнопоглядовістю вони мають домовлятись, приймати рішення і дивитись набагато далі, ніж у завтра. Чи виходить це у них? «Дайджест Одеси» запитав у депутатки Анастасії Большедворової, торкнулись і голосування щодо Катерини, програми збереження культурних об’єктів, розвиток будівництва в місті. Як каже Анастасія: “До ворожки не ходи: буде важко, але має вийти”. 

Голосування щодо долі Катерини завершене і взяло участь майже 8 тисяч одеситів. Чи показово це для міста-мільйонника? 

Дійсно, хочеться запитати наших людей: ви ж такі незадоволені, то чому не реєструєтесь на сайті? В мене є два пояснення. 

Коли я працювала над створенням Таїровського парку, нам було потрібно голосування і, звертаючись до людей, чула купу відмовок. Здебільшого, вони бояться показати свій паспорт, адже хтось візьме якісь там кредити. Це неможливо: ніхто не може взяти кредит на фото паспорта! Проте… І друга причина — складна система реєстрації. Потрібно бути справді наполегливим. Якщо ти живеш в Одесі, але прописаний в області — не підходиш. Але в чомусь є сенс — вирішувати долю міста мають ті, хто в ньому живе. Всі ці одеситки в п’ятому поколінні, що живуть за кордоном вже багато років, не мають розповідати нам, що тут має стояти, а що ні. Дійсно, ми живемо в цьому місті, тож і вирішуватимемо.  

Ось ці майже вісім тисяч, які проголосували — дуже наполегливі люди, які переживають за місто. У нас не так багато одеситів, які хочуть щось вирішувати, мають свою думку і яким не все одно, що відбувається у них на подвір’ї. Якщо це вісім тисяч, то добре, що хоча б вони є. 

Думаю, що загальна думка людей справді така: треба забирати той пам’ятник. Є люди, які активно не хочуть, щоб він тут був: закидують, розмальовують, то післязавтра вони прийдуть з сокирою і просто зламають. І нащо це нам все? Її треба забирати.  

Лише ми, одесити, творимо свою історію. Ми тільки стаємо сучасними, бо ще дихали цим совком. Сьогодні, попри велике горе, в нас є шанс трохи змінитись і йти далі.  

Це питання знову винесуть на сесію, адже вирішувати має ОМР: чого ще чекати від 30 листопада? 

Сесія є, але питань ще немає. Так, перелік чи якесь офіційне повідомлення від міської ради ще не дійшло. На календарі 8 листопада, тому вони, напевно, ще вирішують. Думаю, що важливі будуть, як завжди, земельні питання, бо під час воєнного стану є обмеження у наданні земель. 

Частина комісій не збирається через те, що немає можливості вирішити всі нагальні питання. Коли зібралась архітектурна комісія, то виявила багато проблемних моментів. Здебільшого через те, що міська рада хоче робити все сама, а потім сказати “депутати ж прийняли рішення”. 

Це просто якась боротьба, але сьогодні сесійна зала наповнена трошки іншими депутатами. Є колеги з інших фракцій, я справді пишаюсь тим, що вони стали на цей шлях. Вони переживають за місто, але їх чомусь динамлять.  

Така ж ситуація із затвердженням міської програми «Збереження об’єктів культурної спадщини» на 2022-2024 роки?  

Голова нашої комісії виявила, що було підняте це питання майже випадково. Ця програма мала бути перероблена разом із нами і управлінням з питань охорони об’єктів культурної спадщини. Управління ніби боїться, вони роблять свою роботу зовсім не креативно чи творчо. Просто старий план з підредагованими сумами на поточні роки, але його прийняли. З програми ми побачили, що робиться мало об’єктів. Ледве-ледве за рік реставрується 8 будинків, і виправдовуються тим, що мало компаній в Україні цим займаються. Та халтури там теж вистачає. Насправді маємо зачекати перемоги та завершення війни, щоб якось покращити цей план. 

Але зараз є багато виходів на європейські компанії, гранти: чи не варто використати це?  

Дійсно, зараз є вихід на Європу, але не всі хочуть вкладати у країну, де йде війна, стосовно реставрації. Тобто вони вкладуть гроші, відреставруємо, а наступного дня щось прилетить. Наприклад, закриття скульптур левів у Міському саду відбулось завдяки виграному гранту за участі міської ради. Щоправда, ми ж не можемо законсервувати все місто.  

Є кілька крутих проєктів, які ми мали реалізовувати цього року. Серед них реставрація та роботи з дитячого та дорослого майданчика у Таїровському районі. Вже тривав процес виділення коштів — 3 мільйони гривень. Половина запланована на створення Таїровського парку, про який я говорю нескінченно. Ми добиваємось, щоб ті гроші дали, бо вони ніби є. Але і це дуже небагато коштів, щоб зробити дійсно класний парк. Потрібно, щоб туди заходили приватні підприємці, над чим я вже працюю. 

Між вулицями Глушко та Небесної сотні є паркова зона без назви та використання. Цього року мало стати сучасним та класним місцем, щоб люди користувались. Можливо, менше б нарікали, що лавка не там стоїть, але хоча б є.  

Що нас очікує стосовно житла та будівництва? Наразі прогнозують два варіанти розвитку подій: залучення держави та поступовий рух, або ж банкрутство та недобудови.  

Ситуація у будівельній галузі і справді складна, але не думаю, що дійде до банкрутства. Наприклад, «Будова» були у застої, мали складнощі із грошима, але бачу, що вони відновлюють свої проєкти. Отже, шукають шляхи і не хочуть покидати місто.  

Є компанії, які продовжують будувати і навіть здавати в експлуатацію. Наприклад, у районі 7 кілометру, забудовник «Zezman». Вони готують квартири вже з ремонтом, а тут скачок долара. І дороблювати довелось вже геть за іншу для них вартість. Думаю, не особливо заробили, але все ж виконали свої обіцянки.  

Навіть «Простір» теж трохи рухається. Хоч і у засновника погана репутація і у 2009 році він кинув багато інвесторів.  

Кидати зараз свій бізнес не корисно. Як закінчиться війна, житло здорожчає, це однозначно. Все, що почали одеські забудовники, завершать. Їм не вигідно кидати своїх інвесторів, бо вони їх годують. Ситуація кризова, але має виправитись. Якщо добудують хоча б на 90% — це буде плюс, а ще на 10% значить має держава підключатись. 

Вже були випадки, коли люди, які вкладали гроші, мали вкласти ще більше. До цього потрібно бути готовим. Ми це проходили під час будівельної кризи у 2014 році.  Просто наразі маємо робити це системно, залучати іноземні інвестиції. Це все відбуватиметься після перемоги. Однозначно скажу, якщо сьогодні десь хтось рухається, це добре. 

Нові проєкти: чи є сенс планувати зараз?  

Саме житлові комплекси немає сенсу робити чи планувати, адже змінюється і формат нашого життя. Але потрібно адаптуватись під воєнні умови. Дивилась нещодавно новий комплекс під офісні приміщення на Таїрова. Там зробили віконниці. І це круто виглядає, ніби у французькому стилі, а ще й практично, закривши їх, можна врятувати життя, житло та саме скло. Таке наше майбутнє: гарно та безпечно.  

Говорити про відбудову — класно. Але чи готові, ті хто розмовляє, прийти і витратити тут свої гроші? Мені здається у нас є хороша перспектива. І які б питання ми не мали до нашого президента — він статусний, багато країн орієнтуються саме на нього. Тому, думаю, будуть витрачати свої кошти на відбудову. Україна була якоюсь недоєвпропейською, попри весь біль і втрати зараз, це наш шанс приєднатись до європейської культури, виокремивши свої цінності та українськість.

Війна

Ворог атакує Дніпропетровщину дронами

Published

on

На Дніпропетровщині лунають вибухи. Ворог атакує область дронами.

Про це у Телеграмі написав в. о. начальника Дніпропетровської ОВА Владислав Гайваненко, передає Укрінформ.

“️Дніпропетровщина під атакою безпілотників. Гучно. Наслідки з’ясовуємо”, – написав він.

Наразі в області оголошено повітряну тривогу. Людей закликають бути у безпечному місці.

Читайте також: У Чернігівському районі російський БпЛА влучив у цивільні обʼєкти

Як повідомляв Укрінформ, зранку 20 листопада війська РФ атакували Павлоградський, Синельниківський та Нікопольський райони Дніпропетровщини. Постраждали люди, загинули свійські тварини.



Джерело

Continue Reading

Війна

Росіяни віддають полонених «азовців» зі штучними перепонами й зовсім малими партіями

Published

on

Росіяни повертають «азовців» із полону, але роблять це дуже малими партіями та спеціально створюють перепони.

Про це очільник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов розповів в інтерв’ю 24 каналу, передає Укрінформ, коментуючи твердження про те, що РФ не повертає з полону деяких бійців, зокрема «азовців».

«Це неправильно і неправда. Повертаються всі бійці. Просто є певні категорії, які важче діставати, ті ж “азовці”, наприклад, кого ви згадали. Однак усі забувають сказати, що там трохи більше ніж 800 людей з «Азову», які в полоні, і понад 200 повернулись. Це четверта частина. Тобто сказати, що їх не віддають, буде неправильно. Те, що їх віддають спеціально з такими штучно створеними перепонами й зовсім малими партіями, особливо останнім часом, – це є», – роз’яснив він.

Буданов пояснив, що це створюється штучно для напруження всередині українського суспільства.

«Та сама ситуація, до речі, і по десантниках, і по морських піхотинцях, по певних механізованих бригадах», – заявив глава ГУР.

Читайте також: У Росії полоненого бійця «Азову» засудили до 19 років колонії суворого режиму

Відповідаючи на запитання, чи є зараз в Україні особи, наприклад, у полоні чи під арештом, яких Росія хотіла б забрати, він повідомив, що існує перелік людей, який Росія надала Україні для повернення.

«Це здебільшого, так ми їх умовно називаємо, шпигуни. Серед них є кілька людей високого статусу. Тобто є з чим працювати. І Координаційний штаб працює», – зазначив Буданов.

Як повідомляв Укрінформ, наприкінці лютого Буданов заявив, що через інформаційні війни обмін певних категорій полонених у суспільствах України та РФ сприймається важко і що для РФ такими є «азовці» і морські піхотинці, а для України – чеченці.

Фото Укрінформу можна купити тут



Джерело

Continue Reading

Війна

Пам’яті рятувальника Євгена Сагайди

Published

on


Був справжнім фанатом своєї справи і завжди радів, що робить світ кращим

Євген народився 13 липня 1998 року у селищі міського типу Новодонецьке Донецької області. З дитинства захоплювався плаванням та важкою атлетикою.

У 2015 році хлопець вступив до Національного університету цивільного захисту України і після закінчення навчання за розподілом потрапив до Маріуполя на посаду начальника відділення частини піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування.

“Як керівник він був дуже щирою людиною. До своїх поставлених задач, до робіт з розмінування місцевості ставився дуже відповідально. Ніколи не порушував дисципліни”, – заявив начальник групи піротехнічних робіт ЧПР та ГР АРЗ СП Андрій Галісєвич.





Із перших днів повномасштабного російського вторгнення рятувальник брав участь у розмінуванні Донецької області.

Особовий склад піротехнічного розрахунку, який він очолював, проводив роботи з розмінування Костянтинівки, Красногорівки, Добропілля, Святогірська, Лиману, селищ Богородичне, Тетянівка, Шандриголове, Сергіївка, Малинівка, смт Удачне тощо.

Останній виїзд Євгена на проведення піротехнічних робіт відбувся 12 грудня 2022 року. Того дня співробітників ДСНС направили до приватного сектору Костянтинівки на місце падіння гелікоптера по вулиці Трудова, 17 для проведення робіт з розмінування місцевості.

Під час них сталася детонація зарядженої касети НАР (некерованої авіаційної ракети), в результаті чого старший лейтенант служби цивільного захисту отримав травми, несумісні з життям.

Указом Президента України №81/2023 від 15 лютого 2023 року Євгена Сагайду було посмертно нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня.

У чоловіка залишилися дружина Людмила і донька Майя.

Ті, хто знав Євгена, вважають його справжнім прикладом служіння Україні і рішучою людиною. Він завжди залишався чуйним і доброзичливим, завжди був готовим прийти на допомогу іншим, турбувався про товаришів і ніколи не залишав їх у біді.

“Під час виконання завдань за призначенням Євген зарекомендував себе з найкращої сторони. Він був взірцем для усього особового складу і піклувався про підлеглих”, – зазначив Галісєвич.

“Він завжди був готовим ризикувати заради інших. Його безстрашна суть і величезне серце надихали нас усіх. Він був справжнім фахівцем своєї справи, хоробрим командиром і ніколи не ховався за спинами колег. Євген був привітним і сміливим”, –  сказав друг Станіслав Литовченко. 

Вічна пам’ять Герою!

За матеріалами Книги пам’яті органів системи МВС УкраїниСпогадів керівництва Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України у Донецькій області



Джерело

Continue Reading

Trending

© 2023 Дайджест Одеси. Копіювання і розміщення матеріалів на інших сайтах дозволяється тільки за умови прямого посилання на сайт. Для Інтернет-видань обов'язковим є розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на використаний матеріал не нижче другого абзацу. Матеріали з позначкою «Реклама» публікуються на правах реклами, відповідальність за їхній зміст несе рекламодавець.